Чергова жертва української Феміди помирає в Київському СІЗО
Тридцяти дев’яти річна Олена Унгурян, підозрювана в кримінальній справі, яка розслідується прокуратурою Київської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України незаконно арештована судом та поміщена для утримання в Київський слідчий ізолятор Державного департаменту виконання покарань. Вона є матір’ю двох неповнолітніх дітей та на момент обрання найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою, знаходилася в стані вагітності. Але кровожерлива українська Феміда з сталінсько берієвським обличчям, без будь яких законних підстав, арештувала вагітну матір. В суботу, 15 жовтня 2011 року, перебуваючи в СІЗО у Олени стався зрив вагітності. До сьогоднішнього дня ніякої медичної допомоги Олені не надається. Стан її здоров’я вкрай тяжкий. Кому потрібна смерть матері двох дітей. Хто відповість за чергову смерть беззахисного в’язня? Доки слідчі ізолятори будуть катівнями для розправи над українським народом?
Довідка по справі:
07 жовтня 2011 року прокуратурою Київської області порушено кримінальну справу щодо Віта-Поштового сільського голови Києво-Святошинського району Київської області та головного бухгалтера цієї сільської ради Олени Унгурян за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України.
В цей же день, підозрюваних у скоєному злочині, було затримано в порядку ст. 115 КПК України.
10.10.2011 року слідчий в ОВС прокуратури Київської області, в провадженні якого перебуває кримінальна справа, звернувся до суду з поданням, погодженим заступником прокурора Київської області, про обрання запобіжного заходу підозрюваній Унгурян О.П. взяття під варту.
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Хрипун С.В. розглянувши подання слідчого, винесла постанову, якою його задовольнила, обравши Олені Унгурян найсуворіший запобіжний захід – тримання під вартою строком на 2 місяці.
Здавалося б нічого особливого не відбулось, звичайний кримінальний процес, з передбачуваним, для нашого правосуддя, результатом.
Але в цьому процесі є виключення, які дають право назвати його не звичайним, а процесом цинічного попрання Конституції України та прав і основоположних свобод людини.
Олена Унгурян підозрюється досудовим слідством у скоєнні особливо тяжкого злочину. На момент її арешту, вина в інкримінованому злочині не доведена та обвинувачення не предялено, вона була підозрюваною. Унгурян О.П. виповнилось тридцять дев’ять років, вона ніколи не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, вела законослухняний спосіб життя. Одруженої, виховує двох неповнолітніх дітей, та знаходиться в стані вагітності в даний час. Має на утриманні хвору матір пенсіонерку. Стан її здоров’я є незадовільний, оскільки хворіє декількома хронічними захворюваннями, в зв’язку з чим потребує періодичного лікування в умовах стаціонару. Має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.
В поданні про обрання запобіжного заходу взяття під варту, слідчий вказав, що в справі зібрані об’єктивні дані, які дають достатньо підстав вважати, що Унгурян Олена з метою уникнення покарання буде намагатися ухилитися від слідства та суду.
Однак, за змістом ч. 2 ст. 148 КПК України запобіжний захід застосовується при розслідуванні кримінальної справи не за будь-яких обставин, а лише — за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
При цьому закон (ч. 3 ст. 148 КПК) взагалі забороняє застосовувати будь-який запобіжний захід, якщо немає достатніх підстав для висновку, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. За таких обставин від обвинуваченого лише відбирається зобов’язання про явку на виклик слідчого.
Таким чином, висновок суду про обрання будь-якого запобіжного заходу, а тим більше такого суворого як взяття під варту, має випливати виключно з матеріалів справи, які свідчать, що в умовах волі обвинувачений буде ухилятися від слідства, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Причому, якщо йдеться про можливість ухилення від слідства та суду, то необхідні протоколи допитів свідків чи інші докази здобуті в результаті проведення оперативно розшукових заходів, що Унгурян О.П. висловлювала наміри ухилитися від слідства та суду.
Слідчим не було надано суду жодних реальних доказів, які б підтверджували твердження про те, що підозрювана Унгурян О.П. буде намагатися скоїти хоча б одну із вказаних дій, або перешкоджати встановленню істині в справі, а також ухилятися від слідства.
Таким чином, доводи слідчого є лише припущенням, що грубо суперечить вимогам ст. 62 Конституції України, та ст. 22 кримінально-процесуального Кодексу України, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи.
