Як буковинська міліція Ахметова обікрала

Обновлено Фев 21, 2012

Вороги намагатимуться будь-якими шляхами замовчати про їхні злочини, наведені вище. Адже арештували мене через одну годину після моєї телефонної розмови із спеціальним кореспондентом Першого національного каналу Мирославом Шевчуком, якому я погодився дати ексклюзивне інтерв’ю про те, як незаконно привласнити з банку народного депутата Ахметова Р.Л. керівництву буковинської міліції 5 млн. грн.

Нижчеописана історія бере початок у вересні 2005 року. У Глибоцькій районній газеті «Новий день» я прочитав оголошення про проведення прилюдних торгів. Сплативши гарантований внесок та зареєструвавшись, я став учасником по реалізаці майна боржника МКДО «Райагробуд», а саме адмінбудинку (контори) та котельні. Стартова ціна стаеновила 14955 грн. запропонувавши ціну 42 500 грн., мене визнано переможцем прилюдних торгів. Отримавши всі документи на право власності, я зареєстрував дане майно у Глибоцькому БТІ. Пізніше подаруваві дане майно своєму батькові Жижиян А .Д.

Договір дарування нотаріально посвідчений, у районному БТІ зареєстрований, але через 6 років, у 2011 році, слідчий УБОЗу Беженар О.Ф. у своїй творчій роботі під назвою – обвинувальний висновок – напише, що договір мав формальний характер, тому він підроблений. Порушить карну справу за ст.358 ч.2 КК України (підробка документів).

Пізніше мені стало відомо, що попередній власник майна МКДО «Райагробуд» звернувся із позовною заявою до суду про визнання торгів недійсними через незаконні дії посадових осіб відділу державної виконавчої служби. Так, Герцаївським судом 18.04.2006 р. винесено ухвалу про залишення без розгляду даної позовної заяви через повторну неявку позивача.

Рішення суду набрало законної сили. Батоко замовив проект реконструкції адмінбудинку під восьмиквартирний житловий будинолк. Отримавши всі необхідні дозвільні документи та провівши, згідно з проектом, всі необхідні будівельні роботи, об’єкт ввели в експлуатацію. Але «пррофесійний» слідчий УБОЗу Беженар О.Ф. кваліфікував ці дії як використання завідомо підробленого «документа» (договора дарування) – ст.358 ч.3 КК України.

У серпні 2006 року МКДО «Райагробуд» звернувся зі скаргою до Апеляційного суду на ухвіалу Герцаївського суду від 18.04.2006 р. Тобто той факт, що позивач свідомо пропустив строки на оскарження (15 днів), а майже п’ять місяців очікував, коли Жижиян А.Д. закінчить реконструкцію будівлі, ставить під сумнів порядність намірів «Райагробуду». Але Апеляційний суд не змінив згаданого рішення та закрив провадження.

Після проголошення рішення Апеляційного розміщувались оголошення в ЗМІ про продаж квартир в смт Глибока. На той момент я розумів, що спір між «Райагробудом» та виконавчою службою вичерпаний. Всі квартири були реалізовані.

Через п’ять років, у 2011 р., слідчий УБОЗу Беженар О.Ф. скаже, що продаж квартир має ознаки злочину ст.209 ч.3 КК України – відмивання коштів. Що є повною нісенітницею. Але про це згодом.

У 2006 році МКДО «Райагробуд» повторно звертається до суду із позовом до Глибоцької виконавчої служби про визнання торгів недійсними. Як мені стало відомо пізніше, якщопозовна заява залишена судом без розгляду, позивачу не забороняється звернутись повторно із того ж приводу до того ж суду, що і було зроблено. Так, рішенням Герцаївського суду 28.02.2007 р. ухвалено рішення про визнання торгів недійсними через незаконні дії посадових осіб Глибоцького ВДВС. І це після того, як всі квартири були продані!

Для придбання квартир частина покупців звернулась за кредитами до комерційних банків. Дізнавшись про рішення Герцаївського суду від 28.02.2007 року покупці звернулись до продавця квартир, щоб їм повернули власні кошти (аванси), які були сплачені до укладання договорів купівлі-продажу. Аванси, близько 20% вартості квартир, відразу було повернуто. Покупці, які звертались до комерційних банків, відмовились погашати кредити.

