Прокурорсько-ментівська війна в контексті міжкланових харківських владно-кримінальних розбірок

753

Те що в Харкові вже майже рік як розгорнулись серйозні бойові дії, які давно вже вийшли за межі традиційних міжвідомчих конкурентних розбірок поміж прокуратурою та СБУ з одного боку і ментурою – з іншого, для багатьох спостерігачів давно не секрет.
Мало того, чим далі тим більше стає зрозумілим, що це війна на винищення першими частини других, а частина та якимось дивним чином належить до тієї когорти місцевої ментури, яка відома як найбільш контрольована Допою і Гепою.
Трохи більше ніж за рік на Харківщині прокуратурою було порушено і передано до суду таку кількість антиментівських кримінальних справ, а головне запроторено до буцегарні стільки ментівського люду, скільки їх, мабуть не було в усій Україні, якщо не за всі роки незалежності, то за останніх років 10 точно.
Я вже не кажу про кількість знятих із посад і викинутих з органів правоохоронців.
І переважна більшість з них були якщо не прямими ставлениками Допи з Гепою, то підлеглими цих креатур.
Аби уявити масштаби цієї зачистки один приклад. Лише за цей рік, користуючись виключно відкритими джерелами, я нарахував понад 50 епізодів, котрі стосувались саме цього репресивного процесу.


І мова не про якихось там патрульних, котрих витурили за пиятику чи людей, котрі звільнились із якихось особистих причин чи пішли на пенсію за віком. Про таких ЗМІ не повідомляють. Мова переважно про офіцерсько-начальницький склад.
І аби попередити слушні зауваження – ці люди не жертви так званої ротації, котра відбувалась у зв’язку зі зміною Президента. Вона трапилась в перші місяці, відразу ж після воцаріння Хведоровича. І на відміну від часів Ющенка була мінімальною, бо влада в Харкові та області від 2006 року і без того була регіональною. А Допа з Гепою за цей час просто заполонили своїми людьми харківську ментуру.
І не треба тут про те, що ментура по вертикалі не залежить від місцевої влади і підпорядковується напряму Києву. Як відомо бабло перемагає все. Плюс додайте до цього, що екс-начальник обласної міліції Михайло Мартинов – особистий дружбан Допи, а екс-начальник міської міліції Микола Фоменко – давній кореш Гепи.
Суцільна злука владного криміналітету і не менш кримінальної ментури.
Ну, а апофеозом цієї зачистки стали спочатку порушення кримінальних справ проти начальника Комінтернівського райвідділу міліції Юрія Юрченка (торгівля зброєю) та начальника Київського райвідділу міліції Юрія Іщенка (хабар), а потому зняття з посади начальника міської міліції Фоменка та начальника штабу Сергія Човпана, і відправка в почесну відставку (тобто переводом в Київ буцімто на підвищення – зі слів Могильова, а фактично на пенсію) Мартинова.
До цього треба ще й додати зняття з посади і відкриття проти нього кримінальної справи за фактом хабарництва – прокурора Комінтернівського району Миколи Ломакіна, котрий ще з початку 2000-х перебував на забезпеченні Гепи.
Тобто, можна сказати, що війна ця оголошена фактично двом братанам-акробатам Допі і Гепі. У зв’язку із чим виникають питання, а кому, окрім звичайно ж самих пересічних харків’ян, так насолили ці нині владні блазні, що їх фактично намагаються помножити на здоровезний НУЛЬ? І відповідно виникають декілька версій у зв’язку із цим.
Їх власне дві. Перша – це боротьба за контроль над так званим східноукраїнським наркотрафіком. Друга – міжкланові розборки всередині самої Харківської ПР, головною метою котрих є зняття з посад губернатора і мера Допи і Гепи.
Сьогодні ми повідаємо про першу версію…

