Как Юра Артюхов решил Народный Фронт с Порошенко поссорить (Часть вторая, психологическая)

О степени развития личности свидетельствует уровень ее мотивации. Если мотивация на уровне рептилии, то есть – от того, что покрупнее – сбежать, а что поменьше – сожрать, то и личность развита на уровне мелкой рептилии. Более сложные мотивации, как например, патриотизм, нетерпимость к злу – свойственны более сложным и развитым личностям, о которых, к сожалению, на нашем сайте никогда не пишут. Так что вернемся к первому заместителю Председателя СБУ Юрию Артюхову и к тому, что его сподвигло на проведение ничем не обоснованных ОРМ относительно руководства МВД. Об одной причине мы уже писали и она банальна. Занять верхнее место в пищевой цепочке СБУ, то бишь, стать Председателем. На верхней ветке желает также взгромоздиться Василий Грицак, в связи с чем Артюхова он люто и взаимно ненавидит. Ну, а Наливайченко, естественно, приходится от двух этих гамадрилов активно обороняться. Вобщем, как всегда, дружный серпентарий занят взаимными подставами, прослушками и наружками.
Вторая причина оказалась еще более банальна. Оказалось, что Артюхов опосредованно является хозяином крупного автосалона с сервисом. Что не удивительно, учитывая, что автомахинациями Юрий Борисович занимался всю свою карьеру в СБУ. И штука в том, что этот автосалон еще при Януковиче регулярно продавал микроавтобусы «Фольксваген» и другие автомобили МВД и ГНАУ. И, соответственно, потом их обслуживал, на чем собственно и держался. И держался неплохо, учитывая уровни завышения цен и откатов при заказах из подобных госструктур. И тут вдруг, лафа кончилась. МВД и налоговая перестали покупать автомобили по завышенным ценам у Артюхова, чем, естественно, цинично и жестоко подорвали уровень его благосостояния. Исходя из этой информации следует, что нынешняя атака Артюхова на МВД – не более, чем тупой наезд, цель которого – заставить «лоха» платить как раньше. Слишком примитивная версия, скажете вы? Увы, как правило, именно такие мотивы и являются движущими для отечественных бизнес-спецслужбистов.

Есть еще и третья версия. На наш взгляд маловероятная, но забавная. Знающие люди говорят, что на самом деле причина активности Артюхова – Гройсман. При чем тут Гройсман? Артюхов стал подшефным Гройсмана еще в период своей службы в Виннице. А может быть, наоборот, Гройсман стал «штыком» Артюхова в этот период. Тут часто сложно разобраться. И симбиоз этот сохранился до сих пор. У Гройсмана есть на нынешнем посту одна личная проблема. Ему кажется, что его не любят, а главное – не уважают. После таких титанов как Яценюк и Турчинов, и даже, простигосподи, Литвин – Гройсман выглядит как-то несерьезно и провинциально. И его это мучает и вызывает душевные страдания. И вот, с целью поднятия собственной значимости и чувства собственного величия Гройсман задумал показать свои зубы. Точнее один зуб, которым и является Артюхов. А после показания зуба – самому же ситуацию и разрулить, получив в результате повышение своего внутрикиевского рейтинга. Версия достаточно фантастичная, но кто знает наших политиков и причудливых тараканов, которые гнездятся в их головах?
Не исключено, что в нашем случае работают все три эти мотивации. Вернуть упущенные контракты, занять кресло Председателя и поднять рейтинг Гройсмана. Рептильные, скажем так, мотивации, ребята. Лучше бы делом занялись. А то все пиар галимый да интриги.

Кстати, о тараканах. Как оказалось, их немало даже в голове такого рационального бизнесмена как Юра Артюхов. Самым крупным мы бы назвали любовь к психологическим портретам и к «боевому НЛП». В СБУ психологическая служба уже практически только и делает, что составляет для Артюхова эти портреты. Говорят, что на любую встречу, будь-то бизнесмен, у которого нужно что-то «отжать», или политик, с которым нужно подружиться или вербануть, Юрий Борисович без психологического портрета не ходит. Мало того, еще и репетирует общение с «клиентом» с одним из психологов, который обучает его «ментальному айкидо», «боевому НЛП» и прочей чуши. Мы тоже решили составить психологический портрет Артюхова и получилось, что пристрастие к подобным портретам свидетельствует о том, что Артюхов – весьма слабенький опер, которому нужны такие сомнительные костыли, а также неуверенная в себе, обладающая кучей комплексов личность. Обычному оперу портреты не нужны, он их составляет за 5 минут общения с жертвой. Как составляют потреты психологи – нам не ведомо. Видимо из интернета, в крайнем случае – из публичных выступлений. Портреты, сами по себе, весьма забавные и похожи на гороскопы из бульварной газеты. Столь же точны и информативны. Но Артюхову нравится. Наиболее детальные психологические портреты Артюхов зашифровывает. Надо полагать названиями ОРД. Читатели могут на досуге поразгадывать о ком собственно идет речь.

