Вокзальна міліція: незаконні обшуки як норма життя

Обновлено Ноя 16, 2012

ТЕМА вже неодноразово популяризовала роботу цікавої організації "Асоціація українських моніторів дотримання прав людини". Костяк організації складають колишні кадрові міліціонери, які розуміються на зловживаннях людей у погонах. Бойові закгони АУМДПЛ не дають спокою міліціонерам по всіх теренах України. Вони сують свого носа до міліцейських відділків, документують діяльність ППС... Цього разу вони взялися за привокзальну міліцію, від якої потерпають молодь, бомжі, іноземці. Нижче - висновки "моніторів" щодо протизаконного обшуку, який міліцейські назівють "зовнішнім оглядом", після якого часто-густо у громадян зникають гроші та особисті речі, натомість з'являються пакетики з травою.

Протягом 2012 року у прес-медіа та мережі Інтернету неодноразово оприлюднювалися приклади застосування до людей невиправданого насильства, грубого й нетактовного поводження з громадянами з боку саме цієї категорії правоохоронців, які відверто зловживали своїм службовим становищем і нехтували нормами законодавства та положеннями внутрішньовідомчих нормативно-правових актів МВС України.

Як приклад висвітлювання засобами масової інформації поширеності незаконних або некомпетентних дій працівників міліції на вокзалах, доцільно навести наступні випадки:

1. Відверте знущання двох працівників лінійного відділу міліції на ст. «Вінниця-пасажирська» над громадянином, який перебував у залі очікування місцевого залізничного вокзалу.

(http://www.umdpl.info./index.php?id=1342418132)

2. Так зване «кришування» співробітниками міліції крадіїв на київському залізничному вокзалі та особиста участь міліціонерів у грабуванні громадян під приводом необхідності проведення особистого огляду, що наочно підтвердили журналісти телеканалу «1 + 1» у телевізійному сюжеті програми «Гроші»

(http://www.umdpl.info./index.php?id=1348752690)

3. Застосування невиправдано жорсткого варіанту затримання правоохоронцями на одеському залізничному вокзалі пасажира, який курив на пероні.

(http://www.umdpl.info./index.php?id=1337751669)

З вказаних причин діяльність міліції на вокзалах потребує прискіпливої уваги з боку громадськості і результати проведеного неурядовими організаціями моніторингу показали, що наведені вище «взірці» дій правоохоронців у певному сенсі є типовими для української міліції та красномовно ілюструють методи роботи міліціонерів та їх ставлення до виконання своїх службових обов’язків.

Під час моніторингової кампанії громадськими активістами неодноразово спостерігалися випадки грубого порушення прав громадян патрульними нарядами та працівниками лінійних підрозділів міліції на транспорті, серед яких найбільш поширеними й водночас небезпечними для громадян визнані:

1) незаконне проведення особистих обшуків громадян та їх речей;

2) необґрунтовані перевірки паспортних документів;

3) висування претензій й вимог до громадян без роз’яснення правових підстав для цього, ігнорування вимог МВС України щодо необхідності коректного й врівноваженого спілкування з громадянами, невміння співробітників попереджати виникнення конфліктних ситуацій.

Слід зазначити, що існуюча в міліції практика здійснення безпідставних обшуків громадян та незаконного огляду їхніх речей не в останню чергу зумовлена неконкретністю положень відомчих інструкцій МВС України та їх очевидною невідповідністю базовим нормативно-правовим актам нашої держави - Конституції України, Закону України «Про міліцію», Кримінально-процесуальному кодексу України.

Як правило, співробітники міліції обґрунтовують своє право проводити обшук громадян та їх речей посиланням на пункти 238 та 239 Статуту патрульно-постової служби міліції України (надалі – Статут), при цьому наголошуючи на тому, що вони здійснюють не обшук, а «зовнішній огляд» (крім цього, правоохоронці часто вживають термін «поверхневий огляд», а також російськомовний варіант подібних дій «наружный досмотр» ). В окремих випадках міліціонери дійсно вважають, що вказані пункти Статуту надають їм можливість проводити огляд громадян, який на практиці фактично не відрізняється від обшуку, без складання відповідних документів та за відсутності понятих, в інших випадках вживанням подібної термінології міліціонери просто вводять в оману громадян, маскуючи свої незаконні дії.

