“Сятой Петр” или проверка на вшивость для оппозиции

Настойчивая самореклама Петра Порошенко в качестве единого кандидата от оппозиции на пост мера Киева заставляет сделать два вывода. Или Петр Алексеевич привычно занимается самовнушением или … пост киевского градоначальника уже действительно ему продали. Надо сказать, что Порошенко действительно склонен к странной форме публичного самовнушения, когда ему чего-нибудь очень сильно хочется. Вскоре после победы Ющенко на президентских выборах 2004 года, Порошенко, посчитав себя обделенным властью на посту секретаря СНБОУ, очень сильно захотел стать премьер-министром Украины. Хотение это публично выражалось в бесконечных пресс-конференциях и интервью, в которых Петр Алексеевич вел себя именно как премьер-министр, отвечающий в стране за все, от внешней политики, до посевной. Не публично это выражалось в интригантстве и «соплях» Петра Алексеевича, как первого среди «кумовьев» и «любих друзив» в жилетку Виктора Ющенко. В конце концов это привело к отставке правительства Тимошенко и в итоге к краху и самодискредитации «оранжевой» команды. В конце концов именно это привело и к тюремному заключению Юлию Тимошенко. И, согласитесь, что крайне циничным было бы выдвижение от объединенной оппозиции на пост единого кандидата в мэры Киева человека, фактически виновного в посадке реального лидера этой оппозиции. Тем более, что насчет дальнейшей деятельности Петра Порошенко на посту мэра Киева сомневаться не приходится. Она будет абсолютно провластной. До той поры, пока нынешняя власть сильна. И в лице Порошенко оппозиция получит не просто «тушку», а настоящую «тушу». Которая в результате окажется самим себе подложенной свиньей.

У нас короткая память насчет деятельности наших политиков. Мы склонны быстро забывать и быстро прощать. Может быть, это и не плохо в бытовом смысле, но не в политике. Потому как, политики как люди, очень редко меняются к лучшему, чаще – наоборот. Очень странно, что те граждане из Объединенной оппозиции забыли не то, что всю жизненную историю Петра Порошенко, но даже совсем недавние поступки «кандидата». К примеру, его совсем недавний «поход во власть» в качестве министра экономического развития и торговли в правительстве Азарова. Это ведь было совсем недавно, в 2012-ом. Как объяснить, что министр Азарова, а соответственно, человек, полностью поддерживающий Януковича вдруг так быстро становится рьяным оппозицинером? Как смогут объяснить это избирателям не сам привычно лгущий Порошенко, а лидеры ОО? Вряд ли любые объяснения насчет внезапного прозрения смогут кого-либо убедить. И на что тогда сможет рассчитывать ОО на грядущих президентских выборах? На безальтернативность? На то, что накопившаяся ненависть к «регионалам» заставит избирателя проголосовать за любого, кто против них? Но вот в это, после выдвижения Порошенко поверить будет очень сложно.
И, напоследок, немного о возможном кандидате от ОО, К примеру, авторства Андрея Портнова, который, сейчас, скорее всего и курирует «проект Порошенко» в президентской администрации.

«У Шевченківський районний суд м.Києва

Позивачі: Портнов Андрій Володимирович
04212 м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, 13а, кв. 58

Петрашко Сергій Ярославович
04070, м. Київ, вул. Волоська, 50/38, оф.2

Відповідач: Державний комітет України
у справах релігій
01 601 м.Київ, вул.Прорізна, 15

Третя особа
на стороні
позивачів: Порошенко Петро Олексійович,
01021 м.Київ, вул.Грушевського, 9, к.27

ПОЗОВНА ЗАЯВА

Позивачі є громадянами України, а отже володіють усіма правами, які гарантує громадянам Конституція України.

Зокрема, згідно ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. І хоча діяльність церкви відділена від діяльності держави, на сьогодні підняття рівня духовності набуває, на думку позивачів, все більшого значення, зокрема, з огляду на напружену ситуацію щодо релігійних протистоянь у світі.

У цьому контексті надзвичайно актуальним є відродження давніх християнських традицій українців. Зокрема, для православної християнської традиції поширеною була канонізація святих. Святі завжди є прикладом досконалості, мужності, незаплямованого бачення вічного змісту життя для себе та усього світу.

