LNG-термінал… З претензією на аналітичне дослідження
Шановні читачі! Як завжди у нашій державі, коли на вищому рівні щось проходить не за планом, бачимо намагання знівелювати великою кількістю інформаційного сміття ті зерна об’єктивності, які дивним чином ще потрапляють в ЗМІ.
Поділимося особистими враженнями. Прочитавши в мережі про непорозуміння щодо дійсності та обсягу повноважень представника «Gas Natural Fenosa», який підписав якусь там незрозумілу угоду про «… можливе подальше вірогідне майбутнє співробітництво у побудові LNG-терміналу …» з якимось ще більш незрозумілим пересічному громадянину Державним агентством з інвестицій та управління державними проектами України, ми не зробили жодних висновків. Чому? Ну мабуть тому, що пропрацювавши певний час в державних структурах, вважали, що така ситуація не могла скластися в принципі… У Державному агентстві (яке є центральним органом влади, на рівні з міністерствами) повинно функціонувати відповідне управління, чи навіть департамент міжнародного співробітництва, працівники якого, половину робочого часу формують плани зустрічей, погоджують учасників (контактуючи безпосередньо з іноземною стороною), приїзд конкретної особи підтверджується відповідними документами (спочатку факсом а потім «у паперовому вигляді»), а другу половину часу заняті дотриманням протоколу таких зустрічей.
На нашу скромну думку, враховуючи ту кількість начальників, які контролюють даний процес, потрапляння на зустріч з керівником центрального органу влади сторонньої людини є просто не можливим.
Слід також враховувати, що протокольні нюанси, а також аспекти міжнародного комерційного права, які на зустрічі такого рівня проходять неодноразову перевірку.
Крім цього, ми навіть не згадали, коли востаннє перед цим цікавилися справами, що знаходяться у віданні Держінвестпроекту. На зразок «неуловимого Гонсалеса», якщо пам’ятаєте цей жарт…
Однак в подальшому ситуація набирала розголосу. Перше що насторожило це окремий відео репортаж в CNN (див. ефір передач на офіційному сайті компанії), де ситуація з підписанням контракту по терміналу порівнювалася з продажем одним відомим аферистом Ейфелевої вежі в Парижі.
Далі більше. Чого варте тільки інтерв’ю п. Медведчука щодо необхідності відставки голови Держінвестпроекту В. Каськіва (http://www.rbc.ua/rus/newsline/show/karera-gosudarstvennogo-deyatelya-dlya-kaskiva-dolzhna-zakonchitsya-28112012162300) а також посилання «Рабочей газеты» на факти розкрадання останнім 30 млн. державних коштів, виділених Агентству на рекламу. Це при тому, що вже пару років п. Медведчук не балував широкий загал своєю увагою чи публічними виступами, а будь-які офіційні дані щодо фактичного виділення та шляхів розподілу бюджетних коштів, виділених Агентству на заходи щодо формування позитивного інвестиційного іміджу України у поточному році взагалі відсутні. (Той хто хоч трохи обізнаний у бюджетному процесі знає, що процедура затвердження звіту за результатами його виконання відбуватиметься у наступному році, а на сьогодні усі державні органи зайняті процесом його формування на наступний рік).
Читаючи велику кількість статей, які виросли в мережі як гриби після дощу, нас не залишало відчуття незакінченості, нез’ясованості та неповноти інформаційного продукту, який пропонувався Вам, шановний читачу.
Крім того, на цей момент вже з’явилися попередні висновки:
- Обєктивна інформація про те, що ж відбулося на підписанні угоди між Держінвестпроектом та Gas Natural S.A. (Gas Natural Fenosa) відсутня.
- Процент уваги закордонних ЗМІ до даної проблеми спочатку набагато перевищував зацікавленість вітчизняних.
- Висвітлення подій носить емоційний характер, однак схоже на ситуацію з шубою: «чи то він шубу вкрав, чи то у нього шубу вкрали…»
Враховуючи викладене, ми пропонуємо Вам ті напрацювання, які були досягнуті спробами нашого авторського колективу розібратися у ситуації.
