Шпигунські пристрасті: спецоперація чи провокація СБУ?

671

Відверто кажучи, широка громадськість мало що знає про роботу Служби безпеки України. Час від часу долинає якесь відлуння про «дахування» бійцями невидимого фронту контрабандних потоків на кордоні, про спійманих на величезному хабарі власною службою безпеки працівників-перевертнів СБУ, чи про поодинокий успіх у справі стеження, а потім і впіймання екс-судді Ігоря Зварича… Але сьогодні маємо унікальний випадок простежити за тим, як, власне, працює ця служба зсередини…

З 16-ти років львів’янка Анна П-ва. мешкає окремо від батьків, зовсім із ними не спілкується та не отримує ніякої підтримки. За фахом Анна — художник-графік, (закінчила училище імені І. Труша), проте через життєві труднощі змушена підробляти на життя ремонтами. Окрім того, впродовж останнього року дівчина знайшла ще один непоганий вид підробітку: вона замовляє через інтернет розмаїті товари в китайських фірмах, знову ж таки для інтернет-клієнтури. Такий підробіток не потребує капіталовкладень, приміщень складів чи магазину, все можна робити он-лайн. Достатньо на відповідних сайтах заснувати свій електронний кабінет і виставити список гіпотетичних товарів, які на ваше бажання організатор такої справи замовить і доставить вам за невелику суму.

Чому клієнти не можуть узяти й купити товар безпосередньо в постачальника? По-перше, не кожен хоче за це братись, по-друге, не кожен уміє, по-третє, всюди є свої ризики і несумлінні партнери. Тобто весь ризик наша героїня бере на себе. В разі, якщо замовлений товар губиться чи псується в дорозі, якщо фірма висилає неповний комплект, пошкоджену річ чи взагалі не висилає замовлення, якщо товар з невідомих причин затримують на митниці чи гублять на пош

Як художник за фахом, Анна вирішила спеціалізуватися на оригінальній біжутерії, прикрасах, а також сонячних батареях і комплектаціях до них. Рік тому на всеукраїнському сайті продажів вона відкрила свій електронний кабінет і виставила фото товару, який може для вас замовити.

Нетаємничий «замовник»

«У жовтні через електронну пошту зі мною зв’язався чоловік на ім’я Олексій і попросив про ділову зустріч, — розповідає Анна. — Ми зустрілися в «Магнусі», мій співрозмовник прийшов не один, а з другом, якого представив як свого ділового партнера Віталія. Саме з ним у нас переважно й велася бесіда. Віталій назвався приватним підприємцем, який має свою «точку» на радіобазарі й відкриває магазин у Тернополі. Сказав, що його цікавлять технічні товари із вбудованими камерами та диктофонами. Я пояснила, що таке не продаю, що у мене інша специфіка. Тоді Віталій сказав: «Ну, починається, так не цікаво, про що ми можемо говорити…?»

Як пригадує Анна, розмова заходила і на особисті теми: соціальний статус, рід занять, хто батьки. Це вже пізніше дівчина зрозуміла, навіщо такі дані були новому знайомому: адже хто стане на захист фактично сироти?

Врешті попрощалися з умовою зустрітися за два дні — Віталій обіцяв подумати над замовленням комплектацій до сонячних батарей. «За два дні ми зустрілись на вулиці Шота Руставелі, — веде далі розповідь Анна, — я принесла фотоелементи для сонячних батарей, мій співрозмовник їх уважно оглянув і сказав, що зараз цим не цікавиться, але можливо, вони знадобляться йому як товар для нового магазину в Тернополі, що дало мені надію на співпрацю. Але наразі йому потрібні технічні новинки з вмонтованими відео- та звукозаписувальними пристроями. А потім він захвилювався, запитував, чи зареєстрована я як приватний підприємець, аби в разі невиконання моєї частини угоди подати на мене в суд».

Порушення закону профінансувало… СБУ!

