Как Дорожный контроль спас автомобиль журналистки с нелегальной штрафплощадки ГАИ
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=TrjmoSjjsIo
«Те, що міліція, по-суті, викрала моє авто з села біля «Міжгір’я», не стало для мене сюрпризом. Те, що штрафмайданчик ДАІ на якому воно було «закрито» виявився нелегальним, також особливо не здивувало. Я знаю в якій країні ми зараз живемо, і це не єдина схема рекету простих громадян, яка працює під дахом силових структур та владних інституцій», — пишет наУкраинской Правде журналистка Татьяна Чорновол.
«А ось поведінка гопника та власника штрафмайданчика ДАІ Артура Соловьйова відверто шокувала. Його брутальна лайка, приїзд на «стрілку» з журналістами на авто без номерів, удар ногою по журналісту на очах міліціонерів та камер центральних ЗМІ примушує зробити висновок, що в країні все набагато гірше ніж ми уявляємо. Що навіть опереточна демократія вже розвіюється, як дим, а за нею видно лише царство гопників».
«І поки більшість громадян України живе у царстві ілюзій і щиро вважає, що все однаково й всі однакові та не варто цікавитися політикою, рекетир Артур вже впевнений, що настали його часи. Він відчуває повну вседозволеність та безкарність, вважає себе королем ситуації. Він вірить, що гопники нині керують країною на всіх рівнях, і гордий, що належить до кола обраних«.
«І треба зауважити, що в країні, де на низовому рівні вже панують Артури та Тітушки «хати з краю» не буває. Як приклад, коли підпалили автомобіль «ударівця» в Броварах згоріло два автомобіля його сусідів, дуже далеких від політики. І треба пам’ятати, що політичні репресії, щодо певних обраних політиків це лише початок за яким слідують економічні репресії всіх без винятку громадян. Адже, якщо влада можна собі дозволити цинічно знищити кілька публічних осіб, які мають сотні тисяч прихильників, хіба, щось може стримати владних рекетирів від спокуси залізти кожному в кишеню».
«Протиставити цьому можна лише «силу слабких» – об’єднане громадянське суспільство і багатотисячні акції протесту – його наймогутнішу зброю. Як у моєму випадку визволити моє авто вдалося лише завдяки командній роботі громадських активістів. Особливо дякую Андрію Дзиндзі з «Дорожнього контролю», який організував «рятувальні» заходи».
«Що стосується рекетира Артура він отримав від мене хорошого ляпаса. Я думаю ще кілька днів сліди під оком йому будуть нагадувати, що не слід використовувати «тюремно-туалетну» лексику у розмові не лише з жінкою, а з будь-ким. Не в його компетенції відміняти право на гідність».
По материалам: roadcontrol.org.ua