Чому Служба безпеки України генерує скандали

283

За останні півроку, коли Службу безпеки України очолює Валерій Хорошковський, попри всю серйозність і втаємниченість цієї структури, абревіатура «СБУ» та прізвище її керівника з’являються в ЗМІ з періодичністю, якій позаздрили б зірки шоу-бізнесу. Навіть враховуючи нестабільність українського політичного середовища, важко зрозуміти, чому ця поважна організація потрапляє у скандали з частотою голлівудської старлетки. Просунута інтелігенція і незалежні журналісти вбачають у діях спецслужби відродження монструозного КДБ, патріотична опозиція – руку Москви. Натомість влада заявляє, що проти Служби безпеки загалом і Хорошковського зокрема розпочали інформаційну війну мафіозні структури, з якими СБУ веде безкомпромісну боротьбу. Я ж, як людина, яка має досвід роботи в спецслужбах, раджу шукати простіші відповіді.

Труднощі профілактики

Одразу після вступу на посаду голови СБУ Валерій Хорошковський в одному зі своїх інтерв’ю пообіцяв, що спецслужба скоротить роботу з архівами і зосередиться на своїх основних завданнях, які він вбачає зовсім в іншому. У багатьох працівників СБУ тоді з’явилася надія на розгортання справжньої планової роботи з протидії іноземним спецслужбам, що вже стали перетинати межу зухвалості у поведінці на території нашої держави. Варто згадати хоча б історію з викраденням ФСБ українського військового і затриманням офіцерів російських спецслужб в Одеській області (див. Тиждень, № 6, 2010).

Але одразу після цієї заяви Валерій Хорошковський підписав із головою ФСБ Росії Олександром Бортніковим домовленості про присутність і роботу офіцерів ФСБ на території Криму. Відтоді у пресі з’являються звинувачення на адресу керівництва СБУ в наслідуванні ФСБ у методах роботи, які порушують права громадян, зокрема право на свободу слова. Особливо посилилися такі звинувачення після того, як наприкінці травня в інтернет-щоденнику британського видання The Economist з’явився відкритий лист ректора Українського католицького університету Бориса Ґудзяка, в якому він обурювався формами роботи СБУ. На думку ректора, його намагалися завербувати. Ґудзяк був переконаний, що пропозиція конфіденційної співпраці була викладена у листі, якого він так і не прочитав, тому що співробітник СБУ відмовився цього листа йому залишити. Урешті-решт Валерій Хорошковський вибачився перед ректором за невдалий профілактичний захід, що мав на меті передати студентам через керівництво університету пересторогу СБУ про недопущення порушень закону.

Десятки таких профілактичних заходів працівники СБУ здійснюють щомісяця. Пункт 8 статті 24 Закону України «Про СБУ» прямо зобов’язує спецслужбу проводити профілактичну роботу. Втім, окрім одного речення в законі, що покладає на СБУ цей обов’язок, ведення профілактичної діяльності описане тільки у внутрішньовідомчих засекречених інструкціях СБУ і більше ніде.

Органи ФСБ РФ цього літа домоглися ухвалення федерального закону, що дозволяє їм виносити офіційне застереження особам, яких вони профілактують. У разі якщо людина проігнорує застереження і далі займатиметься діяльністю, що, на думку ФСБ, може призвести до скоєння такого злочину, як екстремізм, її можуть арештувати на 15 діб. В Україні ж профілактика не має жодних правових наслідків, оскільки Кримінальний кодекс недвозначно забороняє карати людину за думки або наміри. Мета профілактики – запобігання злочину та недопущення його скоєння, щойно з’явиться інформація про можливу підготовку. Ця інформація має містити реальні відомості про підготовку злочину. Їх оцінює керівник підрозділу і, якщо підстави виявилися достатніми, доручає підлеглим провести профілактичний захід стосовно конкретної особи, суть якого – примусити людину відмовитися від протиправної діяльності.

Загальна ж профілактика полягає в офіційному зверненні до особи, яка має вплив на певне середовище (наприклад, до ректора університету), з проханням вкотре проінформувати своїх підопічних про необхідність дотримання законодавства. Автор ризикне припустити, що у документі, який ректор читати відмовився, було висловлено саме це прохання. Однак із яких причин співробітник СБУ відмовився передати ректорові офіційний лист на його ім’я (адже такий документ не містить ані державних таємниць, ані таємниць слідства) – загадка. Не виключено, що офіцер через недосвідченість припустився помилки, за яку Хорошковському потім і довелося вибачатися.

У схожу ситуацію потрапив і блогер Олег Шинкаренко, який у результаті й сам не був радий галасу навколо себе, який здійняли ЗМІ. Формально (і сам Шинкаренко цього ніколи не заперечував) у його записах в інтернет-щоденнику були слова, що могли бути трактовані як заклики до скоєння злочину (а саме вбивства політиків). Формально профілактичний захід був обґрунтований законодавчими та внутрішньовідомчими вимогами до СБУ. З тією лише різницею, що, на відміну від ректора Ґудзяка, який, напевне, більше обізнаний зі своїми громадянськими правами, Олег Шинкаренко добровільно підписав усі документи, які йому запропонували в СБУ. Втім, із юридичного погляду ці папери не можуть мати для Шинкаренка жодних правових наслідків. Зазвичай у документах, які підписує особа, щодо якої проводиться профілактика, міститься його зобов’язання не вчиняти злочинних діянь, які й так забороняє Кримінальний кодекс. Інакше кажучи, профілактика має радше психологічний, аніж правовий вплив.