Почнемо ab ovo (спочатку)
Питання диверсифікації джерел постачання в Україну енергоносіїв зокрема скрапленого газу постало давно. А от можливі шляхи його вирішення сформовані відносно недавно.
Так, у серпні 2010 року, на засіданні Комітету з економічних реформ під головуванням Президента України та за участі М.Я.Азарова, Б.В.Колеснікова, Ю.А.Бойка, В.Г.Яцуби, Г.М.Семчука, О.П.Попова, Д.В.Табачника, В.В.Каськіва, Г.О.Дерев’янка серед інших було затверджено пріоритетний напрям національних проектів – «нова енергія», який включав 2 складові: «LNG термінал» – побудову морського терміналу з прийому зрідженого природного газу, а також «Енергія природи», що полягав у будівництві вітрових та сонячних електростанцій.
Однак, з терміналом на цьому й зупинилися. Оскільки проект це одне, а от реальні можливості для його втілення зовсім інше. Основним гальмівним чинником проекту стала відсутність домовленостей щодо джерел постачання ресурсу в Україну.
За визнання самого В. Каськіва (як голови робочої групи по проекту), першим практичним кроком до реалізації проекту стало підписання 28.01.2011 року в Давосі Меморандуму між Кабінетом міністрів України та урядом Азербайджанської республіки про співпрацю в організації постачання на територію України природного скрапленого газу. Даний меморандум затверджено Постановою КМ України від 20.07.2011 року №772.
Оскільки все в міжнародному публічному праві робиться повільно, проект Угоди на рівні урядів України та Азербайджану було схвалено лише 18.01.2012 року. Повноважним представником від України підписати таку угоду виступив Ю.Бойко.
Cui prodest? Та начебто усім українцям. Реалізація проекту дозволила б значно зменшити вартість на газ, що у свою чергу дозволило б зменшити собівартість майже усієї продукції на території України. Слід враховувати також, що «стройка века» також відповідає меркантильним інтересам п. Ю.Бойка в частині спрощення поставок з придбаної за завищеною ціною шельфової газової вежі, а також усіх, хто зможе присмоктатися до такого ласого шматка.
Cui non prodest? Нажаль найближчому сусіду – Російській Федерації та конкретно концерну «Газпром», оскільки він вже давно є транснаціональною корпорацією та має інтереси, які виходять за межі суто національних. Введення терміналу в експлуатацію значно погіршить його монопольні позиції на ринку природного газу.
Також врахуємо іншу категорію «підприємців», що працюють у газовій сфері, однак не відносяться до «приближенных», які на разі не знають чого очікувати від розвитку ситуації.
А тепер факти. На виконання протокольного рішення Комітету з економічних реформ Держінвестпроектом визначені наступні стадії реалізації пріоритету «LNG термінал»:
- Визначення оптимального місця розташування;
- Підготовка конкурсу на розробку попереднього ТЕО;
- Пошук, визначення потенційних постачальників газу та інвесторів;
- Налагодження поставок газу з Азербайджану;
З першим етапом нібито розібралися, було визначено потенційні місця розташування терміналу: наземний LNG-термінал – майданчик біля Одеського припортового заводу в районі порту «Южний» (Одеська область), наземний LNG-термінал – майданчик біля нафтового терміналу ОАО «Укртранснафта» в районі порту «Южний»; наземний LNG-термінал у районі м. Очаків (Миколаївська область); наземний LNG-термінал у береговій зоні Березанського лиману (Миколаївська область); офшорний LNG-термінал у районі м. Одеса (у відкритому морі).
В подальшому було визначено один з майданчиків – Порт «Южний» у Одеській області.
Впродовж квітня 2011 року, було доопрацьовано технічне завдання до проведення конкурсу на виготовлення техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) проекту. Виходячи з даних державного бюджету України на 2011 рік, на виконання проектувальної стадії проекту «LNG термінал» Держінвестпроекту було виділено 4 млн. грн. (докладніше див. Закон України «Про державний бюджет на 2011 рік» та матеріали звіту про його виконання Держінвестпроектом на його офіційному сайті).
