Кирилл Куликов – поторопившийся предатель

В конце избирательной кампании самыми смешное время наступает тогда, когда аутсайдерам становится страшно от перспективы приближающихся разборок относительно разворованных денег «спонсоров». Первой сдали нервы у Королевской, которая уже предлагает судить социологов за низкую «оценку» собственного рейтинга. Приятная истерика. Еще приятнее смотреть на физиономию Ефремова. Но с Королевской все просто и пошло. Деньги украли, теперь страшно. Есть, однако, случаи еще более гнусные. Когда не выдерживают нервы у провокатора или «крота». Сейчас нервы не выдержали у Кирилла Куликова, человека выдвинутого партией «Удар».
В данном случае абсолютно не важно прошлое Куликова, даже то, что он – «тушка» по жизни, что голосовал за назначение Пшонки генпрокурором и тому подобное. Самое гнусное заключается в том, что человек, всячески демонстрирующий близкие отношения с Кличко, сейчас абсолютно открыто его предает. Причем, предает весьма поспешно, еще даже не дождавшись долгожданного мандата.

О том, что Банковая будет «мочить» неожиданно вырвавшегося вперед Кличко, было известно давно. И даже известно по каким направлениям. Боксер Мазурок, Бакай, убийство «Рыбки». Вброс «поганок» будет массовым и, как своейственно «регионалам» – тупым и бесполезным. Смешно слышать от бандитов нынешних обвинения в якобы бандитизме 20-летней давности в адрес человека с мировой славой и незапятнанной даже для пуританской Германии репутацией. А обвинения в убийстве «Рыбки», если бы даже и соответствовали действительности, сейчас могли бы вообще сыграть «в плюс». Потому как если одного бандита человек убил, то есть надежда, что и нынешних бандитов «упокоит». Так вот, массовый слив регионального «компромата» на Кличко ожидался давно. Но даже для нас было удивительным, что первым, кто этот «компромат» опубликовал был «соратник» Кличко – Куликов. Причем, особая подлость заключается в том, что Куликов приписал авторство этой «компры» Объединенной оппозиции. Что также легко прочитывается как желание Банковой стравить между собой Объединенную оппозицию и «Удар».
Итак, что же опубликовал в своем блоге на «Украинской правде» Куликов? Приводим текст.
“Об’єднані опозиціонери” знайшли вбивцю з “Каравану” (або по Марку Твену “Як я балотувався у губернатори”. Частина І)

До мене звернувся журналіст, якого за матеріальну винагороду попросили розмістити матеріал, згідно з яким, за спиною вбивці з “Каравану” стоїть… кандидат в народні депутати по 212 Дарницькому виборчому округу Кирило Куликов, якого висунула політична партія Віталія Кличка “УДАР”.

У листі журналіста, зокрема, йдеться:

“высылаю часть документа, относящегося к личности нашумевшего в ТЦ “Караван” стрелка. Документ составлялся не мной, но, … обладая обширными знаниями как относительно отечественного криминалитета, так и политикума, могу подтвердить значительную часть данной информации”.

Мені здається, як людині, яка мала досвід роботи в правоохоронних органах, документ складений колишнім працівником правоохоронних органів, який має велику фантазію, але при цьому є власником не дуже великого розуму.

Додаю текст статті, яка повинна була вийти в друк:

“За попередньою інформацією Мазурок Ярослав Теодозійович, 13.06.1974 р.н., народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області, має судимість за ухилення від військової служби. Але в своїх біографічних даних, у тому числі й на інтернет-ресурсах він неодноразово зазначав, що після закінчення школи проходив військову службу в сухопутних військах Республіки Узбекистан колишнього СРСР. Цікаво те, що 18-річчя Мазурок Я. Т. відмітив у 1992 р., коли вже за межи України для проходження військової служби українські громадяни не направлялися (за виключенням випадків відправлення миротворчих сил згідно процедури, визначеної існуючим законодавством).

Така фальсифікація відносно військової служби Мазурку Я.Т. була потрібна не тільки для самоутвердження й розширення можливостей для працевлаштування, але й для подальшого пояснення підстав, за якими відбулося його знайомство з відомим сьогодні в український політиці Куликовим Кирилом Борисовичем, який саме у час, вказаний Я. Мазурком як термін проходження військової служби в Узбекистані, навчався у Москві у Вищому Краснознаменному інституті військових перекладачів на факультеті “міжнародна журналістика” (готував фахівців для Головного розвідувального управління МО СРСР). За легендою особисте знайомство Мазурка Я.Т. та Куликова К.Б. відбулося під час стажування останнього (з урахуванням стадії закінчення військових дій у Афганістані у південних республіках СРСР стажувалося багато курсантів, які в подальшому робили свою кар’єру у ГРУ МО).

