Коррупция в администрации Деснянского района Киева. Открытое письмо Клюеву

Відкритий лист
Секретарю Ради Національної Безпеки і Оборони України
Клюєву А.П.

Шановний Андрію Петровичу, пане Секретар РНБО !

Вважаю за свій громадянський обов’язок порушити перед РНБО низку проблемних питань, які мають велике суспільно-політичне значення, впливають на морально-психологічний та психічний стан мільйонів людей, а отже мають відношення до національної безпеки держави. Вони, ці негаразди, про які мова піде нижче, на мій погляд, підривають довіру громадян до влади, знижують авторитет керівництва країни і можуть вплинути на результати майбутніх виборів, причому не на користь Партії Регіонів.
Конкретизую окремі тези, проблеми і прогнози.
Я проживаю у 16-ти поверховому будинку в Києві по вулиці Драйзера 14/33 (Деснянський район). Споруда 28 років не мала комплексного капітального ремонту, поступово стає усе більш занедбаною і не придатною для нормального комфортного життя. Ліфти відпрацювали свій термін, а їх подальша експлуатація становить загрозу для безпеки і здоров’я мешканців, що є прямим порушенням їх конституційних прав. Неодноразові звернення у Деснянську і Київську міську державні адміністрації позитивних результатів не дають, порушені питання під різними причинами чиновники не бажають вирішувати. На мою думку, ситуація значно ускладнюється тією обставиною, що державні чиновники не дотримуються норм конституції і чинного законодавства, займають сторону не громадян (по суті своїх виборців), а керівників житлово-комунальних і владних організацій, які працюють за старими схемами, за принципом безкарності та безвідповідальності і здебільшого відзначаються низьким професійним та розумовим рівнем. Взагалі ж, у Деснянському районі Києва (який є найбільшим районом в Україні) потребують заміни 800 ліфтів, десятки ( а може й сотні?) будинків чекають на капітальний ремонт, чимало спортивних майданчиків за місцем проживання населення у жахливому стані і частина з них попри бездіяльність комунальників використовується не за призначенням. Щоденно на вулицях та у дворах можна спостерігати за купами сміття, будівельних відходів. Втім, конкретних негативних прикладів можна наводити ще багато. Здається, що керівники Деснянської райдержадміністрації і комунального підприємства управління та обслуговування житлового фонду (далі УОЖФ) не тільки порушують законодавство, а й не справляються зі своїми обов’язками за що вже давно мають бути звільнені і притягнуті до відповідальності. Наведу один приклад, який є унікальним для Києва, певен і для інших міст України. У комунальному підприємстві УОЖФ Деснянського району вирішили взагалі відсторонитися від відвідувачів своєрідним способом: встановили як на режимному об’єкті турнікет, а поруч ще й посадили у камуфляжній формі озброєного охоронця. І це що охорона за рахунок платників податків? Чи може таке взагалі відбуватися у державній комунальній установі?...

На жаль, звичайною стає ситуація, коли громадяни тижнями, місяцями чекають влітку на гарячу воду, а взимку окремі райони і житлові масиви столиці потерпають від холоду через аварії чи погане теплопостачання. І це при тому, що більшість з них сплачують послуги за житлово-комунальними тарифами. Ніхто й ніколи не відповідав за цю безмежність, ніхто не був покараний за це судом чи своїми посадами. У всякому разі я про це не чув по телебаченню та не читав у пресі.
Газета «Голос UA» 3 липня 2012р надрукувала статтю «Мэрия ремонтирует дома по двойному тарифу», у якій викладено чимало фактів та припущень щодо можливих чиновницьких зловживань і корупції у житлово-комунальній галузі. Наведу лише кілька окремих цитат: «Столичные власти из года в год кормят обещаниями киевлян, что вот-вот начнут ремонты в их домах. Сколько уже было таких спецпрограмм – не счесть!Единственное, что их объединяло- полный провал по выполнению .» Поруч також у цій газеті був надрукований коментар директора Інституту міста О.Сергієнка: «У нас уже был случай, когда районные администрации подали список подъездов, в которых они сделали ремонт. Но потом оказалось, что в большей части парадних сами жители оплатили ремонтне работы, а чиновники записали, что это выполнено за бюджетные деньги».

