Закон «про зброю» в контексті мєнтівських «воєн»
Але тут виникли дві проблеми. Перша – масово озброювати народ натуральними бойовими пістолями якось, м’яко кажучи, лячно. Друга – не було відповідної законодавчої бази.
Перша проблема була вирішена просто: переробляти складські стволи на травматики. Задля чого і почали виникати спеціальні фірми і фірмочки, куди й зливають складські «консервовані» бойові стволи. А вже існуючі фірми – такі, як вже згадувані НВО «Форт» чи ТОВ «Собр» – розширили свій асортимент продукції, почавши випуск травматиків.
Тобто, міліція сама виробляє травматики, сама їх сертифікує, сама видає дозволи на придбання... Безмежне поле для корупції.
Отже, значна частина травматиків, котрі сьогодні виробляються і продаються в Україні – не що інше, як бойові перероблені під «травму» стволи. Є серед них зняті з консервації ТТ і «Нагани», але найпопулярнішими у середовищі знавців такого класу «гумострілів» є пістолети Макарова.
Зрозуміло, що зброї, годящої для переробки в травматики, на міліцейських складах – величезна кількість. І можна не сумніватися, що чекають своєї години тисячі пістолетів першої та другої категорій, котрі стараннями «фокусників» із ДРЗ перетворяться на металобрухт найнижчої категорії. І будуть реалізовані за смішними цінами вже згадуваним фірмам і фірмочкам.
А заодно зіллються – теж за чималенькі гроші – вже кінцевому споживачу ТТ і нагани, котрі, треба розуміти, МВС реалізує і зовсім за ціною металу, з якого вони зроблені.
Які надприбутки при цьому отримають «зброярські барони» в генеральських погонах, що «дахують» і фактично керують цим бізнесом – можна лише здогадуватись.
А от із законом було скрутніше. Володіти травматиками має право дуже обмежене коло людей.
Врахуємо, що ціна на «травму» наразі коливається від $300 до $600. За різними прогнозами, придбати собі в господарство, у разі ухвалення відповідного закону, легальний травматик схоче від 1 до 5 млн. наших співгромадян. Тобто, прибутковий шматок вимальовується надзвичайно смачненький.
Перші спроби легалізувати травматики спостерігались ще за «помаранчевих». Хто в темі – той пам’ятає, як на початку 2009 р. тодішній глава МВС Луценко із притаманною йому експресією обіцяв озброїти усе притомне народонаселення вітчизняними травматиками. І це були не порожні слова, бо у ВР на той час були вже зареєстровані кілька проектів відповідних законів.
Але тоді, через відсутність сталої більшості, ВР не була спроможна ухвалити майже жодного, тим паче такого дражливого, закону. І лише після воцарєнія Віктора Хведровича, як тільки-но в парламенті сформувалась тушкообразна більшість, новий Закон «Про обіг зброї…» був ухвалений в першому читанні в квітні 2010 р.
Однак потім закон «завис» десь в парламентських нетрях. Усі зацікавлені чухають ріпу: з чого б це? Мо’, гору взяло якесь «антизброярське лобі»? А мо‘ навпаки, саме «зброярське лобі» ніяк не може переломити ситуацію, аби добитися вільного продажу не лише травматиків, але й нарізних короткостволів?
Ну, якщо два відомства МВС називати лобі, то приблизно так воно і виглядає. Це монструозне утворення настільки розрослось, що інколи відразу й не помічає: коли один його щупалець щось під себе підгрібає, то інший – втрачає.
Пояснюю. Головним пропихачем закону «про зброю» є Департамент ресурсного забезпечення (ДРЗ) МВС, у віданні котрого якраз і перебувають усі оті складські пістолі та автомати. А от значні втрати від ухвалення цього закону може понести Департамент держохорони (ДСО) того ж таки МВС.
Аби було зрозуміліше, в чому заковика, декілька слів про ДСО. Подейкують, що це відомство приносить МВС доходу не менше, ніж ДАІ. Може, воно й так, бо скільки ДАІ заносить в міністерство чорним налом – відає мало хто. Тобто, порівнювати важко. А от скільки заносить ДСО, прикинути можна.
Мій знайомець, середньої руки посадовець із ДСО, якось під чарчину пробовкався, що один охоронець заробляє для відомства в середньому 0.5 млн. грн. на рік. Я спочатку не повірив, а потім, ознайомившись із тарифами на послуги ДСО, зрозумів, що десь воно так і є.
Кількісний склад ДСО мені невідомий, але, наприклад, аби у відомстві було лише 1000 охоронців, то навіть вони приносили б щорічно 0.5 млрд. грн. доходу. А їх, судячи з усього, там далеко не одна тисяча: у складі ДСО знаходяться 207 підрозділів, 148 служб інкасації, 37 спецпідрозділів «Титан».
