ЄДАПС або кримiнальна окупацiя України

Доки керівництво МВС та СБУ займалося вирішенням глобальних питань, тобто, проводило антитерористичні тренувальні заходи з підготовки до ЕВРО 2012; найгучнішу спецоперацію з затримання кілерів в Одесі, – яка обійшлася країні майже в мільйон гривень; виконаннями замовлення щодо скорішого заведення нових карних справ на Ю.Тимошенко, схоже у правоохоронців не вистачило часу відреагувати на прийнятий Верховною радою закон «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України».

Одним з перших відреагував Перший заступник голови парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Геннадій Москаль, назвав закон цитую:… «антиконституційним, корупційним та таким, що лобіює інтереси окремих комерційних структур». Москаль вимагає порушити 257 кримінальних справ проти депутатів, які озолотили ЄДАПС. За словами Г.Москаля, якщо закон буде введено в дію, то, згідно з його нормами, громадяни України змушені будуть отримувати 13 видів інших документів, які засвідчують спеціальний статус особи, нові соціальні посвідчення, посвідчення застрахованої особи, пенсійні посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, водійські посвідчення, тощо. Народний депутат також нагадав, що проти прийняття цього закону виступали МВС та Мінюст, який назвав його «неконституційним та корупційним», Кабінет міністрів (який вносив альтернативний законопроект, що повністю відповідав вимогам ЄС), а «адміністрація президента постійно публічно ратує за зменшення та здешевлення надання адміністративних послуг населенню».

«Між тим, це не завадило депутатам із провладної більшості, виходячи з корпоративних інтересів однієї з комерційних структур та, вочевидь, не безоплатно, проштовхнути документ в парламенті. Я звернувся до ГПУ, СБУ та МВС з пропозицією порушити кримінальну справу за фактом прийняття цього ганебного закону, а депутатів, що за нього голосували, притягти до відповідальності за ст. 369-2 Кримінального кодексу – «Зловживання впливом»», — заявив Г.Москаль.

Крім того, Г.Москаль звернувся до президента з проханням накласти на документ «вето». «Враховуючи все те, що я виклав, а також те, що за закон не голосував навіть син глави держави Віктор Янукович, сподіваюся, що президент поверне закон в Раду», — резюмував політик.

МВС України перевірено інформацію поширену сумнівним інтернет-виданням «Багнет» щодо виготовлення паспортів Консорціумом ЄДАПС для Інтерполу. За наявними даними, ніякого повного циклу виробництва посвідчень для офіцерів Інтерполу на території ЄДАПС немає. Це є піар – акція, навмисно спрямована В. Грицаком та його сайтом «Багнет», який інформаційне підтримує офіційний сайт народного депутата з метою лобіювання інтересів підконтрольних фірм. У дійсності паспорт виготовлено відомими компаніями на своєму обладнанні і матеріалах та з якими Інтерпол має відповідні договори.

Французька компанія «Petrel»

Німецькі: «Bayer», «Leonard Kurz Stsftung & Co. KG», «Softpro Gmbh», «Wacom Europe GmbH»

Італійська «Centro grafico DG»

Болгарська «Adaptive Recognition Hungaru Inc.»

Японська «Canon Inc»

Латвійська «Neurotechnology»

Нідерландські «NXP» та «IAI industrialsystems BV»

Російська «Sonda Technologies»

Швейцфрські «Sicpa Holding SA» та «KBA-GIORI S.A.»

Англійська «Luminescence»

Українська «Банкнотно-паперова фабрика»

Американська «Artec Group Inc»

А що зроблено ЄДАПСом запитаєте Ви? Відповідь на це питання є на офіційному сайті Інтерполу «The next step of the initiative will see EDAPS design the final version of the INTERPOL e-passport». Тобто, ЄДАПСу належить організація та дизайн, все.

Вже не є це аферою міждержавного рівня?

Так хто стоїть більш ніж могутніми силами вже не нашої держави, де народні обранці приймають рішення у сесійній залі Верховної Ради не порадившись з виборцями та всупереч інтересам народу України і один Президент може стримувати їх жадобу до збагачення? Однак, навіть не це вражає у явно спланованій і добре продуманій афері. Ті, хто допустив прихід в Україну бізнесу з явно кримінальним минулим, і досі обіймають високі державні посади, майже щодня «розводячи», як останніх лохів, українців і переконуючи, що роблять мало не святу справу, за яку ми з вами повинні ще й бути вдячними.