Сьогодні для України наступив непростий період, так би мовити «смутні часи», і лише широкі рамена небагатьох істинних захисників держави стримують наступ ворожих країні сил. Однією з таки особистостей є Петро Олексійович Порошенко (третя особа), який не лише є ревносним християнином та захисником віри і вітчизни, але й усією своєю діяльністю укріплює віру в інших співгромадянах.

На думку позивачів, третя особа заслуговує на прижиттєву канонізацію в якості святого, а то й святого мученика. При цьому позивачі виходять з наступного.

Християнська традиція встановлює ряд критеріїв, яким повинен відповідати кандидат у святі. Третя особа, на думку позивачів, відповідає усім цим критеріям, крім таких, як мученичеська за віру смерть та чудотворіння від мощів святого. Многая літа шанованій третій особі та побажання, аби він як можна довше цим двом критеріям не відповідав.

Однак, цілий ряд ознак дозволяють ідентифікувати Петра Олексійовича Порошенка, як перманентного святого з усіма витікаючими звідси наслідками.

Так, одним з таких критеріїв є віра Церкви у святість подвижника. На думку позивачів, усім церквам України відомі благоугодні діяння третьої особи, а отже у них в принципі не може виникати сумнівів щодо святості третьої особи. Тим паче, що Петро Олексійович у всіх своїх інтерв’ю посилено підкреслює відданість християнським цінностям, а території безпосередньо наближені до святих Печер неодноразово відчували блаженний дух третьої особи.

Також критерієм є муки за віру, яких пан Порошенко зазнав немало. За нас, простих громадян, терпів він муки коли мужньо захищав вільне підприємництво від нападок нечистої влади блюзнірів, чисто і безкорисливо борючись проти переслідувань представників малого та середнього бізнесу — ВАТ «Луцький автомобільний завод», ВАТ «Судноремонтний завод «Ленінська кузня», АКБ «Мрія» тощо.

Уваги заслуговує і жертовна робота третьої особи в бюджетному комітеті ВРУ, яка і сама по собі є стражданням, враховуючи кількість недоброзичливців та й просто єретиків та атеістів у цьому органі. А тим більше страждання, якщо особа (як Петро Олексійович) є керівником бюджетного комітету та просуває прогресивні бюджетні норми в законодавство України попри супротив сил темряви та інших провладних фракцій.

А боротьбу з невірними під час виборів Президента України в 2004 році позивачі взагалі вважають сагою про воїна світла. Петро Олексійович протистояв один озброєним загонам влади єретиків — яскравим підтвердженням чому було протистояння під приміщенням та у приміщенні ЦВК, коли Петро Олексійович мужньо боровся із охороною приміщення, членами ЦВК, народними обранцями. Більше того, навіть з предметами обстановки ЦВК, наприклад з дверима, за якими відбувались діла неправедні, боровся Петро Олексійович.

Ми вважаємо, що третя особа, яка є істинним християнином та, поза всіляким сумнівом, керується принципами несупротиву злу насиллям та любові до ближнього, зриваючи одяг з народного депутата чи виламуючи двері, не могла не зазнавати надзвичайних страждань, однак при цьому мужньо продовжувала боротьбу за віру.

Також одним із критеріїв канонізації є чудотворіння, вчинювані святими, великі заслуги перед народом.

Аналізуючи героїчну діяльність третьої особи в різноманітних сферах та галузях людських умінь і знань, можна чітко прослідкувати відповідність пана Петра Олексійовича цим критеріям.

Одне лише перепрофілювання ВАТ «Ленінська кузня» з виробництва кораблів на виготовлення казанів, лиття і розмаїтих пристосувань вже гідне вважатись чудом. В той же час створення 15 000 нових робочих місць, як зазначав сам Петро Олексійович в інтерв’ю БіБіСі та багатомільйонні інвестиції в таку стратегічну галузь української економіки, як кондитерська, практично безкорисливе сприяння економічному розвиткові нашої держави, на думку позивачів є заслугами перед народом. Причому одночасно і чудом, адже це непосильне завдання для простого смертного. Позивачам годі уявити, в який спосіб Петро Олексійович зумів створити таку кількість робочих місць, поєднуючи одночасно суспільно-політичну та парламентську роботу, службу в Раді національної безпеки і оборони та зайняття бізнесом.