У вересні 2011 року, іспанська компанія «Gas Natural Fenosa Engineering» отримала замовлення на розробку ТЕО. І з цього моменту починається все саме цікаве.
Звертає на себе увагу факт, що даний проект не зазначений ні в результатах, ні у звітах компанії. Так, зазначена структура дійсно є підрозділом «Gas Natural Fenosa» та спеціалізується на розробці інженерних рішень та технічному нагляді за будівництвом об’єктів в енергетиці. Однак, за даними компанії, її зв’язує з Україною тільки один проект – «Покращення системи контролю та початкової хімії», який реалізується на Південноукраїнській атомній станції. І жодних згадок про розробку ТЕО LNG терміналу.
Далі ще цікавіше. 15 вересня 2012 року, під час «Ялтинської європейської стратегії» (YES), відбулась 1-а координаційна зустріч партнерів Національного проекту «LNG-термінал», учасниками якої були зареєстровані наступні компанії: Excelerate Energy, Enagas, Gas Natural Europe, Оpiser, Lazard freres, Baker Botts, Conlan & Associates.
Серед учасників зустрічі нашу найбільшу зацікавленість привернули 2 особистості, які за словами В. Каськіва представляли компанію Gas Natural Europe – Томас Раукауф (Tomas Reukauf), голова німецького представництва Gas Natural Europe (Head of German operations of Gas Natural Europe) і сумнозвісний Джорді Сарда Бовеи (Jordi Sarda Bovehi).
Перше питання, яке повинно виникнути у будь-якої розумної людини, а чи є те що бачимо тим, що є насправді? Оскільки відправною точкою виправдань В. Каськіва у ситуації з підписанням угоди було те, що представники «німецької філії Gas Natural Fenosa приймали участь у зустрічі, чим підтвердили свою зацікавленість у проекті та готовність до подальшої співпраці», на нашу думку доцільно поцікавитися чи дійсно Gas Natural Europe є підрозділом «Gas Natural Fenosa».
Як не дивно, інформація про зв’язок цих структур не підтверджується. Так, за офіційними даними, «Gas Natural Fenosa» має інтереси в Європі, однак ці інтереси обмежуються 6 країнами: Бельгія, Франція, Італія, Люксембург, Португалія та Молдова і не має представництва, філії чи іншої афілійованої структури в Німеччині.
Тому у нас виникло питання не тільки щодо особи Джорді Сарда Бовеи (Jordi Sarda Bovehi), але й щодо особи Томаса Раукауфа (Tomas Reukauf). Нами було з’ясовано, що п. Томас Раукауф дійсно працює в газовій сфері, однак не має відношення до «Gas Natural», а працює в іншому газовому гіганті – німецькому концерні «Е.ОN». Ця структура має комерційні зносини з Gas Natural Fenosa та один час розглядали можливість спільної купівлі одного іспанського енергетичного підприємства, однак не створили єдиний концерн, а в окремих питаннях є навіть конкурентами.
З одного боку нічого страшного: ну будемо співпрацювати не з іспанським, а з німецьким гігантом і що? А те, що концерну «Е.ОN» належить частина акцій російського «Газпрому», який нагадаємо не зацікавлений у реалізації проекту «LNG-термінал». «Е.ОN» для ФРН є тим самим чим НАК «Нафтогаз» для України та АТ «Газпром» для РФ. Більш того, поставки Російського газу становлять 38% обсягу усіх закупівель концерну. То чи вигідно йому, із стратегічної точки зору сприяти зміцненню енергетичної безпеки України? Вочевидь ні.
Більш того, компанія «Gas Natural Europe» також не підтвердила свою належність до групи компаній «Gas Natural Fenosa».
То що ж відбувається насправді? Вважаємо за доцільне висунути наступні версії:
1. Невстановлена група осіб, маючи на меті розкрадання коштів державного бюджету України, намагається, використовуючи спеціально створену підставну структуру, назва якої співзвучна з великим іспанським енергетичним підприємством отримати цікавий контракт, який передбачає спільне інвестування коштів. В подальшому, після отримання частини коштів, яка інвестується Україною та урядових гарантій виконання зобов’язань (нагадаємо ситуацію з діями Ю.Тимошенко щодо гарантування зобов’язань «Росукренерго» перед постачальниками) існує намір вивести означені кошти на інші структури, тобто банально вкрасти. Вкладення в цей проект коштів з боку іноземної сторони не передбачається.
