На Прикарпатті будують котеджи для СБУ

У Надвірнянському районі є мальовниче урочище Розтока. Навколо високі зелені гори, внизу стрімкий потічок. І багато-багато чистого повітря. Неспроста тут спорудили свого часу відпочинкові бази Івано-Франківський фурнітурний завод і обласне управління КДБ (СБУ). Віднедавна цю місцину облюбували столичні товстосуми, а також різного рівня чини в погонах. І виростають котеджі, мов гриби після теп-пого дощу.
Місцеву громаду села Пасічна насторожило таке стрімке “освоєння” хньої території. Люди побоюються, що де може перешкодити їх вільному доступу до лісу. Було чимало таких, хто неохоче йшов на те, аби уступити свої наділи новим власникам. Не тому, що забудовники хотіли безкоштовно заволодіти землею. Просто вони пропонували оплату, значно нижчу за ринкову.
Одного разу активісти пасічнянської громади спробували навіть чинити організований спротив зайдам. Але їх спіткала невдача. Декому з них несправедливий Надвірнянський районний суд інкримінував перешкоджання веденню будівельних робіт із відшкодуванням завданих збитків. Сума була астрономічна — сто сорок тисяч гривень. Безробітний Р.Гринішак не сплатив би її ніколи. Таким чином забудівник ТзОВ “Розтока” вирішила зламати бунтівний дух аборигенів.

Районні чиновники зробили спробу виступити арбітрами в конфліктній ситуації, та реального ефекту від цього не було. Для жителів села стало зрозуміло: місцева влада або безсила, або не бажає відстоювати інтереси територіальної громади. Тому пасічнянці пішли на співпрацю з майбутніми сусідами. Тягатися забракло сил. Ажіотаж потроху спав.

Біля новобудов селяни часто бачать начальника Надвірнянського міжрайонного відділу СБУ в області Олександра Дзем’юка. Спочатку вони навіть подумали, що в своїй боротьбі матимуть спільником таку поважну правоохоронну структуру. Та іскра надії згасла дуже швидко, коли з’ясувалося: О.Дзем’юк безпосередньо зацікавлений у зведенні котеджного хутора. Він виконує функції куратора будівництва. Чи то вказівка обласного й столичного начальства від спецслужби, які також облюбували це урочище, чи власна ініціатива місцевого підлабузника — сказати важко. З часом стане відомо. Як і прізвища забудівників. Справжніх, а не підставних. Те, як швидко, безпроблемно видавали всі погодження й дозволи відповідних служб на відведення земельних ділянок в Розтоці, вказує на високий статус клієнтів.
Активність О.Дзем’юка зрозуміла. Під його керівництвом швидкими темпами споруджують родинний особняк, почали зводити житловий будинок для працівників райвідділу СБУ.
Місцеві підприємці змушені виступати в ролі спонсорів. Як вони оцінюють свій безкорисливий внесок у справу розбудови благополуччя високих чинів, можна тільки здогадуватися. Неодноразово задіювали для тих же цілей техніку місцевих підприємств нафтогазової промисловості. Тут хоч мають можливість списати відпрацьовані мотогодини й тоннокілометри на ліквідацію наслідків повені.
А куди віднести затрати підприємців? У подібний спосіб на початку 90-х років споруджували генеральські дачі. Тоді використовували підневільну працю солдатів збройних сил. Із поступовим переходом на контрактну службу залучають “альтернативні” ресурси.
До речі, подейкують, що будівництво одного з котеджів в урочищі Розтока оформлено на родичів О.Дзем’юка.
Не маємо наміру жодним чином образити співробітників Служби безпеки України. Але на тлі того, що почастішали випадки звільнення з її рядів працівників, така ситуація виглядає комічно. Одні покидають “контору”, мотивуючи низьким рівнем заробітної плати й неможливістю утримувати на неї власні сім’ї. У той же час є такі, які умудряються використовувати надані державою повноваження для забезпечення меркантильних інтересів. Зрозуміло, чесних офіцерів це обурює. Тому шукають цивільну роботу.
Зате спритні куратори “есбеушного” будівництва в Розтоці безцеремонно облаштовують власний побут, начальства. Ці борці з корупцією, тіньовою економікою у конвертах видають зарплату котеджним сторожам, уникаючи оподаткування й відрахувань у пенсійний фонд. Горяни покірно грошову винагороду беруть, але про себе висновки роблять…
Оригінальну позицію зайняв місцевий осередок громадської етнографічної організації Гуцульщина”. Окремі її члени відверто лобіюють інтереси замовників із “центру”. Один такий діяч веде діяльність серед депутатського корпусу місцевої ради на предмет зняття будь-яких обмежень щодо реалізації права приватизації та продажу землі. З одного
боку його можна було б зрозуміти. Адже свій наділ він уже загнав, хоч каже, що продешевив. Та не зрозуміло чому, маючи гіркий досвід, наполегливо пропонує землякам повторити його помилки. Саме ця громадська організація нібито покликана відстоювати інтереси жителів гуцульського краю. Натомість її потенціал спрямований в інший бік.
Від місцевих селян, які претендують на отримання землі у приватну власйість, доводилося чути, що значну проблему для них становить оформлення документів. Справа затратна й марудна. Тому горяни змушені користуватися послугами посередників, які одночасно підшуковують покупців. Більшість надіється на виручені кошти впорядкувати власне господарство, дати дітям, освіту. Є немало таких, хто стає жертвою шахраїв. Карпатська земля, яка споконвіків була годувальницею для гуцулів, незабаром може стати їм недоступною.
Як повідомляють жителі гірських сіл, недавня урядова заборона про припинення вирубки карпатських лісів, на потік вантажівок із пиломатеріалами мило вплинула. Його далі рубають, але деревина таки дорожчає. Певну кількість порушень виявили. Та реальний стан речей це не змінило. У сіті потрапляють дрібні рибки, мастисті ж акули деревообробки легко їх обходять.
Пилорама, власниками якої є близькі родичі начальника Надвірнянського міжрайонного відділу СБУ в області О.Дзем’юка, далі працює справно. За клопотами “державницького” ґатунку йому катастрофічно не вистачає часу, на те, аби все вгледіти і проконтролювати.

По материалам: ord-ua.com