Додайте до того, що ДСО у своїй сфері є монополістом, і в першу чергу через те, що озброєне в т.ч. травматиками. Причому, монополістом настільки ненажерливим і нахабним, що це дістало найтовстошкіріших наших бізнесменів – банкірів.
"Користуючись монопольним становищем, ДСО визначає ціни на свої послуги без прив’язки до якості своєї роботи. Робить це ультимативно, шантажуючи погрозами зняття охорони при неприйнятті банками їхніх розцінок. При цьому, банку залишається або погодиться на необґрунтовані великі витрати, або залишати банк без охорони, бо ніхто інший не має права надавати послуги", - зазначає Голова Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.
У разі ж, якщо вільне володіння травматиками (а не дай Боже – вогнепалами!) отримають широкі верстви населення, то у ДСО можуть з’явитися серйозні конкуренти у вигляді приватних охоронних фірм, представники котрих на сьогодні до особового списку МВС не входять. Тобто, працівники переважної більшості таких фірм є фактично неозброєними, і серйозні клієнти навряд чи скористаються їхніми послугами.
Так от: за однією із інсайдерських версій, Закон про зброю завис після першого читання через з’ясування стосунків поміж ДРЗ та ДСО МВС. Подейкують, що закон ухвалять, як тільки-но останнє відомство складе список найсолодших об’єктів та охоронних функцій, охорона та здійснення котрих буде виключною прерогативою ДСО.
Приватників туди не допускатимуть хоча б через те, що у цих випадках несіння охоронних функцій передбачатиме наявність у охоронців виключно нарізних вогнепалів. Дріб’язок же віддадуть приватникам із травматиками...
За іншою ж конфіденційною інформацією, закон ухвалять, як тільки-но ментівські зброярські фірмочки наклепають чи переклепають зі старих стволів достатню кількість травматиків, аби задовольнити початковий і очікуваний ажіотажний попит на них народонаселення. Як тільки ринок більш-менш насититься, «травму» знову можуть заборонити. Тим паче, що деякі серйозні аргументи проти широкого застосування «травми» наводяться вже сьогодні. Зокрема, важкість ідентифікації травматиків та апріорі легковажне ставлення до несмертельної зброї з боку її власників. Хоча вона далеко не така вже несмертельна, і тим паче не є безпечною.
Для прикладу, пострілом із травматичного Форту на відстані 10 м пробивається 3-5-шарова фанера, на відстані 5 м – ламаються кістки, а ще з ближчої відстані можна вбити людину.
Одночасно, існує думка і про низьку самозахисну ефективність «травматиків» в порівнянні із нарізними вогнепалами.
Втім, питання про те, чи матимуть громадяни України можливість в найближчі роки отримати більш-менш вільний доступ до вогнепальної бойової зброї, залишається відкритим. А найсмішніше, що в цій перспективі все залежатиме не від бажання/небажання пересічних громадян чи навіть їхніх обранців, а від апетитів скурвленого на сумнівному бізнесі монстра МВС.
Отримувати те право на володіння зброєю через такі сумнівні причини якось не тіє… А аби було тіє, щось із цим відомством треба робити, як і взагалі із усією в такий же спосіб збоченою владою.
І наостанок. В одній зі статей я якось прохопився: мовляв, владоможці «мають дозволи на зброю і можуть нагороджувати одне одного пістолями, як дітлахи цукерками». І це дійсно так, задля чого достатньо хоча би ознайомитись із сумнозвісним так званим «білим списком» Луценка.
Подейкують, що свій такий же нагородний компут має і його наступник – Могильов. У зв’язку із чим в мене є одна креативна пропозиція. А мо’, ну його до дідька, той закон. Усі оті законодавчі умовності. Надрукувати нагородних папірців – та й за добру ціну нагороджувати усіх бажаючих ту кляту зброю вільно мати?...
Втім, здається, я зі своїм креативом трохи запізнився. Згідно з Наказом МВС від 07.05.2010 N 165 пістолети і холодну зброю як нагороду від МВС теоретично може отримати будь-який громадянин.
Тільки це теоретично. А практично – самі знаєте хто може ту «цукерку» отримати.
А тому остаточне ухвалення Закону «про зброю» мусить залежати не від забаганок мєнтівських високопосадовців чи примх депутатів, котрі ніяк не можуть зрозуміти, що їхня особиста безпека дорівнює безпеці кожного громадянина, а лише від поінформованості суспільства та його бажання змінити ситуацію.
Бо нормальний закон про зброю може забезпечити базовий, так би мовити, нульовий рівень для розбудови функціонального громадянського суспільства, без якого в нашій країні нічого не зміниться.
P.S. Автор щиро вдячний за надану консультативну допомогу в написанні цього матеріалу Голові наглядової ради Української Асоціації власників зброї Георгію Учайкіну.
osipov.kiev.ua