Квартира чи база для нелегалiв?

4 378

Нинішній світ, як фальшивомонетник. Цей механізм діє безперебійно: корупція, впливові друзі і чиновники, родичі, знайомі…Влада грошей для багатьох безмірна. Жадібність також. Закони і Божі заповіді нерідко наче пустий звук, як деградація для частини суспільства. І цей процес не може позбутися потворних форм, а інколи здається, що він змінює форми і методи діяльності в різних вимірах.

Розповім про одну характерну історію, яку буду намагатися довести до логічного кінця. В Києві у багатоповерховому житловому будинку по вулиці Драйзера 14/33, в маленькій двокімнатній квартирі №98, володарем якої є громадяни китайської чи можливо іншої азіатської національності, понад півроку проживають по 4-5 молодих людей африканського походження (можливо їх там буває й більше???). Причому, що важливо. Кожні два тижні міняються обличчя цих «квартирантів» і в квартирі з’являються нові й нові люди. Причому ніхто з них не володіє українською чи російською мовами. Мешканці будинку стурбовані постійним шумом від цих «постояльців», дивними нічними розвагами, а також тим, що вони зіпсували домофон вхідних дверей з тим, очевидно, щоб легше було без спеціальних ключів потрапити у кв.98. А головне, багатьох непокоїть неприємність можливого розповсюдження інфекцій або інших екзотичних епідемій чи захворювань, які можуть завезти ці сумнівні «гості». Адже добре відома нині стурбованість Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я щодо швидкого розповсюдження із африканських країн смертельного вірусу ЕБОЛА. Теоретично така загроза є і для жителів будинку, і для киян та й всієї України. З’ясувавши ці та інші обставини історії, я, як громадянин, журналіст і редактор звернувся із офіційними заявами у Головне Управління СБУ у Києві та області, Головне управління поліції Києва, Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у Києві і в контактний центр Київської міської держадміністрації, які переадресували відразу моє звернення у Деснянську райдержадміністрацію Києва, біля якої знаходиться згаданий житловий будинок. Запитання були такими: 1. Чому власники квартири №98 по вул.Драйзера 14/33 здають житло на проживання виключно тільки молодим африканцям ? 2. Як вони потрапили в Україну і Київ: за туристичною чи робочою візою, а може на навчання і як вони зможуть це робити, коли не володіють українською чи російською мовами ? 3. Чому африканці вели себе нахабно по відношенню до громадян будинку та їх комунального майна? 4. Головне. Чи мають «квартиранти» медичні довідки або інші документи, які підтверджують їх стан здоров’я або зроблені щеплення від вірусів?.. Здається, що питання порушив важливі і актуальні для всіх.

І сталося диво. Кажуть, що бачили вже наступного дня пізно увечері, як мікроавтобус вивозить африканців з будинку. Хтось очевидно попередив власників квартири. Можливо існує серед чиновників «кріт». Адже все сталося, ще до початку розслідування. Замітають сліди ? Тепер тут чекати нових «тимчасовців» чи може кримінального впровадження ?

Хочу сподіватися, що ця публікація якось потрапить до заступника голови СБУ Ігоря Баканова, який закликав журналістів не мовчати і надавати інформацію, що може буде корисною у розкритті державних злочинів. Або ж, побачать ці рядки у Генпрокуратурі, МВС й підтримають мене, щоб довести справу до логічного кінця? Адже сумнівні процеси з дивними африканськими мігрантами в Україну можуть тривати не тільки в згаданій історії, а й в інших місцях. А це загроза внутрішній національній безпеці держави, здоров’ю. громадян. Чи я не правий ?..
Повна і гарантована безкарність, особливо в питаннях нелегальної міграції, стимулює здійснення нових кримінальних злочинів. І якщо вчасно не зупинити цей ганебний процес, порушенням законів і злочинам не буде кінця. Чи комусь таке вигідно?

Член Національної спілки журналістів України, головний редактор журналу «Світ єдиноборств», лауреат золотої медалі «Незалежність» Київської організації спілки журналістів України, Олександр Борщевський