Міжкланова війна за Харків — 2. Або хто вбив Кушнарьова?

917

Констатуючи минулого разу, що лідер і батько-засновник одного із двох найпотужніших харківських кланів, що сформувались ще десь на початку-середині 90-х м.ст., Євген Кушнарьов, в ті часи не допускав до свого найближчого оточення брутальний криміналітет, автор не те щоби злукавив, а трохи не договорив. Ця теза справедлива до його призначення у жовтні 2000 р. губернатором Харківської області.

Щур Дімон

Взагалі-то, з часів перебудови і до своєї загибелі Кушнарьов припустив усього 2-3-и помилки, які б могли вартувати йому політичної кар’єри чи призвели б до політичної смерті. Але одна із цих помилок призвела до смерті фізичної.

І ця помилка — дуже щільне наближення на початку 2000-х рр.. до власної персони такого собі Дмитра Шенцева. Кінцево – це був роковий крок…

Взагалі-то Шенцев – це не просто т.зв. темна конячка харківського політикуму, це якийсь щур, діяльність котрого практично не видко, а от продукти цієї діяльності, тобто обгризені кістки жертв та послід відшукуються скрізь, де він устигав похазяйнувати.

Якщо ознайомитись із офіційною версією біографії Дмитра Шенцева, то хоч сьогодні в єпископи рекомендуй – суцільна доброчинність. Та не вір очам і вухам своїм, коли мова ведеться про політика.

Але відтинок біографії від пелюшок, горщиків у дитячому садочку, смикання дівчаток за косички тощо аж до кінця 80-х рр. м.ст. ми пропустимо – бо в цей період у нашого героя нічого цікавого для нас не відбувалось.

А от наприкінці 80-х — початку 90-х бізнесмен-початківець Дімон (кримінальне поганяло Шенцева) подальшу свою життєву долю пов’язав із сумнівними манівцями кримінального світу. Саме в той період оперативниками Фрунзенського РВВС він був помічений у зв’язках із харківською ОЗУ «Спезики», що якраз розгортало свою діяльність в міському спальному районі Нові Дома, через що за оперативними повідомленнями означалось ще і як «Новодомське».

Керували ОЗУ, що спеціалізувалась в той час на здирництві, вибиванні боргів, рекеті, кришуванні різноманітного бізнесу кримінальні авторитети Ниць (Володимир Ниць) та Кабатя (Віктор Долгих). От через них, особисто не приймаючи активної участі в діяльності самої ОЗУ, Шенцев (з кінця 80-х і до 92-го замдиректора СП «Фортуна-Сервіс», 92-94 рр. директор ТОВ «Кадіс») і вирішував деякі питання свого бізнесу шляхом наводок на більш успішних конкурентів задля подальших рекетирських наїздів «Спезиків» на них із подальшою постановкою їхнього бізнесу на контроль ОЗУ.

Але на зламі 93-94 рр. на доленосних манівцях Дімона трапляється крутий віраж – він стає довіреною особою, тобто «смотрящім» по Харкову російського авторитета Михайла Алексєєва, котрий переймався організацією грального бізнесу у країнах СНД. Мережа гральних закладів і окремих автоматів, котрі до Харкова у великій кількості завіз все той же Алексєєв, охопила практично усі людні місця в місті.

А от з боку місцевих силовиків Дімон знаходить «дах» у першого екс-зампрокурора Харкова, а на той час члена облсуду Сергія Стороженка. Сьогодні цей екс-прокурор та екс-суддя в першу чергу відомий в якості першого віце-президента ФФУ та члена Юридичного комітету УЕФА.

А в ті часи Стороженко був відомий як жадібна тварюка, на котрій замикалися чисельні кримінально-корупційні схеми, а також як прокурор, котрий виплекав першого дисидента незалежної України, посадовивши за надуманими мотивами на 4-ри роки до буцегарні відомого харківського журналіста, господаря і головного редактора першої в країні офіційно зареєстрованої незалежної газети «Орієнтир» Олександра Волосова.

Подавшись до грального бізнесу Дімон прихопив із собою «ударний загін» бійців «Спезиків» на чолі із кримінальним авторитетом «Арою» (В’ячеслав Арутюнов), тим самим фактично знекровивши це ОЗУ.

