Українець – це звучить…

628

Так вже склалося моє життя, що довелося тривалий час провести за кордоном. Не лише бувати у короткострокових турістичних подорожах, а й по декілька років жити у країнах, які зазвичай називають цивілізованими. Порівнюїчи життя у «них» і у «нас», мимоволі ставила собі запитання:» Чому наше життя так відрізняється? Чому ми живемо у злиднях, знущаннях і бруді?» Багато хто з людей скаже, що в них нормальні закони, які захищають людину і які виконуються, нормальна влада... Але це не дає відповіді на питання «Чому?» Чому в нас приймаються атинародні, антидержавні закони, працює антинародний, антидержавний уряд? Хто у цьому винен? «Житєлі Донбаса?»

Моя відповідь – ми з вами разом і кожен окремо. Народ отримує ту владу, на яку заслуговує. Це аксіома.І сьогодні ми заслуговуємо владу,яка нас використовує,принижує,з нами не рахується,бо ми дозволяємо себе використовувати,принижувати,з нами не рахуватися.Вони,там «на горі» точно знають,що з нами можна робити все,що завгодно без жодних наслідків.Ми все знесемо,обітремося після любого плювка в обличчя і ще будемо вихвалятися своєю терплячостю.»У нас менталитет такий»,- виправдовує свою бездіяльність багато хто у всіляких обговореннях.Але що це за диво-дивне таке «менталітет»,і чого він у нас такий дурнуватий?!Чи завжди ми були такими?

Батько історії Геродот,мандруючи теренами Скіфії,описував гордих,вільних,незалежних,чесних і щирих людей – наших із вами предків.Таку саму оцінку давали нашим пращурам і за часів Київської Русі та Великого князівства Литовського,на відмвну від ледачих,брехливих,жадібних та ненадійних московитів.Якщо не вірете мені на слово – самостійно вивчіть це питання.

Навіть те,що у нашому гербі вкарбовано слово «ВОЛЯ»,говоритьпро те,що цей народ не може бути рабом,не може жити на колінах.Чому ж тоді ми,за словами Маяковського як собака»б`ющую руку ліжем»?

У Сергія Міхалкова є басня «Лев і ярлик»: одного разу лев,цар звірів,прокинувся із ярликом на хвості «Віслюк». Він би зняв його,але там була печатка і чийсь нерозбірливий підпис. Так і носив лев цей ярлик на свому хвості, допоки не закричав по-віслючому.На наш народ хтось, дуже в цьому зацікавлений, теж повісив ярлик «зрадники, ліниві, заздрісні, тупі,ненажерливі».

Повісили і почали нас в тому переконувати.Спочатку пояснили, що живемо ми не «у країні» у центрі Европи, а лише «на окраїні», і від того трохи обмежені та «провінціальні». І таки спромоглися переконати, бо ми самі почали говорити «на» а не «в» Україні. Потім взялися за мову: не милозвучна вона, груба...А що вже смішна! Виявляється, що українською і риба – кіт, і тварина – кіт. Ха-ха-ха...І ось вже «Золотий голос України « співає лише російською, а інша колишня українка, а нині «російська співачка» Наташа Корольова, не спроможна нічим іншим привернути до себе увагу глядачів, зі сцени розповідає дурню про «спалахуйки»...

А в тому,що кожен українець – зрадник, переховували довго і прискіпливо.З литвинами і поляками державу утворили виключно через негідну свою сутність, зрадили «доброго» Московського царя. Нещасного Петра під Полтавою теж зрадили, і Чарвону Армію...Про радянські часи взагалі мовчу! Якщо вам у радянськіх фільмах вдастся знайти хоча б одного бандита чи зрадника не з українським прізвищем – я особисто видам нагороду, бо мені не вдалося.

А потім в ход пішли анекдоти по «хохлів», змальовуючи нас із вами такими придурками та заздрісними, зажерливими хапугами, що називатися українцем захоче лише людина, яка несповна розуму.Як результат – всі Петренки, Стеценки, Шевченки, Рябошапки, Ковтуни та інші від Далекого Сходу (куди їх заслали, і де ще у 70-х роках були українські школи, а села й донині називаються Чернігівками та Яблунівками) до Калінінграду стали «руськими», бо українцем бути стало соромно: «руські» - «великий народ», а українці – тупі зрадники.Заради справедливості зазначу, що так оьійшлися не лише з нами. Уявіть собі реакцію, якщо хтось у компанії скаже, що за національністю він- чукча...

І цю пігулку ми проковтнули не вдавившись.Тепер і самі розповідаємо, що ми,»що не з`їмо, те понадкушуємо», і далі за сценарієм...

Кричимо по віслючому, аж гай шумить!

Чому на майдані сьогодні протестують 10 людей з 45 мільонів? Всіх все влаштовує? Ні. Бо віслюки не протестують, вони мовчки тягнуть, а потім так само мовчки жують сіно, кинуте хазяїном.

Доти ми будемо жити в лайні, доки будемо вважати себе хробаками.Хробаків не поважають, їх душать.

Хорошої влади немає апріорі. З усіх людей, котрі коли-небудь жили на планеті Земля, випробування владою пройшов лише Ісус Христос. Тому, що був Богом. Для всіх інших потрібні противаги – знання, що якщо вони лише спробують зробити щось не так (закон там антинародний прийняти,хабар отримати, службовим становищем скористатися), то цей наро терпіти не буде, виміте поганою мітлою за 5 хвилин.

Кожен, хто читає ці рядки, дай відповідь на питяння :»Ти жадібний? Зрадник? Тупий? Заздрісний?» Не твій сусід, знайомий чи товариш, а ти особисто? Нація складається з особистостей, і як людина сама до себе ставиться, так до неї будуть ставитися і інші : закон зграї – гризуть того, хто дає себе гризти.

Українців Канади, Аргентини, яким не встигли внушити, які вони погані, поважають, бо знають їх як працьовитих, щирих, щндрих, дружніх людей.Мешканці села Тарасівка, розташованного коло Бірмінгему в Англії, не стали англійцями, а лишились українцями, зберігли свою мову, культуру, бо за межами колишньої Російської імперії українцем бути не соромно.

Якщо ми дійсно хочемо змін у державі, то потрібно не завтра, не колись там, а прямо зараз навчитись поважати себе.Спробуйте припинити дивитись російськомовні передачі ( окрім задурювання мізків вони нічого не дають), купувати російські «дефективи» ( українскі є набагато вищої якості), віддавати дітей у російські класи( російська ніде у світі, окрім Росії не потрібна). Почніть вимагати у влади все вищезгадане українською мовою. Власники бізнесу, втративши власні прибутки, не лише самі будуть змушені переорієнтуватися, але й натиснуть на уряд.

Частіше вдягайте вишиванки, бо їхній сакральний символізм повертає нас до свого коріння, нагадує, хто ми є такі і які ми є. Саме того їх так не любить теперішня окупаційна шушера.

Ви скажете, що це – ідеалізм. Можливо. Але справа в послідовності та кількості учасників. Реальний приклад дієвості цього принципу – сусідня Польща, котра за той сами період у 20 років і з тієї ж самої відправаної точки (повної руїни) стала розвинутою Европейською країною. Не думайте :»Що я сам зможу?» Почніть! Нас набагато більше , ніж здається вам і ніж сподіваються наши вороги.

Запам`ятайте : УКРАЇНЕЦЬ - ЦЕ ЗВУЧИТЬ ГОРДО!
Жанна Вакульська

Письма в редакцию: Антикоррупционный информационно-аналитический портал job-sbu.org