Одним із таких «горланів» (слово запозичене у прес-служби Партії регіонів) є член ПР Василь Грицак, який особливо наголошує, наскільки важливою та ефективною для країни є нова система видачі закордонних паспортів. Ось тільки народ вже втомився слухати одне, а на справі стикатися зовсім з іншим. Як в Україну прийшла іноземна фірма, яка тепер має не лише доступ до документів суворої звітності, а й стала монополістом українського голографічного ринку? Фактичним власником ТОВ СП «Голографія» і Комерційного індустріального банку та керівником ЄДАПСу є Юрій Сидоренко, див. попередні статті. Саме через КІБ Юрій Сидоренко контролює фінансові операції підприємств Концерну ЄДАПС та рахунки ДП ПК «Україна».

З попередніх статей стисло нагадуємо, Юрій Сидоренко втік від українських правоохоронних органів до Швейцарії, де все ж таки побував за гратами. Після передачі українськими правоохоронцями матеріалів про розшукуваного, швейцарська поліція його затримала. А у 2001 році суд присяжних Кантону Нешаталь визнав Сидоренка винним у відмиванні брудних грошей та присудив до 18 місяців ув’язнення з умовним покаранням на три роки. Проте після виходу з тюрми той не зупинився. Будучи до всього ще й власником Commercial Indastrial Bank, який зареєстрований на Антильських островах, і президентом швейцарської компанії Trustcor S. A., він вирішив, що йому замало голографічного бізнесу на колись рідній Україні. Тепер в око впала паспортизація України.

У той час на політичній арені України відбувалися дивні речі. Автоматизованою паспортною системою за невипадковим збігом обставин раптом дуже активно почали цікавитися в адміністрації Леоніда Кучми. Пік цієї цікавості збігся з приходом на посаду голови Віктора Медведчука, який почав розставляти на потрібні місця своїх людей. Торкнулося це і силового блоку, куди прийшов міністр Микола Білоконь. Саме останній і виявив неабияку зацікавленість майже до щойно народженого проекту.

Проте, кажуть, Білоконь не самостійно додумався «прошуршати», як працює ЄДАПС, а з подачі саме Віктора Медведчука і його деяких соратників. Їх пробували відмовити від втручання в «паспортний» бізнес. Та це не надто вплинуло на команду Віктора Медведчука. Через деякий час на ім’я першого віце–прем’єра Миколи Азарова надійшов досить дивного змісту лист. Повідомлення прийшло на адресу Кабінету Міністрів не звідкілясь би, а саме… зі Швейцарії. У ньому така собі фірма Trustcor S. A.просила урядовця направити до них співробітника Кабміну для… обміну досвідом із виготовлення паспортів! Фінансування за рахунок Trustcor S. A.Підписане ж запрошення було ніким іншим, як Юрієм Сидоренком, який перебував у базі даних розшуку українських правоохоронців.

Здавалося б, чистої води провокація, адже не може державний службовець виїжджати за межі країни і говорити на тему, яка стосується державної таємниці, з представником приватної фірми. Однак Миколу Азарова не засоромив підпис під сумнівним запрошенням. Уже наступного дня він і міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов написали резолюцію направити до Швейцарії заступника начальника Управління експертизи та аналізу оборонно–мобілізаційної роботи, діяльності правоохоронних органів та органів юстиції секретаріату Кабміну Сергія Силкіна. Про нього колеги відгукувалися як про професіонала з великої літери. Подейкують, що після того, як Силкін дізнався, яка саме місія йому приготовлена, то особисто пробився на прийом до пана Азарова, щоб доповісти, хто такий Сидоренко. Однак позиція Миколи Яновича була непоступливою. Єдине, чого добився Сергій Силкін, — щоб відрядження оплатила не швейцарська фірма, а Кабмін.

