Український МЕНТалітет: система МВС перетворилася на кастову структуру

Міліція дедалі більше сприймається як інструмент влади для розгону демонстрацій, боротьби з чорнобильцями, афганцями і пенсіонерами, що вийшли на вулицю обстоювати власні права. Правозахисники фіксують сплеск катувань і смертей у райвідділеннях. Соціальні стандарти рядового міліцейського складу котяться в прірву. Невже все так погано, і в 300-тисячній армії МВС не залишилося жодного порядного офіцера? Справжні міліціонери ще є – переконані експерти. Проте на тлі зубожіння вони деморалізовані, як солдати інтернованої армії, можуть тільки чесною роботою на своїх маленьких посадах прислужитися людям. І раді б виступити проти влади, та корпоративна етика змушує мовчати, їм залишається хіба що саботувати відверто злочинні розпорядження керівників або просити відставки.

РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКА

Фахівці кажуть, що на сьогодні нижчий склад міліції (рядові та молодші офіцери) – на 90% вихідці із сіл, які від безнадії погоджуються йти працювати на жебрацьку зарплату 1,2 тис. грн. Ніяких гуртожитків чи службового житла їм не дають, тому вони змушені наймати житло по п’ять чоловік в одній кімнаті або поневірятися у родичів.

«Перебуваючи у злиднях, вони бачать, як розкошує керівництво, на яких машинах пересувається, у які костюми вбирається, і, повірте, великої любові до начальників не відчувають, – каже народний депутат відставний генерал МВС Геннадій Москаль. – Керівники їм увесь час утокмачують, що ця влада найкраща, а коли приїздять додому в село і бачать скруту, чують від батьків: «Куди ти пішов, кому ти служиш?», у них наростає внутрішній протест. Подивіться відеоролики в інтернеті, де даішники лають міністра за те, що видає дурні накази! Такі протестні настрої дедалі поширюватимуться. Про які реформи можна говорити, якщо в Могильова (донедавна очільника МВС. – Ред.) посаду заступника, який має планува­­ти спецоперації, обіймає 29-річ­­ний бізнесмен Дмитро Ворона, який ніколи не працював у МВС і навіть по території відомства ходить з охороною».

«Ми прагнемо допомагати людям як можемо, і дуже боляче, коли внаслідок учинків кількох міліціонерів страждають їхні порядні колеги, як, наприклад, це було в Шевченківському РУВС через смерть Ігоря Індила, – розповідає слідчий одного зі столичних райвідділків (він просив не називати його прізвище і посаду). – Чомусь у людей склалося переконання, що всі слідчі – обов’яз­ково хабарники, фальсифікатори кримінальних справ і взагалі мерзотники. А в нас деколи елементарного не вистачає для роботи: ні бензину, ні паперу. Я, приміром, для речових доказів уже всі банки повиносив із дому, всі пакети, що були. Навіть нитки з голками, бо треба чимось пакети із вилученим зашивати. Дружина свариться, а що робити? Я не нарікаю – знав, куди йшов».

Наш співрозмовник бідкається, що часто люди ставляться упереджено до роботи правоохоронців. «Якось телефонує один дід, каже: «Мене обікрали!», – розповідає слідчий. – Приїздимо з групою на Борщагівку (віддалений спальний район Києва. – Ред.), бачимо гараж, удвічі старіший від його власника, зі збитим замком. Запитуємо: «Що винесли?» Виявилося, злодії взяли кілька банок консервації і трохи картоплі. Сміш­­но, а справу порушувати треба. Усе старанно задокументували, зловмисників швидко знайш­­ли. То були місцеві пияки – закуску шукали, ось і залізли в гараж до діда. Так той нам не повірив, заявив, що, мовляв, навісили крадіжку на перших ліпших, ще й в прокуратуру скаргу написав».

Слідчий розповідає, що найбільше проблем виникає, коли в справу втручається керівництво: «Чи хтось зателефонував зверху, чи заплатив – і починається… Кажуть: роби так, таку постанову винось. А відмовишся – будеш без премії або підеш із МВС без пенсії. А справу передадуть іншому слідчому, лояльнішому».