2. Російські газові магнати, використовуючи своє монопольне становище основних постачальників на газовому ринку спланували операцію по дискредитації проекту «LNG-термінал» та усунення з політичної арени осіб, які сприяють його просуванню. З цією метою, а також для відволікання зусиль на нікчемний об’єкт, в поле зору замовників (України) була введена підставна компанія «Gas Natural Europe», яку українська сторона сприймала як підрозділ іспанської енергетичної компанії «Gas Natural Fenosa», та комерсант Джорді Сарда Бовеї. Після досягнення конкретних домовленостей про співпрацю, на підписання інвестиційної угоди було направлено неповноважну особу лише з однією метою – подальше висвітлення некомпетентності українських державних органів та неготовності самого проекту «LNG-термінал». При цьому зацікавлені особи не переслідували мету безпосереднього викрадення коштів, а лише забезпечували стратегічні позиції Росії, як монопольного постачальника газу в Україну.
На користь цієї версії говорять наступні факти:
Для реалізації такої операції, окрім зовнішніх ресурсів (світові засоби масової інформації), потрібні ресурси внутрішні – особи, які мають політичну вагу та компетентність здійснювати тиск для досягнення відставки В. Каськіва та інших, хто підтримує проект. Єдина особа, яка відповідає перерахованим критеріям та має загальновідомі зв’язки з політичними колами РФ (на рівні В. Путіна) є п. Медведчук, реакція якого на ситуацію з підписанням угоди була різкою та однозначною – стягай Касіва з бочки. Крім цього, В. Путін особисто контролює ще один «маленький бізес» – виробництво та постачання ядерного палива. А компанія «Gas Natural Fenosa» повністю залежна у цій сфері від поставок з РФ, тобто може бути підконтрольна. Інший фігурант справи – німецький концерн «Е.ОN» також є структурою намертво пов’язаною з російським Газпромом. Ось такий от пазл.
Сталася банальна помилка, і «Gas Natural Europe» є дійсно підрозділом «Gas Natural Fenosa», однак у зв’язку з внутрішніми «розкладами» керівництво останньої вирішило не підтверджувати повноваження Джорді Сарда Бовеї щодо укладення інвестиційної угоди з Україною. Розголос навколо цієї ситуації ініціюється штучно з метою дискредитації проекту, однак він є лише наслідком помилки українських посадовців, яку вдало підхопили та використали російські аналітики, а не спланованої акції.
Але що б там не було, операція росіянами проведена вдало. На тверду «5». А от бездіяльність українських «спецслужб» викликає просто захоплення. То що ж думають собі шановні панове Голова Служби безпеки України І. Калінін та Голова Служби зовнішньої розвідки України Г. Ілляшов? Це не В.Каськіву треба було звітувати перед Президентом України, а вам! Вашим співробітникам належало здійснити перевірку потенційних інвесторів, щоб взагалі виключити можливість такої ситуації. Це СБ України та СЗР України повинні були надати повну інформацію про Джорді Сарда Бовеї, від дати його народження до звичок і уподобань.
Шановні керівники! Як що ви не володієте інформацією, що «Газпром» користується повною підтримкою Служби зовнішньої розвідки РФ та Головного розвідувального управління ГШ МО РФ то чим ви взагалі займаєтеся? Невже про їх дії по забезпеченню позицій «Газпрому» у Венесуелі та решті Латинської Америки ви повинні дізнаватися з газет? І при цьому ви регулярно вимагаєте збільшення бюджетного фінансування на ваші видатки? Ой вибачте, ми ж забули, що ваші ж служби здобули мільйони показників, мільярди балів, завели тисячі незрозумілих справ, провели сотні заходів… Але як бачимо, основне призначення не виконали.
Але у вас є ще можливість. Дійте зараз! Продемонструйте реальний результат і посприяйте досягнення Україною енергетичної незалежності. Чи може ви також «в темі»?