Сучасна діяльність СБУ. Чи потрібна вона державі або народу України?

Мабуть вже не залишилось людей в цій країні, які не знають про те, що сучасні правоохоронні органи працюють не для захисту громадян та інтересів держави, а для забезпечення інтересів бізнес еліт нашого суспільства та «заробітку» великих грошей шляхом відмивання та здирництва. Лише невеликій обсяг роботи направлений на боротьбу з суспільно небезпечними явищами, все інше — показуха та імітація бурної діяльності. У цій статті ми не будемо зупинятися на гучних економічних та політичних справах, аби у читача не виникало сумніву про чергову заказану статтю окремої опозиційної партії чи бізнес структури. Також ми не будемо розглядати діяльність міліції та прокуратури, хоча в цих структурах теж не все добре. А зупинимось і проаналізуємо діяльність СБУ, яка стосується звичайних громадян України.

В даній статті ми не хочемо образити діяльність окремих працівників чи навіть підрозділів СБУ, які намагаються робити хоча би якусь суспільно корисну роботу, а лише бажаємо надати реальну картину загальної роботи одного з найкорумпованішого, не ким не контрольованого та непотрібного в такому вигляді для держави та народу органу безпеки. Отже про діяльність СБУ можливо судити, переглянувши судові рішення по кримінальним справам, які підслідні цьому органу. Ми вибрали самі розповсюджені з них. Почнемо з судових вироків за статтею 361 Кримінального кодексу України:

Стаття 361. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку

1. Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації, -

карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

Прочитавши зміст цієї дійсно актуальної статті КК, розумієш, що вона направлена на попередження діяльності хакерів, які за допомогою інформаційних систем крадуть грошові кошти та добувають державну секретну інформацію або ж інформацію, що становить комерційну таємницю.

Але давайте глянемо, кого ж дійсно ловить наша СБУ за обвинуваченням по цій статті.

Звичайно, на наші запити ми не мали надії отримати таку інформацію, але нам допоміг чудовий сервіс http://reyestr.court.gov.ua – реєстр судових рішень України. Вибірка була судових вироків від 2009 року за наявністю в них 361 статті КК та співробітників СБУ.

І нашим очам відкривається цікава картина! Із всіх знайдених результатів по обвинуваченню по 361 статті КК був лише один вирок справжнім хакерам — http://reyestr.court.gov.ua/Review/8632921! І навіть тут треба звернути увагу, що постраждалий по цій справі є громадянином Росії і, як стає зрозуміло з вироку, більша частина розслідування проведена його власними it-спеціалістами.

Але інші вироки по цій статті були відносно осіб, яких язик не повертається назвати хакерами. Ціх вироків багато, але їх умовно можна розділити на чотири категорії.

Перша категорія, це, як не дивно, IP-телефонія. Здавалося, яким боком IP-телефонія відноситься до несанкціонованого втручання? Злочинці з цієї категорії зазвичай купляли GSM шлюзи (це прилад, куди вставляється картка мобільного оператора і він дозволяє прийнятий виклик підключати до іншого обладнання) домовлялися з Інтернет сервісами, які надають послуги IP-телефонії значно дешевше, ніж відчинянні оператори зв’язку надають міжнародні розмови, та надавали такі послуги іншим. Це такі вироки, як наприклад http://reyestr.court.gov.ua/Review/5359206, http://reyestr.court.gov.ua/Review/7533413, http://reyestr.court.gov.ua/Review/15697928. Цікаво, що за це поплатився навіть власник кіровоградського комп’ютерного клубу, який навіть не купляв купляли GSM шлюз, а просто встановив у себе в клубі телефонний апарат, по якому було можливо дзвонити за кордон за окрему плату — http://reyestr.court.gov.ua/Review/2788381. Отже напрошується висновок, що ми з вами, давши можливість іншій людині скористатися скайпом для дзвінка за кордон і в подяку за це отримавши пляшку пива, стаємо злочинцями, оскільки Укртелеком або Київстар недоотримав прибуток. І якщо ця людина проговорила годину, то цей недоотриманий прибуток буде становити сотні або ж навіть тисячі гривень. І ловити вас будуть не якісь там міліціонери, а наша доблесна служба безпеки. І чиї інтереси захищає в таких випадках СБУ – держави та пересічного громадянина, або корпорацій — монополістів послуг зв’язку.

