«ПЛ» наврочив майбутню поразку Олександра Попова

В житті кожної людини відбуваються фатальні моменти, зустрічаються фатальні партнери, трапляються фатальні події, але розумні індивідууми намагаються застерегти себе від подібних казусів. Розумники аналізують ситуацію, спостерігають за оточенням та бодай намагаються вчитись на чужих помилках. І таки вони не прогадують! Але не для всіх закони логіки є пріоритетними. Трапляються такі собі відчайдухи, що ступають по палаючих стежках, постійно наступають на ті самі граблі та втрапляють в такі собі «геопатогенні зони», а там їх радісно зустрічає містер Фатум. На жаль, фатальність вчинку, чи то «повний фул», бідолахи відчувають не миттєво. Фатум підкрадається до них поступово, і щоб ці браві хлопці не робили б, фатальний результат є неминучим…

У Києві настала глибока осінь, дерева поступово змінюють своє зелене вбрання на жовте та помаранчеве, але ж миттю холодний осінній вітер зриває пожовкле листячко, а разом із листячком вулицями міста несуться уривки рекламних постерів та афіш, що інформували киян про бравих кандидатів до Верховної Ради напередодні виборів. Столичні мешканці поступово втрачають інтерес до виборчих баталій, телевізори перенастроюються на традиційний стиль мовлення, центр уваги зміщується у бік вже наболілого для мешканців Києва питання – хто, в результаті ганебного провалу регіоналів столиці, керуватиме містом і коли, нарешті, відбудуться вибори?

І тут недомер Олександр Попов, який тимчасово причаївся на період передвиборчої гонки в ВР, енергійно вривається в інформаційний простір. Гульк - і він, обнадієний рішенням потужного конкурента Віталія Кличка піти у Парламент, впевнено заявляє про свої «перемогоносні» амбіції з приводу мерського крісла. Гульк - він вже дозволяє собі патякати про об’єднання повноважень мера Києва та Голови адміністрації. Гульк - він з натягнено-розумним обличчям веде полеміку про серйозні перспективи щодо співпраці України з Росією. І знову гульк - він рукою «владики київського», посилаючись на законодавство, демонтує намети опозиції, яка вимагає чесного рішення з приводу виборів до ВР під стінами ЦВК.

Попов підкріплює свої дії пунктами законодавства, забуваючи про те, як сам нещодавно безжалісно трощив Андріївський узвіз, виселяв колектив книгарні «Сяйво» на вулицю, продавав за безцінь регіоналу Кравцю будівлю історичної пам’ятки «Гостинного двору» та під прикриттям«Євро-2012», знищував книгарню «Знання». І врешті: гульк - його обсипана бородавками фізіономія з’являється на вуличних сіті-лайтах, прикрашаючи обкладинку свіжого числа фатального часопису «ПЛ».

Спитайте, чому раптом поважний часопис «ПЛ» заслужив такий статус?! Відповідь очевидна: місяць тому на його обкладинці красувалася сальна фізіономія поповського побратима, афериста найвищого ґатунку Вадима Столара. Столара - замаскованого регіонала, який програв передвиборчу кампанію до ВР, якого, доречи, недомер Попов у травні 2012 року «посвятив» у статус мецената, що подарував Києву цілий музей. Правда, у момент «посвяти» Попов забув проголосити про те, що благодійник Столар попередньо вкрав земельну ділянку та гроші на будівництво у мешканців міста. Але, ані вкрадені державні та муніципальні гроші, ані покровительство паханів з Банкової не допомогли Столару отримати бажану корочку депутата Верховної Ради, а разом з нею і уникнення покарання за махінації та афери. Адже відомо, що кияни - народ розсудливий та на дешеві подачки свої голоси та честь міняти не згоден. Тож можна констатувати, що для Столара поява на обкладинці «ПЛ» стала фатумом і поштовхом для поразки.

Тому не зрозуміло, чому так здивувала шановного недоміра Попова фатальна поразка регіональних кандидатів у Києві, але стовідсотково ясно, що подібний результат чекає і на його власну передвиборчу кампанію в мери Києва. І цей результат не залежатиме ані від його жалюгідних потуг сподобатись мешканцям столиці, ані від відчайдушного відтягування дати виборів мера столиці України, ані навіть від поки що невідомої кандидатури від опозиції, нещодавно проголошеної Турчиновим. Адже кияни голосуватимуть за тією самою моделлю, що й на парламентських виборах ,– кандидат від Партії регіонів апріорі сприйматиметься ворогом. А вороже для киян біло-блакитна «мітка» жодним чином не зітреться з «чесного» чола Олександра Попова. Та й поява його фейсу на обкладинці журналу «ПЛ» є вже пророчим фатумом, від якого йому вже не зректися, позаяк для представників регіоналів це означає початок кінця.

Сергій ПУПОК

Експертна думка:

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/14k/a83438

Олександр Бригинець – голова постійної комісії КМДА з питань культури та духовності:

Хто керуватиме Києвом після майбутніх столичних виборів?

Усе частіше мене питають про вибори київської влади.... Мій рецепт простий...

Мер і 60 депутатів обиратимуться по мажоритарці. Якщо мера оцінити в 10 депутатів, то це 70 умовних балів. Якщо скласти округлені рейтинги трьох опозиційних сил - Батьківщини, «УДАРу» і «Свободи» - це теж 70 балів (30+25+15). Право на посаду мера має «Батьківщина», якщо «Батьківщина» відмовиться, то «УДАР», а якщо і «УДАР» відмовиться, то – «Свобода».

Якщо не буде змінено Закон про Столицю і мер не виконуватиме господарсько-комунальних функцій, а лише політично-ідеологічні чи представницькі, то такою ідеальною пропозицією на мера від «Батьківщини» міг би стати відомий захисник Києва від Черновецького Микола Томенко (саме він очолював парламентську комісію, яка викрила махінації Льоні-Космоса).

А якщо Закон змінять (хоча навряд чи) і мер буде займатися дорогами і трубами, то можна розглянути кандидатуру недавнього переможця виборів до ВРУ у Києві Володимира Бондаренка, але тоді в його окрузі треба буде проводити перевибори...

Якщо мер буде від «Батьківщини», то по мажоритарці у «Батьківщини» буде право на 20 округів, у «УДАРА» - 25, у «Свободи – 15». Впевнений, що наші кандидати, які йтимуть одночасно з трьома опозиційними брендами на прапорах, переможуть!

Щодо партійної частини, то там, певно, будуть і регіонали, і комуністи загальним числом з 10.

Чудова була б ситуація!!!

Я вже зараз думаю над тим, хто був би в новому скликанні делегований до Київради, щоб очолити Комісію з питань культури. Це має бути боєць по духу і людина близька до мистецтва, яка вже зарекомендувала себе в битвах – приміром, Ігор ЛУценко чи хтось з юристів, що відстоюють культуру в судах – Олександр Дядюк чи Олег Король, а, можливо, двигун захисту книгарні "Сяйво" від Попова – Костянтин Клімашенко чи екс-директор Київської Фортеці Вячеслав Кулінич? Але тут питання не лише до мене, а й до політичних партій, які взяли б таку людину під своє крило...

Київський Культурний Трибунал