Чи стануть втрачені судові справи втраченими долями для засуджених з Криму та ОРДЛО?

У вересні 2017 року журналісти громадської ініціативи "Громадський омбудсмен" ініціювали обговорення ситуації, в якій опинилися засуджені, вирок яким було винесено іменем України на територіях, сьогодні нам не підконтрольних. Йшлося про групи засуджених: що відбувають покарання на території України; знаходяться в СІЗО на непідконтрольних Україні територіях (НПТ); відбувають покарання на НПТ та території РФ. Нагадуємо, що усіх цих громадян України об'єднює одна проблема, яку на поточний момент неможливо вирішити - відсутність доступу до їхніх кримінальних справ. Зазначена проблема є результатом прогалин у вітчизняному законодавстві, які рунеможливлюють розгляд скарг цих засуджених у вітчизняних Судах.

З того часу відбулася низка значних подій, в тому числі ініційованих громадськими організаціями, що працюють в площині розслідувань фактів порушення прав людини та їх захисту. В свою чергу, в контексті піднятої проблеми, ГІ "Громадський омбудсмен" скерував запити до законодавчих, виконавчих та правоохоронних органів влади та отримав належні відповіді, які згодом будуть проаналізовані.

Крім того, в інформаційному просторі з'явилася оновлена інформація щодо ситуації із засудженими. Так, згідно заяви, нещодавно озвученої омбудсменом Валерією Лутковською, на сьогоднішній день, в тюрмах Росії знаходиться більше 2200 українців, засуджених, здебільшого, за скоєння кримінальних злочинів. За словами Лутковської, Україна продовжує працювати з РФ в напрямку передачі наших співгромадян на батьківщину, з перспективою із переведення в українські пенітенціарні заклади. Крім того, в СІЗО та в'язницях на окупованих територіях Донбасу відбувають покарання близько 10-ти тисяч українських ув'язнених. Нажаль, нам поки що достеменно невідомо, яка кількість засуджених на окупованих та анексованих територій відбуває покарання в пенітенціарних закладах України. Адже ми усе ще чекаємо на результати наших запитів. Підкреслюємо, що йдеться іще про декілька тисяч наших співгромадян, кримінальні справи яких зависли в різного рівня судових інстанціях через невизначенність (відсутність) механізму розгляду.

Як писалося раніше, відсутність правового механізму щодо розгляду скарг засуджених, які втратили свої справи на НПТ в Судах України, що мав бути закладеним в Закон України "Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" позбавляє усіх цих українців законного права на доступ до правосуддя, передбачений Конституцією України та Міжнародною конвенцією з прав людини. До речі, Проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо механізму відновлення втрачених матеріалів справи був зареєстрований 19.10.2015 року у Верховній раді головою Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, нардепом Р. П. Князевичем. Але він був відкликаний вже в іншій каденції "Постановою про відхилення проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо механізму відновлення втрачених матеріалів справи" новим головою того ж комітету Г.М.Немирею.

Безвихідь засуджених на НПТ (непідконтрольні Україні території) підтверджується і рішенням, винесеним у липні поточного року Європейським судом у справі "Хлебік проти України". В результаті розгляду скарги Олександра Хлебіка, який був засуджений за звинуваченням у кількох злочинах на Луганщині в 2013 році до Європейського суду з прав людини, судді ЄС ухвалили рішення не на користь засудженого Хлебіка. Судді ЄСПЛ визнали, що Україна не несе відповідальності за гальмування процесу (читати - унеможливлювання) розгляду його апеляційної скарги, через втрату матеріалів кримінальної справи на непідконтрольних територіях.

