Секрет перемоги Яроша у краю недовалених Ленінів

Репортер INSIDER побував на сході Дніпропетровської області, в 39-му окрузі – одному з найпарадоксальніших.

За списками партій тут найбільше набрав "Опозиційний блок", а за мажоритаркою – лідер "Правого сектора".

Поспілкувавшись із виборцями, представниками ПС та опонентами, кореспондент спробував розібратися, як таке взагалі можливо.

Перемогу Яроша, схоже, визначили декілька чинників: апатія та зневіра значної частини виборців; безумовно, харизма Яроша в очах частини виборців; і не менш безумовно – значний ресурс, вкладений у лідера ПС – у тому числі недобросовнісний адмінресурс.

"Мєсне начальство взяв за ж***"

Синельникове – найбільший населений пункт в окрузі №39. Перше, що привертає увагу ще на вокзалі, – Ленін між ялин. Іще один Ленін – на центральній площі. Та хтось дуже схожий на Маркса - в парку.

Читайте также: Двуликий Ярош

Як потім виявиться, Леніна "в сезон ленінопаду" пробували знести, але перемогли прихильники того, аби його залишити.

- Як від вас узагалі міг пройти Ярош? – сміючись запитую працівницю залізниці.Із розмов з людьми також очевидно, що місто не настільки "націоналістичне", щоб підтримувати програму "Правого сектора".

- Все в шоке! А шо удивляться? Тут на Украине шо хочешь может быть! – каже працівниця залізниці.

Утім залізничниця заявила, що "у кого не спроси, все голосовали за оппозицию", але потім за півтора дні в окрузі набагато важче було зустріти людей, які підтримували "Опозиційний блок", аніж прихильників Яроша.

- За опозицію хіба що бабушки. Хоть опозиція і далі сидить, ті самі люди, що при Януковичі, – скоромовкою каже чоловік, який продає саджанці лимонів на базарі. –  Жаль, у нас великих мусорників нема, як в Києві. Я - за репресії!

Чоловік сміється. Потім починає з любов’ю розповідати про свої саджанці.

Люди, яких розпитую, через одного то ненавидять Яроша, то люблять. Підтримують часом люди, від яких цього не сподівався – наприклад, густо нафарбована російськомовна поштарка літнього віку.

- Ярош мєсне начальство за ж*** взяв! – схвально каже наступний, селянин із району.

- Як він міг узяти їх за ж***?! Звідки у нього такі можливості?

- А єслі тут бійці "Правого сєктора" бігають з автоматами!

Такий варіант здавався надто диким і фантастичним. Як виявилося, місцеве начальство притисли іншими методами. Загальноприйнятими ще з часів попередньої влади.

В окрузі досі залишилося багато графіті Яроша: "Свій за свого, брат за брата". Багато виборців голосували за Яроша тому, що "він свій" – родом із Дніпропетровської області, хоч і не з цього округу. Втім "своєю" багато виборців називали також і самовисуванку Марію Пустову – людину екс-губернатора Олександра Вілкула.

Відомо, що заступники нинішнього губернатора Ігоря Коломойського заявляли про те, що Блок Порошенка зливав округи в області під людей Вілкула. Керівник одного з найпопулярніших видань України розповів мені, що перед виборами невідомі люди намагалися розмістити "заказуху" про "безчинства "Правого сектора". Між іншим, чутки про "безчинства "Правого сектора" поширювали й по округу, але завжди відбувались "у сусідньому районі", й підтверджень їм я так і не знайшов.

Натомість є підтвердження застосування адмінресурсу.

Представники місцевої влади коментувати тему виборів відмовилися, пославшись на закон.

"Все было решено до нас"

Як прихильники, так і опоненти Яроша говорили про ті самі факти – розходячись лише в оцінках. Бійці з автоматами і справді були присутні на агітаційних заходах Яроша, але тільки "для помпи", як сказав один із виборців.

Наприклад, для агітації за Яроша збирали залізничників. А залізниця – містоутворююча галузь у вузловому Синельниковому. Поїзд – навіть на гербі міста на центральній площі.

- И вот если мы не проголосуем за такого достойного кандидата – кто знает, будет ли развиваться отрасль, – іронізувала, переказуючи зустріч, Наталія Саратова, опонентка Яроша від КПУ.