«Алярм»

Домінуючий тип мислення – абстрактно-частковий. Мислення в’язке, ґрунтовне, ригідне (не гнучке).
Об’єкту не вистачає внутрішніх підстав для відступу від своїх принципів, саме природне для нього — боротьба за них. Авторитарність — це прагнення домінувати, начальствувати в широкому сенсі слова, командирська глухота до інакомислення, переконаність, що все має бути, «як я сказав, і крапка».
Людина з таким мисленням погано відчуває підтекст, у нього погане розуміння гумору, іронії, погано даються самоаналіз та компроміси. Навіть при удаваній зовнішній складності, прямолінійна думка рухається всередині певних рамок, правил, коридорів. Як наслідок, мислення надто конкретизоване, прив’язане до очевидних фактів.
Має середній рівень емоційного та низький рівень соціального інтелекту. Характеризується дисгармонійним розвитком особистості, ймовірно має ряд психосоматичних захворювань.
Визначальним мотивом діяльності є задоволення власного самолюбства. Ціль, яку переслідує – отримання впливових лідируючих позицій, а не впровадження «задекларованих ідей».
Притаманний великий потяг до діяльності, оптимістичність, які стимулюють підвищену ініціативність до публічної активності.
Публічні промови рясніють декларативними заявами, схильний до згущення фарб, наведення наклепу, безпідставних звинувачень, маніпулювання фактами.
Наявна тенденція до завищення самооцінки і рівня вимог до соціального оточення. Об’єкт вважає, що всі навколо зобов’язані рахуватися з його думкою, його справами і схильний бурхливо реагувати в разі неспівпадання реальності його очікуванням.
Мова носить переважно пафосний характер з частим включенням надмірної та алогічної деталізації (уточнень), мовлення має інтонаційну дисгармонійність.
Домінуючий тип пам’яті – візуальна, об’єкт краще сприймає матеріал поданий у формі таблиць, яскравих діаграм.
Коло спілкування – широке і поверхневе, дружні стосунки мають ситуативний (корисливий) характер, встановлені контакти легко змінюються новими.
Не критично ставиться до власних помилок, виявляє обурення на зауваження, у конфліктних ситуаціях втрачає відповідальність за власні вчинки. Активно перекладає відповідальність за власні помилки на інших, вигаду причини, які вказують на підступну діяльність опонентів

Він нерідко буркотливий, постійно чимось незадоволений, прагне помічати промахи оточуючих і робити їм зауваження. Спостерігається така особливість як підозрілість, пошук таємного, загрозливого змісту у вчинках оточуючих. Схильний до містичного та ірраціонального пізнання дійсності, він може бути забобонний, схильний спотворювати факти шляхом невірного їх тлумачення. За особистими якостями самовпевнена і зверхня особистість, жадібний. Схильний не виконувати домовленості, обманювати, давати пусті обіцянки.

Головною вчинковою ознакою є прагнення займати лідерські позиції, отримувати матеріальне збагачення, розпоряджатись, керувати. Задля підтримки образу переслідуваної жертви-героя, на публіці здатен на театралізовані розіграші, постановки, агресивно-провокативну поведінку у контакті з опонентами тощо.
У нього відзначається підвищене почуття образи — свідомо негативного ставлення до нього навіть випадкових людей, крайня мстивість. Прямолінійний у висловлюваннях і вчинках, ревнивий і схильний до театралізованого правдолюбства, публічного декларативного пошуку справедливості навіть у дрібницях.
Нерідко, з’являються домінуючі ідеї, яким віддає всього себе. Домінуюча ідея — це ідеї фікс, різні за тематикою (винахідництва, політичної перебудови, сутяжництва і кверулянства), але подібні емоційної заряженностью на їх втілення в життя.

Стресовою умовою для об’єкта є тривала ситуація невизначеності та прискіпливого вивчення його дій.
У конфліктних ситуаціях схильний до загострення. Не здатен улагоджувати конфлікти, самостійно знаходити шляхи вирішення проблемних ситуацій. Задля усунення небезпеки використовує стратегію нападу, тобто агресивну поведінку.
Характер впливу на групу автократичний, схильний перекладати відповідальність на інших, присвоювати чужі здобутки.
Не здатний легко і швидко реагувати на неприємності, відразу ж позбавляючись від переживань з їх приводу. Легко порушує договірні умови, недисциплінований.
Відчуває складності під час вирішення довготривалих завдань, які вимагають обережного і продуктивного підходів. Не здатен самостійно бачити перспективу власної діяльності, прогнозувати наслідки.

Нетерпимий до інакомислення, схильний до силового вирішення проблеми, не здатен зрозуміти чужу правоту. Прямолінійний, не переносить різких жартів на свою адресу.
Об’єкту притаманні напруженість, сильна воля, цілеспрямованість, мстивість, послідовність.
Активно включаючись в суспільне життя, об’єкту вдається приховувати свою асоціальність під перебільшеною соціальністю за допомогою лицемірства, послужливості, витонченою маски благопристойності. За цією «солодкою» вуаллю улесливої запопадливості, ховається низовина власних життєвих інтересів, прагнення до влади. У публічній поведінці легко прослідковується «Святенництво» — проповідь для інших, в яку сам «проповідник» не вірить і не виконує. Така маска потрібна об’єкту для сильної моральної позиції, з якої можна повчати і командувати.