Дійсно, пункти 238 та 239 Статуту містять словосполучення «зовнішній огляд одягу, речей» та «огляд зовнішнього одягу, речей», проте вказані пункти однозначно вказують, що зовнішній огляд здійснюється виключно при «реалізації заходів по затриманню та переслідуванню особи», яка вчинила злочин і такий огляд «є попереджувальною мірою, спрямованою на забезпечення особистої безпеки міліціонера, що ставить перед собою ціль вилучення зброї та інших предметів, які можуть бути використані для нападу на міліціонера та інших громадян».

Незважаючи на таке чітке формулювання, працівники міліції на вокзалах масово здійснюють «зовнішні» та «поверхневі» огляди громадян, керуючись власними сумнівними критеріями оцінювання людини - «підозріла зовнішність» чи «невпевнена поведінка», що, за думкою правоохоронців, є достатнім свідченням її вірогідного відношення до тієї чи іншої маргінальної групи.

Крім цього, право співробітників міліції навіть за певних обставин проводити зовнішній або поверхневий огляд, як своєрідно спрощений варіант особистого обшуку, взагалі не передбачено жодним нормативно-правовим актом України, через що відповідні положення Статуту, якими начебто визначається можливість відхилення від встановленої КПК, КупАП та Законом України «Про міліцію» процедури проведення огляду особи та її речей, не можливо визнати правовими.

Проте, незважаючи на те, що національне законодавство не тлумачить ні визначення, ні порядок здійснення зовнішнього (поверхового) огляду і тим більше «наружного досмотра», пункт 239 Статуту регламентує процедуру його проведення, наставляючи співробітників міліції наступним чином:

«Зовнішній огляд речей і одягу слід робити негайно після затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, або в більш зручний момент, коли можливо отримати допомогу від інших працівників міліції, дружинників, працівників служби охорони, двірників або громадян;

Для проведення зовнішнього огляду речей та одягу необхідно:

- подати затриманому команду: "Руки вгору!", наказати повернутися обличчям до стіни (дерева, стовпа і т.п.) і обпертися в неї руками, широко розставити ноги і нахилитися вперед;

- швидко промацати з зовнішньої сторони одяг затриманого: кишені, рукава, пояс, звернути увагу на взуття, з метою виявлення та вилучення зброї та інших предметів, які можуть бути використані затриманими для нападу на міліціонера;

- в окремих випадках, коли є підстава підозрювати, що знаряддя злочину можуть бути замасковані (колюча зброя, міститься в авторучці, колючо-ріжучі предмети і зброя закріплені на гумці до одягу або тіла в плечовій та інших областях і т.п.), зовнішній огляд одягу і речей проводять з особливою уважністю;

- під час проведення зовнішнього огляду слід уважно стежити за кожним рухом затриманого».

Зрозуміло, що у повсякденній діяльності при проведенні «зовнішнього огляду» пересічних громадян працівники міліції не застосовують ці правила, оскільки подібне ставлення до громадян безперечно призвело би до ще більшого обурення останніх діями правоохоронців. За свідченнями громадських активістів на практиці «зовнішній огляд» полягає не у «промацуванні із зовнішньої сторони одягу і кишень» людини, а у її примушуванні показати і передати міліціонерам наявні у неї особисті речі та предмети, а в окремих випадках правоохоронці самі нишпорять по кишеням зупиненої ними особи.

Цікаво і те, що пункт 239 Статуту містить одночасно два поняття - «зовнішній огляд» та «особистий огляд». При цьому, наголошуючи на необхідності проведення «особистого огляду» у суворій відповідності із нормами законодавства (особою однієї статі, у присутності двох понятих, із складанням відповідного протоколу), ця ж стаття взагалі не передбачає будь-яких запобіжних заходів по захисту особи від можливих зловживань з боку міліціонерів під час «зовнішнього огляду» - підкидання у кишеню чи сумку заборонених до зберігання предметів й речовин (наркотичні засоби, боєприпаси тощо), відбирання у «оглянутого» грошей або цінних речей, незаконне зняття приватної інформації з його мобільного телефону тощо.

