Побиття жінок
16 березня 2012 року Галину Францевну Максименко жорстоко побив і ледь не задушив за вельми пікантних обставин молодик на прізвище Шавурський – жінка стверджує, що застукала хулігана за справлянням малої потреби біля самісінького під’їзду будинку. Споглядання процесу сечовипускання чомусь не налаштувало Галину Францівну на ліричний лад і вона зробила здорованю відповідне зауваження. Нормальна, з адекватною реакцією людина пішла б собі геть, або просто вибачилась, або, у крайньому випадку, матюкнулась би. Але майже двометровий здоровань мовчки вхопив жінку похилого віку за груди і декілька разів стукнув її головою об сміттєзбірник, після чого почав душити. На щастя, на жіночий крик прибігли брат Олександр та Валентина, донька Галини, а інакше невідомо, чим би скінчилися анатомічні вправи сцикуна – аматора.
Тим часом з автомобіля, що стояв поруч, на підмогу засцянцю вискочив його товариш, який вхопив Валентину за плечі і міцно тримав її, щоб Шавурському було зручніше наносити удари в груди, по плечах, по обличчю.
Натішившись знущанням над жінками, молодий чоловік спокійно поїхав собі геть. Жертви викликали міліцію і «швидку допомогу», лікарі якої надали травмованим жінка першу медичну допомогу. Факт хуліганського нападу задокументували міліціонери, а Шавурський, якого викликали на місце події, був опитаний і відпущений з миром.
Наслідки знущань над Галиною Францівною зафіксували судово – медичні експерти.
Через два місяці, 16 травня, зустрівши біля того самого під’їзду Валентину — доньку Галини Максименко, В’ячеслав Шавурський вдарив її ногою в обличчя – молода жінка впала і втратила свідомість.
Пройшов рік. За цей час міліція то порушувала кримінальну справу, то її закривала, але передбачені законодавством слідчі дії, такі, як відтворення події на місці, очні ставки та впізнавання не здійснювались. Натомість з матеріалів справи загадково зникли свідчення очевидців події та з’явились «потрібні» розповіді двох добре відомих підставних осіб на прізвище Козакевич, які «засвідчили», що самі ніякого побиття не бачили і що брат потерпілої теж нічого не бачив, що в автівці Шавурського і поруч з нею взагалі нікого не було і вона, ця автівка, без водія, цитую «від’їхала від під’їзду №2 спокійно, не агресивно в сторону руху авто, тобто не розвертаючись та ні на кого не намагалася наїхати»!!! Цей маразм, в якому відсутні навіть дані про судово – медичну експертизу, слідчий СВ Корольовського РВ УМВС України в Житомирській області лейтенант міліції Яворський чомусь назвав не фальшуванням матеріалів, а Постановою про закриття досудового слідства від 15.11. 2012 року
Про те, що кримінальне провадження закрите, він чомусь «забував» повідомити побитим жінкам.
Але найбільшу дурницю утнув перший заступник начальника УМВС України в Житомирській області, начальник слідчого управління Дячук В.І, який у квітні 2013 року шокував потерпілих офіційним повідомленням, в якому досить оригінально пояснив відсутність будь – яких слідчих дій тим, що « ... клопотання потерпілої сторони на проведення в кримінальному провадженні конкретних слідчих дій до слідчого не надходили». За такою логікою, жертвам потрібно було ще й письмово запрошувати слідчого приходити на роботу! Цілком зрозуміло, що «не конкретні» слідчі дії «конкретними» міліційними пацанами теж не проводились — їх замінили тупі й нахабні міліційні та прокурорські відписки. Звернення безпосередньо до начальника обласного УМВС генерал – майора міліції Анатолія Лазарєва та губернатора Житомирщини Сергія Рижука мали такі ж самі наслідки, як результат використання п’ятого колеса у возі або сідла на корові.
Нарешті 9 січня 2013 року, виконуючи рішення прокуратури міста Житомира, слідчий Я.І. Яворський, котрий вважав і вважає побиття жінок не злочином, повідомив Галині Максименко, що матеріали справи врешті – решт «є внесеними до ЄРДР за № 12013060040000074 та проводиться досудове розслідування»! Після чого слідчий почав уникати спілкування з жертвами побиття. З таким підходом до справи він має всі шанси дослужитися до посади міністра МВС України.
Сам В’ячеслав Шавурський від зустрічі з журналістом відмовився, а по телефону виклав свою, місцями маніакальну версію того, що трапилось. Він не заперечує факт конфлікту, але заперечує факти випорожнення свого сечового міхура та побиття жінок. Проте називає Галину Францевну Максименко не інакше як «старою сукою», каже, що вона з’їхала з глузду і багато мешканців п’ятиповерхового будинку мріють її вбити. За що? Зі слів Шавурського, за те, що Максименко підгодовує зголоднілих бродячих тваринок.
Сусіди, з якими вдалось поспілкуватись, жодного поганого слова про Максименко та її родичів не сказали і про вбивство жінок маніакальних марень не мають.
Побиті неврівноваженим молодиком жінки вимагають від правоохоронних органів елементарних речей: дотримуватись вимог чинного законодавства і покарати енурезного ката.