Вербувальна тактика
1. З об’єктом краще вступати в контакт, коли він відносно розслаблений, тому бажано вибирати потрібний момент. Корисно на початку бесіди виказати знак поваги, наприклад: потиснути міцно руку, відзначити, як красиво і акуратно все розкладено у нього на столі, доброзичливо оцінити його колекцію
2. Його не можна грубо і різко обривати висловлюваннями типу: «Все це нісенітниця, неправда і т. П.». Він сприйме це як образи, і ви станете його ворогом. Він любить, коли його шанобливо вислуховують і погоджуються з його словами.
3. Спілкуватися з ним треба не зачіпаючи його гідності та положення, без натяку на те, що ви розумніші. Нерозумно вступати в конфронтацію. Не старайтесь протиставити йому свою особистість і розум. Як би зовні погоджуючись з ним, можна запитати, чи не зацікавить його думку такого-то визнаного експерта, висловлене в такому-то визнаному праці. Попросіть прокоментувати цю думку і, відштовхуючись від цього коментаря, приступайте до серйозної розмови по суті. Битися об стіну його самовпевненості сенсу немає, краще її обійти.
4. Слід бути обережним в жартах, особливо двозначних. Об’єкт може люб’язно посміхнутися, але внутрішньо прийняти жарт за знущання над собою, так як самоіронії йому бракує. Сам він може жартувати, в тому числі і над собою, але вам краще цього не робити. Жартуйте на сторонні, ніяк не пов’язані з його особою теми.
5. У спілкуванні краще бути розслабленим, але не розв’язаним, дивитися йому в очі. Ваша напруга і блукаючий погляд можуть викликати у нього підозру.
7. Вкрай важливо зрозуміти в чому полягає його інтерес, тому що він не буде робити що-небудь, на його думку, протилежне його інтересу.
8. Якщо вже лестити, то робити це потрібно акуратно, тобто спираючись на реальні факти, значимі для нього. Потрібно підкреслити ці факти і подати їх у вигідному світлі як результат його розуму, професіоналізму, цілеспрямованості. Він «з’їсть» лестощі, так як самовпевнений, відчуває себе значним. Але вона повинна бути точною і по можливості правдоподібною — інакше він може насторожитися.
Якщо ви хочете в чомусь переконати об’єкта, то посилайтеся не на себе, а на визнані авторитети, дані розвідки, науку, які в його очах мають силу. Поступитися логікою співрозмовника значить для нього виявитися дурнішим, що він не потерпить і буде сперечатися до кінця і не здасться. Ваші аргументи, засновані на науці і авторитети, бажано підкріплювати вагомою звучить термінологією (навіть якщо вона малозрозуміла вам і йому). З ваших аргументів ви повинні спорудити фортецю, яку він зможе поважати і перед якою йому буде не соромно здатися.»

Черт его знает, о ком речь. Может о Яценюке, а может и о Порошенко. Явно о ком-то из высшего эшелона власти.
Следующий портрет:

«Капа»
Домінуючий тип мислення – абстрактно-часткове. Об’єкт надає перевагу працювати зі простими, зрозумілими речами, не вдаватись в глибину чи історизм розвитку проблематики. Працює на інформаційне спрощення, часто застосовує прагматичне узагальнення, активно користується чужим досвідом. Уникає пошуку нових, креативних чи ризикованих варіантів вирішення задач.
Володіє достатньою рухливістю психіки, здатен відносно швидко адаптовуватись до нових умов.
Відчуває складності під час вирішення довготривалих завдань, які вимагають обережного і продуктивного підходів.
Мова відносно чітка, не структурована, спостерігається часте допущення як стилістичних помилок так і лінгвістичних. Характеризується не високою вербальною культурою, об’єкт може витримувати не логічні паузі, під час яких намагається знайти влучні вирази чи пояснення.
Має середній рівень емоційного та низький рівень соціального інтелекту. Емоційна сфера дещо збіднена, діапазон відчуттів обмежений . Об’єкту складно спілкуватись на теми, відчуттів, почуттів, тонких емоційних станів. Характеризується емоційною загрубілістю. Притаманне стереотипне сприйняття оточуючих, спрощений механізм взаємодії (кому що винен, яка вигода).
Схильний до накопичення та колекціонування. Проте, якщо мова йде про певні мистецькі твори – то це колекціонування носить лише характер спортивного накопичення. Особливість психоемоційного розвитку (скупість) не дає можливість творчим чи естетичним переживанням відбутись.
Схильний витримувати соціально бажані рамки поведінки, субординацію, ранжує за соціальною вагою значимість співрозмовника.
Визначальним мотивом діяльності – виконання ЧУЖОЇ (патернальної) програми.
Самооцінка стійка, ригідна.
Домінуючий тип пам’яті – кінестетичний.
Коло спілкування звужене, носить часто вимушений та атрибутивно-богемний характер. Комунікативна компетентність не висока. Об’єкт відчуває труднощі під час побудови нових контактів, не здатен самостійно визначати мотиви вчинків інших людей. Характеризується психологічною ригідністю (не гнучкістю в емоційному відреагуванні).
Реакція на критику вибіркова. Критичні зауваження або сприймає безапеляційно від значимої особи, або взагалі залишається не чутливим. Домінуючий тип захисного механізму – витіснення. (психіка витісняє з зони усвідомлення чи пам’яті факти, які загрожують цілісності його внутрішнього образу, приміром груба критика, чи ситуації фатальної поразки). Особливого значення надає атрибутивній складовій, оточуючих сприймає первинно по «званнях і титулах».
Головною вчинковою ознакою є виконавча дисципліна та поміркована активність.
У конфліктних ситуаціях на початку реагує загальмуванням, а потім або униканням або виправдовуванням. Не обізнаний в психологічних методах ведення перемовин чи купірованні конфліктів.
Психологічно комфортною є ситуація отримання патернального (батьківського) покровительства. Об’єкт здатен відмінно виконувати роль виконавця. Залишаючись без авторитарного контролю об’єкт схильний переживати психоемоційне перенапруження, розгубленість, не здатен чітко сформувати власну позицію, однозначно чи критично оцінити події, які відбуваються. Так, у об’єкта діагностуються окремі ознаки синдрому набутої безпорадності. Тому стресовою умовою для об’єкта є ситуація відсутності авторитарного керівника-наставника.
Має потребу в особі, яка здатна організувати та контролювати діяльність та у абсолютній авторитетній підтримці.
Для прогнозу діяльності описаного психотипу в першу чергу потрібно розглядати сторонній вплив авторитетної особи.
Тому ймовірність успішності вербувальної активності досить не визначена. З найбільш дієвих способів – знайти можливість впливу на патернальну особу об’єкта. За відсутності такої можливості, бесіду потрібно будувати з можливості відтворення ролі авторитарного батька та сина (об’єкт). В даній ситуації слід дотримуватись наступного алгоритму: задля твоєї вигоди (перемоги)… зараз є влучний момент для…, якщо ти відмовляєшся … ти втрачаєш захист (можливість), безпідставно ризикуєш програти (втратити)… Якщо активність об’єкта під час перемовин низька чи виражається загальним вербальним загальмуванням, слід вигідну позицію для вас в голос проговорити так, ніби це прозвучало з вуст об’єкта Н.П. (отже, з завтрашнього дня склади розвантажуються і готуються під знімальну студію, ТАК?) після чого слід навантажувати комунікацію різним деталізованим не принциповим фактажем з підвищеним темпоритмом мовлення. Завершити бесіду рекомендовано похвалою об’єкта.»

