Подвійні стандарти київської влади по відношенню до наших та не наших
У Київраді відбулася чергова Комісія з питань культури, яка продемонструвала відвертий безлад та беззаконня у муніципальних структурних підрозділах.
Так, департамент культури КМДА вкотре відмовився узгодити питання поновлення на роботі директора Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» В’ячеслава Кулінича. Черговою відмазкою стало знаходження на лікарняному діючого керівника музею Олени Ющенко. Цю версію, під час роботи комісії, озвучив заступник директора Сергій Анжияк.
Декілька місяців тому, приводом відмови у поновленні Кулінича став лист від департаменту, адресований юридичному управлінню КМДА, в якому Олена Ющенко просила розтлумачити яким чином їй вирішити це питання.
Ющенко затягує поновлення на роботі Кулінича всупереч усім існуючим нормам законодавства, незважаючи на жорсткий аргумент – рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 березня 2014 року, прийняте на користь Кулінича. А голова Комісії з питань культури Володимир Бондаренко розводить руками та пропонує діяти в рамках існуючого законодавства…
Історія В’ячеслава Кулінича, активного захисника київських культурних та історичних цінностей, звільненого з роботи екс-директором Департаменту культури, визнаною рейдершею та розкрадачем муніципального майна Світланою Зоріною, завдяки своїй абсурдності, для киян вже стала «притчею в язицех».
Офіційним аргументом для звільнення Кулінича було невиконання, з його боку, наказів вищого керівництва. Неофіційною, та єдиною правдивою інформацією, було небажання тодішнього керівника музею підписувати документи про передачі частини музею у довготривалу оренду бізнесмену Сергію Таруті, який планував збудувати на її місці елітний ресторан.
З тих пір, Кулінич подорожує інстанціями контролюючих органів, судів та прокуратур, доводячи неправомірність свого звільнення.
Історія свавілля Світлани Зоріної, здається, пішла в небуття. А міська влада працює над накопиченням пакету документів, що підтверджують її корупційну та розкрадацьку діяльність, та обіцяє, якось, висунути звинувачення.
За словами теперішнього голови комісії з питань культури та екс-голови КМДА Володимира Бондаренка, в міської адміністрації, ще з часів його управління містом, існують безперечні докази махінацій Зоріної. Але, на жаль,а ні він в ролі керманича міської адміністрації, а ні діючий міський голова Володимир Кличко тему звільнення Зоріної не підіймали.
На комісії розглядалась ще одна «популярна» історія про книгарню «Сяйво книги» та про черговий реанімаційний пакет, запропонований міськими чиновниками її новому керівництву.
Міська влада, якій у 2013 році, громадські активісти та книгарі, на «тарілочці» повернули захоплену у рейдерський спосіб книгарню «Сяйво», продовжує потурати махінаціям «придворних» управлінців з коштовною нерухомістю, розташованою в центрі Києва.
За часи свого нетривалого існування, спотворена версія книгарні – «Сяйво книги» змінила вже три керівника. Адже перебуваючи в управлінні непрофесіоналів, об’єкт, що мав стати флагманом муніципальної мережі книгарень, ні як не виходить зі стану повальної збитковості. І це, незважаючи на пільгову оренду та відсутність сплати ПДВ.
Свого часу і Олександр Попов і Володимир Бондаренко рапортували киянам про активні дії КП «Міський магазин», (на балансі якого перебуває «Сяйво книги» та ще декілька об’єктів столичної нерухомості), про створення фантастичної муніципальної мережі книгарень. Мережа - візитівка Києва, мала б пишатися потужним асортиментом, представленим виключно вітчизняною продукцією та майже видавничими цінами на книжки. Але, дива не сталося….
Як повідомив новий директор КП «Міський магазин», колишній керівник ще одного КП «Ріко», що донедавна координувало діяльність близько 200 київських кіосків, Дмитро Торбенко, окрім збиткового «Сяйво книги», на сьогодні, на балансі КП «Міський магазин» інших об’єктів немає.
Озвучені в публічних заявах і Попова і Бондаренко об’єкти: перший, площею 164,7 кв. м, розташований по вул. Ентузіастів, 11, та другий, площею 70 кв. м, що на проспекті Правди, 66-А, які колись входили до складу муніципальної аптечної мережі «Фармацея» на балансі «Міського магазину» ніколи не перебували!
Більш того, як виявилось, об’єкт на Ентузіастів, взагалі, знаходиться в «підвішеному» стані, адже ним володіють рейдери, які декілька років тому, придбали приміщення на підпільному аукціоні.
А об’єкт на проспекті Правди, 66-А, рішенням Київради планують розширити до 136 квадратних метрів, виділити гроші на його ремонт та розмістити на його території офіс «потужного» КП «Міський магазин».
Проте, дуже цікаво: які ще хитромудрі плани виникли у чиновників КМДА по відношенню до віртуальної міської книготорговельної мережі? Чому керувати збитковим книготорговельним об’єктом доручили фахівцю з розвитку малих торговельних архітектурних форм? Та яку діяльність провадитиме офіс потужного КП «Міський магазин», який планують облаштувати за гроші киян на проспекті Правди, 66-А?
Абсурдність зазначених історій підштовхують мене до невтішного висновку про те, що місто Київ та і взагалі всю Україну здатні врятувати лише талановиті японські вчені – майбутні винахідники чудесних пігулок, здатних пробудити свідомість зашкарублих, корумпованих та недалекоглядних чиновників. Шкода тільки, шо таких пігулок поки що не існує, а тотальна економічна криза вже наближає економіку столиці та країни до «межі неповернення».
Віктор Таранов