Наступним критерієм канонізації є добропорядне, праведне та святе життя. Яким може бути життя людини, яка з 80-х років відвідує церкву, незважаючи на гоніння радянської влади щодо християн? Більше того, пам’ятаючи про те, як тяжко багатому попасти в рай, третя особа добровільно позбулась всього належного їй майна, передавши його в управління відомій аудиторській компанії, чим повністю позбавила себе впливу на комерційну діяльність під час державної служби.

Таким чином, третя особа перемогла смертний гріх жадності. В інтерв’ю УП за 03.10.05 третя особа гідно та правдиво стверджує – «ні однієї хвилини свого перебування при владі я не займався бізнесом».

Це торкається й широкої міжнародної діяльності Петра Олексійовича. Позивачі абсолютно переконані, що святість Петра Олексійовича поширюється на Кіпр, Британські Вірджінські острови, Росію, Молдову, інші закордонні та офшорні юрисдикції, де Петро Олексійович мінімізував витрати на інвестиційні чесноти задля допомоги нашій країні.

І в той же час з усіх сторін Петра Олексійовича травлять наклепами та образами. Травлять вже більше року. І колишні союзники, і вороги несправедливо ополчились на третю особу. І в той же час, як стверджує Петро Олексійович, він не позволяв собі когось критикувати — істинно всепрощення християнське, отримуючи по правій щоці третя особа смиренно підставляла ліву, страждаючи — але не порушуючи засад християнства. Та й сам Петро Олексійович неодноразово стверджував про свою відданість християнській церкві, що позивачі вважають повноцінним доказом його праведності та добропорядності.

Згідно з Положенням про Державний комітет України у справах релігій останній (затверджене Указом Президента України від 14 листопада 2000 року №1229/2000) вказаний комітет має одним із завдань забезпечення відповідно до законодавства реалізації права кожного на свободу світогляду і віросповідання, додержання принципів відокремлення церкви і релігійних організацій від держави, а школи — від церкви, формування та регулювання відносин між державою, церквою та релігійними організаціями.

Позивачі вважають, що канонізація святої та мученицької, на їх думку людини — Петра Олексійовича Порошенка, є втіленням права позивачів на свободу совісті, оскільки наша країна дістане істинно достойного святого, який поєднав усі чесноти, необхідні для канонізації.

Встановлені ще Константинопольським патріархом досконале православ’я, вчинення усіх чеснот, за якими слідує протистояння за віру навіть до крові, проявлення надзвичайних знамень та чудес. Відданість християнству, служіння народові нашому та церкві, мужня боротьба з силами темряви, добровільне зречення багатств, скромність та смиренність з одного боку, і справжні дива економічного зростання підприємств, від яких добровільно та безкорисно відмовилась третя особа, з іншого боку — усе це, без сумніву, є ознаками святості Петра Олексійовича.

І при цьому ми бачимо торжество справедливості, коли усі правоохоронні та судові органи розвіюють наклепи на святу людину.

Генеральна прокуратура України закрила кримінальну справу, в якій фігурував Петро Олексійович, суди не приймають негативних рішень, парламентська слідча комісія наразі нічого поганого не встановила. Це свідчить про одне, що свята людина Петро Олексійович Порошенко нічого не крав, не брав хабарів, не поєднував владу і бізнес, не використовував службове становище у власних цілях та діяв завжди в межах чинного законодавства.

Істинно лукавий безсилий перед криштальною душею та світлими помислами, а відтак позивачі вважають, що поділившись з країною своєю святістю та благословенням небесним третя особа зробить добру справу для всієї країни, а відтак і для позивачів, у чому, серед іншого, також полягає інтерес позивачів.

Згідно ст. 16 ЦК України права та законні інтереси в Україні захищаються судом. Згідно ст. 124 Конституції юрисдикція судів поширюються на усі правовідносини.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, позивачі просять суд винести рішення, яким:

Зобов’язати Державний комітет України у справах релігій ініціювати питання та вжити всіх необхідних заходів серед християнських релігійних громад та конфесій на право причислити Порошенка Петра Олексійовича до числа святих мучеників.

Зобов’язати Державний комітет України у справах релігій ініціювати питання та вжити всіх необхідних заходів серед християнських релігійних громад та конфесій щодо канонізації Порошенка Петра Олексійовича.

Позивачі: (підписи)

ПОРТНОВ А.В.

ПЕТРАШКО С.Я.»

В тему:
Как Порошенко НДС воровал

Петр Порошенко, как известно, это не только «Рошен», не только молдавская «Букурия» и не только дом на Грушевского, 9. Это и еще и выдающийся политик, рэволюционер, без пяти минут премьер (в прошлом), секретать СНБОУ (тоже в прошлом) и народный депутат (тоже в пролете). Однако, мало кто знает, что Петр Порошенко не только «шоколадный», но и очень даже металлический. В смысле, делал деньги на металлоломе. Император Веспасиан был не прав. Деньги таки пахнут. А первично-накопленный капитал – откровенно воняет. А металлический бизнес Порошенко – просто смердит.

Эта история началась в феврале 2001 года в Киеве. Точнее, в центральном офисе ООО «Укрпроминвест-АВТО». Это ООО входит в состав концерна «Укрпроминвест», Генеральным директором которого, как известно числится Алексей Иванович Порошенко, папа нашего персонажа. Однако, всем понятно, что хитрую схему неправедного обогащения изобрел именно Петр Алексеевич. По этой схеме, «Укрпроминвест-АВТО» закупало по фиктивным договорам купли-продажи непригодные к использованию металлообрабатывающие станки по завышенной в сотни раз цене. Станки закупались у предприятий «Стройэксим», «Укртехноком» и «Донтраст». Затем эти ну очень дорогие, но бесполезные станки, а точнее – натуральный металлолом при посредничестве предприятий «Титан», «Тори» и «Росьэкспорт» по фиктивным договорам купли-продажи продавались зарубежным оффшорным фирмам. При этом фактическим получателем «золотых» станков являлось ЗАО «Инвент», зарегистрированное в городе Рыбница в Приднестровье. Там на станки составлялись новые документы, в которых указывалась уже настоящая цена груза, который фактически являлся металлоломом. Груз растамаживался как металлолом и направлялся для переплавки на «Молдавский металлургический завод». По Фрейду «жадность – это сублимация сексуального удовлетворения, получаемого от задерживания в себе фекальных масс.» Это очень вредное для здоровья качество, почти болезнь. Петр Алексеевич ею явно страдает. Потому что желал получить выгоду не только с продажи металлолома, но еще и получал с родной страны возвращенный НДС за этот металлолом, оцененный почти как золотые слитки. Но жадность вредна не только для прямой кишки, но и для репутации. В феврале 2003 года работники милиции задержали три вагона с металлообрабатывающими станками, которые принадлежали и экспортировались «Укрпроминвест-Авто». Задекларированная стоимость задержанных станков составляла 11 миллионов гривен, из них НДС, которое незаконно хотели получить злоумышленники – составлял 2 миллиона гривен. Судебная экспертиза, однако, установила, что реальная стоимость трех вагонов поломанных станков составила 200 тысяч гривен. Тогда же, в феврале 2003 года по этому поводу было возбуждено уголовное дело по факту мошенничества с финансовыми ресурсами в особо крупных размерах. В ходе расследования было выявлено 17 аналогичных фиктивных экспортных операций, которые были осуществлены в течение 2001 – 2003 годов должностными лицами «Укрпроминвеста» и фирмами, участвовавшими в незаконном возмещении НДС из госбюджета. Примечательно, что возмещенные таким образом суммы должностные лица «Укрпроминвест-АВТО» отображали в декларация по НДС как налоговый кредит, уменьшая таким образом налоговые обязательства этого предприятия перед бюджетом.
Подобные аферы семья Порошенко проводила с периодичностью 1-2 раза в месяц ,меняя при этом комиссионеров, оффшорки, транзитные и фиктивные предприятия. С 2001 по 2003 год по этой схеме Порошенко незаконно вернул из бюджета свыше 25 миллионов гривен. А если точнее ,на сумму 25 902 108 грн. 94 копейки.
Стоит также заметить, что в ходе этих операций Порошенко и К не только воровали НДС из тощего украинского бюджета ,не только подделывали финансовые документы, но и занимались контрабандой, переправляя за границу под видом станков обыкновенный металлолом.