Розкрутившись на гральному бізнесі Шенцев прикупив собі «хатинку» в Будапешті, де і був помічений у започаткуванні спільного газотранспортного бізнесу із таким собі Михайлом Гіріним (особа наближена до самого Сєви Могилевича, наразі заразом із босом перебуває у міжнародному розшуку).

Обзавівшись такими зв’язками Дімон вирішив прокинути Алексєєва, котрий, власне, налагодив гральний бізнес у Харкові, за яким Шенцев був усього лише смотрящім. Саме задля цього він і використав бійців Ари, котрі в силовий спосіб виперли людей Алексєєва із Харкова геть, «провівши» їх аж до самого російського кордону.

Правда в ході цих розбірок Ара отримав серйозне поранення, зате Дімон став монопольним господарем грального бізнесу в Харкові.

До речі, оця його риса – прокидувати, підставляти, зраджувати не кого-небудь, а в першу чергу саме дружбанів, покровителів, соратників ще неодноразово проявиться в майбутньому.

Ще одна характерна риса Дімона це надзвичайна обережність, постійні намагання свої справи робити чужими руками. Попри малопомітну, а насправді бурхливу діяльність допоки Шенцева до кримінальної відповідальності спробували притягти усього лише один раз. І то – невдало.

Ще в 1995-му р. стосовно Шенцева було порушено кримінальну справу за фактом здирництва, за ознаками ст. 144 ч. 3 КК (справа № 185024). Його затримали на троє діб, але потому із незрозумілих причин випустили, після чого Дімон подався у біга. Тоді ж його оголосили у розшук (розшукова справа № 675304).

Бігав він майже півроку, але потому завдяки втручанню вже згадуваного С.Стороженка та генерала міліції В.Музики кримінальна справа була закрита, а розшук припинили.

Але це було вперше і востаннє, коли Дімоном щільно займалися правоохоронці.

Вбивця Кушнарьова?

Хто і як вивів Шенцева на Кушнарьова достеменно не відомо. За одними даними, користуючись своїми зв’язками десь у році 97-98-му він познайомився, а потому і потоваришував із братом Євгена Петровича (на той час главою АП) Сергієм Кушнарьовим, а вже через нього і вийшов вже на самого главу АП Кушнарьова.

За іншими – Дімона із Кушнарьовим, коли той вже повернувся в Харків у 2000 році на посаду губернатора, напряму звів Стороженко…

Як би там не було, але Шенцев чимось таки узяв Кушнарьова, бо вже невдовзі для початку губернатор замкнув на Дімоні вирішення власних «господарчих питань» і довірив йому забезпечення особистої безпеки. Згодом на Шенцеві замкнулись і усі грошові потоки чорного налу в області.

Взагалі-то ні для кого не секрет, що допоки Кушнарьов був живий, навіть вже знятий із посади губернатора, тим не менше він контролював усі питання пов’язані із землею, власністю, місцевим газовидобутком та грошовими потоками як бюджетними, так і чорного налу на Слобожанщині.

Відомо також і інше, Євген Петрович «грошей руками не торкався», тобто особисто ніколи питаннями різноманітних оборудок не переймався. Так от, десь до 2005 року Дімон став не лише довіреною особою Кушнаря у вирішені делікатних питань, але й фактичним управляючим його чималенької імперії, справжні розміри котрої були відомі лише йому та босу.

А після загибелі Кушнарьова про це відає лише один Шенцев.

Втім про загибель Кушнарьова трохи згодом…

В часи помаранчевої революції і опісля неї Дімон тривалий час забезпечував Кушнарьову так звану посилену охорону, котра, можливо і спричинила невдалий замах чи імітацію вибуху в офісі Кушнаря в 2006 р. Справа в тому, що Ігор Бударний, головний підозрюваний в скоєнні замаху/псевдо замаху, був особистим охоронцем Кушнарьова. А на цю посаду він потрапив за наполегливої рекомендації Дімона.

Як би там не було, але Кушнарьов за вірну службу в боргу перед Шенцевим не залишився. Спочатку у 2006 р. завдяки протекції патрона Дімон став нардепом від ПР.

