Житомирська катівня
Звичайна товариська зустріч, яка відбулась 20 січня 2013 року у житомирському кафе «Серж», запам`ятається двом молодим хлопцям, Руслану і Михайлу, на все життя. Друзяки зустрілись, щоб обмінятись враженнями від минулого напруженого трудового тижня, який провели порізно. Замовили вечерю, а до неї символічних 100 грамів горілки на двох. Балакали між собою, нікого не чіпали, але компанія за сусіднім столиком виявляла хворобливий інтерес до їхньої розмови. Між сусідами виникла несуттєва суперечка з якогось дрібного питання, яку вони вирішили продовжити на свіжому повітрі. Не було ні гострого конфлікту, ні бійки, ні погроз – хлопці просто інтелігентно сперечались. Досі не відомо, чи сусіди свідомо виманили жертв на вулицю, чи все трапилось випадково – барменша стверджує, що, хвилюючись за хлопців, про всяк випадок викликала наряд державної служби охорони, натиснувши на «тривожну кнопку». Невдовзі до кафе зайшов співробітник охорони, дав на підпис барменші наряд-виклик і повідомив, що хлопці вже поїхали додому. Але насправді двох друзів силоміць запхали в службовий автомобіль і повезли до Центру детоксикаційної допомоги комунального підприємства Центральна міська лікарня №2. Тим часом любителі сперечатися — їхні сусіди по столику, тихенько зникли в невідомому напрямку і до кафе більше не повертались.
Викликає подив той факт, що співробітники охорони, представившись міліціонерами, затримували хлопців на вулиці, хоча такі заклади, як «Серж», охороняються на підставі звичайних цивільно – правових договорів про охорону майна та персоналу і ні про яку охорону вулиць в них нема й згадки. Тим більше, що державна служба охорони знаходиться на самофінансуванні і виведена зі складу МВС України, хоча й залишена в підпорядкуванні міліції.
Також незаконно затриманим перешкоджали зателефонувати своїм рідним та викликати таксі, щоб поїхати додому. «Якщо вже так, то візьміть 200 гривень та везіть нас по домівках» — пропонували затримані. Але охоронники були невблаганними і незабаром стало зрозуміло, чому.
У Центрі детоксикації, який народ охрестив «медвитверезником», затриманих силоміць обшукали, роздягли, зателефонувати не дали, забрали особисті речі, мобільні телефони і …гроші. Причому в «процесі» чомусь приймали участь ті ж самі охоронники, один з яких заліз у труси до Руслана і витяг звідти 4 тисячі гривень, які хлопець намагався заховати від нападників. В його товариша Михайла забрали 400 гривень.
Вважаєте, що потім медики, встановивши ступінь алкогольного отруєння, робили промивання шлунків, виводили токсини медикаментами і крапельницями? Помиляєтесь!
Потім їх били… Катували гуртом – «детоксиканти» з охоронниками. Били, били і били… Били руками, ногами. На згадку фотографували — закривавлених, непритомних. Згодом ці фото чомусь опинились у керівників управління державної служби охорони.
Натішившись, кати прив`язали Михайла і Руслана до стільців і знову катували. На прохання викликати лікаря або дати води нелюди відповідали ударами в обличчя і по ребрах.
Знущання почалися приблизно о першій годині ночі і скінчились лише вранці. Відпустити свої жертви кати погоджувались лише за однієї умови — підписання «акту» про те, що постраждалі нібито були дуже нетверезими, майже без грошей і не мають до персоналу ніяких претензій. Не підпишеш – так і сконаєш у закладі, зникнувши безвісти. Хлопці під таким тиском були змушені підписати необхідні папери, після чого їм повернули речі, видали квитанції про сплату ними до катівні «добровільних пожертвувань» у розмірі 50 і 100 гривень. І зробили вигляд, що про 4 тисячі гривень нічого не чули і не бачили.