Для Яроша також збирали "вибрану" публіку – чиновників і керівництво міських підприємств – у будинку культури. Кандидат також зустрічався з колективом винзаводу "Золота Амфора", куди їздив, як стверджував один із працівників, разом із менеджером.

Окрім Синельникового, в смт Васильківка та в Покровському районі виборці заявляли про випадки, що начальство підприємств – причому як державних, так і приватних – агітувало ходити на зустрічі з Ярошем.

- Все было решено до нас, – варіацію цієї фрази я десять разів чув від різних людей.

- Ярош не сомневался, что победит. А местная власть перед ним стелилась, – стверджує Наталія Саратова, яка програла Ярошу.

Звичайно, це все робилося не методом "бійці з автоматом".

"Нас не поддерживают олигархи... Левочкин там..."

Артем Скоропадський, прес-секретар партії "Правий сектор", вважає перемогу Яроша передусім результатом того, що батальйон "Правий сектор" розташований тут-таки на території округу, й люди в окрузі бачать, як "Правий сектор" воює.

- В отличие от псевдорадикалов, которые приезжают на фронт на полчаса, а потом рассказывают о своих псевдозаслугах, – натякнув Скоропадський на Олега Ляшка. – Люди видят, что мы реально воюем.

Скоропадський також заявив, знову з натяком на Ляшка, з яким веде війну також Ігор Коломойський:

- Нас, "Правый сектор", не поддерживают олигархи... Левочкин там...

Про олігархів не доведено, але люди Ігоря Коломойського як губернатора таки підтримували Дмитра Яроша. Так, під час концерту на День учителя за Яроша, за відсутності кандидата, вчительок агітував заступник губернатора Святослав Олійник. Для порівняння: в Києві педколективи збирав одіозний Віктор Пилипишин, але за нього на таких заходах не агітувало начальство міста.

Мабуть, саме підтримкою Олійника – заступника Коломойського – пояснюється і те, що "місцева влада стелилася під Яроша", як мені заявили раніше. Мабуть, цим пояснюється й агітація за Яроша в газеті комунальної власності "Синельниківські вісті". Три передовиці поспіль: "Дмитро Ярош – лідер нової доби", "Дмитро Ярош і Святослав Олійник привітали освітян", "Дмитро Ярош: ніколи нога окупанта не ступить на нашу землю".Під час заходу, організованого для педагогів "педагогом Ярошем" у Синельниковому, були заступник губернатора Олійник, мер Синельникового Дмитро Зражевський, а також голова райдержадміністрації (на фото – в правій верхній частині статті).

"Вже й колош нема!"

Успіх Яроша визначається також відсутністю сильних конкурентів і зневірою значної частини виборців. Через раз, питаючи про політику, я чув відповіді на кшталт:

- Я на выборы не хожу во-об-ще! Разочаровалась.

Дядько, який читав стенд у Синельниковому, дружньо пояснив мені, де райдержадміністрація й мерія, однак варто було запитати про вибори, завівся:

- А мені ***! Воно тобі нада, ***! Жрать *** нема, а вони з політикою, *** в рот! - відвернувся і пішов геть.

До речі, таке враження, що чоловіки в цих краях – як україномовні, так і російськомовні – взагалі вживають незвично багато нецензурної лайки.

- Є кілька чинників перемоги Яроша, – вважає Алла Мегель, прес-секретар батальйону "Правий сектор". – Перший: особистість самого Яроша. Другий: близько фронт, і люди голосують за справжніх захисників.

Щодо другого чинника, то в мене склалося враження, що Мегель видає бажане за дійсне, бо "справжніми захисниками" вважають усе-таки Збройні сили. У Покровському, біля якого базується батальйон, до "Правого сектора" ставляться неоднозначно. Порівняння навіть у тих, хто голосував за Яроша, виходить на користь Збройних сил. Один військовий без погонів дуже образився, коли я запитав, чи він не з "Правого сектора":

- Неужели я похож?

Однак претензії до "Правого сектора" в Покровському – побутові, а не політичні. Тут, на відміну від Синельникового чи Васильківки, знесли-таки Леніна, але я не помітив жалю за ним:

- Спиляли болгаркою. Одні колоші зостались.

- Та вже й колош нема!

- А сам Лєнін в тєплосєті лежить, я попри нього на роботу їжджу.

- Я щітаю, невелика потєря!

- Га-га-га!

