Приморский районный суд г. Одессы обязал облгосадминистрацию заключить договора с автостанциями

05 сентября Приморский районный суд г. Одессы принял решение, которым обязал Управление морехозяйственного комплекса, транспорта и связи Одесской облгосадминистрации, возглавляемое Александром Васильевичем Илько, заключить с Центральным автовокзалом и другими автостанциями Одесской области договора на обслуживание пассажиров и перевозчиков внутриобластных автобусных маршрутов. Ниже приводим текст данного решения суда:

Справа № 1570/4564/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Чиженко А.О.,
за участю: представника позивача Пеньковського В.Б. (за довіреністю)
представника відповідача Гайдука О.В.(за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс» до Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації про зобов'язання укласти договір та погодити розмір автостанційного збору,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Одесавтотранс» звернулось до суду з позовом до Управління море господарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації у якому позивач просив зобов'язати Управління морегосподарського комплексу транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації укласти договори з ПАТ «Одесавтотранс» щодо обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньо обласних автобусних маршрутах на автостанціях АВ «Одеса» (м. Одеса, вул. Колонтаївська 58), АС «Березівка» (Одеська область, м. Березівка, вул. перемоги 18), АС «Миколаївка» (Одеська область, смт. Миколаївка, вул. Центральна 16а), АС «Біляївка» (Одеська область, м. Біляївка, вул. Леніна 119), АС «Білгород-Дністровський» (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Вокзальна 2), АС «Болград» (Одеська область, м. Болград, вул. Варненська 14), АС «Кілія» (Одеська область, смт. Кілія, вул. Пролетарська 42а), АС «Кодима» (Одеська область, м. Кодима, вул. Пашкевич 1г), АС «Рені» (Одеська область, м. Рені, вул. Пролетарська 23), АС «Сарата» (Одеська область, смт. Сарата, вул. Осипенко, 26), АС «Татарбунари» (Одеська область, м. Татарбунари, вул. Степова 2), АС «Любашівка» (м. Одеса, вул. Київська 18), зобов'язати Управління морегосподарського комплексу транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації погодити розміри авто станційного збору на вищевказаних автостанціях ПАТ «Одесавтотранс».

Згодом позивач змінив позовні вимоги та виключив з переліку позовних вимог прохання зобов'язати відповідача укласти з ПАТ «Одесавтотранс» договір щодо обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньо обласних автобусних маршрутах на автостанції «Любашівка».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ «Одесавтотранс» надає автостанційні послуги на автостанціях Одеської області: АВ «Одеса», АС «Березівка», АС «Миколаївка», АС «Біляївка», АС «Білгород-Дністровський», АС «Болград», АС «Кілія», АС «Кодима», АС «Рені», АС «Сарата», АС «Татарбунари» та на ці автостанції позивачем у липні-жовтні 2011 року були отримані свідоцтва про атестацію автостанцій. Позивач звернувся до Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації з проханням укласти договори щодо обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньо обласних маршрутах, а також з проханням погодити розрахунки авто станційного збору. Проте 22.11.2011 року відповідач надав відповідь, у якій зазначив, що для укладення договорів необхідно надати до управління відповідним чином засвідчені копії свідоцтв про атестацію автостанцій та копії документів, що підтверджують право керівника підписувати зазначені договори. Щодо погодження авто станційного збору відповідач зазначив необхідність його погодження з ТОВ НВЦ «Економінформ». Позивач виконав зазначені вимоги та знову звернувся з вимогою укласти договори та погодити розмірі авто станційного збору, проте позивачу знову було відмовлено. За таких обставин позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову та зазначив, що АВ «Одеса», АС «Березівка», АС «Миколаївка», АС «Біляївка», АС «Білгород-Дністровський», АС «Болград», АС «Кілія», АС «Кодима», АС «Рені», АС «Сарата», АС «Татарбунари» не мають підстав для надання автостанційних послуг. Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку облдержадміністрації звернулася до Міністерства інфраструктури України і територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області, які відповідно до діючого законодавства здійснюють контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт, з проханням здійснити перевірку автостанцій, проте за результатами перевірки Управлінню морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку облдержадміністрації надана відповідь про виявлені порушення у діяльності автостанцій. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ «Одесавтотранс »використовує 20 автостанцій: АВ «Одеса, АС «Арциз», АС «Білявїка», АС «Березовка», АС «Миколаївка», АС «Білгород-Дністровський», АС «Болград», АС «Велика Михайлівка», АС «Кілія», АС «Кодима», АС «Котовськ», АС «Красні окни», АС «Любашівка», АС «Любашівка», АС «Рені», АС «Саврань», АС «Сарата», АС «Тарутине», АС «Татарбунари», АС «Фрунзівка», про що свідчить лист ПАТ «Одесавтотранс» від 08.12.2011 року (а.с. 88-91).