До другої категорії відносяться випадки з використанням супутникового телебачення. Тут вже стає смішно, як по статті для хакерів СБУ ловить підприємців, що встановлюють супутникові тарілки та тюнери до них. Ось мешканець дніпропетровської області — http://reyestr.court.gov.ua/Review/17534164 — встановив клієнту тюнер, прошитий так, щоб він приймав пакет НТВ-Плюс, за що був успішно спійманий співробітниками СБУ. А от директор Млинівського ТзОВ “Радіосервіс” Рівненської області просто продав тюнери, де були введені коди для українських телеканалів “ТЕТ”, “ТРК”, “Київ” http://reyestr.court.gov.ua/Review/10150677. Мало того, що ці коди викладені в мережі Інтернет та доступні для завантаження любому споживачу, який здатен уважно прочитати інструкцію на тюнер, так ці ж канали безкоштовно показують на ефірну антену. Але СБУ зреагувало та затримало злісного хакера. Можливо звичайно довго вести дискусію про авторське право на телепередачі, але одне зрозуміло для звичайного громадянина однозначно – це не робота для СБУ ловити продавців тюнерів.

Далі – ще смішніше. Третя категорія – радіоаматорство. Злісний хакер вийшов в ефір на інших частотах, ніж радіоаматорські, за допомогою саморобного радіоелектронного пристрою «Волна — З» (яка точна специфікація для саморобного пристрою!!!) і з використанням незареєстрованого позивного «Баритон» здійснював несанкціоноване втручання в мережу електрозв’язку повітряної рухомої служби — http://reyestr.court.gov.ua/Review/9845199. Від довгих рук СБУ його не спасло навіть те, що при виході в ефір він неодноразово звертався чи не заважає кому-небудь у роботі. Навіщо було створювати Український державний центр радіочастот, коли СБУ всіх радіохуліганів затримає як хакерів. І правильно – так для радіохуліганів лише адміністративна відповідальність, а тут – отримай 2 роки обмеження волі.

Не впадіть з крісла! Четверта категорія – роздача Інтернету. В м.Приморськ Запоріжської області, злочинці вирішили роздати інтернет, отриманий від Укртелекому, для своїх сусідів, беручи з них за це оплату — http://reyestr.court.gov.ua/Review/16228399. Ви що, це ж порушення маршрутизації інформації. Працівники Бердянського МВ УСБУ в Запоріжській області зреагували на таке злісне порушення – злочинці отримали відповідно 4 та 3 роки позбавлення волі. Справедливості раді потрібно звернути увагу на те. Що там ще й була наше друга категорія – супутникове телебачення, але роздача інтернету була складовою злочину по статті 361 КК.

Проаналізувавши ці випадки можливо зробити декілька висновків:

1. Нестача кваліфікованих працівників з питань інформаційної безпеки не дає можливості СБУ боротися з реальною кіберзлочинністю.

2. Компенсуючи нестачу кваліфікації, для звітності по боротьбі з кіберзлочинністю створюються показники за рахунок незначних діянь, які не є суспільно небезпечні, далеких від реальної кіберзлочинності, які можливо якимось чином кваліфікувати під статтю для хакерів.

3. Суміщаючи корисне з приємним, при створенні ілюзії боротьби з кіберзлочинністю співробітники СБУ захищають бізнес-інтереси великих корпорацій, таких як оператори зв’язку та супутникового телебачення.

Становище може спасти лише:

залучення справжніх фахівців у лави СБУ, для чого необхідне достойне грошове забезпечення,

проведення атестації співробітників, які зараз займають місце у підрозділах боротьби з кіберзлочинністю та звільнення непрофесіоналів

громадський контроль за діяльністю спецслужби, яка ловить таких «хакерів».

Далі оглянемо без детального аналізу ще пару статей.