ПЕРЕВЕРТНІ РОЗПЛОДИЛИСЯ

Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів вважає, що рівень насилля і невиправданої жорстокості поміж працівників МВС в Україні невпинно зростає, і відвідування міліцейських відділків стало для громадян смертельно небезпечним. Правозахисники підрахували, що тіль­­ки протягом 2011 року в підрозділах міліції через незаконні дії чи бездіяльність правоохоронців загинули 24 особи, 10 із яких скоїли акти самогубства. У більшості випадків міліціонери заперечували свою вину, намагаючись пояснити смерть людей хворобами, неадекватною поведінкою, залежністю від наркотиків.

Прокуратура теж занепокоєна ситуацією зі злочинами міліціонерів, які подекуди залишаються безкарними.

«Я ініціюватиму перед президентом створення Реєстру державних службовців, яких звільнено з посад із негативних підстав, – заявив нещодавно генпрокурор Віктор Пшонка. – Це не лише корупційні правопорушення, а й інші негідні вчинки, як-от аморальна поведінка, п’яні дебоші тощо. Щоб не було так: вигнали з податкової служби – влаштувався на митницю; турнули зі служби безпеки – він тепер у ДАІ працює».

Заплющувати очі на порушення закону працівниками МВС Генпрокуратурі не дають кричущі випадки. Наприклад, місяць тому в Комінтернівському райвідділі МВС Харкова виявили нестачу 23 найменувань бойової вогнепальної зброї і близько 2 тис. набоїв. Як з’ясувалося, цупили припаси і торгували ними на чорному ринку саме працівники цього РВ МВС. Аналогічні факти «випливли» у Львівському університеті МВС. Там начальник складу озброєння привласнив 126 одиниць бойової та навчальної зброї і разом із поплічниками продавав її всім охочим.

ІЗ КОМПЛЕКСАМИ В ГОЛОВАХ

Юрій Ірхін, начальник кафедри прикладної педагогіки з роботи із персоналом Національної академії внутрішніх справ переконаний, що насправді більшість працівників міліції готові сумлінно виконувати свої обов’язки і дотримуватися вимог закону. На думку експерта, у всьому винний негативний образ міліціонера, що культивується в суспільстві. Адже не кожен працівник МВС виходить на чергування з думкою, що треба когось неодмінно схопити, відлупцювати у відділку і виставити з вичищеними кишенями.

За словами міліцейського психолога, у МВС, як і в більшості правоохоронних структур, на тлі роботи зі специфічним контингентом особливо відчутна професійна деформація. Одних працівників це робить асами своєї роботи. Інші, навпаки, стають цинічними і жорстокими, у них зникають будь-які людські емоції. «Це досить небезпечно, адже наступним кроком може стати скоєння злочину», – наголошує Ірхін.

Соціальний психолог Володимир Селіванов вважає, що міліція – це структура, у якій влада і сила є стрижневими цінностями. Тому служба в органах приваблива для суб’єктів із яскраво вираженим прагненням до влади.

«Для таких людей визнання їхньої сили – одна з ключових соціальних потреб, – пояснює він. – Таку потребу часто розуміють як повагу. А поваги і визнання сили можна досягти двома способами. Перший – самому ставати сильнішим, досвідченішим, важливішим для суспільства. Другий – принижувати інших, підтверджуючи таким чином свою силу. Очевидно, що перший спосіб значно складніший, він потребує постійного розвитку особистих якостей. В організації, побудованій на цінностях влади і сили, що має реальні механізми цієї влади, повинна бути сувора система цінностей і правил. Якщо людина зі зброєю ігнорує її і при цьому її потреби в повазі не задоволені, вона може скерувати свою енергію в неконтрольоване русло. І тому перевищення службових повноважень заради того, щоб довести «хто тут головний», не рідкість».

