Спецслужби України рятують кістки Януковича від пекельного вогнища

Свобода слова, демократія, право, закон – ці слова останнім часом в нашій вільній Україні почали звучати абсолютно неприродно та навіть примарно. За часи правління царя криміналітетів Януковича всі постулати існування цивілізованого суспільства перетерлись на пил та розвіялись у повітря.

Ми можемо пишатись тим, що нарешті світова спільнота навіть дуже далеких від геополітики верств населення дізналась про Україну, почала відрізняти її від сусідньої Росії та, навіть, спостерігати за перебігом подій, що в ній так активно відбуваються.

Проте шокуючі новини, які перевертають свідомість статних європейців та навіть честолюбних американців, останніх 4 роки не припиняють вистрілювати в світовий ефір: екс-прем’єра міністр України Юлія Тимошенко, жінка, яка на фоні безжалісного та беззаконного катування у в’язниці стала вітчизняною Жанною Д’арк, б’є в набат та намагається згуртувати народ в боротьбі проти звірів Януковича в той час, коли її вороги із задоволенням перетирають деталі її страждань та недугів на сторінках заангажованої преси; оскаженілі депутати-регіонали та розжирілі проросійські попи в стані абсолютного сп’яніння своїми шикарними авто на смерть вбивають людей на дорогах країни та залишаються безкарними; діточки регіоналів безжалісно ґвалтують та вбивають невинних дівчат й ховаються за мандатами татусів; під час заборонених владою акцій масових протестів нещадно б’ють журналістів. Та в решті, на фоні повного беззаконня та вакханалії Янукович, його сини і найближче оточення дедалі частіше фігурують у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ під умовним терміном «сім’я», що пожирає і захоплює навколо себе все і всіх дрібніших гравців на політичній та економічній картах України.

Держава перебуває під контролем певного кола осіб, в основі якого стоїть злочинне кримінальне угрупування, що збудувало систему управління за природнім общаковим способом, а ключові державні інституції – фінансові, силові, НБУ та СБУ працюють в загальному режимі та за єдиним принципом.

Логічно зауважити, що кримінальна група, свідомість та обізнаність якої занадто далека від алгоритму цивілізованого управління (тим паче цілою країною) та знаходиться на рівні ненажерливих приматів, - спростила загально відомі фундаментальні форми управління до мінімуму, здатного безперешкодно збагачувати «сім’ю», наближених до неї осіб та тримати під контролем вертикаль влади, рекетні структури, мотивуючи ключові фігури цієї вертикалі вседозволеністю та безкарністю.

Поки що система працює безперешкодно, але звірі інстинктивно відчувають загрозу, роблять помилки та демонструють свою недолугість поки що не готовому до жорстких та кардинальних дій суспільству, яке чомусь досі не розуміє, що, здавалося б, велетень Янукович з усіма його шаленими можливостями та владою всього-на-всього - налякане та хворобливе мишеня. Доказом зростаючої паніки та страху Януковича може слугувати вчорашнє відключення телефону матері символу української свободи слова - Гії Гонгадзе - Лесі Гонгадзе, яка планувала в режимі он-лайн проголосити під час прес-конференції в УНІАН результати виграного нею суду проти наклепів екс-чиновників МВД на її сина та не змогла протягом кількох годин вийти на зв’язок.

Виходячи з інформації, якою володіє Леся Гонгадзе, її телефон був навмисно заблокований співробітниками спецслужб. Але це так ницо, намагатись тимчасово пригальмувати розповсюдження інформації про те, що літня, багатостраждальна мати закатованого Георгія Гонгадзе врешті виграла суд проти регіонального депутата, екс-генерала МВС Миколи Джиги, який 13 років тому підло розповсюджував інформацію про журналіста, за якою Гїя:

мав звичку позичати у друзів невеликі суми грошей і потім не повертати їх;

три останніх місяці не платив за орендовану ним квартиру;

позичив велику суму грошей та виїхав за межі України;

будучи вже громадянином України, він, у 1993 році, під час грузино-абхазького конфлікту брав участь у якості рядового грузинської армії і тим самим вчинив злочин;

під час перебування у Туреччині, взяв в оренду автомобіль, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, віддав свій внутрішній український паспорт у якості застави і не розрахувався за ремонт автомобіля.

Незважаючи на значний час, що сплинув з періоду оприлюднення наклепів, Леся Гонгадзе виграла суд, який зобов’язав Миколу Джигу та Міністерство внутрішніх справ спростувати наведену вище, завідомо недостовірну інформацію, яка порочить честь, гідність, ділову репутацію та чесне ім’я Георгія Гонгадзе.

«Сім'я», що за 4 роки свого правління Україною перетворила країну в зону посиленого режиму, налякана жахливими та кримінальними резонансами в ЗМІ, пожинає плоди свого розтління та марно сподівається упередити наступні спалахи. А вони будуть! Полум’я розгорятиметься, а Януковичу, разом з його оточенням, кари не минути, адже ця маленька перемога в суді знесиленої матері символу української свободи слова множитиметься іншими перемогами, критична маса зростатиме та врешті підгодовуватиме багаття, на якому смажитимуться кістки януковичів.

Віктор ТАРАНОВ, «Конфлікти і закони»