Якщо ж мова йде про можливість вплинути на хід слідства, то суд мав би послатися на наявні у справі докази, що Унгурян О.П. такі наміри висловлювала чи здійснювала безпосередні дії щодо цього.
Місцевий суд, розглянувши подання, дійшов до висновку, що подання підлягає задоволенню, оскільки Унгурян О.П. підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад три роки, вказана підозра слідства є обґрунтованою, перебуваючи на волі підозрюваний може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, забезпеченню виконання процесуальних рішень з метою уникнення кримінальної відповідальності. Застосування більш м’яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Отже, суд прийняв абсолютно незаконне рішення, мотивуючи його тільки тим, що Олена Унгурян обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину.
Разом з тим, ні в одній нормі КПК не зазначено, що при підозрі особи у вчиненні злочину за який передбачено покарання пов’язане з позбавленням волі понад три роки, єдино-можливим запобіжним заходом може бути лише тримання під вартою.
Згідно п. 3 Рішення Конституційного Суду України № 14-рп/2003 від 8 липня 2003 року у справі про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу вбачається, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу.
Таким чином, суд в основу взяття Унгурян О.П. під варту поклав настільки формальну підставу, що фактично є штампом, який може бути застосований і часто застосовується в будь-якій кримінальній справі при вирішенні таких питань.
При взятті Унгурян О.П. під варту досудове слідство та суд не дотримались жодного з положень керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства»
Цими керівними роз’ясненнями суди націлюються ретельно підходити до розгляду питання про тримання людини під вартою, так як право на свободу й особисту недоторканість є одним із найбільш значущих конституційних прав людини.
Згаданою постановою Пленуму суди орієнтуються на наступне:
взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі), запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають з ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки (п.3);
обов’язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного . (п. 13).
З огляду на такі вимоги закону, слідчий та суд, розглядаючи питання про взяття підозрюваного під варту, повинні були мотивувати, чому більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підсудного, але такі мотиви в винесеній судом постанові відсутні.
Окрім того, ст. 150 КПК України передбачені додаткові обставини, що враховуються при обранні того чи іншого запобіжного заходу, а саме:
сімейний та матеріальний стан обвинуваченого, його стан здоров’я, вид діяльності та інші обставини, що характеризують особу.
Тому згадана постанова Пленуму і акцентує увагу судів на ретельному дослідженні даних про особу обвинуваченого, зокрема:
з’ясовуються дані про попередні судимості, соціальні зв’язки особи, її схильності (чи вживає наркотики, алкогольні напої тощо), поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі (чи не ухилялася раніше особа від слідства, суду або виконання судових рішень, чи не вчинювала злочини проти правосуддя);
дослідженню підлягають і відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків та не займатиметься злочинною діяльністю (п.10).
Так, ретельне дослідження даних, про особу підозрюваного дає змогу прийти до висновку, що є довіра до такої особистості, що він не буде ухилятися від слідства, не буде перешкоджати встановленню істини у справі чи вчиняти злочини при застосуванні іншого ніж тримання під вартою запобіжного заходу.
За підозрювану поручилось 15 депутатів сільської ради, 2 депутати районної ради та один народний депутат України.
При прийнятті рішення про зміну запобіжного заходу Унгурян О.П. у вигляді тримання під вартою і обрання запобіжного заходу підписки про невиїзд також суду необхідно зважити на норми Міжнародного права та міжнародної судової практики, що є невід’ємною частиною національного законодавства, зокрема, в питаннях обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканість людини і громадянина.
Європейський суд з прав людини при вирішенні справ за заявами про необґрунтованість ув’язнення обвинувачених до моменту постановлення судового рішення дійшов висновку, що саме тяжкість обвинувачення, як правило, несправедливо висувається урядами для виправдання утримання обвинуваченої людини під вартою.
Тому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини завжди в цих питаннях звертається до положень Європейської декларації з прав людини, що кожен обвинувачений має невід’ємне право на розгляд справи неупередженим і справедливим судом впродовж розумного строку, або на звільнення навіть до початку судового розгляду; таке звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в судове засідання. Саме такі гарантії надавались суду депутатами всіх рівнів.
Суд, попираючи Конституцію України та національне і європейське законодавство з прав людини, незаконно арештував тридцяти дев’яти річну вагітну підозрювану Унгурян Олену.