Похоже на Кличко. Но я бы на его месте не обижался. Прикольно, что Артюхов, похоже, собирался его вербануть.

Следующий персонаж. С обидным псевдонимом.
«муму»
Слід зауважити, що суспільна активність носить компенсаторний характер (об’єкт прикладав максимальні зусилля для розвитку здібностей не домінуючих, а тих, які носили дефектний характер, працював інтенсивно над тим, що найменше вдавалося). Тому загальна картина психологічних особливостей об’єкта носить суперечливий та характер. Так для об’єкта притаманні непередбачуваність у поведінці, філігранністю, парадоксальністю.
Домінуючий тип мислення – абстрактно-цілісний. Здатен відволікатися від безпосереднього досвіду. Когнітивне завдання: — узагальнення досягнутого конкретно-цілісним мисленням, знеособлення, формалізація чужого і свого досвіду, — відволікання від часток, від несуттєвого, -виявлення закономірностей і виведення з них законів, — включення нових смислів в тканину сформованих уявлень, перевірка їх на несуперечність логічним законам, — вироблення цілісного уявлення про дійсність або окремих її сторонах.
Мова відносно чітка, добре структурована.
Домінуючий тип пам’яті – візуальна, об’єкт краще сприймає матеріал поданий у формі таблиць, яскравих діаграм. Надає значення охайному зовнішньому вигляду оточуючих, привабливому інтерьеру.
Характеризується нестійкою самооцінкою, психологічно-боляче реагує на критику його професійних якостей та діяльності.Досить критично ставиться до власних помилок, аж до само цькування за упущення та прорахунки.
Стресовою умовою для об’єкта є тривала відсутність можливості усамітнитись для роздумів, публічна критика та необхідність приймати рішення у екстремально-короткий час без експертної оцінки ситуації. Крайнє стресова (кризова) умова – зрада значимою людиною. У конфліктних ситуаціях схильний до ігнорування опонента та уникання відкритих (рингових) суперечок. Не здатен на відверто агресивні прояви (не враховуючи стану афекту!!!).
Притаманна самостійність думок і рішень, самодостатня заглибленість у світ своїх думок та інтересів. Його духовні роздуми багатоярусні, символічні, естетизовані. Схильний до віри в Бога, заснованої не так на мотивах людської слабкості і бажання мати Заступника, а на безпосередньому відчутті Бога в душі і в навколишньому світі.
Володіє середньою рухливістю психіки, та середнім адаптивним потенціалом, об’єкту потрібен час для прийняття рішення під час різкої зміни обставин, схильний губитись. Не здатен швидко адаптовуватись до нових умов Здатен тривалий час виконувати одноманітну роботу. Полюбляє прогнозувати наслідки розвитку суспільних ситуацій, продумувати різні варіанти від реагування.
Має нижче середнього рівень емоційного та низький рівень соціального інтелекту. Ймовірно має ряд психосоматичних захворювань по вегето-судинному типу.
Основною поведінковою ознакою є замкнутість, нетовариськість і відгородженість від навколишнього світу, заглибленість у світ власних фантазій (релігійно-гуманістичних). Підвищений рівень тривожності реалізується у потребі передбачувати, прогнозувати. Така психологічна обачність реалізується у емоційній стриманості. відрізняється, насамперед, математично точним розрахунком,
Визначальним мотивом діяльності є можливість реалізувати себе, забезпечити матеріальне підґрунтя для своєї родини/громади. Ціль, яку переслідує – інтеграція ідейних переконань в професійну діяльність (боротьба зі «злом»).
Коло спілкування – вузьке, обмежене родинними та релігійними зв’язками. Тяжіє до лонгітюдного збереження дружніх стосунків.
Процес комунікації. носить формалізований, маніпулятівний характер. З’являються штамповані способи реагування на ситуації, невміння почати розмову і закінчити її. Особливо яскраво це виявляється при телефонній розмові, схильний забувати виконати формальності — попрощатися і не вислухавши завершальних фраз співрозмовника. Весь процес комунікації носить емоційно холодний відтінок. Не здатний переживати яскраві емоції, зниження рівня буденного емоційного реагування і ангедонія є типовими ознаками. Особливо яскраво проявляється емоційна холодність по відношенню до близьких, нездатністю до емпатичних відносин, ніжності, теплоті в спілкуванні.