Окрім того, не без сприяння Кушнарьова Шенцев став одним із найпотужніших харківських латифундистів. Лише за офіційними даними, станом на початок 2007 р. Шенцеву, тобто фірмам, господарем котрих він є фактично, належить: ТМР «Лісівник» в Балаклійському районі площею 23613 га, ТОВ «Гай» в Ізюмському районі = 17457 га, ДП «Бірюк» в Дворічанському районі – 18121 га. Згідно рішення Харківської облради від 3 березня 2007 р. ТОВ «Природоохоронне підприємство «Ізбицьке» отримало в оренду до 2052 р. 8554 га. ТОВ «Фортуна-сервіс» 23 грудня 2003 отримало в оренду на 49 років 197 га, котрі Харківська облрада фактично відібрала у ДЮСШ «Бригантина».

А сумарна площа лише одних земельних ділянок Дімона в Харківській обл.. складає понад 50 000 гектарів! За самими скромними оцінками ця земелька коштує декілька сотень мільйонів доларів. Але – це лише те, що відомо із офіційних джерел.

Але сцуко Дімон не був би Дімоном аби не відплатив своєму благодійнику зрадою.

Я не буду розлого розповсюджуватися про усі перипетії вбивства Кушнарьова, розглядати версії, мотиви, тощо. Тим паче, що до 5-ї річниці цієї трагедії готую окремий матеріал.

Зупинюсь лише на парі-трійці нюансів, котрі мають прямий чи опосередкований стосунок до нашого хероя.

Але спочатку дещо поясню.

Я особисто знав Євгена Петровича десь року так із 89-го. Спочатку ми частенько із ним пересікалися як учасники харківської тогочасної політичної тусовки, потому я як керівник або ж член керівних органів обласного і республіканського рівня низки громадських і партійних структур ( УГС, профспілка «Єдність», НРУ, УРП, РУХ той що Чорновола) він як мер Харкова (принаймні на той час дуже відкритий до спілкування із будь-ким), а ще пізніше я як журналіст він в якості чиновника і політика.
Я з повагою ставився до нього і як до політика, і як до чиновника (принаймні за всі часи Незалежності Харків кращого сера за нього не знав та й керівником АП він, як на мене був теж найкращим), він, як з’ясувалось, схвально відгукувався з приводу моїх публікації. Навіть критичного щодо влади толку.

Саме із останньої причини, принаймні так мені пояснив давнішній соратник Кушнарьова, що десь через рік після його смерті вийшов на мене, і котрий пройшов в найближчому оточенні Євгена Петровича увесь його шлях — від початку 90-х і до самої смерті шефа.

От саме ця людина і повідала мені свою версію вбивства Кушнарьова.

Мотивів було два.

Перший. Увійшовши до складу ПР, Кушнарьов відразу ж зайняв там лідерські позиції і не лише як головний ідеолог партії чи керівник фракції ПР у ВР. Все йшло до того, що він мусив замінити на лідерському посту Януковича. Буквально за рік Кушнарьов зміг заручитися підтримкою у своїх амбітних намірах у переважної більшості осіб, котрі в ПР вирішують якщо не все, то дуже багато-чого. І тільки смерть могла зупинити його на цьому шляху.

Як стверджувало це джерело, замовлення на Кушнарьова Дімон отримав особисто від Лідєра, за що йому була обіцяні не лише преференції у бізнесі, але й висока посада в самій ПР та губернаторська посада в перспективі.

Другий. Особистий. Дімон, як вже згадувалось єдиний окрім Кушнаря знав усі секрети і потужність імперії останнього. Навіть рідні чіткого уявлення про справжні статки голови родини не відали. А тому лише Дімон у випадку чого міг ту махіну опанувати. Не скористатися принагідно цим Дімону було просто в падлу. Та й додатковим потужним стимулом для нього цей мотив був беззаперечно.

Окрім того, той один виклав і свою версію самого вбивства. Роковий постріл здійснив швидше за все Дімон. Компанія трохи на підпитку вже поверталась з полювання, коли хтось запропонував освіжитися. І хоча подзюрити цілком можна було прямо біля машини, компанія чомусь розбіглася по кущам.