Передісторія, або Допа, Гепа і дурь
Про те, що теперішнє колоритне харківське керівництво «довбає» і часто-густо перебуває у веселому стані як у вільний від виконання основних державницьких обов’язків час, так і в ході їх виконання харківці знають давненько – десь із початку-середини 2000-х.
А от про причетність цих діячів до східноукраїнського наркотрафіку відає мало хто.
На цьому ринку, що контролювався нині покійним Максом Курочкіним (Скаженим), наша парочка з’явилась десь у 2006 р., якраз тоді, коли Допу обрали мером, а Гепа став секретарем міськради. Подейкують, що спочатку Гепа отримав малу долю за якусь незначну послугу Максу, з котрим він перебував в приятельських стосунках.
Сам же Макс присів на трафік опісля розстрілу в Москві в 2001 р. його головного контролера, а фактично господаря трафіку, відомого харківського авторитета Батона (Сергія Батозського), в замовленні вбивства якого московські менти небезпідставно намагались звинуватити Курочкіна.
Згодом шляхом складної комбінації на ринок був допущений Допа, а їхня сукупна частка із Гепою значно зросла.
Комбінація ж мала приблизно наступні обриси. Відомий російський олігарх Віктор Вексельберг через сприяння Курочкіна придбав в Харкові (звичайно ж не без участі Допи з Гепою) низку ласих комунальних підприємств стратегічного характеру – зокрема, «Харьківміськгаз» та КП «Вода». Офіційна плата за них була мізерною, а от «відкотна частка» була передана Вексельбергом Допі з Гепою через Макса. В свою ж чергу Курочкін розрахувався із ними, збільшивши долю в трафіку.
Ну, а згодом, після вбивства самого Курочкіна, Допа і Гепа остаточно підгребли цей ринок під себе.
І все б ладком, аж тут на Допу з Гепою наїхали менти. Причому взялися серйозно, в тому числі, і через їх причетність до наркотрафіку.
Втім, аби далі не переповідати самого себе відправляю цікавих до свого ж давнього матеріалу Гепа, Допа і дурь.
З усієї цієї неприємної для них історії, Гепа з Допою зробили цілком слушні висновки. Є старе правило: хочеш виграти у казано – купи його. Теж саме із ментурою: не хочеш мати неприємностей – приватизуй її.
Після чого років за три мер (а нині губернатор) із «сумними очами» та любитель вчити оперів (див. фото) приватизували харківську ментуру наскільки це було можливо (а швидше необхідно): когось незручного вичавили, когось тупо купили, декого пустили в долю на той же наркотрафік, а когось посадовивши на ключову посаду.

Здавалось відтепер усьо путьом і небо в діамантах. Але як водиться на кожну хитру гайку завши знайдеться свій суворий болт. Так трапилось і цього разу.
Історія про те, яким чином наркотрафік потрапив під контроль наших ударників коксохімічної праці стала відома самому Семену Могилевичу. Оповідку ж цю у вуха Сему вклав такий собі Володимир Чепіль ( Борода, Шмоня), котрий позиціонує себе в Харкові кримінальним авторитетом, хоча навряд чи має на це підстави – принаймні за кримінальними поконами.
Свого часу засуджений за участь у груповому зґвалтуванні, на зоні Чепіль був опущений і отримав поганяло — Шмоня, що на івриті означає вісімку – кількість осіб, що в свою чергу зґвалтували його. А от прізвиськом Борода його нагородив легендарний начальник харківського УГРО Микола Черьомухін, котрий і завербував Чепіля після першої відсидки.
До речі, Микола Петрович, виявився людиною не без гумору, бо на блатному жаргоні «борода» означає невдаху.
Але стукав Шмоня не лише в УГРО, а й із 1994 по 1999 рік в контору, будучи завербований інформатором у відділ «К» УСБУ в Харківській області. Усього має три «ходки» — остання завершилась у 2001 р.
Із 1997 р. Шмоня очолює одну із найпотужніших харківських ОЗУ, що спеціалізується на оборудках із нерухомістю, фінансовими пірамідами, контрабанді і перепродажі крадених в Росії, переважно престижних авто, не гребує рейдерством, має відношення до підпільного горілчаного бізнесу, ну і звісно до наркоторгівлі – контролює один із каналів постачання в Харків коксу і амфетаміну.
На рахунку ОЗУ до десятка вбивств, переважно підприємців, котрі переймались бізнесом в сфері нерухомості, купа інших тяжких злочинів, зокрема, підпалів. Найгучнішим із останніх був підпал у 2008 р. ринку Барабашова. Дивним чином цей підпал співпав із періодом, коли господар Барабашки Фельдман після тривалого протистояння із Гепою пішов на мирову із ним. Багато-хто сприйняв це як попередження Фельдману із ким варто товаришувати, а із ким ні.
Втім, після приходу Допи із Гепою до влади у 2006 р. (перший став мером Харкова, другий секретарем міськради) Шмоні прийшлось непереливки, бо багато із яких сфер діяльності його багатопрофільної ОЗУ конфліктно перетиналися із інтересами Допи з Гепою. Наїзд через ментуру був настільки серйозний, що Чепіль змушений був переховуватися аж у Москві.
Однак, старий його куратор Черьомухін через свої зв’язки вивів Шмоню на Могилевича, під опікою котрого Чепіль і перебував до березня 2008 р. З ментами питання було вирішено через того ж таки Черьомуху десь на самій горі – ціна питання вартувала півлімона баксів – і для місцевої ментури Чепіль став недоторканним.
Залишалось порозумітися із харківським міським керівництвом – і повний ажур. Але порозуміння не вийшло. І почалась війна…