Чітко виявляється недостатність емпатії, а також здатності адекватно виражати для інших свої думки і почуття. Важливим інгредієнтом є невміння правильно оцінювати тонкощі життєвої ситуації, своє місце в ній. У компаніях відчуває себе мовчазним «телеграфним стовпам», йому важко розслабитися в безпосередньому спілкуванні.
У керівній діяльності намагається підкреслювати емоційну холодність та виключну зацікавленість у виконавчій результативності.
У професійній сфері намагається виявляти реалістичне світосприйняття, прагматичний розрахунок та гіпертрофовану аналітичність (при внутрішній потребі пізнання духовного світу). Здатен тривалий час виконувати роль відповідального виконавця, може навіть вдаватись до «служіння патрону/лідеру-ідеї», але найчастіше приймає роль «сірого кардинала» – де відповідальність має відносний характер, а повноваження та впливовість можуть мати необмежений. Володіє відмінними організаторськими здібностями (за виключенням підбору працівників).
Під час публічних виступів тяжіє до авторитарних заяв. Обізнаний в прийомах ораторського мистецтва та психологічного впливу на великі групи, проте в силу психологічних особливостей його особистості, застосовує їх вкрай невміло та з допущенням критичних помилок.
Емоційна скупість проявляється зниженням емоційних реакцій як у випадках схвалення діяльності з боку оточуючих, так і у випадках критики. На публіці поводиться так, як вважає зручним для нього і суб’єктивно правильним. Він не схильний орієнтуватися на зовні задані норми і правила поведінки. Приміром, об’єкт може не вважати обов’язковим для себе надіти на світський раут відповідний одяг, і може прийти в непримітному светрі та джинсах. Це не є свідомим епатажем, тобто спробою протестувати проти чого-небудь або кинути виклик суспільству.
Об’єкт — людина звички, консервативний. Він діє за принципом зручності та комфортності для нього самого. За таким же механізмом виникає і така риса характеру як прямота висловлень і безкомпромісність, коли він може незважаючи на ранги і ситуацію висловити людині все, що він про нього думає в очі. Відмінною особливістю є також ригідність і схильність до поведінкових стереотипів, нелюбов до яких би то не було змін у собі і навколо. Наприклад, це проявляється негативною реакцією на придбання і носіння нового одягу, походу до перукаря, зміни місця проживання або перестановці і зміні меблів у квартирі.
Доречною у контакті з об’єктом буде так звана оксамитова тактика вербувального підходу. Вона має бути неспішною, поміркованою, із поступовим залученням до конфіденційної співпраці. Об’єкт є досить складним для проведення інтенсивного залучення. У контакті головним є зниження тривоги та напруження об’єкта, що може подолатись лише «часом».
Уникати!!!
Обмежень у часі для прийняття рішення об’єктом;
Часта зміна умов та середовища зустрічей (час, обставини, дні тижня);
Строкатого одягу, надто емоційних висловлювань, розмитого фактажу;
РОЗМОВ НА РЕЛІГІЙНУ ТЕМАТИКУ!!! (ІНІЦІАТИВНИХ)
Відверто схвальних відгуків, лестощів, допущення сарказму, гумору.

Рекомендується
Звертатись за допомогою/порадою (у разі відмови : «якщо не ви … то підкажіть, до кого ми успішно/результативно можемо звернутись, для нас важливо буде, якщо ви допоможете в організації…»
Цікавитись найперше прогнозом об’єкта, думкою, баченням ситуації у динаміці;
Дотримуватись не нав’язливого тону розмов;
Бажано включати у розмову слова «необхідність, потреба, ґрунтовний аналіз, експертна оцінка, ситуативна вимушеність тощо»,
Демонструвати наявний фактаж, інтригувати не доступними для об’єктами відомостями;
Подавати інформацію структуровано з використанням модальників (по-перше, по-друге тощо);
Віддзеркалювати (копіювати) темпоритм мовлення об’єкта.»

Догадываюсь, но не скажу.

Следующий.