Очевидно ті, хто неспроможний вирішувати житлово-комунальні проблеми чи питання розвитку столиці в інших галузях повинні піти у відставку інакше рано чи пізно Київ чекатимемо колапс. Місту потрібні справжні сучасні висококваліфіковані менеджери, керівники нової формації здатні поступово вирішувати будь-які завдання розвитку мегаполісу.

Найважливішим у даній проблемі, що має пряме відношення до національної безпеки – є системне, систематичне та масове порушення конституційних прав і свобод громадян з боку органів державної влади і місцевого самоврядування, а також підлеглих їм житлово-комунальних служб та організацій. Так, зокрема, до порушення ст..3,8,19,21,22,27,46,47,64,68 Конституції України, ст..66 Житлового Кодексу, ст..3 і ст..4 закону України «Про прожитковий мінімум» призвела передача повноважень, щодо встановлення тарифів на водопостачання, водовідведення, утримання житла місцевими органами влади. Як наслідок, замість передбаченого законодавством про прожитковий мінімум розміру оплати у 12% від фактичного сукупного доходу сім’ї , громадян незаконно змушують сплачувати завищені суми, що у 3-5 разів перевищують ці розміри. Або взяти тариф: «за утримання прибудинкових територій». Як можна вимагати й приймати сплату від людей за частки землі на прибудинковій території, якщо вони не мають на це офіційне право власності і відповідних актів на землю ? Але ця ганебна практика триває. Прикро,що держава не може захистити своїх громадян від чиновницького свавілля. Пригадуються слова українського письменника Володимира Базилевського, який у статті: «Хам Триумфуючий: психологія плебейства» (газета «Літературна Україна» від 18.11.2010р) написав такі рядки: «Горе тій державі, де хам на вершині піраміди. Тоді бидло править бал. Тоді сваволя, корупція, здирство, спекуляція розповсюджуються із швидкістю інфекції. Тоді особистість кинута напризволяще у штормове море повсякдення. Справедливість стає фікцією. Особиста безпека-ілюзією. Честь і достоїнство – ганчіркою, об яку витирають ноги. Порятунку чекати нізвідки. Життя стає проблематичним»…

В результаті своєї бездіяльності, безвідповідальності та некомпетентності, інформаційно-психологічному тиску на населення, ігнорування законами, що систематично чиниться державними посадовцями – чиновниками різного рангу, представниками житлово-комунальних служб(організацій) створюються відповідні умови для поступового й небезпечного поширення прецеденту, який має певні ознаки терористичної діяльності проти громадян. В суспільстві виникло нове й небезпечне соціально-психологічне явище. Фахівці визначають його, як особливий вид можливих психічних розладів «житлово-комунальну депресію», яка суттєво дестабілізує внутрішній стан людини, викликає у неї стан тривоги та безнадійності. На мій погляд, це порушує Закон «Про основи національної безпеки України» (зокрема ст..7). А у ст.8(п.1.1.) цього Закону прямо відзначається про «забезпечення, гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян на основі впровадження європейських стандартів соціального захисту, підвищення якості соціальних послуг». Здається, що чиновники про це не чули або просто саботують їх виконання.

У новій редакції Програми Партії Регіонів в розділі «Пріоритети соціального розвитку» відзначається, що головними соціальними пріоритетами для партії є захист соціальних прав громадян, закріплених у Конституції України. На жаль, в реальному житті відбувається не все так як хотілося б і це не може не турбувати.
Маю надію, що після втручання РНБО ситуація зміниться на краще, інакше життя людини в нашій країні і місті стає примарним й викликає емоції «моторошного стану покинутості», а Його Величність, слово Закон- лунає наче пустий звук….

30.07.2012р

Олександр Борщевський
головний редактор журналу «Світ єдиноборств», член Національної
спілки журналістів України, лауреат золотої медалі «Незалежність»
Київської організації спілки журналістів України

Письма в редакцию: Информационно-аналитический портал job-sbu.org