ВО «Свобода» висуває кандидатів, котрі позорять Україну, або понад 10-ть років тяганини з націоналістом

172

Всі ми знаємо, що час усе стирає, і які грішки ми б не скоїли, з його плином все мине. Саме на це, мабуть, і надіявся Манолій Піцуряк, забувши програну у Європейському суді справу, яка датована далеким 2005-тим роком і подав свою кандидатуру в депутати до Верховної ради цьогоріч. Чи то очільники ВО «Свободи» не догледіли, чи, може, навмисне «закрили очі» на біографію депутата – залишається загадкою? Хоча думка стосовно «ціни питання» не мала б нас, як виборців, полишати.

А суть справи в наступному. В далекому 1987-му році багатодітна і малозабезпечена сім’я Бітківських, з с. Дзвиняч на Богоридчанщині, була поставлена на квартирну чергу. Вже у 1990р. ця родина була першою у вищезгаданій черзі, але квартиру отримав не хто інший, як Манолій Піцуряк.
Наталія Дмитрівна Бітківська, а саме так звати заявницю, була єдиною у черзі на отримання житла як молодий спеціаліст. Натомість її право на позачергове отримання спірної квартири виявилось невагомим для Дзвіняцької селищної ради. Тут варто зазначити, що Піцуляк ніколи не був жителем даного населеного пункту і, навіть, не перебував на обліку у квартирній черзі, але ордер № 30 все ж отримав у жовтні 1990р.

Родина Піцуляка успішно обжилась у трьохкімнатній квартирі, натомість сім’я Бітківських змушена була ходити по судах, котрі щораз чомусь виносили рішення на користь кандидата у народні депутати – пана Манолія. Ані Богоридчанський, ані Івано-Франківський суди не могли поставити остаточної крапки над «І». Мало того, за 10-ть років свободівець встиг купити цю квартиру у Солотвинського лісокомбінату. При цьому, продавець «забув», що пані Наталія Дмитрівна за вищесказане помешкання внесла 9640 рублів на депозит суду.

Вирішити проблему заявниця змогла лише у Європейському суді, де й виграла справу згідно заяви № 5788/02 «Бітківська проти України». Для охочих не стане проблемою найти це рішення Європейського суду з прав людини в Інтернеті. Отож, читаючи дане рішення, стає зрозуміло, що Україна в черговий раз «впала обличчям в багнюку» перед світовою спільнотою та підтвердила статус корумпованої держави, в якій за одним дзвінком вирішуються долі. Чому уряд не зміг допомогти громадянці, чому нардепи втручались у справу і чому саме Піцуляку дісталися омріяні квадратні метри, тут теж виникають питання.

І все б нічого, коли б не те, що людина, котра дозволила собі без докорів сумління забрати житло у багатодітної сім’ї, вирішила представляти регіон у Верховній раді. Довіритись кандидату, який у буремні 90-ті займався мало не рекетирством – справа невдячна, на мою думку, як автора журналістського розслідування.

У мене неодноразово виникало питання, стосовно підбору кадрів «Свободою» та критеріями вибору кандидатів і ось, вкотре, переконуюсь у «замовних» персонах, котрі мають можливість забезпечити коштами казну партії.

Та виборець зробить необхідні висновки як про ВО «Свободу», так і про кандидата від них – Манолія Піцуряка. Адже вельми прикро, що політсила, яка декларує право чесність, націоналізм та справедливість висуває таких, які паплюжать ім’я рідної держави.

Ольга Сворак

Письма в редакцию: Антикоррупционный информационно-аналитический портал job-sbu.org