Побиті і пограбовані, Михайло з Русланом відразу звернулись до медичних закладів та бюро судово – медичних експертиз, де задокументували отримані побої: струс мозку, синці, зламане ребро тощо.
Потім написали заяви про злочин до УМВС України в Житомирській області та прокуратури міста. До розслідування підключилась депутат Богунської районної ради Головченко Людмила Михайлівна, яка звернулась з відповідними депутатськими запитами до управління Державної служби охорони та медично – катівного закладу.
Надзвичайно оперативно, ще до закінчення прокурорської перевірки, не виявив жодних порушень в діях охоронників заступник начальника УМВС України в Житомирській області полковник міліції Будзинський, про що письмово повідомив кожного з хлопців. Ще й дописав про те, що дії медичних працівників окремо перевірять співробітники Богунського РВ міліції. Так, це той самий полковник Будзинський, відомий нам за матеріалами «Полковник міліції відкупився від жертви (продав кримінальну справу за 30 срібняків)» http://svoboda.zhitomir.ua/nash-arxiv/avtorskie-stati/zhitomir-musora-otkupayutsya-ot-zhertvy.html та інш.
Керівники державної служби охорони стали на захист своїх підлеглих, підтримавши плутані і суперечливі байки охоронників і надавши письмову розпливчасту відповідь. Після чого депутат Людмила Головченко направила їм повторний запит. Самі ж охоронники всіляко уникають зустрічі з депутатом.
Безпосередній керівник катівні та головний лікар Центральної міської лікарні №2 категорично відмовились надати будь – які пояснення, проте депутатський запит задовольнили, повідомивши, хто саме чергував в ту чорну ніч у витверезнику. З офіційної довідки випливає, що хлопців «обслужили» працівники, серед яких були двоє чоловіків жіночої статі – в народі таких звуть педерастами.
Позиція злодійкуватих катів і їх покровителів нагадує аргумент дружини, від якої чоловік заразився «негарною» хворобою: «А ти мене зловив?»
Язик не повертається назвати прикрою випадковістю незаконне позбавлення волі, пограбування і катування людей, хоча б тому, що про точнісінько такі ж випадки місцеві ЗМІ повідомляли і раніше. Наприклад, у репортажі «Прокуратура Житомирської області взяла на контроль справу «мінера» з Житомира». Бажаючи помститися лікарям, житомирський алкоголік «замінував» відділення детоксикаційної допомоги ЦМЛ №2.http://reporter.zt.ua/news/3330-prokuratura-zhytomyrskoi-oblasti-vziala-na-kontroliu-spravu-minera-z-zhytomyra
Але з чергової жертви того разу зробили посміховисько, цитуємо:
— Цього ж дня до «мінера», що знаходився вдома у нетверезому стані, прибули правоохоронці, аби з’ясувати мотив злочину. Він розкаявся та пояснив мотив своїх дій: мовляв, був обурений та хотів помститися за те, що у відділенні детоксикаційної допомоги (куди його доставили для протверезення за два дні до події) у нього ніби — то взяли на зберігання та не повернули велику суму грошей. У подальшому зрозумів, що помилився, оскільки при отриманні речей особисто розписався в акті про відсутність претензій.
Відомо, що в Житомирі неодноразово траплялись випадки, які відбувались за точнісінько таким же злочинним сценарієм: людей з грошима силоміць привозили до «закладу», з якого вони згодом виходили, але вже з порожніми кишенями.
Автор цих рядків разом з Михайлом, Русланом і депутатом Людмилою Головченко відвідали той катівний «Центр…» і стали свідками порушення прав людини: чергову жертву силоміць роздягнули і потягли до катівної кімнати — ніякого сповіщення родичів, ніякого встановлення ступеню алкогольного отруєння, ніякого опису вилучених речей, ніякої медичної детоксикації …
Робимо висновок, шановні громадяни: відвідуючи заклади громадського харчування, будьте обережні — можливо, на вас полюють «детоксикатори»!