Про поширеність подібних випадків та масштабність здійснення міліціонерами не передбачених законодавством «поверхневих оглядів» свідчать навіть міліцейські зведення, у тому числі і на офіційному сайті МВС України, де подібний сумнівний з позиції права термін у 2012 році вживався 12 разів

Наводимо лише два останні приклади за вересень поточного року:

«…при поверхневому огляді в молодого чоловіка виявили паперовий згорток з подрібненою речовиною зеленого кольору…» ( матеріал «Наркозіллям торгувала жінка літнього віку»)

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/777295

«На станції Красне Львівської залізниці працівники транспортної міліції під час охорони громадського порядку виявили чоловіка. Під час перевірки документів чоловік вів себе дуже стурбовано, начебто у нього є що приховувати. Підозри міліціонерів підтвердилися і при його поверхневому оглядібуло виявлено та вилучено патрони різного калібру» (матеріал «Львівські правоохоронці вилучили у місцевого жителя цілий арсенал»)

http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/776272

Під час кампанії «Міліція під контролем» громадські активісти також неодноразово становились свідками того, під яким приводом і яким чином правоохоронці проводили «поверхневі огляди».

Приклади із звітів громадських спостерігачів:

«Донецьк, автовокзал «Південний». 17.10.2012. Близько 19.30 стали свідками того, як міліціонери складали «звіт про профілактичну бесіду» на чоловіка, який палив цигарку. Ми підійшли до міліціонерів у той час, коли на вимогу правоохоронців чоловік діставав з кишень та показував їм особисті речі. Жодні документи про проведення огляду не складалися. У подальшому, один з міліціонерів переписали особисті дані людини у бланк, який назвав «звітом про профілактичну бесіду» (показати його нам він чомусь відмовився) та змусив курця його підписати. Назвати свої установчі данні міліціонер відмовився, мотивуючи це тим, що Статут патрульної служби зобов`язує його представлятися лише тоді, коли він сам звертається до порушників. Проте, загалом поводився ввічливо та коректно».

«Луганськ. 16.10.2012. Залізничний вокзал. Ставши свідками негідної поведінки патрульного наряду міліції по відношенню до затриманого ними чоловіка, розпитали свідків про деталі затримання. Всі очевидці розповіли, що застосування насильства, особисті огляди без понятих та погрозу – це звичайна практика роботи патрульних на цьому вокзалі».

«Черкаси. 27.10.2012. Після відвідування лінійного відділення вирішили поспілкуватися з працівниками патрульної служби. Запитали у групи молоді, чи не бачили вони поблизу патрульного наряду. Підлітки відповіли, що треба приходити пізніше і тоді патрульних міліціонерів можна зустріти біля магазину або у сусідніх дворах. Поцікавилися, як вони ставляться до роботи патрульної служби. «Є нормальні, а є зовсім придуркуваті. Але, що ті, що ті кожного разу, як побачать нас у дворі, обов’язково підійдуть, витрясуть все з кишень, мобільника запишуть у блокнота. Іноді кажемо «Ви десятий раз вже його записуєте» Правда, грошей зараз не вимагають, а раніше таке було. А ось сигарети відібрати - це можуть, сміються і кажуть кидайте палити».

Не менш поширеним порушенням прав громадян є проведення співробітниками міліції необґрунтованих перевірок паспортних документів пасажирів.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про міліцію» правоохоронцям надається право вимагати у громадян паспортні документи виключно у випадку, коли є достатні підстави підозрювати цього громадянина у скоєнні правопорушення. На цьому наголошує також пункт 133 Статуту, а пункт 1.4. розділу V «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» (затверджені наказом МВС України від 22.02.2012 №155) категорично застерігає, що необґрунтовані перевірки паспортів та інших документів у громадян є неприпустимими.

Проте, незважаючи на заборону проведення безпідставних перевірок документів, громадськими спостерігачами були зафіксовані численні випадки безапеляційного витребування міліціонерами паспортів у відвідувачів вокзалів, при цьому підставами для перевірки документів були не достатні підозри особи у скоєнні нею правопорушення, а неординарний одяг, нестандартна, на думку міліції, поведінка, нетипова для України зовнішність, а іноді просто молодий вік людини.

Приклади із звітів громадських спостерігачів:

«Крим. Сімферополь. 19.10.2012. Стали свідками того, як патрульні вимагали у молодого чоловіка пред’явити документи. Жодних пояснень для чого це їм потрібно правоохоронці не надавали. Сам хлопець сказав нам, що він теж не розуміє, для чого міліціонери наказали показати паспорт – його вони про причину також не сповістили».