Війна за східноукраїнський наркотрафік
Сам по собі Шмоня навряд чи ризикнув розпочати війну проти Допи із Гепою – не той масштаб – і швидше за все спробував би домовитись, а то й і лягти під них. Але ж хто йому дозволить.
Бо його колишній куратор і покровитель Черьомухін не задля того рятував Шмоню, аби той потім про щось домовлявся із Гепою. Справа в тому, що у Миколи Петровича ( він перший і єдиний хто спромігся свого часу закрити Гепу в СІЗО і довести його справу до суду – інша справа, що суд тоді замість 3-х років суворого режиму із конфіскацією дав Гепі лише 2 роки умовно) маються якісь свої, особисті рахунки.
Десь в році 2005 я мав розмову із людиною з найближчого оточення Черьомухи. Так цей один стверджував, що у Миколи Петровича є дві мрії у житті – знову повернутися на службу і будь-що посадовити Гепу в буцегарню.
А про те, що Черьомуха людина затята і все намічене доводить до кінця мені розповіла інша людина. Однокласник Черьомухи на прізвисько Чапа. В шкільні роки Чапа траплялось товк пику Черьомухіну. А той після кожної бійки обіцяв – нічого ми ще розрахуємося. А відслуживши строкову, Черьомуха відшукав Чапу і віддубасив того за повною програмою. Після чого подав руку і сказав: «Усьо – ми тепер із тобою краями».
Взагалі-то, аби більш чітко уявляти, що собою являє Черьомухін по життю варто звернути увагу на одного із персонажів відомого серіалу «Глухарь». Там є такий підполковник Стас Карпов. Так от, складається враження, образ цього героя писаний сценаристом із натурального Черьомухіна. Один до одного.
Але це так до слова…
Отже з одного боку в велику гру проти Гепи і Допи через ОЗУ Шмоні ув’язався Черьомуха.
З іншого боку участь Шмоні у святій справі повернення харківського наркотрафіка під контроль «правильних пацанів», відбивши його у «пацанів неправильних», які присіли на нього, най і опосередковано, через вбивство харківського авторитета Батона, освятив сам Могилевич.
Шмоні не залишалось нічого іншого як почати діяти. Але перша ж атака була жорстоко відбита. Пам’ятаєте історію із депутатом Московської райради Харкова Олегом Медведєвим. Нагадаю в двох словах .
Медведєв був одним із головних Гепиних ділерів в Харкові. От його Шмоня і спробував перекупити. В результаті, Медведєву спочатку відрізали вуха і носа, а потім обвинувативши в замаху на Гепу і підготовці замаху на Допу запроторили до буцегарні на 10 років. (відсидів 2.5 роки і був випущений за рішенням Вищого спеціалізованого суду в квітні цього року, який розцінив вирок суду першої інстанції надмірним)
Після цього була взята пауза, тим паче, що неприємності (правда з іншого приводу) почались у самого Могилевича. Він сам заледве не загуркотів на нари. Але все обійшлось та й ситуація в Україні змінилась – регіонали на чолі із Янеком прийшли до влади. Нічого не змінилось лише в Харкові.
Але до часу. В гру вступив сам Сем. Користуючись своїми давніми дружніми і газово-діловими зв’язкамив Києві (рівень міністрів кабміну Азарова, керівництва ГПУ і ВСУ), Могилевич забезпечив де розуміння, а де й пряме сприяння розвитку подій, які почались в Харкові.
А почати вирішено було із ментури, через котру чи за сприяння котрої здійснювалась переважна більшість оборудок харківського наркоринку.
Першим в червні минулого року під удар потрапив начальник відділу БНОНу управління міліції на Південній залізниці (до того таку ж посаду він займав в одній із головних вотчин Гепи із Допою – Київському РВВС) майора Євген Бурлаков.
Спіробітники СБУ взяли його під час передачі значної партії наркотиків. Трохи пізніше були затримані ще п’ятеро його підлеглих із значною кількістю макової соломки. Нещодавно розпочався суд над Бурлаковим і його поплічниками.