Наступна стаття, на якій ми хочемо зупинитися, це ст.368КК Одержання хабара. Проаналізувавши всіх хабарників України приходимо до висновку, що хабарі вище 10000 грн. в нашій державі, це рідкість. Цікаво, куди діваються справжні хабарники, які отримують хабарі у великих розмірах? Невже в наших спецслужбах вміють ловити тільки маленьких чиновників, при цьому, щоб задокументувати хабар в 400 грн. використовують цілий підрозділ Альфа та декілька груп зовнішнього спостереження та ще багато сил і засобів, які коштують державі не одну тисячу гривень. Ми не захищаємо маленьких хабарників, але відомо що риба гниє з голови і якщо вже витрачати кошти то для боротьби з хабарництвом у вищих ешелонах влади, тоді менше буде маленьких злодюжок на місцях. Але мабуть лише на це і вистачає професійності та мужності у керівників нашої спецслужби. Крім того відома велика кількість провокацій цих злочинів, за що слід притягувати до відповідальності співробітників СБУ на рівні хабарників. Але керівники СБУ заохочують провокації і підстави, що організовують їх підлеглі. Суди і прокуратура не вивчає причини та умови цих злочинів і, не бажаючи конфлікту с СБУ, ідуть по накатаній схемі.

Ще одна стаття, про яку слід згадати, це 359КК. Проблематика її застосування вже не раз підіймалась юристами, журналістами та звичайними громадянами, які не погоджуються абсурдністю цієї норми. Так у нижче наведених статтях дуже професійно описана проблеми її застосування http://ord-ua.com/2012/03/16/359-stattya-kriminalnogo-kodeksu-ukrayini–tse-nastup-na-glasnist-i-svobodu-slova-sproba-pokraschiti-pokazniki-roboti-sbu-chi-kontrol-rinku-video-ta-audio-tehniki-pravoohorontsyami_1/, також див. http://lb.ua/news/2012/03/14/141002_ohota_vedm_vremya_ukraina.html.

Справо в тому, що СБУ замість того, щоб займатися питаннями захисту держави від реальних шпигунів, притягує до кримінальної відповідальності звичайних громадян за покупку китайських чи саморобних аудіо чи відео приладів, які експерти СБУ визнають спеціальним шпіонськими засобами. Проблема в тому, що особа може і знає що придбання та продаж так званих СТЗ заборонена законом, але ніяк не може здогадатися, що таким може стати звичайна китайська іграшка-диктофон. Методика експертизи не оприлюднена. В Україні, за такі показові «злочини» вже засуджено більше 100 осіб, які не відомо з яких підстав визнані шпигунами. Невже події 1937 року повертаються?

Перелік статей з аналізом роботи СБУ ще не вичерпаний. Можливо у наступних статтях ми продовжимо аналіз діяльності нашої спецслужби. Прикро, що в погоні за грошима та неякісними показниками СБУ не займається основними завданнями по захисту держави та громадян, а лише приймає участь у переслідуванні свого народу із за прогалин законодавства. Є гучні скандали з витоку інформації, що становить державну таємницю та про спецоперації іноземних підрозділів на території України, які стали можливі у зв’язку з бездіяльністю СБУ. Але куди нам до зовнішньої діяльності, нам би внутрішній порядок навести.

Отже, проаналізувавши діяльність за судовими рішеннями по кримінальним справам можемо зробити наступні висновки. Ніхто із керівництва цього органу , в погоні за кількістю показників не слідкує за їх якістю, в наслідок чого за кримінальними справам притягуються особи за малозначні діяння, або за такі діяння за які достатньо було би адміністративної відповідальності. Велика кількість прогалин у законодавстві та процесуальні порушення стали можливі в результаті неконтрольованості СБУ. Прокуратура, суди та інші органи, які б мали захищати інтереси держави та громадян, не бажають займатися наглядом і йти на конфлікт з системою СБУ та виправляти помилки судочинства. Тому що завтра, у результаті конфлікту, високо посадовці СБУ можуть не закрити очі на діяльність цих правоохоронців. Виходить круг замкнене коло, внаслідок якого страждають звичайні громадяни, а реальні злочинці уникають відповідальності дякуючи непрофесійному підходу до проблем боротьби зі злочинністю. Владі і правлячої бізнес-еліті байдужі проблеми у роботі цієї служби, тому що для них основними завданням СБУ є захист їх власних інтересів, а не інтересів держави та народу України.

По материалам ord-ua.com