Банки звернулись до суду про реалізацію квартир для погашення боргу. Рішення судів у 2008 році передано до виконавчої служби, але до цього часу жодних дій по виконанню рішень суду не зроблено. У вересні 2008 року МКДО «Райагробуд» звернувся із позовною заявою до суду про визнання договорів купівлі-продажу даних квартир недійсними. Так, 19.09.2008 року Глибоцький суд виніс рішення, де визнав всі договори купівлі-продажу недійсними (покупці визнали позовні вимоги).

Покупці звернулись із позовними заявами до суду про стягнення з мого батька вартості квартир. Відповідач у суді визнав позовні вимоги. Так, 22 грудня 2008 року Шевченківський суд зобов’язав Жижиян А.Д. відшкодувати покупцям квартир матеріальні збитки у сумі близько 4 млн. грн.

У січні 2009 року мій батько Жижиян А.Д. звернувся до суду з позовом до ВДВС в Чернівецькій області про стягнення збитків, завданих діями цього відділу. Рішенням Шевченківського суду від 12.03.2009 року позов задоволено. Зобов’язано виконавчу службу відшкодувати матеріальні збитки у сумі 5888974 грн. Жижиян А.Д.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду від 30.04.2009 р. апеляційне провадження в справі за скаргою виконавчої служби на вказане рішення суду закрито та рішення Шевченківського суду від 12.-3.2009 року про стягнення з ВДВС матеріальних збитків набуло законної сили.

За касаційною скаргою відділу виконавчої служби справу направлено до Верховного суду України, де винесено ухвалу, яка підтвердила законність всіх попередніх рішень та зобов’язало виконавчу службу відшкодувати Жижиян А.Д. матеріальні збитки.

Ідентична касаційна скарга чомусь була направлена і Головним управлінням юстиції в Чернівецькій області, на яку колегія суддів Верховного суду України 28.07.2010 року винесла ухвалу, яка також підтвердила законність всіх попередніх рішень і закрила провадження.

Оскільки рішення Шевченківського суду від 12 березня 2009 року неможливо було виконати, я за дорученням, від імені Жижиян А.Д., звернувся із заявою про перегляд рішення у зв’язку із нововиявленими обставинами. Ухвалою Шевченківського суду від 5.08.2009 року заяву було задоволено, справу призначено до нового розгляду.

Ухвалою Шевченківського суду від 16.11.2009 року клопотання позивача про зміну відповідача задоволено, в якості відповідача притягнуто Міністерство юстиції України, Державне казначейство України та ВДВС Глибоцького району. Головуючий у даній справі суддя Смотрицький В.Г.

Отже, на мою думку, не потрібно бути фаховим юристом, для того щоб зрозуміти про суто цивільно-правові відносини між потерпілими покупцями квартир, Жижиян А.Д. та відповідачами – органами державної влади.

Даний судовий спір виник через незаконні дії посадових осіб ВДВС, які своїми діями завдали збитків державі у сумі 5888974 грн. здається дивним, що винних до цього часу не притягнуто до відповідальності, натомість мене утримують під вартою.

Щодо справжніх причин мого арешту, адже зміст інкримінованих мені кримінальних справ виходить за межі здорового глузду:

У січні 2010 року до мене як до депутата Чернівецької обласної ради звернувся підприємець з м. Чернівці Пох О.К. Заявник просив допомогти отримати свої кошти, які були заблоковані на картковому рахунку його колеги по бізнесу Руденка В.Т. Рахунок знаходився у Львівській філії ПУМБ банку та був заблокований рішенням суду за поданням УБОЗу в Чернівецькій області. Варто зазначити, що «ПУМБбанк» належить народному депутату Ахметову Р.Л.

На згаданому рахунку було близько 5 млн. грн., приблизно половина належала заявнику.

Із наданих мені документів стало відомо про факт спроби викрадення із даного рахунку 5 млн. грн. співробітниками УБОЗу за підробленим документом (доручення від Руденка В.Т.) та кредитної картки, яку УБОЗівці вилучили під час обшуку.

Я передав копії даних документів до відповідних органів у червні 2010 року. Жодної реакції не було. І зараз це не дивно, адже пізніше стало відомо, що до цієї афери у 5 млн. грн. має відношення керівництво УМВС в Чернівецькій області. Але про це згодом.

На підставі наданих мені документів було підготовлено позовну заяву від Поха О.К. до Руденка В.Т. про стягнення боргу. Так, у квітні 2010 р. Шевченківський суд м. Чернівці ухвалив рішення про стягнення на користь Поха О.К. 2 млн. 470 тис. грн.

