33 смертних гріха Табачника

Окремі рішення міністра освіти Дмитра Табачника часто викликають обурення як у суспільства в цілому, так і у окремих груп . Ми ж вирішили зібрати в одному матеріалі усі дії міністра, які шкодять національним інтересам України.
І. Корупція

1) Зміна правил вступу до університетів й інститутів у 2010 році дозволили вузам враховувати не лише знання, засвідчені незалежними центрами оцінювання (ЗНО), але й середні бали атестатів. Середні бали атестатів через це різко покращали, а число золотих медалей за порівняно з минулим роком зросло на 30%. Таким чином стимулюється корупція.

2) У правилах вступу до вузів на 2011 рік для певних категорій вступників повернені так звані вступні випробування та співбесіди, зрівняна «вага» сертифікатів ЗНО різних років (хоче ЗНО в різні роки мали різну складність) тощо. Це ще один крок до фактичного скасування системи ЗНО, котра забезпечувала місця у вузах найбільш талановитим дітям незалежно від майнового стану батьків.

3) У липні 2010 року більшість у Верховній Раді, за активного лобіювання Табачником, прийняла закон, що відмінив запровадження в Україні європейської моделі 12-річної школи. Над її запровадженням система освіти працювала 10 років. Повернення до 11-річки вибиває українську освіту із загальносвітового освітнього процесу і робить її невідповідною європейським стандартам, зате наближає українську школу до російської моделі.

4) Навесні 2011 році Табачник ініціював аферу з проведенням так званих «контрольних за єдиним зошитом»: для школярів 5-9 класів несподівано запровадили контрольні за спеціальними збірниками. Батьки школярів були змушені власним коштом купувати ці збірники за ціною в середньому 70 гривень.

5) За виготовлення 3-хвилинного російськомовного ролика про українську освіту у травні 2011 року з бюджету перераховано 918 тисяч гривень, хоча на ринку такі послуги належної якості коштують в 5-10 разів дешевше.

6) Табачник як керівник атестаційної комісії підписав лист про присвоєння нещодавно затриманому аферисту Андрію Слісарчуку звання професора кафедри нейрохірургії.
ІІ. Заміна професіоналів «своїми» людьми,
наступ на академічне й студентське самоврядування

7) Усунення від керівництва центру оцінювання якості знань абітурієнтів професіоналів на чолі з Лікарчуком, які діяли окремо від міністерських структур. Призначення на посаду керівника центру заступницю міністра Зайцеву – котра раніше ніколи тестуванням не займалася і найбільшою «заслугою» якої в освіті була боротьба з «насільствєнной украінізацієй» на Луганщині.

8) Звільнено ректорів низки провідних університетів, включаючи Одеський і Донецький національні. Незважаючи на протести викладачів та студентів, тривалий час не оголошується (станом на 19.12.2011) конкурс на обрання ректора найбільшого українського університету – КПІ.

9) Міністерство різко скоротило держзамовлення на журналістів і політологів Києво-Могилянської академії. Як правило випускники Могилянки відрізнялися від інших широким світоглядом і умінням відстоювати свою точку зору.

10) В 2011 році міністерство скасувало статути створених за європейським взірцем університетів – Києво-Могилянської та Острозької академій. Внаслідок цього університети опинилися в підвішеному стані, а Острозька академія – без ректора і можливості його обрати без чинного статуту.

11) Лобіювання законопроекту, котрий суттєво обмежує і так недостатню автономію вузів.
ІІІ. Русифікація освіти, видавлювання української мови

12) Скасовано обов’язкове складання тестів українською мовою в 2010 році, до якого два роки готувалися випускники. Натомість Табачник всіляко заохочував складання тестів російською мовою.

13) Скасовано державний іспит з української мови для бакалаврів.