Куликов Кирилло Борисович, народний депутат від “НУ-НС”, колишній керівник бюро Інтерполу в Україні під час першого керування МВС Юрієм Луценко, кандидат у народні депутати від політичної партії “УДАР Віталія Кличка”. До речі, в офіційних автобіографіях Куликов К.Б. не згадує повну назву військового закладу, в якому навчався, а саме – “військових перекладачів”.

За деякими припущеннями, які мають підтвердження, Куліков К.Б. співпрацював з “лужниківською” ОПЗ, а після повернення в Україну був одним з їх активних представників, створивши декілька різних фондів, які фактично були кришою для “лужниківців” на території України. В першу чергу вони – у тому числі й шляхом рейдерських захоплень – брали під власний контроль систему українських обленерго. Відомо, що свої дії на території України вони координували з керівництвом Російського акціонерного товариства “ЕЭС России”. Керував цим процесом Макс Курочкин, вбитий у 2007 році снайпером. Слід враховувати, що на момент вбивства Курочкина Куликов К.Б. вже не працював у системі МВС, але беззаперечно мав надійні й впливові зв’язки.

Також відомо, що переїзд наприкінці 90-х років до Києва Мазурка Я.Т. пов’язаний з переїздом у столицю Марченка Юрія Олександровича, 04.05.1957 р.н., який свою комерційну діяльність розвивав на кошти, здобуті незаконним шляхом і вкладав їх у діяльність комерційних структур, що функціонували у м. Києві. Мазурок Я. був чи особистим охоронцем Марченка Ю.О., чи то забезпечував охорону його комерційних структур.

Довідка. Марченко Юрій Олександрович, 04.05.1957 р.н., народився у м. Кам’янка-Бузька Львівської області. За наявними даними значиться:

- на 2005 рік – засновником ПП “АЙ ті ДЖІ” (ЄДРПОУ – 33399293), юридична адреса: м. Київ, вул. Басейна, 6-А. Вид діяльності – інші види оптової торівлі.

- на 2008 рік – за тією ж юридичною адресою (!) – засновником ПП “Максимум Трейд” (ЄДРПОУ – 33939443). Види діяльності – оптова торгівля паливом, виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення та ядерних матеріалів.

- на 2010 рік – співзасновником товариства індивідуальних забудовників “Золоче” (ЄДРПОУ -26437007).

Крім того проведеними заходами встановлено, що Марченко Ю.О. ще з самого початку незалежності зрозумів доцільність поєднання кримінального бізнесу з політикою. Так, у 1993 році він, представляючи Народний рух України В’ячеслава Чорновола, реєструє Комсомольський міський осередок (Полтавська область) цієї політичної партії й згідно з документами особисто очолив вказаний осередок (Св.N1/882 від 24.11.1993р). Ця територія на той час знаходилась під контролем ОЗГ “Європейці” (м. Прилуки), які контролювали близько семі центральних областей та користувалися підтримкою тієї ж російської ОЗГ “Лужниківці”. До речі, пізніше, коли почався суттєвий похід кримінальних авторитетів у велику політику, керівники “Європейців” подалися після так званої “помаранчевої революції” до лав БЮТ, тримаючи під контролем у тому числі частину паливно-енергетичного ринку (газ, газовидобування, постачання, переробка й вироблення палива, контрабанда продуктів паливно-енергетичного ринку).

Є інформація, що Кирило Куликов співпрацював із фірмою “Europa Capital Management A.S.”, підконтрольною лідеру “Європейців”, народному депутату від БЮТ Валерію Дубилю. Ця фірма разом зі “словацькою” компанією “VS Energy”, яку контролював російський бізнесмен К. Григоришин, за допомогою політичного лобіювання Віктора Медведчука та братів Суркісів формували підконтрольну собі систему обленерго та інших підприємств паливно-енергитичного комплексу.

Ці рейдерськи захоплення відбувалися не без відома та не без участі керівника ДУСі Ігоря Бакая, допоміжним ланцюгом якого у фінансово-технічних оборудках й був вище зазначений Марченко Ю.О., який ані за фахом, ані за наявністю фінансових ресурсів просто не міг самостійно займатися таким затратним бізнесом на такому рівні. Але ж відомо, що в окремі періоди на фірмі Марченко Ю.О. офіційно працювало всього 2 працівника.

Згаданий раніше Марченко Ю.О. мав зв’язки по бізнесу й спільні бізнес-схеми з Ігорем Бакаєм.