«Окуджава»

Домінуючий тип мислення — конкретно-частковий. Мислення включається в роботу при зустрічі з чимось незвичайним, незрозумілим, складним, новим, незвичним. Схильний ризикувати, але ризик цей свідомий, з готовністю до несподіванок, з підстраховкою. Уважний до дрібниць, притаманна скрупульозність. Прискіпливий при встановленні фактів, перевірці достовірності повідомлень. Інформація не приймається на віру, все піддається сумніву, ретельно перевіряється. Схильний філософствувати, знаходити історичне підґрунтя розвитку соціальних подій. Здатен прогнозувати, передбачати розвиток тенденцій. Активно виконує роль критика, сміливо вказує на слабкі місця.
Володіє високою рухливістю психіки, здатен швидко адаптовуватись до нових умов Психологічно комфортними для об’єкта є демократичні рівноправні стосунки. Уміє справляти ситуативно вигідне враження на оточення. Відчуваеться ґрунтовна психологічна підготовка об’єкта в застосування різних маніпулятивних техніках. Активно застосовує маску побратимства, та спорідненості моральних устоїв зі співрозмовником, демонструє чуйність та моральну нормативність. У публічних виступах активно зачіпає ідейне та моральне підґрунтя. Володіє добре розвиненим почуттям гумору, легко помічає підтекст та натяки.
Має високий рівень емоційного та соціального інтелекту. Тонко помічає психологічні стани співрозмовника, здатен активно маскувати власні емоції.відмінно оцінює значимість співрозмовника. Характеризується високим рівнем ерудованості.
Має високий рівень адаптивності, легко знаходить нові способи досягнення бажаного. Активно користується закулісними іграми, вступає у приховані змови, веде подвійні ігри. Вміє отримувати вигоду з конфліктів та поразок опонентів.
Визначальним мотивом діяльності є просування своєї ідеології, отримання суспільної ваги, завоювання авторитету. У промовах та організації нових контактів вдається до релігійного підтексту, підкреслюючи власну моральну установку.
Володі високим рівнем протестного потенціалу, проте здатен легко витримувати субординацію, виконувати роль відповідального виконавця, якщо вбачає в цьому потребу (отримання покровительства, отримання поблажливого ставлення тощо).
Обізнаний в методах психологічного ведення перемовин, та психоемоційного впливу на групи, як малі так і стихійні.
Самооцінка висока, в межах норми, здатен адекватно сприймати критику, працювати над допущеними помилками, легко переживати ситуативні поразки та втрати. Перебуває в зоні емоційного комфорту, відчуває задоволення від уваги до його персони та його ставлення до суспільно-проблемних явищ, легко йде на контакт з пресою.
Мова у чітка, добре структурована. Прослідковується активне використання засобів та методів психологічного маніпулювання групами. Характерний високий рівень вербальної культури.
Домінуючий тип пам’яті – аудіальний, об’єкт краще сприймає та запам’ятовує інформацію отриману під час безпосереднього контакту, під час суперечок.
Коло спілкування досить широке. Має високий рівень комунікативної компетенції, вмінням тонко помічати потреби та цілі співрозмовника, маніпулювати слабкими сторонами співрозмовника. Має надзвичайно високий рівень контактності, легко знаходить спільну мову з різними представника соціальних верств. Неодноразово звертаеться до морально-релігійного ресурсу слухача.
Методами психологічного позиціонування вміє викликати симпатію, утримувати увагу на власній персоні.
У контакті демонструє тактовність, легко витримує конкуренцію та агресивну реакцію у свій бік.
Головною вчинковою ознакою — потреба в психологічному прийнятті групою, заволодіння вагомою, впливовою позицією для просування визначеної ідеї.
Стресовою умовою для об’єкта є тривала ситуація ізоляції та обмеження в публічній діяльності.
У конфліктних ситуаціях здатен обирати оптимальний стиль від реагування від компромісу до ескалації.
Здатен приймати непопулярні ризиковані рішення, проте вони рідко носять емоційне підґрунтя. Під маскою простака ховається людина з холодним розумом та розрахунком.
Успішною вербувальна діяльність по відношенню до об’єкта можлива за умов мотивування до співпраці в рамках ідейних координат об’єкта. Зоною спонукання є можливість отримання об’єктом можливості просування своєї ідеї, піару, реклами, що в свою чергу збільшать його суспільну вагу. Під час безпосереднього контакту допустимими є тактильний контакт, як по емоційне потискання руки, похлопування по плечу, використання емоційної зміни інтонації (крайнє негативно сприймається монотонність мовлення без порівнянь, гіпербол, метафор тощо). Для зняття напруги першої зустрічі допустимим є включення в розмовну активність тематичної гумористичної складової (н.п. про успішного хитрого єврея, де є возвеличення не стандартного мислення та винахідництва).
Зустрічі рекомендовано проводити в неофіційній розслабленій обстановці без обмеження у часі. Об’єкт чутливий до похвали, рекомендовано використовувати наступний ряд епітетів з дієсловами в минулому часі!!!: «…ви, як компетентна, досвідчена, розумна, неординарна, креативна, ерудована людина вже зрозуміли, розпізнали, зорієнтувалися в ситуації… тому ви не затримаєтесь у прийнятті рішення». Також можна підіграти образу простака, який створює об’єкт: «ми навіть не сподівались, що ви така проста та легка у спілкуванні людина, нам так імпонує ваша чуйність та людяність, ви виявились зовсім незаангажованими та здатним на чуйне ставлення, прийти на допомогу тощо».
Крім того, контактуючою особою може бути жінка, бажано старша 40 років з вираженими фемінними рисами поведінки, яка зможе на початку контакту зіграти підвищену тривожність, зніяковілість, а в кінці контакту – піднесений та радісний настрій.
Не бажано застосовувати загально відомі методи НЛП (об’єкт поінформований), вони здатні в цьому контакті зіграти блокуючу роль.»