В машині дрімаючи залишився лише Кушнарьов. Коли пролунав постріл, то першим біля машини чомусь опинився саме Дімон, котрий, можливо, нікуди і не відходив. А взявши із машини «Сайгу» Дмитра Завального (помічник Шенцева, давній друг самого Кушнарьова, господар мисливського господарства де усе трапилось, мисливець зі стажем, котрий взяв на себе провину за роковий, буцімто, випадковий постріл), зробив смертельного пострілу, а потім повернув карабін на місце, видаючи все за самостріл.

Самострілу трапитись не могло аж ніяк, бо Завальний досвідчений мисливець залишити карабін не на запобіжнику не міг за означенням. Характер же поранень свідчить про те, що це не могло трапитись під час самого процесу полювання.

І останнє. Відразу ж після трагедії ЗМІ дуже ретельно описали характер поранень Кушнарьова. Зараз ви цієї інформації в Інеті не відшукаєш. Так от, коли я принагідно поспитався у знайомого криміналіста його думку з цього приводу , то він стверджував, що з описаного можна зробити висновок: жертва в момент вбивства сиділа, а сам постріл був здійснений зверху вниз з правого боку майже впритул.

Тобто приблизно з того місця де і застали Дімона інші мисливці.

Обдурений нащадок Кушнарьова?

Казочки про те, що спадок Кушнарьова роздеребанили поміж собою Допа, Гепа і не менш сумновідомий Васька Салигін швидше за все розпускає сам Шенцев, аби хоча би через сарафанне радіо переконати харківський загал, що імперії Кушнарьова більше не існує. Хоча насправді нею володіє він один, одноосібно.

Мало того лише він відає як управляти цим складним механізмом, і чого, скільки і де. Бо навіть, якщо на папері, наприклад, писано, що якесь підприємство належить, знову ж наприклад, зятю Кушнарьова Кагановському – то це зовсім не означає, що так воно є насправді.

Тим часом, Дімон почав збирати політичні дивіденди зі своїх сумнівних подвигів. Першим бонусом став ще один депутатський мандат, котрий він отримав від ПР, вже опісля смерті свого протеже на дострокових виборах 2007 р.

Потому Дімон отримав посаду голови обласної ПР, виперши звідтам у своїх кращих традиціях дружбана Салигіна. Мало того, схоже, цього недотумка, котрий так і не піднявся вище рівня особистого водія Масельського, взагалі віддали Шенцеву на поталу.

Ну, а старий друг Дімона — Сергій Кушнарьов очолив міську організацію ПР.

Трохи згодом він випер Ваську із крісла Голови облради, посадовивши туди свою людину – Сергія Чернова. Після чого почав методично роздеребанювати на свою користь все те, що Салигін до того надеребанив собі.

Певний час у нього навіть налагодились стосунки із Добкіним, з яким вони стали кумами. Залишалося лише чекати обіцяної губернаторської посади.

Але на цьому щастя Шенцева в сенсі політичної кар’єри закінчилось.

Вже через рік Допа з Гепою виперли його із крісла лідера обласної ПР, а його друга Сергія Кушнарьова — із крісла голови міської ПР.

Згодом Дімон так і не отримав посаду голови виборчого штабу в Харківській області в ході президентської виборчої кампанії. І тут його обійшов новоспечений кум Допа. Сигнал був неприємний -, бо ця посада практично гарантувала її очільнику губернаторське крісло.

Але Дімон все продовжував плекати надію, розпатякуючи по усіх усюдах кому яке щастя, а кому кузькіна мама буде, коли він стане губернатором.

Але дива не трапилось – губернатором став Допа…

Правда Дімону цю гірку пігулку трохи підсолодили, обравши заступником голови усія ПР, але як в насмішку із оргроботи…

І тут нарешті до Шенцева дійшло, що його кинули, а економічно-фінансовий спадок Кушнарьова, котрий він наполював в Ізюмських лісах сам по собі в політичному сенсі майже нічого не вартий.

Тим не менш Дімон ще пручається, розраховуючи якщо не самотужки, то принаймні в купі із союзниками поквитатися із підлим Допою…

Далі буде.

По материалам hord-ua.com