14) Міністерство дозволило іноземним студентам в Україні навчатися російською, а не українською мовою, обґрунтовуючи це тим, що через викладання українською мовою число іноземних студентів в Україні знизилося. Насправді навесні 2010 року, коли іноземці навчалися українською, в Україні здобували знання 44 тисячі іноземних студентів, що на 1 тисячу більше ніж рік тому і на 6 тисяч більше, ніж 5 років тому. Справжня мета нововведення – русифікація вищої освіти. Цього буде важко досягти як з технічної, так і з моральної точки зору, якщо іноземні студенти знатимуть українську мову й не знатимуть російської.

15) Скасовано іспит з української мови для вступу до аспірантури та складання кандмінімуму.

16) Розробляється Концепції мовної освіти, центральною ідеєю якого нав’язування в освіті російської мови. Русифікацію буде завуальовано під т.зв. «розмежування понять рідної, державної й іноземної мов». Нав’язується теза, згідно якої українська мова для мільйонів українських дітей не є рідною, а російська – не є іноземною (а отже – є рідною).

17) Створюється система, коли в школах з українською мовою відкриваються російські класи, батьків заохочують, а часто (як наприклад, на Донеччині) – тиснуть на них, штучно нав’язуючи вибір російської мови навчання для дітей. В Одесі з вересня 2011 року практично всі українські школи стали двомовними, така практика поширюється і в інших містах. «Двомовність» шкіл є відомим з радянських часів прийомом, який полегшує цілковите переведення шкіл на російську мову.

18) з 2011 в ЗНО запроваджено додатковий предмет – російську мову. На це реалізацію цього рішення витрачається мільйони гривень. При цьому на тестування з російської зголосилися лише 5 тис. абітурієнтів, і менше 2/3 з цього числа прийшло на тестування. Однак Табачник відмовився скасовувати тест з російської в 2012 році, а його ставлениця - керівниця центру оцінювання якості знань абітурієнтів - Зайцева почала вимагати, щоб вузи (наприклад ті, які готують журналістів) вимагали сертифікатів ЗНО з російської мови для вступу.

19) З 2011 року Міністерство відмовилося підтримувати конкурс української мови імені Петра Яцика, який існує з 2000 року, охопив за цей час до 5 мільйонів людей в 20 країнах світу і переможці якого отримували премію від 3 до 7 тисяч гривень за кошти покійного мецената.
IV. Нав’язування російсько-радянського бачення історії

20) Табачник заявив, що учні повинні розглядати на уроках літератури тільки тих письменників, які давно померли. Таким чином учні позбавляються найцікавішого для них пласту літератури – сучасного.

21) Міносвіти перевидає підручники з історії в яких замовчуються факти боротьби українців за незалежність, про Голодомор. Нав’язується ідея про необхідність узгодження змісту історії з Росією, що означає вивчення радянсько-російської міфології замість реальних фактів історії нашої країни.

22) Замість зарубіжної літератури у школі вивчають російську літературу. Цей фінт прикривало запровадженням курсу «світової літератури», де, за словами Табачника «російська література займатиме найбільший обсяг - три чверті навчального процесу». «Першочергове завдання міністерства» (!), - заявив Табачник, - «повернення російської літератури мовою оригіналу» (а зовсім не боротьба з корупцією в освіті і не нові освітні чи наукові досягнення).

23) Повернулася радянська мілітаристська гра «Зарніца».

24) Табачник постійно бере участь у зібраннях українофобів і російських шовіністичних організацій, сприяє їх проведенню, у т.ч. в навчальних закладах. Наприклад, в Педагогічному університеті ім.. Драгоманова відбувся організований Російським інформаційним центром «Україно-російський культурно-мовний простір: від протистояння до єдності». Міністр освіти Табачник разом з учасниками зібрання озвучили геніальне відкриття – в Україні вже не одна нація, а дві – російська і українська. Організатори конференції навіть заявили, що російська більшість в Україні готова «захищати права української меншини».
V. Надмірна комерціалізація освіти, закриття шкіл

25) Табачник зробив у 2010 році низку заяв, що заохочують підвищення плати за навчання у вузах. На думку міністра, ця плата не може бути нижчою 8-14 тис. гривень на рік («нижче – це демпінгування»).