Аналізуючи згадані події, можна припустити, що одним із основних завдань, на які Валерій Хорошковський планував спрямувати сили СБУ після згортання архівної роботи, голова спецслужби вважає проведення профілактики стосовно студентів, блогерів та журналістів. І це в той час, коли на території держави відкрито працюють співробітники іноземної спецслужби (ФСБ). Дуже сумнівним видається той факт, що така робота СБУ задовольняє платників податків.

Полювання на «грантожерів»

Однак лише профілактиками скандали з СБУ не обмежуються. Досі не відомі причини затримання СБУ керівника Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко Ланге та перевірка міжнародного фонду «Відродження». І ще більш дивними видаються квола реакція відомства Хорошковського на жваве зацікавлення інцидентом із боку преси.

Нагадаємо, коли до керівництва СБУ звернулися за поясненнями, чому громадянина Німеччини Ніко Ланге не пускають в Україну, в спецслужбі спочатку грішили на збій у комп’ютерній системі. І тільки трохи згодом заступник голови Адміністрації президента Ганна Герман заявила, що СБУ мала свої підстави закрити в’їзд до країни панові Ланге. Інше питання, якими були ті причини. Якщо припустити, що Ніко Ланге насправді вів в Україні діяльність, що суперечить її інтересам, то оприлюднення такої інформації може поставити під загрозу джерела СБУ. Водночас недбале ставлення керівництва спецслужби до інформаційного простору та постійне замовчування замість нормального діалогу з пресою викликали шквал критики з боку ЗМІ напередодні візиту Віктора Януковича до Німеччини, що могло негативно вплинути на українсько-німецькі переговори.

Трохи менший скандал, аніж історія з Ланге, спричинила цікавість СБУ до міжнародного фонду «Відродження», який фінансує американський мільйонер Джордж Сорос. «Наїзд» полягав у тому, щоб перевірити роботу структури на відповідність законодавству. І знову мовчання СБУ стало причиною роздмухування скандалу.

Присутність в Україні громадських організацій іноземних держав є темою для окремої статті. Існують специфічні російські «грантоїди» в Криму, румунські на Буковині та в Чернівцях – такі організації завжди і всюди використовувалися іноземними спецслужбами і зовнішньополітичними відомствами для створення та зміцнення своїх позицій в Україні.

Заплутана історія

Затримання Руслана Забілого, історика, співробітника СБУ, який досліджував діяльність ОУН–УПА, спричинило ще більшу критику (зауважу, цілком виправдану) як на адресу керівника спецслужби, так і її роботи загалом. Прес-служба СБУ вкотре просить журналістів «зачекати висновків експертизи». Однак і без експертизи можна було пояснити: інформація про тактику діяльності ОУН – УПА могла потрапити до архіву документів 70-річної давнини тільки з донесень агентів КДБ, які були завербовані або введені до складу боївок повстанців. Усі, хто хоч трохи розуміється на формах роботи секретних служб, добре знають, що інформація про агентуру є найціннішим, що має спецслужба, – документи з такими відомостями намагаються взагалі ніколи не розсекречувати. З однієї простої причини: хто співпрацюватиме зі спецслужбою, яка розкриває своїх агентів?

Розкриття таких матеріалів може поставити під загрозу людей, які співпрацювали з органами, або їхніх родичів чи нащадків. А якщо припустити, що серед нащадків агентури НКВС–КДБ прізвища представників політичного бомонду? Та й мало кому з пересічних українців сподобалося б прочитати десь в інтернеті, що його батько чи дід був зрадником і агентом НКВС.

Особливо слід ураховувати те, що Руслан Забілий – співробітник СБУ, який має право допуску до державної таємниці й отримує в СБУ зарплату разом із надбавкою за секретність. І як будь-який секретоносій підписував зобов’язання про те, що у зв’язку з отриманням допуску до таємних документів він згоден на певне обмеження своїх прав згідно з вимогами до захисту державної таємниці. Тому й затримували історика скоріше за все навіть не контррозвідники, а внутрішня безпека СБУ, яка відповідає за недопущення порушення співробітниками внутрішньовідомчих нормативних вимог.

Водночас незрозуміло, яким чином керівництво цієї структури контролює діяльність своїх співробітників, якщо вже доводиться затримувати їх на пероні вокзалу (Забілого затримали із секретними документами у Києві, щойно він прибув зі Львова). Не виключено також, що управління внутрішньої безпеки СБУ вирішило таким чином зробити результат на цапі-відбувайлі, щоб поставити собі галочку.