Зі свого боку дівчина запропонувала такі гарантії: покласти гроші замовника на рахунок у банк, написати від свого імені розписку, а перше замовлення зробити мінімальним — дві-три одиниці. Клієнт наполіг на великому замовленні — орієнтовно 35 одиниць вартістю аж 12,5 тисячі гривень. За кілька днів Віталій прийшов на зустріч з Анною разом із другом Павлом. Усі троє пішли до відділення банку, там Віталій отримав готівку від Павла і поклав на рахунок Анни 12,5 тис. грн. Дівчина віддала Віталію чек та розписку про замовлення ним спецзасобів. У грудні наша героїня зробила все замовлення для клієнта. Забігаючи наперед, скажемо: все замовлення безперешкодно пройшло митний контроль України та було доставлено «Укрпоштою».

Викриття «злочинця»

Перше замовлення надійшло на диво швидко, буквально за 10 днів. Це були кілька наручних годинників із вмонтованою відеокамерою. Проте Віталій відмовився їх одразу забирати, сказав, йому треба все разом, розповіла наша героїня. 10 січня надійшла нова партія товару, її Анна замовляла, вказавши адресу свого товариша Миколи — з робочих міркувань. Того ж 10 січня дівчина зустрілася з Віталієм та його другом Павлом у піцерії в центрі Львова. Як уточнила оповідачка, час і місце зустрічі замовник обирав сам. Анна принесла свій пакунок, її товариш Микола підвіз другу партію товару — ручки, комп’ютерні миші, флешки — усе з вмонтованими відео- чи звукозаписувальними пристроями.

А далі, пригадує дівчина, все відбувалось, як у детективному серіалі: звідкись узялися високі серйозні чоловіки у чорних шкіряних куртках і оточили їхній столик щільним кільцем. Віталій та його друг Павло дістали посвідчення співробітників СБУ…

Анну П. працівники держбезпеки звинуватили в продажі «незаконного» товару — технічних пристроїв негласного отримання інформації. Одразу з піцерії нашу героїню та її товариша повезли у відділок міліції на вул. С. Бандери. Дорогою Анна зателефонувала знайомому адвокатові, його потім іще довго не допускали до підзахисної. Товар, звісно, вилучили. Коли наша героїня підписувала акт вилучення, вона запам’ятала прізвище Віталія — Дереневський. Розмова у відділку з працівниками СБУ Павлом та Віталієм тривала години зо дві.

«Здебільшого, я намагалася достукатися до їхнього сумління, адже вони спершу підштовхнули мене до дії, про незаконність якої я не здогадувалася, а потім нібито «взяли на гарячому», зробили злочинцем, — зітхає Анна. — Канал продажу, який працівники СБУ так браво викрили, насправді був створений і перекритий ними ж! Спонукання до злочину у християнстві вважається гріхом. Ну і в Кримінальному кодексі є така норма. Коли я запитувала Віталія, а які конкретно спецзасоби в Україні заборонені, то він і не знав, де це прописано, яким документом, який той перелік… А ще знаєте, що цікаво: після вилучення товарів і виголошення обвинувачення, Віталій роз’яснив, що в даному разі сума замовлення не має значення, досить і однієї одиниці товару». На прощання Анна запитала, що буде з вилученою дорогою технікою. Працівники СБУ відповіли, що знищать її. Громадо, скажіть, ви у це вірите?

16 січня у тому ж відділку міліції нашій героїні вручили Постанову про порушення кримінальної справи за підписом слідчого Олександра Заремби.

У постанові зокрема йдеться про висновки спеціаліста № 27 від 11 січня 2012 року. Саме цей спеціаліст, згідно з документом, встановив, які саме речі з вилучених належать до спеціальних технічних пристроїв негласного отримання інформації, а які ні. Чверть вилучених речей не були зараховані до розряду заборонених. Копію висновку спеціаліста № 27 Анні П. не дали навіть на її прохання, тож яким чином фахівець зробив ці висновки, на які документи опирався — досі не відомо. Наразі нашій героїні загрожує штраф від 3 до 17 тис. грн або термін ув’язнення від 2 до 4 років. На прощання дівчині сказали, що їй і так пощастило, адже могли приписати ще й контрабанду! Пильні ви наші, та ж весь цей товар пройшов через МИТНИЦЮ з повним описом найменувань продукції!!! Яка контрабанда?!