26) За часи керівництва Табачника закрито понад 600 шкіл. Причому далеко не всі з них – невеликі й сільські. Закриття багатьох шкіл (зокрема, в Донецьку, Макіївці та інших містах Донбасу супроводжувалося акціями протесту батьків та небайдужих громадян). Міністр має оригінальну думку з цього приводу: «Закриття некомплектних шкіл - це не підстава для реагування (прокурорського), а те, чим треба пишатися».

27) В міністерському законопроекті про вищу освіту зникла норма про неможливість підвищувати плату за навчання під час навчання. У разі прийняття законопроекту цю плату можна буде підвищувати необмежено вже після укладення контракту.

28) З 27 серпня 2010 року Кабінет Міністрів ухвалив з подачі Табачника Постанову яка передбачала стягнення зі студентів плати за користування бібліотекою, за отримання довідок, а також за пропуски занять і перескладання іспитів. Найбільш одіозні пункти були скасовані після масових демонстрацій студентів, які почалися 4 жовтня у Сімферополі і за тиждень охопили більшість областей.

29) Наказом МОН №949 від 14 жовтня 2010 року Табачник зобов’язав керівників усіх закладів освіти – від дитсадків до університетів встановити перелік платних послуг. Наказ не лише заохочує стягнення грошей з людей, але і встановлює, що ці гроші не залишаться в навчальних закладах, а підуть «в зокрома Родіни» (спецфонд держбюджету)

VI. Волюнтаризм и непрофессионализм (4 греха)

30) Вступительная кампания-2010 проходила в хаосе. Толпы людей днем ​​и ночью стояли в очередях и даже теряли сознание, чтобы сдать документы в престижный вуз. При этом Табачник саботировал правительственные поручения, призванные исправить ситуацию. 20 июля министр отказался продлевать сроки сдачи документов. 21 июля премьер Азаров поручил продлить эти сроки на 2 недели. Однако 22 июля Табачник продолжил их лишь на 5 дней, что не позволило решить проблему.

31) Волюнтаристским способом изменены учебные программы, несмотря на отсутствие учебников для обучения по новым программам.

32) Вопреки Конституции введен принудительное дошкольное образование детей с 5 лет. В 2009/10 учебные годы, когда только 57% детей посещало детсады, их средняя наполненность составила 108%. Закон о принудительной дошкольном образовании усиливает коррупцию, приводит к страшной тесноте в и без того переполненных детских садах, вопреки Конституции превращает дошкольное образование с права на долг. В сельской местности эту авантюру реализовать невозможно в принципе: часто до ближайшего садика — много километров. В конце 2011 года Табачник заявил, что дошкольным образованием охвачено 99% детей старше 5 лет, однако эти цифры явно не соответствуют действительности.

33) Наиболее одиозные аферы Табачника не поддерживаются даже его однопартийцами — регионалами. Так в декабре 2010 года разработанный Минобразования законопроект, который предусматривал финансирование профтехучилищ из местных, а не государственного бюджета, не получил ни одного голоса. Это при том, что законопроект выносил на рассмотрение парламента Кабмин.
VII. И ПРОСТО неАдекват

Лишь несколько цитат:

«Желание мелко напакостить соседу, предать, украсть что-то, обманув ближнего, готовность потерять глаз, чтобы сосед вовсе ослеп — характерная особенность растущей украинской нации. Отсутствие или забвение героев толкает на героизацию подонков, отсутствие истории, которая берет свои корни из глубины веков, порождает спрос на национальную „родословную“, что уходит к трилобитам»
(источник: «Версии», 15.05.2009г.).

«Только в этом регионе, где лишь в первой половине двадцатого века вчерашние лакеи научились мыть руки и пить „господский напиток“ — кофе, до сих пор не знают, что русские соседи познакомились с этим напитком и с прочими благами европейской цивилизации примерно тогда же, когда и сами европейцы — в эпоху Михаила, Алексея и Петра Романовых, намного раньше байдыкувавших на задворках Речи Посполитой карпатских пастухов»
(источник: «Версии», 15.05.2009г.).

За матеріалами: texty.org.ua