Відвикаємо від Шенгену…

Схоже, що нам з вами (причому, усім без винятку) уже слід готуватися до вельми «холодної шенгенівської зими». Сьогодні з двох абсолютно непов’язаних між собою джерел дізнався, що консульства країн шенгенівської зони отримали прямі рекомендації ввести жорстке відсіювання усіх «кандидатів» на отримання віз. Причому частина консульств отримали подібні рекомендації не в усній формі, а буквально надруковані на папері. Ознайомитися безпосередньо з самим документом поки не вдалося (подібні речі завжди ставляться під секретний гриф, і до появи чергового Вікілікса їх ніхто зі сторонніх неперевірених очей може і не побачити), але суть мені передали доволі детально.

Так от… Нас «закривають», і це достатньо серйозно. Є цілі галузі, яким дорога в Європу заказана начисто. Звичайно, це наші героїчні менти, судді та прокурори. І не матиме значення яку посаду займатиме претендент на візу у силових органах – підуть тупі відмови. Більше того, міжнародні європейські організації у свою чергу просять не залучати українських колег до різноманітних програм та масових заходів, особливо до тих, які передбачають виїзди за кордон.

Точно не скажу, але, здається, під жорстке сито потраплять представники органів місцевої влади. Але рекомендації не запрошувати українських гостей деякі муніципалітети Німеччини уже отримали. Думаю, скоро ця тенденція швидко розійдеться усією Європою.

Під своєрідний фільтр потрапить і частина бізнесменів. Посольства отримали вказівку узгодити список бізнес-структур, інтегрованих у діючу владу. Для чого складають такі списки – зрозуміло. Такими темпами підлеглі Фірташа матимуть проблеми з добиранням у свої швейцарські офіси.

На жаль, в усій цій історії постраждаємо і ми, журналісти. Особливих «репресій» до нас ніхто здійснювати не буде, але усі потенційні лояльності та пом’якшення віднині нам стають недоступними. Пояснення досить просте – наша преса «залежна», відповідно, здебільшого обслуговує владу і є її повноцінною зброєю. Тут, як не прикро, доведеться погодитись. Гострота у сюжетах ТВ і на шпальтах газет здебільшого відсутня, тому функція преси як «санітарів лісу» (як це прийнято у європейців) у нас відключена, особливо коли це стосується оцінок дій влади. Наші журналісти здебільшого помовкують, або виливають усе своє геройства виключно у власних блогах. Ділити пресу на «провладну» та «опозиційну» шенгенівська зона чомусь не стала.

Мені особисто (як і багатьом колегам) уже доводилося стикатися з подібними проблемами. Першу пробну хвилю шенгенівські консульства запустили ще у серпні, одразу після арешту Тимошенко. Якийсь період вони відмовляли ледь не кожному другому, я про це уже писав. Та хвиля якось поступово стухла, тоді Європа почала тиснути на Януковича, і їм здалося, що вони були достатньо переконливими.

Як усе це відбуватиметься? Відмови мотивуватимуться або «непідтвердженням достатнього фінансового забезпеченням», або «непідтвердженістю мотивів поїздки» (пункти 2 і 3 у бланках відмов). За першим пунктом консульства почали відміняти усілякі там тревел-чеки, вимагаючи виключно історії кредитних карток. За другим – більш жорстко будуть вчитуватися в запрошення. На жаль, ніяких матеріалізованих критеріїв оцінки за обома пунктами не існує в природі, тому навіть апеляції буде подавати важко. І навіть якщо вам здаватиметься, що у вас в документах усе добре, це іще нічого не значитиме. Повторюсь, ніяких чітких критеріїв до кредитних карток та запрошень не існує.

Так що отак, мої хороші. Виходить, що залетіли ми усі, а не одна лише влада. Так що чисто українське «моя хата з краю» тут уже не проходить. Наша з вами хата далеко, пардон, в жопі, і час звикати до статусу нової Білорусі. Принаймні, нас до неї уже надійно зарахували.

Я ні граму не прихильник Тимошенко, і навіть голосувати за неї не буду при усіх її жертовностях. Але саме на ній для нас сьогодні зійшовся увесь світ клином. Зійшовся доволі серйозно, і не факт, що Європу попустить навіть після її виходу на волю. Там нарешті доперли, що усі ці Межигір’я – не поодинокі факти, а досить чітка тенденція.

Проти всіх, кажете? Ну-ну…

P.S. Поки писав, з’явились уже перші підтвердження – почитайте у блозі Олійника.

http://vlyt.livejournal.com/114692.html#cutid1

Учат в школе, учат в школе, учат в школе…

Сегодня посольство Германии вернуло первых двенадцать паспортов с отказами в шенгенских визах. Пострадали предприниматели, хотя негласная установка в отказе в визах касается всех (без исключения!) судей и прокуроров.

Вот как несколько пресмыкающихся подлых чиновников может опорочить всю страну.

Уверен, что остановить процесс интеграции украинцев в Европу уже невозможно, но все же пора и нам задуматься над тем, как мы сами воспринимаем этих людей в формах и мантиях, готовых раболепно служить своему хозяину.

Достаточно этого рабства! Если киреевы рождаются и живут пресмыкающимися, то это их выбор, они вправе превращать свою собственную жизнь в жалкое существование раба, служение своим креслицам и портретам.

Но те, кто родился свободным, имеют достаточно сил каждый в своем круге, в своей жизни заявить манифест своей свободы. Хватит бояться!

Они, эти рабы, вокруг нас. Их маленькие, переполненные страхом глазки то и дело мелькают вокруг. Они даже клеймо себе выбирают каждый раз легко угадываемое. Сегодня это партия регионов – сборище рабов и рабовладельцев, и все их судьи, прокуроры, омоны и беркуты – это только проекция их рабского страха.

Этот страх хорошо знаком многим.

Это тот же страх, который присущ обычному школьному гопнику. Гопники в школах сбивали с малышей деньги, потому что малыши их боялись, но стоило просто собраться и крепко дать им по шее, как на глазах страшный и ужасный гопник превращался в жалкое чмо.

P.S.А еще важно не забыть при этом обратить внимание, как прячется в кустах еще один важный персонаж – школьный ябеда Сеня, который умело лавировал между гопниками, чтобы не получать от них по шее, и учителями, которым исправно постукивал на всех, чтобы на пол балла выше получить оценку.

Святослав Олійник Народний депутат України п’ятого та шостого скликань, Голова підкомітету з питань кримінально-процесуального законодавства Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.

По материалам: ord-ua.com