Тоже не скажем

Следующий.

«Ящик»

Домінуючий тип мислення – абстрактно-цілісний. Об’єкт здатен відволікатись від безпосереднього досвіду. Таке мислення більш здатне до критичного аналізу, ніж до творчого синтезу. Володіє високими аналітичними здібностями та навиками опрацьовувати великі масиви інформації.
Володіє високою рухливістю психіки,здатен швидко адаптовуватись до нових умов (за виключенням ситуації невизначеності). Має добре розвинену уяву. Володіє багатою ерудицією, здатністю глибоко узагальнювати явища, проникати в сутність речей.
Має середній рівень емоційного та низький рівень соціального інтелекту. Характеризується дисгармонійним розвитком особистості, ймовірно має ряд психосоматичних захворювань. Схильний постійно порушувати соціально допустимі рамки поведінки, субординацію, погано оцінює значимість співрозмовника.
Самовпевнений, часто зверхній, оптимістичний, енергійний, і здебільшого особливо виразний. Уміє справляти ситуативно вигідне враження на оточення. Схильний вести ігри за подвійними правилами. Використовувати погрозі, наклепи, маніпулювання фактами.
Визначальним мотивом діяльності є задоволення власного самолюбства. Ціль, яку переслідує – отримання впливових лідируючих позицій, а не впровадження «задекларованих ідей».
Притаманний великий потяг до діяльності, оптимістичність, які стимулюють підвищену ініціативність до публічної активності.
Характеризується неадекватною завищеною самооцінкою, прагненням до самоствердження, наступальною активністю, нонконформізмом, нетактовністю вчинків, потребою у лідерстві, агресивністю. Під час виконання одноманітної роботи відчуває роздратування, припускається помилок.
Відчуває складності під час вирішення довготривалих завдань, які вимагають обережного і продуктивного підходів.
Однією з домінуючих особистісних рис є егоцентризм. У справах може виявляти надмірний педантизм, вимагати чіткого виконання його вказівок, навіть, якщо вони втратили свою актуальність чи логічність.
Мова у чітка, добре структурована. Характерний високий рівень вербальної культури.
Домінуючий тип пам’яті – візуальна, об’єкт краще сприймає матеріал поданий у формі таблиць, яскравих діаграм. Надає значення охайному зовнішньому вигляду оточуючих, привабливому інтерьеру.
Коло спілкування – широке і поверхневе, дружні стосунки мають ситуативний характер, встановлені контакти легко змінюються новими.
Не схильний до проявів глибоких почуттів, прив’язаності. У стосунках з протилежною статтю часто виявляє цинічність, агресивність, порушення сексуальної поведінки.
Не критично ставиться до власних помилок, виявляє обурення на зауваження, у конфліктних ситуаціях втрачає відповідальність за власні вчинки.
У керівній діяльності намагається підкреслювати власну «хижу практичність», агресивну позицію під час досягнення бажаного групою результату, демонструвати здатність (підкреслюю – тільки демонструвати!!!!) жертвувати власними інтересами задля групової ідеї.
Часто зневажливо ставиться до повсякденних труднощів, оптимістично дивиться у майбутнє, переповнений ініціативами, грандіозними планами тощо. Головним недоліком професійної діяльності є нездатність впроваджувати в життя надто далекоглядні плани. Саме тому об’єкт намагається заручитись професійною підтримкою впливового тактика. Характер впливу на групу автократичний, схильний перекладати відповідальність на інших, присвоювати чужі здобутки.

Головною вчинковою ознакою є прагнення займати лідерські позиції, розпоряджатись, керувати. Прагне досягати домінуючих позицій у житті й негативно реагує на необхідність підкорятися. Не здатен тривалий час знаходитись під контролем авторитарного керівника. Якщо його самолюбство уражене, то реагує холодною, стриманою депресією або прямою агресією.
Стресовою умовою для об’єкта є тривала ситуація невизначеності та відсутність підтримки, оцінки його позиції як правильної.
Відчуває психоемоційні труднощі під час сприйняття критики своїх дій. Якщо відчуває вагу власної позиції (владу), схильний навмисно ескалувати конфлікти, утруднювати співпрацю.
У конфліктних ситуаціях схильний до загострення. Задля усунення небезпеки використовує стратегію нападу, тобто агресивну поведінку. Такі люди, як правило, випереджають власною атакою передбачуваний напад з боку інших. Агресія часто проявляється не стільки у тому, що він каже і робить, скільки у манері говорити та діяти.
Характеризується гіпертрофованим критичним ставленням до усього, що їде у розріз з його планами або бажаннями. Публічна критика часто набуває надмірної театральності та межує з творчістю. Об’єкт отримує задоволення від публічних дебатів, де йому вдається принизити розумові здібності опонента.
Обізнаний в техніках «вербального айкідо», «ораторського мистецтва», маніпулятивних впливів.