«Луганськ. 16.10.2012. Залізничний вокзал. Приблизно о 20.00 стали свідками того, як наряд патрульної служби міліції Луганського МУ у складі майора Міхалькова С.О., прапорщика Діцкого В.О. та сержанта Зубейка С.Ю. під час затримання не зовсім тверезого громадянина некоректно і зневажливо поводилися з ним. Не приховуючись і не втручаючись у діяльність міліціонерів, почали проводити відкриту фіксацію їх дій, але майор Міхальков спочатку незаконно наказав припинити відеозйомку, а потім заборонив учасникам нашої моніторингової групи залишати місце події та почав вимагати від нас пред’явити документи для перевірки та встановлення особи.

Ми повідомили, що у нього не має підстав перевіряти у нас документи, адже ми не вчинили жодного правопорушення. На наше прохання ані майор Міхальков С.О., ані інші працівники наряду так і не змогли обґрунтувати законність свого розпорядження щодо пред’явлення їм наших паспортів. Міхальков своє бажання отримати від нас паспортні документи пояснював своєрідно: «А раптом вас розшукує Інтерпол?», «Може ви приїхали на московському поїзді і незаконно перетнули кордон України», «Ви, молодий чоловік, схожі на «караванського стрільця», а Ваша дівчина можливо є нелегальним мігрантом з Росії».

В результаті, близько 30 хвилин під різними приводами міліціонери утримували нашу моніторингову групу, забороняючи нам піти з місця події та дозволяючи собі іронічні зауваження на адресу громадських активістів».

«Харків. 11.10.2012. Північний залізничний вокзал. Я побачив, як патрульні підійшли і почали перевіряти документи у середнього віку чоловіка, напевно з’ясовуючи його установчі дані. Перед цим чоловік поводив себе абсолютно адекватно, громадський порядок не порушував, стояв собі і нікому не заважав».

«Харків. 15.10.2012. Залізничний вокзал «Харків - пасажирський». Пройшовся по вокзалу у пошуках безкоштовної зали очікування. Такої на вокзалі не знайшов, зате мене знайшли два міліціонери, які одразу звернулися із стандартною вимогою «Пред’явіть ваші документи». Зрозуміло, що ніякого передбаченого «Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» привітання, прикладання руки до головного убору та представлення не було. Зовсім. Разом з тим порадувало, що на форменому одязі одного висів бедж, на якому я прочитав напис «Інспектор роти патрульної служби Горінь Віталій Анатолійович». Почали спілкуватися і вступили в дискусію, щодо права правоохоронців перевіряти документи у громадян на власний розсуд. На моє прохання обґрунтувати законність вимоги пред’явити документи, патрульні цитували статтю Статуту патрульно-постової служби, яка вказує, що «міліціонер може перевіряти документи у громадян». Я з цим твердження одразу погодився, але просвітив правоохоронців, що таки може, але лише за певних умов. Остаточно аргументація патрульних зійшла нанівець, коли я пред’явив їм «Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», пункт 1.4. розділу 5 яких чітко вказує, що «необґрунтовані перевірки паспортів» є неприпустимими. Врешті-решт міліціонери просто провели мене до виходу з вокзалу і побажали щасливої дороги, а я їм – неважкої служби.

Проте, на виході я побачив, як вже інший патруль перевіряє документи у людини. Їх розмова виглядала досить затягнутою і я вирішив поцікавитися. Дочекавшись, коли міліціонери закінчили перевірку, аби не перешкоджати виконанню ними службових обов’язків, я таки запитав у чоловіка, на якій підставі міліціонери перевіряли у нього документи. Відповідь заінтригувала – через його нетипову для України зовнішність. Чоловік виявився узбеком і одночасно дуже доброю й ввічливою людиною, яка чекала на свій потяг. Він вільно розмовляє російською мовою і пояснив, що міліціонери нічого від нього не вимагали, а просто довго допитувалися звідки він і хто такий, чому тут і що буде робити далі.

Коли я запитав у міліціонерів про причини перевірки документів саме у цього чоловіка, вони щиро здивувалися: «А чому би і ні? Можливо він перебуває у розшуку», але на моє прохання повідомити, чи є у них орієнтування на розшук людини саме такої зовнішності інспектор роти ПС Свідом Володимир Олексійович відповів відмовою.

За декілька хвилин проведення моніторингу мною зафіксовані одразу два випадки необґрунтованої перевірки документів, а отже такі перевірки на харківському вокзалі – справа звична, а саме порушення системне

Разом з тим, патрульні по відношенню до мене вели себе пристойно, нехай і не так люб’язно та підкреслено чемно, як це вимагається від них Правилами поведінки, але без зайвої агресії та грубості».

По материалам tema.in.ua