Захистом було подано апеляцію в надії на неупереджений і справедливий судовий розгляд.
Але апеляційним судом, цинічно і незаконно було відмовлено в її задоволенні, а хвору вагітну жінку, матір двох неповнолітніх дітей, без будь яких правових підстав, було залишено тримати с Київському слідчому ізолятор.
Пробувши там три дні, в Олени стався зрив вагітності. Третю дитину батьки чекали десять років.
Зараз Олена Унгурян перебуває в СІЗО в тяжкому стані та потребує негайного стаціонарного обстеження та лікування.
07.10.2011 року прокурором Київської області порушено кримінальну справу № 47- 1435 щодо головного бухгалтера Віта-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Унгурян Олени Петрівни за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
В цей же день Унгурян О.П. затримано слідчим в порядку ст. 115 КПК України.
10.10.2011 року слідчий в ОВС прокуратури Київської області Ковальчук Ю.О. звернувся до суду з поданням, погодженим заступником прокурора Київської області, про обрання запобіжного заходу підозрюваному Унгурян О.П. взяття під варту.
Захист вважає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому постанова суду підлягає зміні з наступних обставин.
Постанова суду підлягає зміні у зв’язку з формальним підходом суду до вирішення питання про обрання найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання Унгурян О.П. під вартою, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинами справи.
Так, статтею 148 КПК України дійсно передбачена можливість обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу з метою запобігти спробам:
ухилитися від слідства,
перешкодити встановленню істини у кримінальній справі,
продовжити злочинну діяльність.
Більше того, усі висновки слідства та суду про неможливість забезпечити належну поведінку підозрюваного за іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу не тільки не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи, а повністю суперечать їм.
заходу.
Суд безпідставно не взяв до уваги те, що підозрюваному Унгурян О.П. виповнилось тридцять дев’ять років, вона ніколи не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, вела законослухняний спосіб життя. Одруженої, виховує двох неповнолітніх дітей, та знаходиться в стані вагітності в даний час. Має на утриманні хвору матір пенсіонерку. Стан її здоров’я є незадовільний, оскільки хворіє декількома хронічними захворюваннями, в зв’язку з чим потребує періодичного лікування в умовах стаціонару. Має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.
З огляду на зазначені характеризуючи дані, відсутні будь-які підстави вважати, що під час судового слідства Унгурян О.П., якщо не буде під вартою, буде продовжувати злочинну діяльність або ухилятися від правосуддя.
Таким чином, безсумнівним є висновок, що рішення суду про взяття Унгурян О.П. під варту ґрунтується виключно на тому, що вона підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання пов’язане з позбавленням волі понад три роки.
При такому підході до викладення підстав про взяття підозрюваного під варту не може не скластися враження, що для конкретного судді просто не існує іншого запобіжного заходу, окрім взяття під варту.
Саме тому, щоб не допустити цього, законодавець по змісту ст. 148 КПК і передбачив, що запобіжний захід будь-якого виду не може обиратися лише з огляду на суб’єктивну думку чи бажання слідчого чи судді. Для цього мають бути достатні підстави, що вбачаються з матеріалів справи про те, що без обрання того чи іншого запобіжного заходу, не буде забезпечена належна поведінка підозрюваного, обвинуваченого або виконання ним процесуальних рішень.
Однак, такі теоретичні викладки на сьогодні, на жаль, ще не находять відображення в свідомості судової влади при здійсненні судового контролю за органом досудового слідства.
сільської ради.
Таким чином, захист вважає, що у апеляційного суду є всі законні підстави для обрання підозрюваному Унгурян О.П. запобіжного заходу — підписки про невиїзд. Вона не зможе привести до істотних негативних наслідків, зокрема, до втрати доказів. Таке рішення буде законним, справедливим, гуманним та відповідати практиці Європейського суду з прав людини і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 5, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», ст., ст. 347, 348, 367, 369, 382 КПК України,
П Р О Ш У:
Змінити постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 жовтня 2011 року в справі № 4-594/11р. щодо обрання відносно Унгурян Ольги Петрівни, 1972 року народження, що підозрюється досудовим слідством у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, запобіжного заходу у виді взяття під варту та ухвалити рішення про обрання запобіжного заходу підписки про невиїзд.
По материалам ord-ua.com