Існують підстави вважати, що, займаючись таким бізнесом, Марченко Ю. О. потребував озброєну охорону, яку б виконувала довірена особа. Такою особою, враховуючи спільний переїзд Марченко Ю. та Мазурка Я. до Києва, є всі підстави вважати саме Мазурка Ярослава Теодозійовича. Крім того багато що вказує на те, що Мазурок Я. Т. не тільки постійно тренувався боксом, тримаючи себе у добрій фізичній формі, але й пройшов нелегальну спеціалізовану військову (бойову) підготовку, досвідчений у користуванні зброєю, особливо на коротких дистанціях (що в першу чергу притаманно особистим охоронцям).

В свою чергу звертає на себе увагу той факт, що нібито офіційно Марченко Ю. та Мазурок Я. за невстановлених особистих причин розійшлися приблизно у 2006 році. Це може свідчити про наступне:

а/ з-за відсутності І. Бакая скоротилися та/або змінилися існуючі раніше бізнес-схеми Марченка Ю., він змінив стиль життя та щоб не привертати зайву увагу відмовився від особистої охорони (але це не заважало час від часу їм підтримувати стосунки);

б/ Марченко Ю. “публічно” розірвав відносини з Мазурком Я. для того, щоб в подальшому мати змогу використовувати його по своїх справах та дорученнях без будь-якої прив’язки один до одного.

Слід зауважити, що, користуючись службовим становищем, Кирило Куликов як керівник Національного бюро Інтерполу в Україні зняв по системі Інтерпола червону картку відносно колишнього керівника ДУСі – Ігоря Бакая, який після 2004 року знаходився у міжнародному розшуку, перебуваючи у Росії, та на майно й активи якого було накладено арешт. Відразу після зняття Куликовим червоної картки Бакай з’являється в Україні, розпродає власне майно, виводить свої активи з України та повертається до Росії. Через 10 днів після зняття червоної картки (коли Ігор Бакай вже вирішив всі свої фінансові справи в Україні), Куликов знову об’являє в міжнародний розшук пана Бакая. Крім того відомо, що боксерську кар’єру брати Клички починали саме завдяки підтримці й інших фінансових домовленостей з Ігорем Бакаєм. За деякою інформацією, попередня домовленість І. Бакая та братів Кличків передбачала вкладання в них коштів на підготовку та міжнародну розкрутку, за що Клички повинні були виплачувати І. Бакаю до 50% отриманих ними гонорарів до 2011 року. Але, скоріш за все, всі домовленості сплутала у 2004 році “помаранчева революція”, Кличко “засвітилися на “Майдані”, демонструючи міжнародну підтримку своєю присутністю. Після чого вони заснували власну компанію, яка займалася та займається організацією боїв Кличків, у тому числі – визначенням й розподілом гонорарів та інших фінансових виплат без посередників. Можна припустити, що таким чином Клички не дотримались домовленостей з І. Бакаєм та між ними залишились не вирішенні фінансові питання. Не виключено, що дії Кирила Куликова вже тоді були скоординованими з братами Кличко в залік існуючих між ними та Ігорем Бакаєм на той момент фінансових відносин.

Встановлено, що й на даний час Віталій Кличко підтримує зв’язки з Ігорем Бакаєм, його братом – Олегом, а також із Юрієм Луценко.

Необхідно відмітити, що Кирило Куликов тривалий час ніяк не пов’язував себе ані з Кличками, ані з політичною партією “УДАР Віталія Кличка”. Довгі роки він був членом “НУ-НС”, членом “Народної Самооборони”, крім того з 08.2010 р. – членом Єдиного Центру (Віктора Балоги). Залишаючись у фракції “НУ-НС”, він на своєму офіційному сайті вказував належність до маловідомої політичної партії “Вперед, Україно!” (не плутати з партією Наталії Королевської “Україна – Вперед!”). Й лише у парламентський кампанії цього року він був висунутий партією “УДАР Віталія Кличка” в якості безпартійного по мажоритарному округу N212 (м. Київ, Дарницький район).

Але не слід виключати, що ініціатором вище згаданого переїзду до Києва Марченка Ю.О. та Мазурка Я.Т. був не Марченко, який розумівся на бізнесі й мав кошти, а Мазурок Я.Т. – завдяки своєму кримінально-боксерському минулому та знайомству з Палатним Артуром Леонідовичем (близька до Кличків людина, один з лідерів політичної партії “УДАР”). За існуючою інформацією, Артур Палатний на початку 90-х років був одним з авторитетів у кримінальному середовищі Києва, приймав участь у долі братів Кличко, а також співпрацював з Ігорем Бакаєм.