Чотирнадцять з яких, а саме: АВ «Одеса», АС «Березовка», АС «Біляївка», АС «Миколаївка», АС «Білгород-Дністровський», АС «Болград», АС «Кілія», АС «Кодима», АС «Рені», АС «Сарата», АС «Татарбунари», АС «Любашовка», ПАТ «Одесавтотранс» використовує на підставі договорів оренди з ТОВ «Тека» (а.с. 60-84).
На вказані автостанції позивачу Державною адміністрацією автомобільного транспорту були видані Свідоцтва про атестацію автостанції (а.с.7-18).

Судом встановлено, що 07.11.2011 року ПАТ «Одесавтотранс» листами № 6/1067 та 8/1068 звернувся до Управління морегосподарського комплексу транспорту та зв'язку з проханням укласти договір між організатором перевезень та ПАТ «Одесавтотранс»а також погодити розміри автостаційного збору на автостанціях ПАТ «Одесавтотранс», до якого додав копії свідоцтв про атестацію автостанцій (а.с.19-20).

22.11.2011 року Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації була надана відповідь ПАТ «Одесавтотранс» № 05-111/1248/1553, згідно якої для укладання договору між управлінням та ПАТ «Одесавтотранс», як власником автостанцій необхідно надати до управління відповідним чином завірені копії свідоцтв про атестацію автостанцій та копії документів, що підтверджують право керівника підписувати зазначені договори. Що стосується погодження розміру автостанційного збору, то їх буде погоджено після підписання та реєстрації договорів між управлінням та ПАТ «Одесавтотранс», як власником автостанцій та погодження правильності їх розрахунку з ТОВ НВЦ «Економінформ» (а.с.21).

Листом від 24.11.2011 року № 8/1240 ПАТ «Одесавтотранс» знову просив Управління морегосподарського комплексу транспорту та зв'язку погодити розміри автостанційного збору на автостанціях ПАТ «Одесавтотранс» та додав розрахунки та вартість автостанційного збору (а.с.22). Також листом від 08.12.2011 року № 6/1288 ПАТ «Одесавтотранс» на виконання листа відповідача від 22.11.2011 року № 05-11.1/1248/1553 надало відповідачу завірені копії свідоцтв про атестацію автостанцій та копії документів, що підтверджують право керівника підписувати договори між Управлінням морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку та ПАТ «Одесавтотранс», що не заперечується представником відповідача (а.с.23).

Проте відповідач у листі від 27.12.2011 року № 05-11.1/1326/1769 повідомив ПАТ «Одесавтотранс», що управлінням проводиться перевірка даних використаних для розрахунків розміру автостанційного збору на автостанціях ПАТ «Одесавтотранс» та за результатами перевірки буде прийнято рішення щодо його погодження. Що стосується укладання договору між управлінням та ПАТ «Одесавтотранс», як власником автостанцій, то на даний час фахівцями управління готуються проекти відповідних договорів, та враховуючи значну кількість договорів, їх підготування займе деякий час (а.с.25).

05.06.2012 року позивач – ПАТ «Одесавтотранс» знову звернувся до відповідача з листом № 6/596 з проханням укласти договори, проте, не отримавши відповіді, позивач листом від 25.06.2012 року № 6/454 спрямував на адресу відповідача проекти договорів щодо обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньо обласних маршрутах наступними автостанціями: АВ «Одеса», АС «Арциз», АС «Біляївка», АС «Березовка», АС «Миколаївка», АС «Білгород-Дністровський», АС «Болград», АС «Кілія», АС «Кодима», АС «Любашівка», АС «Рені», АС «Саврань», АС «Сарата», АС «Татарбунари» (а.с.29).

У відповідь листом від 25.06.2012 року № 05-12/728/832, відповідач повідомив, що не може укласти договори з позивачем та погодити розмір автостанційного збору через існування численних порушень, виявлених при обстеженні автостанцій територіальним управлінням Голова автотрансінспекції в Одеській області (а.с.30).

