Рецепт Лісіцкова: “Корупцію не можна перемогти, її треба очолити та скерувати у власну кишеню.”

Державна пенітенціарна служба України (надалі — ДПСУ), як і будь-яка держана установа має дбати про відпочинок своїх працівників. Задля цього на балансі обласних управлянь перебувають бази відпочинку та інші заклади для відновлення та оздоровлення співробітників Держаної пенітенціарної служби України.

Зокрема в Першотравневому районі Донецької області на березі моря в селі Білосарайська Коса (поблизу Маріуполя) є відомча база відпочинку Медично-реабілітаційний центр «Сонячний».

З приходом в 2010 році на посаду керівника ДПСУ Лісіцкова Олександра Володимировича почався період «розбудови» та «покращення» стану ситуації щодо відпочинку співробітників ДПСУ та членів їх сімей.

Як основу та приклад дбайливого ставлення до співробітників ДПСУ Лісіцков Олександр Володимирович обрав саме МРЦ «Сонячний» та мав намір зробити з бази відпочинку зразковий заклад, яким можна було б пишатися. Вибір Лісіцкова О.В. був не випадковим, оскільки він сам з Донбасу і завжди легше будувати щось, якщо поряд знайомі та віддані люди.

Отримавши посаду Лісіцков О.В. стикнувся з директором МРЦ «Сонячний» Чернокозинським В.Ф. з яким у нього не співпадав погляд на те, якими методами «будувати» з МРЦ «Сонячний» зразковий центр для відпочинку та оздоровлення для співробітників ДПСУ. В цій ситуації було знайдено досить простий вихід звільнити директора Чернокозинського В.Ф. та поставити слухняного та ефективного керівника.

Слід зазначити, що звільнення колишнього директора відбувалося з порушенням закону (та це вже інша історія), та разом з колишнім директором Чернокозинським В.Ф. лишитися роботи повинні були усі хто не сповідував високі ідеали та прагнення самого голови ДПСУ Лісіцкова О.В. створити казку для своїх співробітників.

З червня 2010 року на посаду директора МРЦ «Сонячний» було призначено Ширяєва В.Т., з приходом якого почалося відновлення «занедбаного» МРЦ «Сонячний».

Щодо знайомих людей зазначимо їх перелік:

Лісіцков Валерій Володимирович — брат Олександра Володимировича, виконує функції куратора Донецької області і є очами та руками Лісіцкова О.В. в Донецькій області.

Ширяєв Владислав Тихонович — директор МРЦ «Сонячний» добрий друг панів Лісіцкових.

Мінухін Владислав Ігоревич — заступник директора МРЦ «Сонячний» онук Ширяєва В.Т.

Щербіна Анатолій Петрович — начальник Першотравневого РВ ГУМВС України в Донецькій області, добрий друг Лісіцкова Валерія Володимировича та колишній його колега по службі.

Новопризначений директор Ширяєв В.Т. почав здійснювати задуми Лісіцкова О.В., звільнивши всіх неугодних з посад та розставляти вірних собі людей по посадам. Але втілити задуми Лісіцкова О.В. сам Ширяєв В.Т. не міг, оскільки без фінансування в наш час нікуди далеко не поїдеш. Розумів це і Лісіцков О.В. який з приходом Ширяєва В.Т. на посаду виділив йому пів мільйона бюджетних грошей на дрібні потреби МРЦ «Сонячний» проте де осіли ці пів мільйона відомо лише самому Лісіцкову О.В., Ширяєву В.Т. та бухгалтеру МРЦ «Сонячний» адже після зарахування коштів на поточні рахунки в казначействі само МРЦ «Сонячний» (мається на увазі база відпочинку, а не його керівництво) цих грошей і не бачило.

Відмовлятися від ідеї створення зразкового закладу МРЦ «Сонячний» Лісіцков О.В. не хотів, а тому вказана компанія застосувала вже провірені способи кидку для підприємців, які на літо приїздять до моря та мають наміри вести там бізнес.