Після цього на мою адресу почали лунати погрози арештом від співробітників УБОЗу. Керівництво УМВС в Чернівецькій області «переконливо» просило не втручатись у дану справу та не «лізти на їхній огород». Поху О.К. також погрожували, наполегливо «просили» забути про цей борг та «відмовитись від допомоги депутата Жижияна І.А.».

Зі слів заявника, мені стало відомо, що в кабінеті одного із керівників буковинських міліціянтів Поху О.К. показали пакетик героїну. Сказали, що можуть продемонструвати фокус, як цей пакетик знайдуть у його кишені, а після – заарештують. Це мені тільки додало натхнення у цій справі і я не припинив допомагати Поху О.К. у межах своїх депутатських повноважень.

Щоправда, був тоді переконаний, що для того, щоб арештувати людину та запроторити громадянина у нашій державі за грати, потрібно зробити щось протизаконне – тепер упевнений, що помилявся. Напевно, часи, як і «поняття», змінилися.

1 квітня 2011 р. – Львівська філія «ПУМБ-банк» перерахувала 2 млн. 470 тис. грн.;

6 квітня 2011 р. – Пох О.К. отримав свої кошти;

7 квітня 2011 р. – проти мене порушили УБОЗівці ряд кримінальних справ;

8 квітня 2011 року – у мене вдома проводять обшук та заарештовують.

На мою думку, під час обшуку повинні були зникнути всі документи, які свідчать про факт спроби викрадення 5 млн. грн. співробітниками УБОЗу із банку регіонала Ахметова Р.Л. На щастя, їх їх вдома не було і вони до цьтого часу знаходяться у недоступному для перевертнів у погонах місці.

Про сфабрикованість інкримінованих мені кримінальних справ можна дійти висновку хоча б тому, що жодне вищенаведене рішення суду про визнання мого батька потерпілим не приєднано до матеріалів справи, смлідчий УБОЗу Беженар О.Ф. зробив вигляд, що йому про ни х невідомо. Хоча у своїх поясненнях, прикутий рукою кайданками до нижньої частини столу, я детально (18 ст. А-4) описав про дані обставини.

Також вартог зазначити, що «санкцію» на обшук та мій арешт видав згаданий суддя Смотрицький В.Г., якому достеменно відомо із цивільної справи, що у моїх діях відсутній склад злочину. Адже юридично до даної справи я не маю відношення. Я за дорученням представляв інтереси мого батька, якого двома рішеннями Верховного суду України визнано потерпілис у даній справі.

Також згаданий суддя Смотрицький В.Г. раніше виніс ухвалу співробітникам УБОЗу про зняття арешту із рахунку в «ПУМБ-банку» у м. Львів на підставі підробленого доручення від Руденка В.Т. та кредитної картки, яку УБОЗівці вилучили під час обшуку у квартирі боржника.

Пізніше згаданий суддя скаже, що ухвалу він не виносив і його підпис нібито підробили співробітники УБОЗу.

Варто зазначити, що по інкримінованих мені «злочинах» УБОЗівці раніше двічі порушували кримінальні справи: у 2007 році та у 2010 році проти співробітників комерційного банку. До мене того часу претензій не було та неодноразово давав свідчення у якості свідка. Та і в діях працівників банку склад злочину не знайшов підтвердження. Всі кримінальні справи закриті прокуратурою.

Як було вищезазначено, документи, які доводять причетність співробітників УБОЗу та керівництва буковинських міліціянтів до згаданої афери у 5 млн. грн.. я передав до відповідних органів у червні 2010 року. Вже у липні того ж року почали здійснюватись нові перевірки, допити. Нічого нового УБОЗівці не знайшли, тільки витратили чималі бюджетні кошти на експертизи.

Під час проведення досудового слідства мені наносили сильні удари по голові у присутності слідчого УБОЗу Беженара О.Ф. Наполегливо «просили», хоча б частково визнати вину у порушених справах. Звичайно, вину я не визнав.

Після того як слідчий УБОЗу Беженар О.Ф. зупинив мої катування, мені повідомили, що якщо я буду кудись скаржитись – зі мною станеться те саме, що із відомим буковинським журналістом Комаровим В.Ю.

