О Ющенко-строителе и несуществовании Богословской
Костенко англійською мовою проповідує здобування освіти, Ющенко встановлює кондиціонери та здійснює покрівельні роботи, а Богословська, Литвин та Яценюк узагалі не існують.
Саме такі висновки ми могли би зробити, якби послуговувалися для оцінки політиків та колишніх претендентів на пост президента – їхніми ж персональними сайтами.
Колись Білл Гейтс казав: якщо ти не представлений в інтернеті – ти не існуєш.
Кандидати на пост президента в 2009-му році розуміли це, тому масово створювали собі інтернет-представництва. Однак згодом у половини кандидатів не вистачило грошей або на продовження обслуговування домену, або на хостинг, або на й інше.
Ми пропонуємо вам аналіз сайтів кандидатів у президенти всього через два з половиною роки після виборів.
Результати – більш ніж показові.
Не згадуючи всі "заслуги" Віктора Януковича на посту президента, варто відзначити, що його сайт таки відзначався стабільністю та продовжував існувати іще з 2004-го року.
Тепер yanukovych.com.ua редіректить на сайт президента України, що, звісно ж, цілком логічно.
Юлія Тимошенко свого часу зуміла вибудувати досить адекватне інтернет-представництво, у тому числі й завдяки власному твітер-акаунту, який вела особисто.
Сайт у цьому сенсі також не пасе задніх – він продовжує наповнюватись й збирати відвідувачів. Тепер уже він пише про Тимошенко не як про кандидата на пост президента, а як про в'язня Качанівської виправної колонії.
Але не все так добре, як із персональним сайтом.
Мабуть, багато хто пам'ятає амбітний проект Тимошенко "Ідеальна країна", у якому інтернет-користувачам пропонували разом із політиками сформувати стратегію розвитку країни. Там же знаходилась й програма "Український прорив" – доволі серйозне концептуальне напрацювання в сфері реформації державного управління.
Сайт проекту, kraina.org.ua, посягла печальна участь. Спершу в БЮТі забули проплатити домен проекту – і його викупила інтернет-партія України. Пізніше, ця ж партія начебто передала домен у користування "Молодим Регіонам".
Але натепер адреса сайту дає редірект на статтю "Української правди" про інцидент із доменом проекту. Більш ніж цікава ситуація, коли сайт перенаправляє відвідувачів на новину двохрічної давності про себе.
Сайти Тігіпка, Гриценка, Тягнибока продовжують працювати й відображати діяльність їх власників.
"Третя сила" Тігіпко розповідає про злиття з Партією регіонів, Гриценко й Тягнбок критикують владу.
Насправді, позитивно, коли сайти політиків не просто існують, але й регулярно оновлюються. Хто би їх не оновлював.
Трохи гірше справа в Яценюка. Його колишній офіційний сайт не працює, проте надпис на сторінці обіцяє таки запустити його невдовзі, до того ж у блоговому форматі.
и не найсумніша ситуація – у Віктора Ющенка.
Свого часу він уже встиг втратити свій передвиборний сайт зразка 2004-го року. Тепер на yuschenko.com.ua дивний розважальний портал, який пропонує програми для набору ваги, поради при виборі крему для обличчя та розповіді про лікувальну силу бані.
Втім, варто віддати належне наступникові сайту – він зберіг архів старих оновлень про кандидата в президенти, який доступний і зараз у розділі "Архів".
Не маючи можливості використовувати попередню адресу сайту, у 2009-му для Ющенка була створена нова індивідуальна платформа – nashvybir.com.ua. Втім, екс-президент знову наступив на ті ж граблі й не прослідкував за майбутнім іще недавно свого сайту. Тепер там сайт будівельної компанії, що пропонує монтаж кондиціонерів та покрівельні роботи.
До речі, сайт Ющенка nashkrok.org.ua, на якому висіли підсумки його діяльності на посту президента, вже також не працює. Є можливість нового захоплення домену.
Не краще, а направду гірше з персональними сторінками в низці українських політиків: Володимира Литвина, Інни Богословської, Юрія Костенка, Олександра Пабата, Людмили Супрун. Їхні створені під виборчу кампанію сайти більше не існують узагалі.
Можна припустити, що в цих кандидатів просто не вистачило 250 гривень на рік для оплати своїх сайтів. Ось для прикладу сайти Богословської та Литвина.
Найцікавіша з перерахованих політиків ситуація склалася в Юрія Костенка. Його сайт знаходився на піддомені сайту своєї ж партії – Української Народної. Це має виправдання, адже позбавляє частини зайвого клопоту.
Наприклад, Олександр Мороз та Петро Симоненко узагалі не мали індивідуальних сайтів та користувалися лише сайтами партій.
Проте найцікавіше, що й домен, піддоменом якого був офіційний сайт Костенка, більше не використовується його партією. На його місці – англомовний блог про освіту зі стандартним вордпрес-дизайном.
Якщо вірити фразі Білла Гейтса, згаданій на початку, то добра половина українських політиків перестає існувати після виборів. Після обрання/необрання потенційний виборець більше не має змоги дізнаватися, чим займається політик, якому він симпатизував.
На часі – парламентські вибори.
Очевидно, скоро спостерігатимемо збільшення активності на сайтах партій, а також постання ряду персональних сайтів для кандидатів, що балотуватимуться по мажоритарці.
І так би хотілося, щоб вони й після виборів – якщо й не оновлювали їх, то бодай лишали можливість зайти на них і пізніше, мати можливість прочитати їхні програми й слідкувати за виконанням обіцянок.
По материалам pravda.com.ua