Так в продовж червня — липня 2010 року від рук будівників світлого майбутнього постраждали підприємці, що приїхали з м. Донецька Попкова С.А., Попков Г.В. та Старіченко О.О., яким було запропоновано провести ремонти в котеджі бази відпочинку, та Ширяєв В.Т. запропонував їм провести розрахунок з грошей які будуть приходити від оренди котеджу, яке вказані підприємці повинні були здавати.

За напрацьованою схемою Ширяєв В.Т. довго морочивши голову, шукаючи приводи для ухилення від сплати виконаних ремонтних робіт вмудрився не підписати договір з підприємцями, мотивуючи це несвоєчасним закінченням ремонтних робіт, відсутності на цей час фінансування, несвоєчасної реєстрації договорів в казначействі. Не дочекавшись закінчення ремонтних робіт Ширяєв В.Т. почав брати з підприємців гроші за так би мовити оренду котеджу, який на той час підприємці ще не здавала в суборенду. Щодо повернення боргу за проведені ремонтні роботи Ширяєв В.Т. пояснював, що поки підприємці не розрахуються за оренду він не віддасть грошей за ремонт. Застосовуючи моральний тиск на підприємців Ширяєв В.Т. відмикав в котеджі світло, водопостачання та водовідведення.

Коли підприємці нарешті зрозуміли, що Ширяєв В.Т. не мав і не має наміру розплачуватися за проведені ремонтні роботи та завезене обладнання, то приїхали до МРЦ «Сонячний» щоб вивести рештки будівельних матеріалів та обладнання, проте наші хлопці якщо кидають, то по повній, та як наслідок охорона не дали нічого забрати нашим горе підприємцям та вони повернулися ні з чим до Донецька. Попков Г.В. намагаючись щось зробити сильно хвилювався, розуміючи з якою корупційною машиною він стикнувся, від перенесених переживань Попков Г.В. помер у віці 32 роки.

Окрилені успіхом чудово проведеного кидку наша компанія збільшила апетит та у 2011 році знайшла автора цих строк, який разом ще з двома іншими підприємцями погодився організувати та провести ремонтні роботи в столовій, кафе та магазині, літньої площадки що в МРЦ «Сонячний». Довго наші хлопці не думали та почали відпрацьовувати вже налагоджену схему кидку. Так зокрема договір підряду не підписувався довгий час оскільки прораб, який працював в МРЦ «Сонячний» був постійно п’яний через що не міг нічого зробити, та Ширяєв В.Т. обіцяв, що знайде іншого і все порахують та підпишуть. Задля прискорення часу ми почали самі шукати людину, яка складе відомості дефектів та кошторис, які в подальшому були нами і складені. Затягуючи підписання договору Ширяєв В.Т. попросив знайти когось хто поставить до МРЦ «Сонячний» холодильники, кондиціонери, та інше обладнання. Цим підприємцем виявився Тулаінов С.І., який поставив обладнання, МРЦ «Сонячний» прийняв разом з документами, проте нічого не підписав та не повернув, а гроші як вже було заведено не сплатив. Спроби повернути завезене обладнання, товари та матеріали в підприємців закінчилися нічим, бо МРЦ «Сонячний» може лише приймати товари, а щоб забрати назад своє про це навіть мови не може бути. Приводячи територію МРЦ «Сонячний» до ладу після проведеного ремонту одна вантажна машина, що належить Шпортко В.А. була залишена на ніч, яку потім угнали з території МРЦ «Сонячний» та про місце знаходження свого автомобіля власник не знав майже тиждень.

Розуміючи, що підприємці втрапили у халепу, терміново було подано відповідні заяви до Першотравневого РВ ГУМВС України в Донецькій області про факти шахрайства, привласнення майна, угону автомобіля. І тут з’являється черговий хлопець з нашої доброї компанії Щербіна А.П. начальник райвідділу, який у потрібному руслі скерував дії правоохоронців, як наслідок цього вже в липні буде рівно рік з часу звернення до правоохоронних органів наших підприємців, а й віз і нині там. Розуміючи що усе прикрити Щербіна А.П. не зможе ним була дана вказівка максимально роздробити подані заяви та порушувати кримінальні справи лише за тими фактами, де невідома особа, яка вчинила злочин.