Кожному по статті

На сайті autoua.net у розділі «форум» читачі порталу навіть створили спеціальну тему: «Замовив у Китаї приховані камери — результат: СБУ». Виявляється, випадок Анни — не єдиний. «Брат за нещастям» нашої героїні детально розповів, як замовив у Китаї брелоки з вмонтованими камерами, як їх затримали на митниці, а після його звернення справу передали в СБУ. Працівники цієї установи, своєю чергою, звинуватили чоловіка в контрабанді (!), а також у придбанні, використанні та продажі спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Дома в обвинуваченого навіть провели обшук із вимогою віддати спецзасоби, тоді як митниця їх так і не віддала.

Учасники форуму пригадували аналогічні справи і жартували: «Кожному по статті»! А варто собі тільки уявити бідних іноземних туристів, яких Україна так запрошує в гості на єврочемпіонат… Цивілізовані люди, звиклі до інноваційних технологій, привезуть із собою пристрої з вмонтованими камерами, і на наших постсовкових теренах їх буде звинувачено в контрабанді та використанні заборонених речей…

Що дивно: паралельно з такими за вуха притягненими справами, в Інтернеті працює магазин шпигунських товарів unit.in.ua. На ньому будь-хто може вільно, хоча й втридорога, придбати масу побутових шпигунських речей. Приховані камери чи/та диктофони тут є в окулярах, бейсболках, краватках, барсетках, запальничках, і, що вже не є новиною для наших читачів, — у наручних годинниках, ручках, флешках. Чомусь на цей магазин працівники СБУ не звертають уваги… Цікаво: а чий він?

В очікуванні відповіді

Чому ж СБУ не звертає уваги на цей магазин; де і ким складено перелік заборонених товарів і що ж, власне, туди занесено; чому на зовсім не масштабну операцію з Анною П. (яка більше нагадує «есбеушну» провокацію: підбили, профінансували, проконтролювали, затримали, розкрили, відзвітували) було витрачено такі солідні кошти і сили; яка доля спіткає придбаний у дівчини товар та що буде з іноземними туристами, в яких виявлять «шпигунські засоби» — «Ратуша» поцікавилися в СБУ та слідчого пана Заремби.

Віталій Дереневський, почувши, про яку справу йтиметься, відповідати на запитання журналіста категорично відмовився. Олександр Заремба спершу погодився на зустріч, але невдовзі передзвонив і знову ж таки відмовився. Прес-служба СБУ поміркувала над списком запитань і попросила офіційний запит. Запит редакція надіслала, нетерпляче очікуємо відповіді.

Що каже закон?

Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва і Службою безпеки України затверджено наказ від 29 січня 2001 року N 17/17 (z0122-01) (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 8 лютого 2001 року).

Ним визначені технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально створені, розроблені, запрограмовані або модернізовані для виконання завдань негласного отримання інформації під час проведення оперативно-розшукової діяльності.

До таких засобів належать:

— спеціальні технічні засоби для негласного отримання та реєстрації аудіо-інформації;

— спеціальні технічні засоби для негласного візуального спостереження та документування;

— спеціальні технічні засоби для негласного прослуховування телефонних переговорів;

— спеціальні технічні засоби для негласного перехоплення та реєстрації інформації з технічних каналів зв’язку;

— спеціальні технічні засоби для негласного контролю поштових повідомлень і відправлень;

— спеціальні технічні засоби для негласного обстеження предметів і документів;

— спеціальні технічні засоби для негласного проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об’єкти та їх обстеження;

— спеціальні технічні засоби для негласного отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі.

Спірні питання щодо належності до СТЗ конкретного технічного засобу, який розробляє, виготовляє і реалізує суб’єкт господарювання, вирішує Служба безпеки України».

Погодьтеся, що з 2001 року технічний прогрес значно пішов уперед. Якщо колись маленькі відеокамери чи диктофони були привілеєм шпигунів, то тепер вони у більшості мобільних телефонів. Проте скидається на те, що наші таємні силовики оцінюють спецтехніку за критеріями часів Джеймса Бонда. Та воно й легше, знаєте, спровокувати на порушення закону недосвідчене дівча, ніж боротися зі справжньою мафією, котра оплела Україну сіткою конвертаційних центрів і «пробила» собі на кордоні пільгові контрабандні «коридори»…

По материалам ord-ua.com