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про автомобільний транспорт», Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року та Порядком регулювання діяльності автостанцій, затвердженим Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.09.2010 року.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про автомобільний транспорт»автостанції надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування, а автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, - послуги, пов'язані з відправленням та прибуттям автобусів згідно з розкладом руху.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначають Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. N 176 (надалі Правила).

Пункт 2 Правил визначає поняття автостанційний збір, як плата за надання обов'язкових послуг автостанціями, що справляється з осіб, які придбавають квитки на проїзд автобусами приміських, міжміських та міжнародних маршрутів, і включається до вартості квитка.

Згідно пунктів 111, 112 Правил, відкриття та закриття автостанції здійснюється в установленому законодавством порядку за рішенням органів місцевого самоврядування. Автостанції підлягають атестації на відповідність кількості та якості послуг, що надаються пасажирам та перевізникам, в установленому Мінінфраструктури порядку.

Відповідно до пункту 113 Правил, відносини власників автостанцій з Укртрансінспекцією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністраціями регулюються договором, примірна форма якого затверджується Мінінфраструктури.

Відповідно до п. 116 Правил, за надання обов'язкових послуг, передбачених статтею 36 Закону України "Про автомобільний транспорт", з пасажира справляється автостанційний збір, що входить у вартість квитка. Розмір автостанційного збору визначається власником автостанції за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями, на території яких розташована автостанція. Порядок визначення розміру автостанційного збору затверджує Мінінфраструктури.

Процедуру атестації автостанцій, вимоги до них, механізм визначення розміру автостанційного збору та вартості послуг, що надаються автомобільним перевізникам (далі - перевізники), визначає Порядок регулювання діяльності автостанцій, затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.09.2010 N 700 (надалі Порядок).

Відповідно до п. 1.3 Порядку, умовою функціонування автостанції як суб'єкта надання автостанційних послуг є наявність свідоцтва про атестацію.

Пунктом 6.1. Порядку зазначено, що відносини власника з Укртрансінспекцією України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією відповідно до пункту 113 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 N 176, регулюються договором, примірна форма якого визначається Мінтрансзв'язку.

Відповідно до п. 6.3 Порядку власник зобов'язаний укласти договір з Радою міністрів Автономної республіки Крим, обласною державною адміністрацією щодо обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньообласних маршрутах.

Пунктом 6.5 Порядку встановлено, що Договір між власником та Укртрансінспекцією України або між власником та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією укладається на строк дії свідоцтва про атестацію.

Сторонами визнається, що згідно до положень Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Порядку регулювання діяльності автостанцій, саме відповідач уповноважений укладати вказані договори.

Також за своїми рисами та умовою - обов'язкової наявності для початку ведення господарської діяльності він підпадає під ознаки адміністративного договору та спір, який виник під час його укладення вирішується в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи з вищевикладених норм, наявність договору між власником автостанцій та обласною державною адміністрацією є передумовою початку надання послуг автостанціями, а тому такий договір фактично є документом дозвільного характеру.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру надається суб'єкту господарювання особисто або надсилається поштовим відправленням з описом вкладення (письмове повідомлення місцевого дозвільного органу надається державному адміністратору із зазначенням передбачених законом підстав для такої відмови у строк, встановлений для видачі документа дозвільного характеру. У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб'єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що звернення до відповідача щодо укладення договору та узгодження розміру автостанційного збору з наданням усіх документів в тому числі засвідчених копій свідоцтв та повноважень керівника ПАТ «Одесавтотранс» відбулось ще 08.12.2011р. та відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», укладення договору або рішення про його відмову повинно було бути прийняте протягом 10 робочих днів.

При цьому суд звертає увагу, що надання засвідчених копій свідоцтв для укладення договору не передбачено жодним нормативним актом.

Разом з тим, у строк встановлений Законом відповідач договір не уклав та обґрунтовану відмову від укладання договору не надав, проте, була надана відповідь про значний час необхідний для підготовки договорів через їх велику кількість (а.с.25). Однак суд критично ставиться до цього твердження, оскільки для такого виду договорів затверджена Типова форма, а тому їх укладення не вимагає значного обсягу часу.

