Від слова до діла…Заява заступника Міністра внутрішніх справ про «розборки» над організаторами Майдану-2 виконується в буквальному розумінні…
Учора на засіданні Верховної Ради, коли там було піднято питання про репресії і переслідування громадських активістів, зокрема організаторів Підприємницького Майдану, депутати заслухали доповідь заступника Міністра внутрішніх справ України Василя Фаринника. Суть зводилася до одного: «До кінця березня ми розберемося з активістами Майдану-2». Розборки почалися вже наступного дня — тобто, сьогодні.
Слідчий у кримінальній справі Сеперович у понеділок ввечері, після спалення головою «Коаліції Учасників Помаранчевої Революції» Сергієм Мельниченком портрету Могильова під Адміністрацією Президента, запросив його до ресторану, де умовляв заднім числом підписати деякі документи у кримінальній справі. Але Сергій відмовився порушувати процесуальні норми законодавства, беручи участь у скоєнні нового злочину.
Тоді Сеперович виписав Мельниченкові повістку на 18 березня. Оскільки адвокат Михайленко В.В. не була належним чином повідомлена та не мала можливості у цей день взяти участь у процесуальних діях, вона домовилася зі слідчим з’явитися до нього у вівторок. Мельниченко ж, щоб не порушувати порядок, як того вимагає закон, з’явився сьогодні. Однак всупереч кримінально-процесуальному законодавству, Конституції України та Міжнародній Конвеції захисту прав людини, слідчий Сеперович заявив: «Оскільки Вашого адвоката немає, я призначив свого». У кабінеті знаходилися троє невідомих осіб, яких слідчий представив як понятих і адвоката. Посвідчення «адвокат» не пред’явив, імені не назвав.
Слідчий показав з відстані Постанову про поновлення слідства у кримінальній справі і відразу став читати нове звинувачення. Перед зачитанням він, в порушення закону, навіть не роз’яснив права обвинуваченого. Мельниченко став вимагати згідно закону участі свого адвоката. На це у Сеперовича знайшлася дотепна відповідь: «Або Ви підписуєте нове обвинувачення, або я міняю запобіжний захід на утримання під вартою». Мельниченко спробував пояснити, що такі дії є порушенням закону, розхвилювався — а оскільки нещодавно переніс досить складну операцію, після якої став інвалідом, тим більше, після третьої доби голодування під Адміністрацією Президента, не витримав напруження і знепритомнів.
Ставши на лежачим Мельниченком, як піп над небіжчиком, Сеперович прочитав, як панахиду, текст нового обвинувачення. Мельниченко прийшов до тями вже після приїзду швидкої допомоги. З останніх сил, почуваючись ніби в тумані, Сергій спромігся пояснити, що від допиту і підписання звинувачення не відмовляється, але просить кілька хвилин почекати з продовженням допиту, поки він остаточно прийде до тями. «Немає такої потреби, — зухвало заявив слідчий, — я написав, що Ви відмовляєтеся, і це підтверджено підписами понятих».
За тим Сеперович вийняв папірець, на якому в силу свого стану Мельниченко нічого прочитати не міг, і сказав підписати. «Підписуйте, там усе правильно» — підхопився «адвокат». Не повною мірою усвідомлюючи, що робить, і бажаючи поскоріше вирватися від психологічного пресингу, Сергій Мельниченко поставив на папірці закорлючку, яка мала бути підписом, водночас краєм ока побачив, як Сеперович запихує у кишеню його куртки якийсь папірець. Вже коли вийшов на свіже повітря, вийняв і побачив, що це повістка на допит на 19 березня — тобто, на завтра.
Коли Мельниченко більш-менш прийшов до тями та зажадав від «адвоката» дати свої заперечення щодо начебто відмови обвинуваченого від слідчих дій, той сказав, що все нормально та швидко вийшов з кабінету слідчого. На прохання сказати, принаймні, хто його новий «адвокат», слідчий відповів, що свого адвоката треба самому знати.
Як пояснила з даного приводу адвокат Михайленко В.В., такі дії слідчого є не просто протиправними, а злочинними, і за це слідчий повинен нести кримінальну відповідальність.
Сергій Мельниченко висловився з цього приводу, що такі дії не просто банальна політична розправа, а й фактично, згідно міжнародної практики застосування Конвенції з захисту прав людини, — психологічні тортури над обвинуваченим. Хоча про які права може йти мова, якщо після відміни кріпосного права 150 років тому у нашій країні не залишилось жодних прав…