У 2011 році громадянина України Олександра Хлебіка Алчевським судом Луганської області було визнано винним у вчиненні злочину. На вирок суду він подав апеляцію до Луганського обласного апеляційного суду. Проте, у зв'язку з початком збройного конфлікту на Донбасі суд не встиг розглянути скаргу і він залишився утримуватись в Старобільському СІЗО на підконтрольній території (ПТ), а матеріали його справи – в непідконтрольному Луганську. Громадянин Хлебік намагався відновити розгляд його апеляції після переводу обласного апеляційного суду на ПТ, проте через недоступність матеріалів справи ніхто йому допомогти в цьому не зміг. В свій скарзі до ЄСПЛ Хлєбік стверджував, що його тримання під вартою без рішення апеляційного суду порушувало його право на справедливий суд. Згідно ствердження О. Віноградової, правового аналітик благодійного фонду "Право на захист": " В цій справі для суду не викликало сумнівів те, що апеляційний суд досі не розглянув справу Хлебіка, оскільки вона більше не доступна внаслідок бойових дій у районах, які не контролює Україна".
Ще одним доказом неможливість розгляду в українських судах навіть поновлених справ засуджених з НПТ є згадана в першому матеріалі справа Артема Фасолько. Нагадуємо, що Фасолько, який отримав свій остаточний вирок у Залізничному районному суді м. Сімферополь у 2014 році встиг вчасно звернутися з касаційною скаргою до ВССУ. Відповідною постановою 29 серпня 2014 року судді судової палати у кримінальних справах ВССУ направили на адресу Залізничного районного суду м. Сімферополь звернення про витребування кримінальної справи Фасолько для її перевірки у касаційному порядку, і нічого не отримали. Прочекавши три роки, у липні 2016 року, адвокат Фасолько Ольга Миролюбова добилася поновлення кримінальної справи її підзахисного в Подільському районному суді м. Києва. За відновленим (частково) провадженням 24 листопада 2016 року ВССУ призначив перший розгляд справи Фасолько за касаційною скаргою. Втім, розгляд скарги не відбувся.
Далі, у 2017 році відбулося ще п'ять засідань ВССУ, та на останньому листопадовому, представник прокуратури України публічно озвучила позиції Генпрокуратури щодо розгляду скарг засуджених з НПТ, заявивши: "Допоки Україна не поверне собі захоплені ворогом території та не переможе у війні, сенсу в розгляді подібних скарг, за відсутності оригіналів матеріалів кримінальних справ немає". А головуючий Суду В.В. Наставний проголосив: " ... Суд не може прийняти самостійне рішення у справі Фасолько, звертається за роз'ясненням до Міністерства юстиції України та чекає на відповідь". Дату чергового засідання ВССУ у справі Фасолько ще не визначив, але, зрозуміло, що за умов відсутності правового механізму розгляд справи затягуватиметься й надалі. NULLUM CRIMEN, NULLA POENA SINE LEGE!

До речі, повертаючись до запитів, що були зроблені нашої громадською ініціативою, звертаємо вашу увагу на відповідь Міністерства юстиції України, яке зазначило, що на сьогодні, внаслідок окупації АР Крим та проведення антитерористичної операції на значній частині території Донецької та Луганської областей, реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, як і реалізація конституційних прав ув'язнених та засуджених на цих територіях унеможливлена.

Крім того, Мінюст повідомив, що, по-перше, Міністерство, як офіційний державний орган, на жаль, позбавлене реальних важелів впливу на ситуацію, що склалася.

По-друге, Мінюстом розроблений Законопроект "Про визначення правового статусу засуджених осіб, які відбувають покарання на тимчасово окупованій території або території населених пунктів, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, на території, що розташовані на лінії зіткнення, а також на території держави-агресора". Зазначений документ, в якому ані слова не йдеться про механізм відновлення втрачених матеріалів справ та розгляд кримінальних справ за частково відновленими матеріалами, вже вдруге, у зв'язку з наявністю неврегульованих позицій, готується до відправлення на погодження у відповідні державні органи. Хоча, Мінюст підкреслив що він відкритий до діалогу, готовий прийняти пропозиції від громадськості та планує організувати громадські слухання.

Також, Мінюст зауважив, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актам, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм (ред. - зрозуміло, це стосується як запитів громадян так і ВССУ).

В свою чергу, органи прокуратури України, традиційно для них зіграли з нами в "пінг-понг". А саме, Генеральна прокуратура пояснила про відсутність в неї повноважень щодо вжиття необхідних заходів на відновлення матеріалів кримінальних проваджень (справ), забезпечення конституційних прав під час здійснення досудового розслідування та судового розгляду та делегувала відповіді на наш запит прокуратурам Донецької, Луганської областей та Автономної республіки Крим.

Прокуратура Луганської області, повідомила про те, що прокурори не беруть участь в апеляційному перегляді кримінальних проваджень, матеріали у яких втрачено щодо обвинувачених, які утримуються на територіях АР Крим та тимчасово-непідконтрольних органам державної влади України територіях Луганської та Донецької областей. Крім того, як виявилось, за свідченням Луганської прокуратури, особи підозрювані (обвинувачені) у вчиненні кримінальних правопорушень, кримінальні провадження стосовно яких залишилися на території, яка на цей час не підконтрольна Україні під вартою не перебувають. Але, на всяк випадок переадресувало копію нашого запиту до Південно-Східного межрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробацій Міністерства юстиції.