Ну, а далі пішло-поїхало. Перевертнів у погонах Допиного з Гепою розливу вичищали не лише за наркоту, затримували, арештовували, відкривали кримінальні справи, просто по доброму прохали піти геть чи на пенсію під будь-яким приводом. Брали на хабарах, торгівлі зброєю, безпідставно закритих чи порушених кримінальних справах, вигонили за службову невідповідність, тощо.
А позаяк з огляду на «рекомендації» Могилевича, міністр Могильов не став рвати останню сорочку на захист своїх підопічних, а прокуратура ті рекомендації почала втілювати в життя — поїхало досить швидко (див. початок статті). Ну, а аби не збоїло – від прокуратури був призначений відповідальний за контрапуплення неправильної, тобто Допи-Гепиної ментури – подейкують, що це прокурор Харкова Євген Попович.
Чому саме він, а не, наприклад, облпрокурор Геннадій Тюрін. А тому, що Попович ще 2009 році намагався зачистити харківську ментуру від наркодилерів в погонах. Справа була гучна, під роздачу потрапило практично все керівництво міської міліції, обшуки проводились не лише дома у фігурантів, але й трусили Харківське міське УВС і деякі райвідділи. Але зусиллями Гепи і Допи той скандал тоді зам’яли.
Опинився при справах і Черьомуха, котрий попри те, що давно перебуває у відставці, тим не менш ретельно слідкує за усіма фортелями своїх колишніх колег, особливо із числа Гепиної з Допою креатури. Тому кого контрапупити він знає чітко.
Ну, а тих, до кого прокуратура чи СБУ не встигали чи не могли дотягтися брав на себе Шмоня, тиснучи через близьких та рідних аби наркоменти або йшли геть, або лягали під нього. Ну, і звичайно ж вивільнені вакантні місця наркодилерів заповнював своїми людьми.
Хіба що СБУ особливим заповзяттям не відрізнялось. Але так було до часу. Пам’ятаєте історію зі злиттям в Інет інформації про оперативний склад УСБУ в Харківській області із усіма прізвищами, званнями, посадами, домашніми адресами, оперативними псевдо тощо.
Так от подейкують, що без Гепи тут не обійшлось. Принаймні один мій знайомий, котрий має певне відношення до керівництва контори в Харкові стверджував, що саме Гепа прикупив потрібну людину, котра мала доступ до цієї надсекретної інформації. Ну, а вивалити потім цю інфу на простори Мережі було справою техніки.
Наскільки достовірна ця інформація не відаю. За що купив – за те продаю. Але, судячи з почерку, дуже схоже на Гепу. Бо ця мавпа в окулярах звикла красти не лише матеріальні цінності, але й інтелектуальний продукт. Справа в тому, що щось подібне свого часу стосовно Гепи провернув Черьомухін, коли перебував на останній своїй державній посаді в органах – зам начальника УСБУ в Харківській області.
Тоді весь компромат, що в нього мався на Гепу (і частково на Допу), як по лінії ментури, прокуратури чи суду, так і СБУ – оперативна справа, протоколи допитів, затримань, покази свідків та поплічників і навіть офіційний висновок лікарів Сабурової дачі (харківська дурка) про те, що Гепа уроджений психопат був вивішений, певне аби гарантовано його ніхто не зняв, на офіційному сайті прес-служби УВС в Харківській області. Що викликало цілий шквал публікацій про Гепу не лише в місцевих, але й у київських ЗМІ.
Ну, а злив сбу-шної інформації дуже схожий на дзеркальну відповідь. Така собі помста…
Як би то не було, але саме після того скандалу сбу-шники почали гатити Гепиних ставлеників в ментурі набагато ретельніше.
Та, втім, схоже, що зі зняттям із своїх посад головних харківських – обласного і міського – міліціантів, тобто Мартинова і Фролова, а також із прибиранням деяких інших ключових персонажів у ментурі війну за наркотрафік Гепа із Допою програли. Точніше не війну, а бій.
Бо війна була затіяна не стільки за наркоринок, скільки за Харків. І тут підтягуються вже інші і не менш серйозні, ніж згадані вище сили і персони.
Чим завершиться ця війна, чи буде нарешті перша столиця звільнена від окупації Допи, Гепи і Ко і хто може прийти їм на заміну поговоримо наступного разу.
Тобто далі буде…

За матеріалами: ord-ua.com