Тактика вербувального впливу має бути неспішною, поміркованою, із поступовим залученням до конфіденційної співпраці. Важливо просувати власну позицію з чітким урахуванням схвальних об’єктом тем. Рекомендовано дотримуватись алгоритму : подача проблематики, спонукання до висловлення об’єктом критичного ставлення до предмету розмови, підкреслене погодження (навіть якщо воно не співпадає з бажаним результатом), завуальоване висловлення власної позиції з максимальним інтегруванням до позиції об’єкта.
Рекомендовано уникати слово сполучників «Але», «Проте». Бажано включати у розмову слова та словосполучення «Чітко визначити, яскраво бачити, контрастно, точка зору».
Під час перемовин з об’єктом необхідний контакт очима («якщо не дивишся – не розумієш»). Позитивно сприйматиметься адекватне мімічне супроводження.
Ідею співробітництва прямо або опосередковано необхідно спрямовувати у русло боротьби, протидії, недопущення «зла».
Ефективним буде використання техніки «психологічного айкідо»: спровокувавши агресивну реакцію («викликавши вогонь на себе»), необхідно «зсунути» її на інший об’єкт. Таким об’єктом може бути антипод його морально-ціннісних установок. Не бажано пересікати зону комфорту. Слід уникати оціночного погляду.»

Следующий.

«Шпільман»
Домінуючий тип мислення – конкретно-частковий, активно включається у роботу з новим , не звичним. Сміливий у рішеннях. Здатен експериментувати та ризикувати, впроваджувати в реальність сміливі креативні рішення. З готовністю реагує на можливі неочікувані результати чи прорахунки.
Характеризується стабільним відчуттям психоемоційного комфорту, легко сприймає критику на свою адресу. Володіє високою рухливістю психіки,здатен швидко адаптовуватись до нових умов. Психологічно комфортними є демократичні стосунки. Уміє справляти ситуативно вигідне враження на оточення.
Домінуючий тип пам’яті не визначається, ймовірно змішаний тип опрацювання інформації.
Домінуючий тип взаємодії з реальністю – тактик. Об’єкт надає перевагу конкретним змінам «тут і зараз», а не далекоглядним проектам. Легко береться за нову роботу, чужі плани власноруч завершує реалізацією на практиці. Ерудований, володіє стабільним емоційним фоном.
Здатен приймати ризиковані не популярні рішення, відмовлятись від традицій. Надає перевагу динамічній роботі, з частою зміною середовища. Раціоналізатор.
Здатен адекватно сприймати критику, працювати над допущеними помилками. Легко приймає ситуативні невдачі на шляху досягнення бажаної мети. Має розвинене почуття гумору. Може тривалий час виконувати роль відповідального виконавця, працювати на чужий авторитет, поступаючись власними принципами, якщо бачить перспективу захисту для себе чи тривалі покровительські стосунки.
Визначальним мотивом діяльності реалізація себе, інтроективних амбіцій (задані установки під час виховання) отримання визнання від значимого близького (ймовірно один з батьків).
Коло спілкування різноманітне, здатен знаходити підходи до різних типів та представників культур та субтипів.
Стресовою умовою для об’єкта є загроза втрати стабільності родинного кола, та відсутність можливості реалізації інтроекта (бажання одного з батьків бачити сина успішним). Здатен на силове вирішення суперечки (штурхання включно до рукоприкладства).
У керівній діяльності здатен поєднувати різні стилі управління, поступатись власними амбіціями та принципами, задля досягнення успіху. Намагається оточувати себе свободолюбивими, креативними співробітниками. Володіє розвиненими дипломатичними здібностями.
Легко вступає у контакт, здатен тривалий час витримувати агресивний тиск у конфліктних ситуаціях, здатен дипломатично улагоджувати гострі суперечки. У переговорах активно застосовує прийоми вербального айкідо, системної аргументації, з завуальованою оцінкою розумових чи ділових якостей опонента.
Характеризується високим рівнем нервово-психічної стійкості, має високий адаптивний потенціал.
Мова у чітка, добре структурована. Володіє високим рівнем комунікативної активності та вербальної компетентності. Об’єкт здатен швидко знаходити потрібні аргументи, спонукання до вчинення вигідних йому дій.
У професійній діяльності орієнтується на сильного керівника (наставника). У групі (компанії) орієнтується на вигоду та можливість отримати визнання та лідерську позицію. Не здатен відмовлятися від фінансової вигоди. Амбіції досить прогресивні. Активно працює на власній авторитет та визнання оточуючими.
Вміє легко визначати інтереси та прагнення компаньйонів, зацікавлювати та пропонувати у вигідному для себе ключі ідеї та проекти.
У професійній діяльності – реалістичний.
Вербувальна уразливість можлива лише об’єктом, який має спільні ознаки групової приналежності (найкраще – релігійні – родинні –за родом розваг). знаходиться у зоні не високого ризику для оперативної співпраці. Проте на початку контакту схильний навмисно не дотримуватись обіцянок (випробовувати на терпіння та конфліктність компаньйона). Відчуває роздратування при нагромаджених фактажем та затяжливих у часі перемовинах. Надає перевагу коротким діловим зустрічам з відсутністю фатальної постановки пропозиції (н.п. «якщо не зараз, то ніколи»…) у контакті рекомендується підкреслювати, що право вибору залишається за об’єктом.
Слід підкреслити, що характерологічні особливості об’єкта можуть бути компліментарними до характерологічних особливостей П.П!!! Що передбачає довготривалі дружні стосунки з надзвичайно високим індексом довіри з боку П.П.»

Это уже интереснее, так как П.П. – это явно Петр Порошенко. Неужто, Юрий Борисович, вы решили вербануть кого-то из ближнего круга Первого? Гройсмана? Ярему? Шокина? Или еще ближе? А на кого вы собственно работаете, Юрий Борисович?

По материала: ord-ua.com