Следует заметить, что масштабы деятельности Порошенко по аферам с НДС просто поражают. И задокументированные следователями операции – лишь вершина криминального айсберга. К примеру, в ходе следствия было обнаружено более 20 оффшорных фирм, которые участвовали в операциях с возвратом НДС. В ходе следствия также выяснилось, что в порошенковских аферах с НДС участвовало и большое число украинских предприятий. Примечательно, что закупка оборудования, а фактически металлолома, в основном осуществлялась на заводах бывшего военно-промышленного комплекса, расположенных в разных областях Украины. Кроме того, для того, чтобы придать фиктивным сделкам видимость законности и завершенности члены порошенковской ОПГ входили в преступный сговор с управляющими ряда банков на территории Украины. Банки, выполняя свою роль в деятельности преступной группы, используя собственную разветвленную сеть корреспондентских счетов, отображали поступление валютной выручки за «оборудование» от покупателей-импортеров в полном объеме контракта.
В своих мошеннических операциях Порошенко задействовал не только украинские, молдавские, но и российские фирмы, в частности ООО «Трастэнергопласт», «Совтранстерминал», «Агротехинвест», «Республиканский универсальный акционерный коммерческий банк «ВИЗА», «Акционерный коммерческий банк «ЮНИКБАНК», «СРБИНБАНК», «Коммерческий инвестиционный промышленно-энергетический банк», «Европейский трастовый банк», ООО «Стандарт РУ», ООО «Джиффер» и другие. Не исключено, что украденные Порошенко из украинского бюджета деньги уплывали не только на счета оффшорных фирм, но также оседали и в России.

Естественно, что такая серьезная и разветвленная международная ОПГ не могла действовать не только без согласия высшего руководства Украины, но и без поддержки бандитствующего элемента. Претворение в жизнь известной «схемы Азарова» Петр Порошенко осуществлял под «крышей» донецкого криминального авторитета «Шияна». «Шиян» — контролирует ряд весьма разнообразных предприятий в разных регионах Украины, такие как донецкий «Никмет», харьковское ЗАО «Футбольный клуб «Металлист».
Услугами «Шияна» пользовались такие известные фирмы, как например ЗАО «Укрнефтегаз», «Запорожская кондитерская фабрика», донецкое «Угледобывающее предприятие фирма «Карбон», «Донецкий казенный завод химических изделий», «Харьковский подшипниковый завод», днепропетровский «Завод «Павлоградхиммаш», «Укрпромсервис».
Примечательно также, что Порошенко интересовался не только аферами с НДС, но и махинациями с фальшивыми винными этикетками, «дикими системами» регулировки газа и даже с «дикими сплавами цветмета». По последнему эпизоду, кстати СБУ в свое время задержало представителей «Укркристалмета» при попытке контарбанды в Бориспольском аэропорту.
Вообще, забавно. Украинским «оранжевым» премьером мог стать человек с куда более богатой криминальной биографией, чем пресловутый Янукович. И почему же, спросите вы такие люди и до сих пор на свободе? Вопрос риторический. «Друзи», как утверждает наш Президент – «не винні». Уголовное дело по всем этим художествам до сих пор пылится без движения в ГНАУ, а Петр Порошенко витийствует на партийных съездах и ждет высоких назначений. Правда, есть у Порошенко несколько неприятных проблем. Партнерами по НДС-кидкам в Приднестровье у Петра Алексеевича были некие представители чеченского народа, которых Порошенко из-за патологической жадности напоследок здорово «кинул». Петя ушел в «революцию», но претензии, знаете ли, остались. Кроме того, в связи с участием в гнилом бизнесе Порошенко российских фирм, в последнее время этим делом заинтересовались российские правоохранительные органы. И сейчас в России ведется активное расследование деятельности несостоявшегося украинского премьера.

По материалам: ord-ua.com