Нагадаю, що Комаров В.Ю. виявив факт незаконного привласнення із Чернівецького обласного бюджету 1 млн. грн.. для нібито придбання коштовного обладнання та збирався оприлюднити даний факт. Але не встиг, його понівечене тіло знайшли у кар’єрі цегельного заводу у лютому 2010 року. Із офіційних висновків проведеної «перевірки», журналіст сам вистрелив собі у голову із травматичної зброї. Я звертався із депутатським запитом до правоохоронців, але віз і нині там.

Після моїх катувань я частково втратив слух у лівому вусі. У правому вусі слух повністю відсутній. Мені проведено аудіограму та лікарем-сурдологом Чернівецької обласної клінічної лікарні виставлено діагноз – правобічний хронічний кохлеарний неврит, глухота І ступеня. Лівобічний хронічний кохлеарний неврит, приглуховатість І ступеня.

Даний діагноз свідчить про часткову втрату працездатності та ознаки групи по інвалідності, спричинені внаслідок катувань.

Я неодноразово звертався до Президента України, Генерального та обласного прокурора, голови Апеляційного суду Чернівецької області. Якщо від окремих інстанцій відповіді і приходили, то тільки і формальні відписки. Кримінальні справи проти керівників УМВС в Чернівецькій області до цього часу не порушені, натомість мене утримують під вартою.

Слідчий УБОЗу Беженар О.Ф., замість заслуженого койко-місця у в’язниці, отримав службове підвищення. Але хіба це дивно? Головний «борець» на Буковині із хабарами із символічним прізвищем Харабара, як свого часу Леонід Брежнєв, завішаний медалями за липові показники.

Ця злочинна влада, вкинувши мене до в’язниці, зробила собі медвежу послугу. Тепер я на власні очі бачу, як і за що наших громадян кидають за грати. Як підкидають наркотики, і не важливо, що відбитки пальців відсутні – до в’язниці, генералу потрібні показники. Як без вини звинувачують у вбивстві, хабарництві, не важливо, що є алібі – потрібні показники. Свідків, що відмовляються давати потрібні їм покази, перекваліфіковують у підозрюваних – потрібні показники. Руйнують сім’ї, нівечать здоров’я. І не бояться ці нероби-кати ні Бога, ні чорта.

19 грудня 2011 року я оголосив безстрокове голодування. На моїє прохання у слідчому ізоляторі 27.12.2011 р. У мене відбулася зустріч із прокурором Чернівецької області Ковалем П.А. Він обіцяв розібратись та покарати винних…

Інкриміновану мені кримінальну справу скеровано до суду у червні 2011 року. Розгляд затягують, «футболять» справу із одного суду до іншого, уже змінився третій районний суд.

Я вже більше дев’яти місяців утримуюсь у слідчому ізоляторі. На даний час судове слідство у справі по суті навіть не розпочалось. Не опитано жодного учасника процесу. Їх понад п’ятдесят.

У листопаді 2011 року, перед судовим засіданням, де вирішувалось питання про звільнення мене із-під варти та запобіжний захід, до голови Глибоцького суду Косован Т.Т. завітали «мої старі друзі» із УБОЗу в Чернівецькій області. Пред’явили незаконно записану на диктофон розмову, яка компроментує даного суддю. Повідомили, що якщо мене відпустять із-під варти – його самого заарештують. Про даний факт не заперечує і сам суддя та свідчать інші обставини даного шантажу.

Починаючи з червня 2011 року і до цього часу мене утримують у камері №54 із неосудними (божевільними), про що свідчать ухвали судів про їх примусове лікування. Вони мені понівечили здоров’я, тепер пробують зламати морально.

У неофіційній формі працівники прокуратури повідомили, що я буду звільнений із-під варти тоді, коли погоджусь на обвинувальний вирок із умовним позбавленням волі.

Звісно, я не погодився. Я запитав, за які мої дії і де взагалі у даній справі є склад злочину? Прокурор пояснити не зміг!

Про відсутність у даній справі складу злочину може пересвідчитись будь-яка небайдужа людина. Всі наведені рішення судів можна знайти в Інтернеті, на сайті «Єдиний державний реєстр судових рішень».

Отже, зважаючи на вищенаведене, прошу оприлюднити дану заяву та провести об’єктивне незалежне журналістське розслідування по зазначених у даній заяві злочинах.

Заздалегідь вдячний, з надією на підтримку, Ваш постійний читач, Ігор Жижиян.

По материалам ord-ua.com

суд