Суд не приймає до уваги обґрунтування представника відповідача, стосовно того що рішення не було прийняте через те, що вони звернулись до Голов державтоінспекціїї з запитом щодо отримання відомостей про наявність на автостанціях порушень законодавства про автомобільний транспорт, так як вбачається з відповіді останньої від 18.04.2012 року № 2041/02 (а.с.42), запит відповідачем був вчинений 02 лютого 2012 року тобто вже після спливу значного часу з моменту звернення в грудні 2011 року.

Суд також критично ставиться до аргументів відповідача, що вони не могли укладати договір через те, що у позивача відсутні документи про відкриття органами самоврядування автостанцій, так як представник відповідача не зміг назвати який нормативний акт регулює окремо порядок їх відкриття та чи є він взагалі.

При цьому сторонами не заперечується, що усі автостанції зазначені в заяві введені в експлуатацію ще за радянські часи, працювали як автостанції, та документи на право власності на ці нежитлові будівлі наявні у їх власника.

Також в Постанові КМУ «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту»від 18 лютого 1997 р. N 176 не зазначено, що відповідач під час укладання договору з власниками автостанцій про обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньообласних автобусних маршрутах вправі перевіряти чи вводилась автостанція в експлуатацію.

Як вбачається з листа Міністерства інфраструктури України від 23.02.2012 року № 1743/5/10-12 атестація автостанції проводиться для того суб'єкта господарювання, який надає автостанційні послуги, незалежно від того, чим підтверджується право його користування автостанцією (договором оренди чи свідоцтвом про право власності). Тобто при зміні власника або при передачі її в оренду атестація автостанції проводиться в тому випадку, якщо новий користувач надає автостанційні послуги, атестація автостанцій може проводитися в разі їх використання й іншою особою ніж власник, та вони можуть не співпадати (а.с.85).

Суд також критично ставиться до аргументів відповідача щодо не укладення договорів через повідомлення позивачем про передачу автостанцій в користування іншій особі та укладення з нею договору доручення з наступних підстав.

Як вбачається з листа ПАТ «Одесавтотранс» № 88 від 03.02.2012р. в ньому позивач повідомляє відповідача без визначення конкретних автостанцій та без надання відповідних договорів суборенди та договорів доручення про те, що діяльність по наданню послуг на деяких автостанціях тимчасово буде здійснюватися ТОВ «ПОАС» (а.с. 41).

Представник відповідача не зміг відповісти суду яких саме автостанцій цей лист стосувався, та не зміг спростувати пояснення представника позивача, що вказані договори суборенди та договір доручення виконувались декілька місяців в 2012р., а потім були припинені, та на час звернення в червні 2012р. до відповідача вже не діяли.

При цьому сторонами не заперечується, що в користуванні позивача знаходилось на час звернення в 2011 році 20 автостанцій та тільки з приводу тринадцяти він звертався до відповідача в листопаді 2011р. та червні 2012р., та відповідач не уточнював у ПАТ «Одесавтотранс», які саме автостанції чи їх частина передані у суборенду та на які з них видані доручення та не просив надати відповідні документи про це, а тому без з'ясування цих обставин не мав підстав для відмови в укладенні договорів.

Також слід відмітити, що передача у користування певних приміщень автостанцій чи видання певних доручень третім особам не впливає на право особи, яка має свідоцтво про атестацію, укладати договір, так як свідоцтво про атестацію автостанції може бути виданий в одному часі тільки одній особі, та відповідно користування в той же час автостанцією іншою особою без атестації є неправомірним, при цьому суд звертає увагу що надавати послуги по обслуговуванню пасажирів та перевізників на внутрішньо обласних автобусних маршрутах на автостанціях можливо тільки після укладення договору з обласною державною адміністрацією.

Таким чином, посилання відповідача на використання автостанцій на час звернення ПАТ «Одесавтотранс»до нього третьою особою як на причину відмови в укладенні договорів, є безпідставним.

При цьому представником відповідача визнається, що до початку надання послуг автостанцією необхідно укласти договір з обласною державною адміністрацією, яка після цього узгоджує розмір автостанційного збору, та з метою економії часу та недопущення затримки в наданні послуг за наявності договору процес укладання договору та узгодження розміру збору відбувається одночасно.

Суд враховує, що позивачем були надані усі документи необхідні для узгодження розміру автостанційного збору, які були перевірені ТОВ НВЦ «Економінформ» та зауважень щодо них у відповідача відсутні.