ПОРВАНІ ШТАНИ

Майор міліції з Київської області на умовах анонімності розповів Тижню про зовсім негероїчні реалії міліцейського життя.

«Хто зараз приходить у МВС? – каже він. – Хлопці зі строкової служби в ЗСУ. А хто потрапляє в армію? Ті, в кого не стало грошей відкупитися, чи ті, в кого забракло клепки в голові, щоб вступити до вишу. Кандидатам на службу в міліцію дозволяють складати психологічні тести доти, доки вони їх не пройдуть, бо великий недобір. Такий контингент не знає елементарного і за своїм психотипом узагалі не може бути міліціонером».

Кадровий офіцер вважає, що в системі МВС немає престижу служби. Ті нормальні люди, яких не «з’їли» керівники, тримаються за посади тільки заради пенсії та пільг. «Керівництво розкошує, – продовжує наш співрозмовник. – Усі вже, мабуть, знають, на чому їздять навіть не вищі керівники, а начальник відділу УБОЗ Києва Максим Брязкало. Він що, на службі на Porsche Cayenne заробив? Про його начальника Олександра Плужника взагалі кажуть, що він доларовий мільйонер і навіть не приховує цього».

Якщо простим оперативникам і слідчим не вистачає форменого одягу, генерали вбрані у сорочки з комірцями, вишитими золотими нитками. «У нас одну сорочку видають на півроку, кітель на три, брюки на два з половиною роки, – розповідає майор. – А під час затримання злочинця доводилося лазити через огорожі, зловмисники чинять опір. Порвав штани і кітель, приходиш до керівника: так і так, при затриманні порвалися. А він каже: «Де я тобі візьму? На складі немає, зашивай!» Потім приходить перевірка і дорікає: «Чого це ти в латаних штанях? Догану тобі!» Мусиш іти в індпошив, власним коштом замовляти нову форму, а витрати тобі ніхто не компенсує. І все це з мізерної зарплати 3 тис. грн. Я не знаю, що там і де міністр закуповує, а в нас нічого не вистачає: ні спецзасобів (кийків, зброї, бронежилетів, іншої амуніції), ні пального, ні машин».

Правозахисник Євген Захаров переконаний, що основні проблеми в МВС є наслідком того, що за 20 років незалежності України влада не спромоглася на кардинальні реформи правоохоронної системи. А косметичний ремонт, що відбувся після Помаранчевої революції, вже давно зійшов нанівець.

«Сьогодні у правоохоронній системі найвища і найнижча зарплата різниться в 60 разів, – розповів Тижню Захаров. – Суддя Конституційного Суду отримує 60 тис. грн, а рядовий міліціонер, який кожного чергування ризикує життям і здоров’ям, – трохи більше ніж 1 тис. грн. То про яку справедливість можна говорити? Посади як продавалися, так і продаються, є мережа поборів для начальства, данину з регіонів возять до Києва верхівці МВС. У міліції немає твердої зар­плати, усі надбавки залежать від волі керівника, тому підлеглі особисто залежні від нього».

Правозахисник наголошує, що за всіх розкошів вищого керівництва міліції є такі райвідділи УВС, де для рядового складу навіть туалетів немає. «Зайдіть у Жовтневий райвідділ Запорізької області й самі переконаєтеся – немає елементарної вбиральні, – каже Захаров. – Його працівники просяться в туалет до сусідніх магазинів чи ресторанів. Про яку ефективну роботу з розкриття злочинів може йтися? Хоча бюджет МВС цього року набагато більший, ніж у минулі, все одно життя простих міліціонерів не поліпшилося».

У хабарницьких схемах МВС дільничному, патрульному чи оперативнику відведена роль простого виконавця. Адже без згоди начальника слідчий не може закрити справу, а керівника контролює ще вищий бос. Тих, хто займається корупційною «самодіяльністю» в обхід начальства, карають. Відкати за те, що начальство заплющує очі на правопорушення, йдуть нагору – на мундири від Versace і зменшені копії «Межигір’я» міліцейських бонз.

По материалам законъ.com