Тому вірогідно, що А. Палатний в пошуках надійної у кримінальному бізнесі людини запропонував Мазурку Я. Т., знаючи про його тісні зв’язки з Марченко Ю.О., переїзд до Києва та подальшу співпрацю, познайомивши Марченка Ю.О. з І. Бакаєм.

Слід відзначити, що в березні цього року (2012 р.) лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко в ефірі “5 каналу” під час інтерв’ю зробив заяву стосовно головних причин й умов, які заважають об’єднанню “Громадянської позиції” з політичною партією “УДАР Віталія Кличка”. Серед цих умов А. Гриценко крім іншого назвав наступне:

“З партії Кличка повинні піти люди з кримінальним минулим”.

На перемовах (між Гриценко та Кличко – примітка) Анатолій Степанович вимагав від Кличка виключити зі списку партії “УДАР” кримінального авторитета Артура Палатного. Як відомо, Палатний є особистим другом Віталія Кличка – саме Палатний привів у 1992 році братів Кличків у бригаду Віктора Рибалко – “Рибки”, яка займалася рекетом на київських ринках. Саме Палатний познайомив Кличка з одіозним олігархом Ігорем Бакаєм. Й самі Клички не приховують, що “Рибка” та Бакай були їх спонсорами. Відомо, що Палатний є одним зі спонсорів виборчої кампанії Кличка.

“Питання про зв’язок Палатного та Кличка – це головна перепона на шляху об’єднання “Громадянської позиції” та “УДАРу”.

Окремі видання також повідомляли, що люди з оточення Анатолія Гриценка підтверджували, що лідер “Громадянської позиції” наполягав на виключенні Артура Палатного з “УДАРу” не тільки заради об’єднання двох політичних сил на парламентські вибори, але й на випадок підтримки з боку “Громадянської позиції” Віталія Кличка у разі його участі у виборах мера Києва.

Пізніше, 4 травня 2012 року, у журналі “Власть Денег”, N17, Артур Палатний давав власне інтерв’ю, намагаючись згладити ситуацію й звести її до наклепу з боку конкурентів. Але слід зацітувати одне питання та його відповідь з цього інтерв’ю:

“Но то, что Кличко сотрудничали с Бакаем, вы отрицать не будете? Правда, что их познакомили вы?

- Было смешно читать, когда написали, что я познакомил Игоря Бакая с братьями Кличко. Я лично знаком с Бакаем, но произошло это знакомство в 1999-м или 2000-м на крестинах Егора, старшего сына Виталия.”

Вище зазначена інформація дає підстави вважати, що дії Мазурка Я. могли бути навмисними та спланованими, щоб підсилити соціальну напругу в суспільстві.

В будь-якому разі зазначена інформація дає підстави стверджувати про існування лінії зв’язків Мазурка Я.Т. через Марченка Ю.О. з представниками політичної партії “УДАР Віталія Кличка”.

Интересный текст, не правда ли? На самого Куликова там в сущности и компромата никакого нет. Наоборот, некий флер загадочности присутствует. Тут тебе и элитное военное учебное заведение и намеки на какое-то отношение к афганской войне. Зато присутствует главное – имя Кличко связывается с «Караванским стрелком» – Мазурком. После этого вброса у меня лично появились подозрения относительно того, что все эта история со стрельбой – «постанова». Скорее всего – от заснятого начала и до неведомого нам пока конца. Странные бескровные убийства из непонятного оружия со свойствами «галактического лазера». Молчание насчет похорон 2 из 3 убитых охранников. Смонтированная и неожиданно быстро вброшенная в эфир видеозапись. Даже местонахождение гаража, в котором Мазурок якобы мастерил свое супероружие навевало определенные воспоминания. Потому что именно в гараже на улице маршала Гречко находилась «лаборатория» «оружейника Шульца», в миру Мельниченко, который якобы изготовил «ствол» из которого был застрелен Валерий Прыщик. Вобщем, впечатление, что сценарий «Караванского побоища» писали несколько людей, один из которых – старый убоповец со спутанными воспоминаниями.
Но вернемся к Куликову. Понимает ли Кличко, что наличие в «Ударе» подобных провокаторов может коренным образом изменить отношение избирателя ко всей партии? Понимает ли Кличко, что Куликов сейчас уже открыто работает против самого Кличко? Понимает ли Кличко, что именно благодаря таким провокаторам как Куликов, единый фронт оппозиционных сил против действующей власти может так и не стать настоящим фронтом?
Ответ на это может дать предстоящий съезд «Удара». Если провокаторы типа Куликова на нем будут сняты с выборов – значит понимает. Если нет – то Кличко продемонстрирует собственную зависимость от крайне сомнительных типов, что может поставить крест на его политической карьере.

По материалам: ord-ua.com