 

Знайшовши викрадений автомобіль правоохоронці повернули його власнику не склавши протокол огляду, а надані заперечення щодо стану повернутого автомобілю були розірвані правоохоронцями.

Після подачі заяви про викрадення речей з раніше угнаного автомобіля Першотравневий РВ порушив кримінальну справі стосовно невідомих осіб, яку потім зупинив для розшуку усім давно відомих осіб.

Через численні скарги рядових працівників Першотравневого РВ вже декілька разів покарали, але сам Щербіна А.П. продовжує працювати та обслуговувати братів Лісіцкових. В приватних бесідах працівники Першотравневого РВ пояснюють, що не можуть нічого зробити, бо вказівки дає їм начальник та їм ще потрібно тут працювати, а знайти іншу роботу вони не можуть.

Розуміючи кругову поруку між вказаними особами в серпні 2011 р., нами були поданні скарги в адресу Президента України, Прем’єр міністра, Голови служби безпеки, Генерального прокурора, Міністра внутрішніх справ України, які були спущені до прокуратури Першотравневого району Донецької області а там далі до Першотравневого РВ ГУМВС України в Донецькій області, де були підшити до відмовного провадження (зазначу, що постанови ті вже були скасовані та вже раз п’ять було прийнято нові, які теж скасовано, проте нічого не змінилося).

Відокремлю, що від поданих нами скарг все ж таки постраждав Лісіцков О.В., який як ми потім дізналися в цей час намагаючись потрапити до адміністрації Президента України сплатив 2 мільйона доларів США за своє призначення, проте посади не отримав, бо на його біду наша скарга вчасна потрапила до адміністрації Президента України, та він отримав те що сам і робив — гроші сплатив але нічого не отримав.

Розуміючи, що якось треба реагувати на подані нами скарги Лісіцков О.В. почав ловити сам себе, та направив групу перевіряючих з числа співробітників внутрішньої безпеки до МРЦ «Сонячний», та ці хлопці також виявились відданими системі та особисто Лісіцкову О.В.

Після першого дня перевірки, а саме 12.08.2011 р. співробітники Управління внутрішньої безпеки Державного департаменту України з питань виконання покарань були обізнані з ситуацією, та були м’яко кажучи в шоковому стані та боялися навіть телефонувати Лісіцкову О.В., оскільки цілком розуміли, що вони приїхали перевіряти діяльність директора МРЦ Сонячний» Ширяєва В.Т., який разом з братом Лісіцкова О.В. Валерієм Володимировичем Лісіцковим відмивали бюджетні кошти через цю базу відпочинку, та виділенні кошти з бюджету на отримання послуг та проведення робіт не виплачували підприємцям, які їх проводили, серед яких потрапили ми також. Хочемо одразу наголосити, що обманутих підприємців більше, проте не всі звертаються до правоохоронних органів, оскільки з відома Першотравневого РВ ГУМВС України в Донецькій області чиняться «кидки» підприємців, та підприємцям пропонують не розкривати рота, бо їм ще потрібно тут працювати. Так ось, наслідком проведення службової перевірки 12.08.2011 р. стало те, що у заступника директора МРЦ «Сонячний» Мінухіна В.І. було вилучено ноутбук з фінансовою документацією та брудними оборудками, після чого директор МРЦ «Сонячний» Ширяєв В.Т. був вимушений втікати від перевіряючих, після того як викрав ноутбук Мінухіна В.І. у перевіряючих, що його вилучили. З’ясовуючи обставини подій група перевіряючих постала перед вибором як провести перевірку, оскільки факти корупції та вчиненні злочини мають відношення до особи, яка їх направила на цю перевірку, а саме до голови Державної пенітенціарної служби України Лісіцкова Олександра Володимировича, а тому отримавши відповідь за результатами проведення службової перевірки ми чітко зрозуміли, що особи які її проводили не могли незалежно її провести, оскільки в них був вибір викрити свого керівника Лісіцкова О.В. у вчиненні незаконних дій та втратити посаду, або залишитись на посаді та надати нам формальну відписку, що в принципі було прогнозовано для нас.

