Класичний дерибан

Методи, які використовує діюча влада у своїй економічній політиці, не відрізняються різноманітністю. Якщо бути точним – вони переважно зводяться до класичного трикутника «рейд-розпил-відкат». Ні про яку креативну складову не йдеться просто тому, що в цьому нема ніякої потреби: наша країна багатюща, пиляти-не перепиляти.
Але є одна невеличка проблема – український народ. Якому чомусь не дуже подобається, коли якийсь там спритник розпилює державне (а значить народне) майно. І тому пиляти у відкриту українська влада стрємаєцця. А це робить процес розпилу набагато довшим, аніж хотілося б нашій любій владі.

Тому влада приловчилася сама вигадувати такі способи розпилу і дерибани, які можна було б виправдати суспільним інтересом, а якщо пощастить – то ще й попіаритися на них.

Саме для цього у свій час було вигадано Євро-2012. Витрати України на цей проект обчислюються сотнями мільйонів доларів, а отримаємо ми за ці гроші, за великим рахунком, реконструйований «Олімпійський» (який вже обходиться дорожче, аніж побудувати новий), поки ще недобудований стадіон у Львові (невідомо, скільки ще грошей він зжере) та аеропорт у Донецьку (шахтарі літатимуть?). А об’єкти інфраструктури, які нам обіцяли – то вже іншим разом.

Усі ці ніштяки коштують освіжаюче дорого, а користі з них – кіт наплакав. Я готовий закластися на останню гривню, що Україна не відіб’є і десятої частини витрат на підготовку до Євро-2012, але й те розпиляють наші кохані лідєри.

І їм цей процес настільки сподобався, що вони вже затіяли подавати заявку на проведення в Україні Олімпіади-2022. Це ж підготовка до Євро-2012 тривала кілька років, а до Олімпіади – можна буде пиляти наступних десять років.

Але скільки ти не вдягай гопніка в спінжак від Бріоні – все одно спортівки стирчать. Вже на етапі підготовки заявки на проведення Олімпіади-2022 донецька гопота нереально спалилася.

Замість тендеру на розробку техніко-економічного обґрунтування проекту у нас звично було застосовано процедуру закупівлі у одного учасника. Французька компанія, яка виставила ціну в 155 тис. євро – навіть не була допущена до участі у конкурсі, а виграли австрійці, що за свої послуги хочуть 425 тис. євро.

Подейкують, що через підставних осіб цією австрійською компанією володіють брати Клюєви, що традиційно виводять спижжені в Україні гроші через Австрію. І саме до їхніх кишень ляжуть ті майже 300 тисяч євро різниці між витратами України на розробку проекту підготовки інфраструктури і його реальною вартістю.

Як казав Паніковський, «Пилите, Шура, они золотые».

По материалам: infoporn.org.ua