Найпростішим поясненням недолугих дій СБУ сьогодні залишається система кількісної оцінки результатів роботи спецслужби. Тобто кожен співробітник має здійснити певну кількість профілактичних або інших заходів, а управління внутрішньої безпеки – виявити стільки-то зрадників чи корупціонерів безвідносно до того, чи справді було скоєно правопорушення. Якщо підрозділ чи окремий офіцер не вкладеться у план, керівництво визнає роботу незадовільною і санкції не забаряться. Неважко здогадатися, що це не той випадок, коли кількість перетворюється на якість. Якщо оцінювання результатів роботи міліції за кількістю розкритих злочинів ще можна зрозуміти, то прорахунки спецслужби, наслідками яких можуть стати мільйонні втрати держаної економіки чи реальна загроза в політичній площині, захмарною кількістю здійснених профілактик інтернет-блогерів і студентів не виправиш.

Отже, ніяких впливових мафіозі, які «демонізують» Хорошковського, немає. Одна з основних причин скандалів навколо СБУ – непрофісійне ставлення високопосадовців до своєї роботи.

Так сказав Валерій Іванович

Як пояснює голова СБУ останні скандали навколо спецслужби

Записав: Богдан Буткевич, фото УНІАН

Голова СБУ зустрівся з журналістами в Музеї Служби безпеки, розташованому на першому поверсі похмурої сірої будівлі на вулиці Володимирській, 33 у Києві. В оточенні стендів з описами героїчних вчинків людей із «гарячими серцями і холодними головами» в шкірянках, наганом у руці та посвідченням ОДПУ – НКВС – КДБ у кишені пан Хорошковський виглядав напрочуд вдало. Суворі керівники загонів СМЕРШ, ОСНАЗ та інших карателів, здавалося, схвально споглядали з пожовтілих фото на свого елегантного нащадка. Мимоволі виникало запитання: який стосунок може мати СБУ до радянської спецслужби, враховуючи, що офіційним правонаступником СРСР та всіх його організацій є інша держава?

СБУ нікого не підозрює в антидержавній діяльності, а навпаки, підтримує роботу фондів в Україні. Ми всіма засобами заохочуємо грантодавців. Що стосується фонду «Відродження», то туди ми не ходили! Якщо ви подивитеся, ми ходили до тих організацій, які брали гранти. Це робилося з метою перевірки, чи використовують ці гранти у виборчих цілях. Якщо ні, то ні. У країні почалися вибори, і в законі написано, що іноземці не мають права фінансувати виборчі кампанії будь-кого. Почався виборчий процес, ми абсолютно вибірково перевірили, отримали відповідь, яка нас цілком влаштувала. І ніхто не може заборонити СБУ виконувати свої обов’язки.

Пан Забілий – співробітник СБУ (історик, якого звинувачують у спробі оприлюднити секретні документи. – Ред.). Він прекрасно знає правила перевезення секретних документів або документів з обмеженим доступом та поводження з ними. Він давав особисту підписку. Таким чином, це не просто вільна людина, яка отримала вільний доступ до інформації. А чим відрізняються від нього тисячі істориків, які так само хочуть мати вільний доступ до ексклюзивної інформації? Він мав такий доступ виключно як співробітник СБУ.

Ось ці три папки було вилучено під час обшуку в Забілого. І ми бачимо, що на другій папці жодної позначки про розсекречення немає – цей документ взагалі не подавався комісії, яка приймає рішення про розсекречення. А ось і третій документ, який подавався, але комісія відмовила в цьому. Підстав для такого рішення може бути дуже багато. Ось у цій справі 202 людини згадується. І можливо, хтось із них живий до сьогодні. Є їхні родичі, які мають давати на це (розсекречення. – Ред.) згоду. І коли мені кажуть, що такі документи стосуються тільки часів Другої світової війни та ОУН – УПА, то це не так. Є тут і матеріали, що стосуються 1973, 1975, 1978 років. Ці люди ще живі, вони серед нас. І я не впевнений, що вони хочуть, щоб хтось володів цією інформацією в незаконний спосіб. Тому тут має сенс чітко розрізняти історичний аспект справи і кримінальний. Я розумію, що для декого найкращий захист – це напад. Але, повторюся, всі процесуальні норми (під час затримання Забілого. – Ред.) були витримані, тому жодних проблем із доказами в нас не виникне.

Прізвища агентів та їхні дані є державною таємницею. Тому ми зберігаємо її всіма доступними нам способами.

Особисто я до люстрації (оприлюднення імен таємних співробітників і винуватців злочинів тоталітарного минулого. – Ред.) ставлюся негативно. Поясню. Робота спецоргану має бути нормально організована. І якщо за зміни політичної кон’юнктури агентурні дані та зведення можуть бути викриті, нам на цьому етапі буде набагато важче працювати з агентурою. А це вже елемент державної безпеки. Тому люстрація значно ускладнить нам роботу зі збереження державної безпеки. Але люстрація буває різною. Якщо ми хочемо, щоб на державні посади не призначали людей, які так чи інакше мали стосунок до КДБ, то це можна робити і в закритому режимі. СБУ може в закритому режимі перевіряти ці дані й давати свою рекомендацію.

Мирон Якубовський, блог "Розвідка України, Фото: Андрій Ломакін"

Опубліковано: Український ТИЖДЕНЬ #39 (152)