Чому податкова цікавится спонсором батальону «Азов»?
Колишній воїн 95-ї Житомирської аеромобільної бригади, а нині завзятий підприємець Максим Ульяницький надає суттєву допомогу побратимам, які приймають участь в антитерористичній операції на Південному Сході України. Лише за останні три місяці бронежилетів та іншого спорядження передано воякам бригади та батальйону «Азов» на півмільйона гривень. Звісно, що така діяльність не могла тривалий час залишатись поза увагою ворожих спецслужб та їхньої «п`ятої колони» в Україні. -
3 — го липня 2014 року о 6 годині ранку в селищі Озерне, що під Житомиром, на Ульяницького, затосувавши фізичне насилля, «наїхала» податкова міліція. Технологія таких нападів не зазнала суттєвих змін з часів режиму Януковича: якийсь відморожений опер пише замовний рапорт про підозру у злочині, на підставі чого таємно відкривається кримінальне провадження і людину беруть «під ковпак», що означає цілодобове зовнішнє спостереження, прослуховування розмов, перлюстрація поштового та інтернетного листування, встановлення всіх зв`язків, друзів і знайомих, яких теж беруть «під ковпак». А коли очікуваного результату не досягнено, то лізуть напролом, проводять обшуки за постановами слухняних суддів, здійснюють конфіскацію документів та інших носіїв інформації, висувають абсурдні звинувачення та чинять грубий тиск в надії хоч чимось поживитись, тому що начальство вимагає «закатати підприємця в асфальт» за будь – яку ціну.
Азаровщину на теренах Житомирської області досі не скасовано, люстрація не проводилась, а карально – кримінальне законодавство дозволяє робити з невгодними людьми що завгодно. І роблять!
Максима Ульяницького цькували в «режимний» період хунти Януковича, цькували у «майданний» період і цькують у постмайданний.
Того ж самого 3 — го липня о 8 годині ранку податкові міліціянти увірвалися до особистого житла бухгалтера Наталки Кравченко в місті Житомирі, де заблокували її разом з родиною і провели «шмон». Зв`язатись з адвокатом жінці не дозволили. Дякувати Богові, через декілька годин Максим Ульяницький зі своїм адвокатом буквально прорвалися до квартири і якби не розголос, який надали подіям патріоти, невідомо, чим би все скінчилось. У чому конкретно податківці підозрюють підприємців відомо — у відмиванні коштів. Також є підтверджена інформація, що Ульяницького та інших, у тому числі київських підприємців, «роблять» під керівництвом відділу боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом Головного Управління Міндоходів у Житомиській області та слідчого управління фінансової розвідки ГУ Міндоходів у м. Києві. Мимоволі напрошується висновок, що підприємців — спонсорів антитерористичної операції «замовили» на самому високому рівні.
Цікаво, але фіскальні служби не виявляють такої спритності у випадках, коли наближеними до влади підприємцями творяться класичні податкові злочини, що можна спостерігати на яскравому прикладі так званої «справи Педанів». А що вже казати про багатомільярдні фінансові махінації колишніх перших осіб держави та багатьох діючих чиновників, які борці за грошові знаки чомусь не помічали і не помічають ?
На превеликий жаль, в Україні поки що відсутнє цивілізоване податкове та кримінальне законодавство, тому й продовжують пити українську кров багаточисельні вампіри з архаїчних каральних органів та вся інша чужинська рать, ворожа українському народові.
В застарілій Ухвалі суду про обшук від 12.06.2014р., яку підмахнула суддя Комісарчук (див. фото), ви не знайдете ознак складу злочину. З тексту виходить, що за версією фіскальних маніяків заснування підприємств, керівництво ними, рух обігових коштів, будь — яка солідна господарсько — фінансова діяльність є тяжким кримінальним злочином.
Детальніше про описані події можна довідатись у Максима Ульяницького, подзвонивши за номером 097-53-04-889, який прослуховується. Прохання обов`язково промовляти пароль: «Товариші чекісти, пнх!»
P.S.
Шановний читач! Поки ти проглядав цей матеріал, не виключено, що чекісти брали тебе "під ковпак". Віднині всі подробиці твого життя будуть ретельно відстежуватись роками, а то й десятиріччями (!!!). Наприклад, за журналістом Віктором Котенком, автором цього репортажу, таке стеження і напади правопохоронців — звична справа, епізоди спостереження за ним і його родиною документуються і фільмуються майже щодня. Скільки ще людей потрібно закатувати в Україні, щоб народ нарешті ліквідував каральні органи, окультурив законодавство і створив справжні правоохоронні структури, котрі будуть захищати людей, а не робити їх злочинцями?
За матріалами: