Генерический бизнес» Борщаговского химико-фармацевтического завода
Препараты фармацевтического предприятия «Борщаговский ХФЗ», которое возглавляет Людмиоа Безпалько...
...активно продаются на украинском рынке. Сама же гендиректор завода своей работой очень гордится, хотя есть сомнения ‒ стоит ли.
В Україні, як і в більшості пострадянських країн, активно виробляються генеричні препарати. Кількість генериків (вторинних препаратів, отриманих за аналогічними технологіями до вперше синтезованих, оригінальних) сягає цифри, вищої за 50-70% від усіх медикаментів на ринку. При чому, той же таки Борщагівський ХФЗ собі у заслугу ставить виробництво 50 (при загальному виробництві понад 100) найменувань оригінальних препаратів.
Сама Людмила Безпалько тему генериків дуже вправно обходить, побіжно нахвалюючи їх у своїх інтерв’ю різним виданням, хоча ніде жодним чином не згадує, як проводилися випробування біоеквівалентності (усе таки, їх мають проводити на щонайменше 19 здорових піддослідних протягом тривалого часу). Також її завод не дотримується вимоги «випробування часом» стосовно виробництва генеричних препаратів. Так, для того, щоб підприємство мало право виробляти генерики, термін дії патенту оригінального препарату має закінчуватися не раніше, ніж через двадцять років. У нас же не минає й двох років, як з’являються десятки генериків. І що найцікавіше, однією з основних позитивних рис генериків є їхня ціна. Тобто, вона має бути значно нижчою за ціну оригінального препарату, але у випадку з Людмилою Безпалько це правило взагалі не працює.
Виробництво генеричних препаратів на Борщагівському ХФЗ проводиться за допомогою інших допоміжних речовин, наповнювачів, з незначною зміною умов синтезу, хоча людський організм – штука тонка, в той час, як хімія – наука точна. І якщо оригінальний препарат (найчастіше – європейського виробництва), який пройшов весь цикл клінічних та доклінічних випробувань, більшістю організмів сприймається позитивно, то генерик (процедура перевірки якого спрощена ще на стадії реєстрації на основі «клінічної перевірки оригінального препарату»), маючи інший хімічний склад, володіє цілим набором побічних ефектів.
Весь цивілізований світ бореться з проблемою генериків на фармацевтичному ринку, і тільки в Україні можливе існування підприємства, яке вихваляється кількістю вторинних препаратів, що виготовляються на його базі. Хоча нормальною є практика виробництва 4-5 генериків одного оригінального препарату, на Борщагівському ХФЗ ця норма порушується, тобто завод виробляє значно більше генериків одного й того ж препарату.
Очолюване Людмилою Безпалько підприємство, саме себе повторюючи, випускає і випускає генерики одного і того ж препарату. Так, замість виробництва справжніх, ефективних ліків, «бабуся української фармацевтики», як уже встигли охрестити директора Борщагівського заводу у ЗМІ, створила вигідний бізнес з ліцензованої підробки лікарських препаратів за рахунок зниження ефективності препарату, а отже, – за рахунок здоров’я пацієнтів.
Наприклад, у той час, коли, на думку директора Державного фармакологічного центру МОЗ України В. Чумака, «...жоден зі 150 препаратів диклофенаку, що є на ринку України, за своїми фармакокінетичними властивостями не відповідає Вольтарену», Борщагівський ХФЗ виробляє цілий набір препаратів з цією діючою речовиною.
Діяльність підприємства «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод» викликає все більше запитань не тільки у споживачів, але й у експертів, що працюють на ринку медичних препаратів. При цьому незмінна директор заводу Людмила Безпалько намагається залатати величезні пробоїни у репутації підприємства замовним піаром: тут видала книжку, там надрукувала інтерв’ю. Не додають впевненості у якості ліків, що випускаються цим заводом, і численні дипломи, сертифікати та інші кольорові папірці, якими так пишається Людмила Василівна.
Як, наприклад, їй вдалося знайти чомусь французьких аудиторів (сама Безпалько стверджує, що в Україні таких немає), які нібито видали підприємству ліцензію на роботу за стандартом GMP (належної виробничої практики). Тут з’являються питання: чому аудитори іноземні, а, якщо іноземні, то чому саме французькі, коли Борщагівський ХФЗ донедавна був спільним українсько-американським підприємством? Усе це, як і багато інших запитань, вкрито завісою непроникної таємниці.
Цікаво ще й те, що держава у роботу Борщагівського ХФЗ втручається тільки під загрозою міжнародного скандалу. А так – роби собі, що хочеш, випускай, що хочеш, ніхто тобі нічого не скаже і ніяк не перевірить.
Людмила Безпалько – очевидно, ефективний керівник свого власного «генеричного бізнесу»: вона добре знає, як економити на чужому здоров’ї, що, в цілому, й не дивно для людини з серйозним послужним списком кримінальних справ. Цікаво тільки, чи наважиться вона сама колись прийняти генеричні «ліки», що випускаються її заводом?
По материалам: from-ua.com