Також представник позивача пояснив, що перевірка обґрунтування розміру збору ТОВ НВЦ «Економінформ»не передбачена та це через те, що у відповідача відсутні кваліфіковані спеціалісти, які можуть це перевіряти.

Фактичне не укладення відповідачем договору призводить до неможливості отримувати автостанційний збір, за рахунок надходжень якого фінансується робота автостанцій та її персоналу, що призводить до неможливості дотримуватися вимог які висуваються до автостанцій.

Посилання представника відповідача на факти порушень, які існують на автостанціях не може прийматися до уваги судом , так як про це відповідач не зазначав у своїх листах протягом часу який давався на прийняття рішення за заявою про укладення договору, та контроль за перевіркою їх стану відноситься до іншого державного органу.

При цьому суд враховує, що свідоцтва про атестацію після встановлення фактів наявності певних порушень під час роботи відповідним органом до цього часу не відкликались.

Слід звернути увагу на те, що порушення які були встановлені, фактично аналогічні на кожній автостанції та пов'язані більш з роботою без відповідних документів: а саме договору з Обласною державною адміністрацією та визначення розміру автостанційного збору тобто пов'язані з експлуатацією, ніж щодо початку роботи автостанції для якої необхідно наявність тільки атестації.
Крім того, укладення договору сторонами (який за своєю природою є адміністративним), надасть змогу відповідачу контролювати та вимагати виконання його умов.

Відповідно до ч. 6 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Суд при вирішенні справи перевіряє, чи рішення яким було відмовлено позивачу прийнято з дотриманням положень ст.2 КАС України а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог та вони є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 71 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Одесавтотранс» до Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації задовольнити.

Зобов'язати Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації укласти з Публічним акціонерним товариством «Одесавтотранс» договори щодо обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньо обласних автобусних маршрутах на автостанціях АВ «Одеса» (м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58), АС Березівка (Од. обл., м. Березівка вул. Перемоги, 18), АС «Миколаївка» (Одеська обл., смт. Миколаївка, вул. Центральна, 16а), АС «Біляївка» (Одеська обл., м. Біляївка, вул. Леніна, 119), АС «Білгород-Дністровський» (Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул. Вокзальна, 2), АС «Болград» (Одеська обл., м. Болград, вул. Варненська, 14), АС «Кілія» (Одеська обл., смт. Кілія, вул. Пролетарська, 42а), АС «Кодима» (Одеська обл., м. Кодима, вул. Пашкевич, 1г), АС «Рені» (Одеська обл., м. Рені, вул. Пролетарська, 23), АС «Сарата» (Одеська обл., смт. Сарата, вул. Осипенко, 26), АС «Татарбунари» (Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Степова, 2).

Зобов'язати Управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку Одеської обласної державної адміністрації погодити Публічному акціонерному товариству «Одесавтотранс» розміри автостанційного збору на автостанціях АВ «Одеса» (м. Одеса, вул. Колонтаївська, 58), АС Березівка (Од. обл., м. Березівка вул. Перемоги, 18), АС «Миколаївка» (Одеська обл., смт. Миколаївка, вул. Центральна, 16а), АС «Біляївка» (Одеська обл., м. Біляївка, вул. Леніна, 119), АС «Білгород-Дністровський» (Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул. Вокзальна, 2), АС «Болград» (Одеська обл., м. Болград, вул. Варненська, 14), АС «Кілія» (Одеська обл., смт. Кілія, вул. Пролетарська, 42а), АС «Кодима» (Одеська обл., м. Кодима, вул. Пашкевич, 1г), АС «Рені» (Одеська обл., м. Рені, вул. Пролетарська, 23), АС «Сарата» (Одеська обл., смт. Сарата, вул. Осипенко, 26), АС «Татарбунари» (Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Степова, 2), АС «Любашівка (смт Любошівка, вул. Київська, 18).

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 32,19грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова виготовлена в повному обсязі 10.09.2012 року.

Суддя: Іванов Е.А.

После принятия данного решения ПАО «Одесавтотранс» повторно обратилось к Илько Александру Васильевичу с просьбой заключить с ним договора. Однако чиновник против. Интересно, после таких фактов, установленных судом, кто-то ещё может сказать, что Александр Васильевич не имеет желания перекроить рынок транспортных услуг?

По материалам zahvat.net