Вочевидь, саме завдяки власній принциповості Сергій Силкін пробув у «країні банків» лише півдня. «Коли мова між ним і Сидоренком зайшла про паспорти, останній почав пропонувати співробітництво в цій сфері. На що Силкін йому просто в очі заявив: шановний, про яку співпрацю йдеться, якщо ви перебуваєте в розшуку в Україні, а ваша фірма взагалі щойно з’явилася на світ». Після цього бесіда перейшла у більш категоричний тон. Юрій Сидоренко не став церемонитися з урядовцем і напряму запропонував йому три варіанти. «Він сказав Силкіну наступне: ви зараз називаєте цифру, ми вам платимо і на паритетних умовах ділимо вашу паспортну систему. Інший варіант — ми вас звільняємо. А третій вихід, якщо будете багато говорити, — просто вб’ємо». Кажуть, міліцейський чиновник радянського загартування, розуміючи, що йдеться про національну безпеку держави, просто послав Сидоренка і повернувся в Україну.

Саме в цей час і вийшов уже згаданий указ Кучми щодо передачі прав на виготовлення голографічних захисних елементів «СП «Голографії». Сергій Силкін, будучи людиною посвяченою в історію створення цього СП, збагнув, до чого все котиться. Одного вечора, розуміючи, що невдовзі процес буде важко зупинити, Силкін зателефонував Василю Грицаку, який уже тоді очолював Управління ресурсного забезпечення МВС України. Знаючи, що до цього причетний і теперішній нардеп–регіонал, Силкін попередив його: якщо доступ до документів суворої звітності опиниться в руках авантюрної і злочинної фірми, він особисто порушить питання про відповідальність Грицака за зраду національних інтересів. Однак не судилося. Уже на ранок Василь Грицак написав доповідну про цей дзвінок на ім’я Віктора Медведчука. Останній зателефонував Анатолію Толстоухову. Про що йшлося у їхній розмові із Силкіним, достеменно невідомо. Проте буквально наступного дня Силкіна звільнили. Таким чином, доступ криміналу до персональних даних українців фактично був відкритим. А цю операцію сміливо можна назвати однією з найперших рейдерських атак на державу.

Коли практично всі перешкоди були зняті, на базі швейцарської фірми Trustcor S. A.виникає такий собі консорціум… «ЄДАПС». Остання абревіатура не має нічого спільного з державною автоматизованою паспортною системою, оскільки є суто приватною структурою. Проте назву їй, судячи з усього, вибирали передбачливо. Змінивши колір емблеми і логотип, новоутворений на основі фірми розшукуваного Юрієм Сидоренком «Консорціум ЄДАПС» тепер мав непомітно для необізнаного ока замінити державний ЄДАПС. А Василь Грицак почав активно лобіювати інтереси входження структури на український ринок. Окрім цього, теперішній «регіонал» навіть написав звернення про загрозу його життю. Це дало можливість не лише отримати за рахунок держави автомобіль і охорону, а й виставити себе жертвою тих, кого звільнили і хто буцімто міг загрожувати його життю. Насамперед ідеться про Силкіна.

Офіційно засновниками консорціуму стали ТОВ «СП Голографія» і ТОВ «Знак». Про останнє можна сказати ще й таке. ТОВ є постачальником саме тих полікарбонових сторінок для закордонних паспортів, про які стільки говорив Василь Грицак. Однак і тут він недоговорив, що засновником і 100–відсотковим власником статутного фонду ТОВ «Знак» є TRUB services Ltd, директором якої є такий собі Олександр Васильєв. Племінник Юрія Сидоренко. За дивним збігом обставин він також — віце–президент вже згаданої компанії Trustcor S. A., власником якої є Юрій Сидоренко. А TRUB services Ltd була цілком безневинно зареєстрована в Швейцарії у той самий момент, коли український Кабмін дав згоду на співпрацю з «Консорціумом ЄДАПС».

Та коли вже, здавалось би, нічого не могло перешкодити втіленню нехитрого задуму і взяттю під контроль української паспортизації, прогриміла Помаранчева революція. До влади прийшов Віктор Ющенко, який скасував указ Кучми про введення на ринок сумнівної фірми. В цей час проти «Консорціуму ЄДАПС» Генеральна прокуратура порушила шість кримінальних справ, в тому числі за зловживання під час використання державних коштів. І тут на арену виходить ще одна постать, яка заслуговує детальнішого аналізу до своєї персони, оскільки і зараз бере активну участь у виготовлені українських паспортів.