У Покровському подейкують про одне ДТП за участю п’яних бійців "Правого сектора" та про кілька інцидентів у кафе, які "з усіма бувають". Для порівняння: коли батальйон "Айдар" стояв під начебто проукраїнським Старобільськом, то навіть більш "проукраїнські" люди ставилися до нього з острахом. Тут ніякого страху перед "правосєками" не видно, йдеться лише про побут:

- Все-таки армія – це дисципліна, – Сергій, 59-річний виборець Яроша, втягує живіт, щоб показати виправку. – А "Правий сектор"... Ну що це таке, в шльопанцях з автоматом... Або в кафе автомат на стіл класти... Ну не має так бути.

Попри нас із Сергієм проїжджають вантажівки Збройних сил. Покровське, яке тут називають Покровка, розташоване на трасі Дніпропетровськ-Донецьк.

- Поначалу як БТРи стали їздити, жінки плакали, – каже Сергій, проводжаючи вантажівки поглядом. – Потом привикли. Хотя як подумаєш, це ж сто кілометрів тільки до фронту. В любий момент сюда може перекинутися.

Сергій голосував за "Батьківщину" і планував підтримати її мажоритарника, але йому дуже сподобався Ярош, на зустріч із яким його відпустили з роботи. Сергій вважає, що сам Ярош – "нормальний мужик", от тільки бійців би своїх трохи більше..." і Сергій показує, як їх треба стиснути в кулак.

Практично всі, хто підтримав кандидата, зробили це "незважаючи на" політичну силу чи батальйон, лідером якого є Ярош. Ярош набрав понад 30% голосів, а "Правий сектор" – 3,5% по округу.

Я зустрічав багатьох людей, які вирішили голосувати за Яроша після особистої зустрічі з ним. Схоже, щодо особистої харизми лідера "Правого сектора" Алла Мегель має рацію. Але це харизма не для всіх.

"Я думала, замінірували дом культури"

- Як у вас ставляться до Яроша? – питаю я у двох літніх чоловіків із смт Просяна.

Вони водночас відповідають:

- Нормально!

- ***ово!

Замовкають і з подивом дивляться один на одного.

72-річний Мітя, який голосував за БПП й за мажоритарника від БПП, починає гаряче сперечатися зі своїм другом, 65-річним Вітьою. Цей голосував за "Народний фронт" і за Яроша. Дядя Мітя саркастично питає у друга, чи нормально, що за Яроша агітують своїх підлеглих фермери-орендатори, й чи нема в цьому тиску на робітників.

Нарешті вони сходяться на тому, що все одно всім на Просяну "на***". Дядя Мітя з уже звичною на другий день перебування в цих краях кількістю матюків розповідає, як у загубленій посеред степу Просяній уже 20 років немає водогону, й мешканці кожного під’їзду мусять бурити собі свердловину за власний рахунок.

- Як у вас ставляться до Яроша? – питаю я і в смт Васильківка.

- Як хто, – ліниво відповідає Сергій, чоловік літнього віку, який випиває в кафе "Зоря". – Я от за нього. А Люба ні.

Сергій, котрий голосував за Яроша, з усмішкою розповідає, як у Васильківці на зустрічі з ним зганяли "газовщиков і школи".

- А як зганяли?

- Ну, як обично в організаціях. Помниш, Люба, як нас Борька з комбікормового ще при Горбачові на первомай витягав? Це вже коли развал пошол. По пятьорці давав, а тоді водка по чотири двадцять була, – Сергій сміється.

- Я нічого не маю проти Яроша чи "Правого сектора", – хапається за серце Люба, працівниця кафе. – Але що це таке, що вони приїхали на джипі з автоматами. Це як ото Махно на тачанці їздив.

- Зараз час такий, – зверхньо усміхається Сергій.

- Дивлюся, стоять біля Дому культури з автоматами. Я думала, замінірували Дом культури наш.

- Зараз час такий, – повторює Сергій.

Люба розповідає мені, як носить їжу солдатам, котрі охороняють залізничний міст, відколи "в електричці поймали одну бабу, яка хотіла мост подорвать". Розповідає, як навколо Васильківки, посеред степу, збиралися викопати протитанкові рови. Мали залучати безробітних. Але як почали, так і кинули. Полінувалися, чи що.

- Вибори виборами, – звертається вона до мене. – Саме страшне, аби не було больше войни. Нічого, синочка, – Люба переходить на півшепіт: – переживемо, і це переживемо.

По материалам:  theinsider.ua