Провівши перевірку в серпні 2011 р. співробітники Управління внутрішньої безпеки Державного департаменту України з питань виконання покарань доставили директора МРЦ «Сонячний» Ширяєва В.Т. до УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області де відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення та півроку направлялося до суду. Через півроку блукання протоколу він все ж таки потрапив до Першотравневого районного суду Донецької області, де судом в квітні 2012 р. повернуто на доопрацювання, оскільки протокол навмисно складено без зазначення відомостей необхідних для прийняття рішення по справі.

На наші скарги було надано відповіді, відповідно до яких нам стало відомо, що служба внутрішньої безпеки склала висновки та нібито направила до УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області матеріали для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України (повідомлення про вчинення злочину, за результатами якої приймається постанова). Як стало нам відомо, ніякого рішення по направленим матеріалам не було прийнято, та УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області взагалі не отримував жодних документів.

З цього вбачається, що працівник Управління внутрішньої безпеки та протидії корупції Державної пенітенціарної служби України приховали скоєні злочини та корупцію в Державній пенітенціарній службі України.

 

На цей час в постановах Першотравневому РВ про відмову в порушенні кримінальної справи міняють лише дату, залишаючи незмінним текст, прокуратура Першотравневого району Донецької області скасовую прийняті постанови лише тоді коли подаси скаргу, про ст. 100 КПК України вони не знають навіть. Скарги вже розглядаються по 2 місяці, а перевірки, які проводяться з обласного управління лише імітують сам факт перевірки, надаючи у відповідь хронологію поданих заяв, скарги, та покараних осіб, проте по суті ніяких дій не вживають.

Усіх підприємців об’єднує той факт, що мало того, що з нами не розрахувалися за проведені ремонтні роботи та поставлені товари, а й те, що усе обладнання інвентар, будівельні матеріали, побутова техніка залишилися в МРЦ «Сонячний», яке ними користується, та цього факту не бачить ані Першотравневий райвідділ з Прокуратурою Першотравневого району хоча постанови про відмову в порушені кримінальної справи містять в собі посилання на те що все таки наше майно перебуває в МРЦ «Сонячний», ані Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області, ані Державна пенітенціарна служба України на чолі з Лісіцковим О.В., ані КРУ, яке їх перевіряє нічого не помічають, та обліковують майно як без господарське, та не дають його забрати назад.

Задля закриття нам рота за наказом Ширяєва В.Т. на автора цих строк було вчинено напад одним із засудженим, що перебував в МРЦ «Сонячний». За вказаним фактом було відповідне звернення до райввіділу та прокуратури, проте остання не бажає виконувати покладені на неї законом функції. Прокуратура забула про закон, та навіть не відреагувала на той факт, що засуджений, який відбував покарання та знаходився в МРЦ «Сонячний» в стані алкогольного сп’яніння за наказом Ширяєва В.Т. вчинив напад на Шпортко В.А. та лише чудом завдав легкі тілесні ушкодження, намагаючись вдарити викруткою у груди.

З показів бухгалтера МРЦ «Сонячний» що знаходяться в матеріалах відмовного провадження Першотравневому РВ чітко видно що у перелічених вище осіб був умисел на вчинення злочину, оскільки як нам потім стало відомо ніякі грошове фінансування на проведення ремонтних робіт та закупівлю техніки для МРЦ «Сонячний» не виділялося в 2011 р.

Підводячи підсумки можна зробити цілком очевидний висновок, що Лісіцков О.В. в квітні 2011 р. проводячи колегію та розказуючи всім про його бажання створити з МРЦ «Сонячний» зразковий центр відпочинку для співробітників пенітенціарної служби чітко знав, звідкіля візьмуться гроші на створення зразкового центру, якщо не виділено фінансування для цього, а саме за рахунок таких підприємців як ми.

По материалам ord-ua.com