А Прокуратура Автономної республіки Крим, в свою чергу, у відповіді згадала про рішення ЄСПЛ в справі "Хлебік проти України", акцентувала увагу на відсутності порушення Україною права, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Прокуратура Криму зазначила, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ практику ЄСПЛ, як джерело права (ред. - тобто відмовляти у розгляді таких справ в принципі) .

Наразі, виявилося що органи Прокуратури відсторонилися від піднятої проблеми посилаючись на свою некомпетентність у піднятих нами питаннях. І це більш ніж дивно, адже Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, за яким закріплені засади, на яких ґрунтується діяльність прокуратури передбачає контроль з боку прокуратури за дотриманням в Україні: верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; законність, справедливість, неупередженість та об’єктивність; територіальність; презумпції невинуватості тощо....

А зважаючи на відповідь прокуратури Луганської області, можно констатувати що, керівництво цього підрозділу взагалі відірвалося від реальності.

Далі процитуємо відповідь, що надійшла з секретаріату Уповноваженого з прав людини. Уповноважений згадав про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції, прийнятий ВР України 12.08.2014 року, яким передбачено, що кримінальні провадження, що знаходяться на розгляді у місцевих та апеляційних судах, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, мають бути передані судам інших областей, визначених головою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, для продовження їх розгляду (стаття 1). Цим же Законом передбачено передачу матеріалів досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування, органам досудового розслідування, визначеним Генеральним прокурором.

Згідно відповіді українського Омбудсмена Валерії Лутковської з боку органів прокуратури України заходів, передбачених даним Законом, не відбулося. Більш того вони, посилаючись на ситуацію в АТО, пояснили свою неспроможність щодо будь-яких дій з їх боку, направлених на поновлення матеріалів справ засуджених та затриманих на НПТ. (ред- наразі прокуратура цє підтвердила).
Крім того, згідно відповіді, Уповноважений ініціював вдосконалення чинного законодавства, зокрема в тій частині, що мала б спростить механізм відновлення матеріалів кримінальних справ засуджених. В результаті 21.05.2015 року ВР зареєструвала Законопроект №2930 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав людини у кримінальному судочинстві", внесений на розгляд Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності групою депутатів під керівництвом А.А Кожем'якіна. Згідно порівняльної таблиці до Законопроекту, йшлося про додатковий пункт до Стаття 433. КПК України (п 3.) - Суд касаційної інстанції розглядає питання обрання чи продовження запобіжного заходу при скасуванні судового рішення і призначенні нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції. Судячи з документу, Законопроект не мав механізму розгляду справ затриманих та засуджених на НПТ в судах ( за відсутності матеріалів справ). Законопроект був внесений до порядку денного 2 сесії VIII скликання ВР від 03.10.2017.

Цікаво, що згідно відповіді, подана Омбудсменом законодавча ініціатива передбачала внесення змін до статтей 526 та 531 КПК та змін до статті 1 "Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції". Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, у свою чергу, обмежився іншим нововведенням. Але, на даному етапі це не важливо, адже ініціатива була відхилена.

Доречі, відповіді на наш запит від зазначеного комітету ВР ми досі не отримали, та надіслали повторне звернення.

Врешті, кожен з читачів нашого матеріалу може зробити для себе висновки як європейська держава Україна, що підписала "Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод", опікується правами та долями своїх громадян. Та які кроки наші поважні державні органи роблять в напрямку захисту прав українців, затриманих та засуджених на територіях Криму та ОРДЛО. В ідеалі, згідно їх функцій та повноважень, активність держорганів мала б виглядати таким чином: Мінюст та комітет ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, разом чи окремо мали б давно (зважаючи на давність подій на НПТ) відпрацювати в колоборації з правозахистними громадськими організаціями, а ВР прийняти повноцінний Закон, який несе в собі механізм захисту прав громадян України, засуджених на НПТ в Судах України. Закон мав врахувати усі пов'язані із непідконтрольністю територій Криму та окремих частин Луганської та Донецької областей нюанси. В тому числі і проблему, пов'язану із втраченими на цих територіях кримінальними справами засуджених.

Хоча, судячи з відповідей на наші запити, дещо з зазначеного, під тиском зростання критичної маси нерозглянутих в судах справ, хоча і дуже повільно, але робиться. Тож, сподіваємось що врешті проблема буде розв'язана та триматимемо руку на пульсі. Далі буде.

Віктор Таранов
ГО "Громадський омбудсмен"