Йдеться про президента «Консорціуму ЄДАПС» Ірину Обиденко. Остання є уродженкою міста Краматорськ Донецької області. Звідти ж родом і Юрій Сидоренко. До речі, Ірина Михайлівна є майже його одноліткою. Отже, одна з кримінальних справ, яку порушила Генеральна прокуратура, стосувалася саме згаданої пані. Їй інкримінували частину першу статті 365 Кримінального кодексу України — перевищення влади або службових повноважень. Однак тюрма Обиденко оминула, після порушення карної справи вона, як і Юрій Сидоренко, виїхала за кордон і повернулася лише за рік, коли Печерський суд скасував постанову про порушення кримінальної справи.

Після початку процесу анулювання домовленостей між МВС і «Консорціумом ЄДАПС» певним людям неодноразово телефонував сам Юрій Сидоренко, який, розповідають, погрожував і обіцяв ще помститися. А найняті пікетувальники ходили під секретаріат Президента з транспарантами, вимагаючи повернути назад сумнівну структуру. Проте на них ніхто і не збирався звертати уваги. Кажуть, глава секретаріату Олександр Зінченко був у курсі всіх махінацій. Та і як можна було вірити фірмі, яка в різні і не завжди законні способи, витіснивши попередників, за рік збільшила запит на фінансування з державного бюджету з 30 мільйонів гривень до… 550 мільйонів!

Однак Юрію Сидоренку не довелося відповідати за свої слова і виконувати погрози. На парламентських виборах 2006 року перемогла Партія регіонів, а заодно народним депутатом від ПР став і Василь Грицак. Відтоді все повернулося на місця свої, лише масштаби рейдерства стали тепер значно більшими. Наприклад, консорціум таки був профінансований з державного бюджету, однак громадяни досі не можуть отримати вчасно паспорти. Фахівці стверджують, що справа у відсутності необхідного обладнання на точках прийому заявок на закордонний паспорт. Розуміючи, що напередодні парламентських виборів скандал для ПР не потрібен, а ідея ЄДАПС себе дискредитує, оскільки з самого початку була націлена не на європейський підхід їх виготовлення, а на усунення конкурентів і доступ до грошей з держбюджету, Василь Грицак почав шукати винних. Першим під руку потрапило МВС, яке він звинуватив у невчасно підписаному з ЄДАПС договору. Однак уся затримка була лише в тому, що навіть партнер по коаліції Василь Цушко, категорично був проти такої співпраці.

Коли ж з міністерством усі нюанси втрясли, а швидкість видачі паспортів так не і зросла, керівництво консорціуму звинуватило в цьому вже іншу структуру при МВС — «Ресурси–документ». Останнє, мовляв, корумповане і займається здирництвом. Однак і тут Грицак лукавив. «Ресурси–документ» справді займалося виготовленням закордонних паспортів за гроші, що, звісно ж, були значно більшими, ніж ті, які платили при звичайному замовленні паспорта. Проте саме завдяки «Ресурси–документам» не треба було шукати зв’язків, аби зробити паспорт за день — два. Достатньо легально сплатити більші кошти, які до того ж ішли у бюджет України, й не шукати посередників. Іншими словами, якщо раніше існували фірмочки, які брали «відкати», а потім передавали їх своїм людям для швидшого виготовлення документа, то з приходом «Ресурси–документ» ці тіньові суми просто легалізували. Проте ніхто не змушував робити паспорт саме через них — все відбувалося за бажанням людини. «Ресурси–документ» таки позбавили можливості брати участь у виготовленні паспортів, однак черги за паспортами лише зросли.

Паралельно з цим скандалом керівництво «Консорціуму ЄДАПС» почало атаку на поліграфічний комбінат «Україна», звинувачуючи його директора Сергія Кияниченека в корупційних діях. Незважаючи на те, що численні перевірки не знайшли істотних порушень, а на захист одного з найсучасніших у Європі з виготовлення документів суворої звітності поліграфкомбінату стали народні депутати, які буквально закидали різні інстанції листами з вимогою припинити тиск на директора, на це ніхто не зважив. Та це вже інша історія. Можна лише сказати, що коли у грудні минулого року директор поліграфкомбінату захворів і тимчасово виконуючим обов’язки став такий собі пан Музика, останнього пролобіював на цю посаду сам Василь Грицак, гроші комбінату в досить стислі терміни були переведені на рахунок того ж таки ТОВ «Комерційний індустріальний банк», який належить Юрію Сидоренку.

За нашими даними, «Консорціум ЄДАПС» працює на обладнанні фірми «Дата–кард». Ніхто не стверджує, що технології, які виробляє остання, є неякісними, навіть навпаки. У світі інстальовано більш ніж 8 тис. комплексів для персоналізації DC9000, на яких працює ЕДАПС. У Росії їх більш 95. Однак те, що ніде у світі таке обладнання не використовують, коли йдеться про документи суворої звітності, адже замовити його може будь–хто, сидячи в кафе, зі звичайнісінького ноутбука через інтернет, факт незаперечний. Більш сучасний МХ6000, виготовляє у 2 рази більше, на 50% має більший ресурс, та зменшує у рази долю браку. Але Василь Грицак пропонує використовувати тільки обладнання, яке є у ЕДАПС, наполягає, що дешевше. Це нагадує анекдот, що «ЕДАПС так довго чекав свого часу, що обладнання придбане під проекти у тому віці «трішки застаріло» і «впарити» його можливо лише державі з корумпованими чиновниками».

Повна відсутність засобів захисту даних українських громадян не є чимось незвичайним у роботі консорціуму. Більше того, як розповіло джерело у Службі безпеці України, співробітники цього відомства тепер не можуть гарантувати захист від доступу до персональних відомостей українців. «Коли генеральний директор Ірина Обиденко переховувалася від українських правоохоронців за межами країни, вона, в порушення Закону України «Про громадянство України» прийняла підданство Ізраїлю». Співрозмовник навіть надав нам серійний номер її ізраїльського паспорта — 31408183–7. Хто не перешкодив потрапляння персональних даних українців у руки людини, яка є громадянином іншої країни, здогадатися, зважаючи на вищенаписане, не важко. Юрій Сидоренко теж не пасе задніх, паспорт СО №993389, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС в м. Києві 02.07.2002 року, коли Юрій Сидоренко був у еміграції. Може ще є паспорти…? До речі у 2004-ом Сидоренко, зареєстрував компанію «ЮС-Дизайн», якій тепер належить патент на промисловий зразок № 11935 «Паспорт громадянина України для виїзду за кордон». Можна впевнено стверджувати, що Юрій Сидоренко має вільний доступ до виробництва документів. Інша річ, що Сидоренко мав спільний бізнес з кримінальним авторитетом Києва «Черепом». А з 1994 року почав тісну співпрацю, в тому числі завдяки знайомствам з кримінальними авторитетами і Росії, з теперішнім начальником «Рособоронекспорту», генерал–майором ФСБ і підлеглим Володимира Путіна Сергієм Чимизовим.

«Ви ж розумієте, що ефесбешник ніколи не буде мати справу з тим, з ким йому це не вкрай необхідно», — кажуть в українській спецслужбі. Також додають, що Чимизов і Сидоренко мають спільний бізнес у Об’єднаних Арабських Еміратах — медичну клініку, куди постійно навідуються російські чиновники, де мають суттєві знижки. А зважаючи на те, з якою наполегливістю швейцарський резидент намагався потрапити на український ринок паспортизації, неважко здогадатися, для чого. І вже точно можна не сумніватися, куди насправді через приватний консорціум ідуть наші персональні дані. Ось лише рано чи пізно відповідати за це доведеться не тамтешнім спецслужбам, а тутешнім грицакам. Сам Василь Грицак, як і керівництво Консорціуму вже готові до негативного сценарію подій. Досить правоохоронцям відкрити декілька кримінальних справ і головний організатор створення авіа мосту в ОАЕ Василь Грицак доставить керівників ЕДАПС рейсами компанії «Air Arabia» у Шарджу. http://grytsak-rada.org.ua/news/info/119 З достовірних джерел отримано інформацію, що у серпні 2011 року тренування вже відбулося, тоді до ОАЕ авіакомпанією Грицака-Сидоренко на зустріч до ювілею Ю.Сидоренко (50 років) було вивезено понад 180 осіб, серед яких були і народні депутати України. Чи не результатом VIP прийому є таке одностайне голосування народних обранців за новий закон в інтересах ЄДАПС?

По материалам ord-ua.com