Програми щодо запобігання і протидії корупції — знову повна лажа

28 листопада Кабмін затвердив Державну програму щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки. Після ознайомлення із багатосторінковим документом аплодувати не хочеться. Відтепер зрозуміло остаточно: боротьба з корупцією в державі являє повну й неприховану профанацію. Не відомо й не цікаво чому: чи-то через небажання, чи-то через нездатність влади підтвердити гасла реальною справою. Вчитуєшся в рядки документу, укладеного солідними чиновниками й інституціями й розумієш: таке могли «зліпити» лише аби «відчепилися» - для галочки, без будь-якої надії, що протримаєшся до 2015 року, коли доведеться звітувати за результати «непримиренної війни» із корупцією. Ця війна програна вже сьогодні.

Починаємо вчитуватися й аналізувати. Перше, що цікавить: гроші. Протягом чотирьох років заплановано витратити на всі загальнодержавні заходи щодо здолання корупції 820 млн.грн. Багато це чи мало? Ну, це кому-як… Зазначимо лише, що фінансування переважної більшості заходів ВЗАГАЛІ не передбачено. Самі розумієте: фінансова криза, гроші слід витрачати на найнеобхідніше. За логікою Кабміну, боротьба с корупцією, очевидно, до цієї категорії не відноситься…

А от Міністерство охорони здоров’я має бути задоволено фінансовими перспективи участі в цьому процесі. Адже з 820 млн. МОЗ отримає 803,5 млн.грн. Мабуть за результатами такого розподілу фінансів варто перепризначити тимчасовим відповідальним за реалізацію антикорупційної програми, й забравши ці повноваження у Мінюсту, передати МОЗ.

Дуже дивно, але чомусь Кабмін й Мінюст, який готував Програму за узгодженням із відомствами, вважає найголовнішим елементом здолання корупції в державі… організацію електронного обігу медичних форм (або просто – довідок). На це надважливе завдання вирішено протягом чотирьох років витратити 803,58 млн.грн. – левову частку усього антикорупційного бюджету. Будемо справедливими, за програмою оті 803 млн.грн. підуть не лише на організацію видачі меддовідок. Загально пункт, що споживає ледь не усі гроші програми, міститься у розділі 1 (Реформування системи державного управління та адміністративних процедур)й звучить так: «2. Застосування інноваційних технологій, що забезпечують підвищення рівня об'єктивності та прозорість прийняття органами державної влади рішень, у тому числі прискорення впровадження системи електронного документообігу та електронного цифрового підпису на загальнодержавному і місцевому рівнях». Не зрозуміло одне: який стосунок до всього цього має МОЗ?! Невже в державі не знайшлося кращого відомства, яке знає як все це робити? Загальновідомо, що ключовим гравцем в боротьбі з корупцією в державі є Мінекономрозвитку. Чому люди в білих халатах мають займатися проблемами автоматизації документообігу й запровадженням електронного підпису? Напевно, в контексті цього пункту програми міститься дійсно важливе завдання – створення системи електронної черги. Й, напевно, до її реалізації слід передусім залучити МОЗ, чиї заклади нині являють суцільну дику чергу. Але ж організовувати й впроваджувати ці заходи повинні фахівці Комітету Держінформатизації, власне, як й решту заходів цього пункту програми, який з’їв весь антикорупційний бюджет… Як взагалі можна було насмілитися доручивши все це структурі, яка на тлі перманентних змін міністрів остаточно поховала «профільну» галузь – медицину, на руїнах якої квітнуть численні лобісти фармацевтичних компаній та корупціонери із закупівлі медикаментів та дерибану бюджетних коштів? Безумовно, у МОЗі успішно «розпиляють» оті вісімсот з гаком мільйонів, але який це має стосунок до протидії корупції? Скоріше – до її зміцнення та підтримки.

Власне, на цьому можна було б завершувати наш короткий аналіз змісту цього документу державного значення. Але ми пройдемо цей шлях до останньої сторінки, аби зробити наприкінці один дуже важливий висновок.

Читаємо дуже важливий розділ IV. «Поліпшення умов доступу фізичних, юридичних осіб та об'єднань громадян без статусу юридичної особи до інформації про діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування». В ньому зокрема, планується посилити роль громадськості «у формуванні та реєстрації державної політики». Виявляється, державна політика в нас «реєструється». Як це виглядає практично й де в цьому роль громадськості – не знає ніхто… Поруч знаходимо пункти покращення законодавства щодо доступу громадян до відкритої інформації органів влади, тощо. Але брати участь у поліпшенні законодавства уповноважені всі, хто завгодно: Держкомтелерадіо, МВС, ДПС… але не громадськість. Вгадайте, якими вийдуть ці «покращення» які впроваджуватимуть самі чиновники задля поліпшення контролю за ними з боку громади?

В розділі 5 «Удосконалення системи використання державного майна та бюджетних коштів» знаходимо геть комічну фразу: «запровадження системи дієвого контролю за витратами осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також членів їх сімей». Виходить – за Фрейдом: переплутали державну кишеню з власною. Мабуть, контролювати слід використання коштів бюджету місцевого, або державного, але ж не сімейного… Й таких ляпів у Програмі – більш ніж достатньо, що зайвий раз свідчить про фаховий рівень спеціалістів Мінюсту та інших, хто брали участь у підготовці та затвердженні Програми.

Вчитуємось у рядки розділу X. Підвищення кваліфікації суддів, працівників прокуратури та правоохоронних органів. Тут заплановано «1. Розроблення і запровадження системи навчання на постійній основі професійних суддів та кандидатів на посаду професійного судді, особового складу правоохоронних органів та органів прокуратури щодо застосування антикорупційного законодавства». Ці знання потрібні лише обраним, хто безпосередньо займається цією боротьбою. Навіщо навчати всіх без виключення тонкощам упіймання хабарників? Адже саме судді, прокурорські й міліція – одні з найперших корупціонерів. Це виходить – курси підвищення кваліфікації корупціонерів: як уникнути арешту?

Розділ XIII. «Зниження рівня корупції у приватному секторі» зводиться здебільшого до освятньо-пропагандистських програм, й навіть не згадуються практичні заходи щодо боротьби з корупцією у цій сфері. Важко здогадатися чому. Можливо, влада вирішила не дратувати громадські організації й приватні структури, аби не наражатися на критику й звинувачення у тиску на приватний сектор? Але боротьба з корупцією не завжди має проходити під загальні оплески. Й хіба невідомо про існування цілого інституту «гранітоїдів», які витрачають кошти всіляких фондів на підвищення статків отримувачів грантів, а зовсім не на те, на що вони спрямовуються? А хіба не відомо, що нині часто-густо керівники приватних структур отримують хабарі, скажімо, за прийняття найманих працівників на роботу? Чому влада забула про це? З іншого боку, у цьому розділі бачимо кричущу підміну завдань. Скажімо, яке відношення має розробка «методики оцінювання рівня корупції» до боротьби із корупцією в приватному секторі. Чому цього ляпу ніхто не помітив? Тому що ніхто не читав?.. Але ж, з таким рівнем підготовки однієї з найважливіших державних програм, можна очікувати лише її відповідного виконання. Якби фахівці, що готували програму, здавали нині курсову роботу у вузі, вони б її успішно завалили.

Проте, автори програми не забули, як сподобатися громаді й наразитися на схвалення від міжнароднох спільноти. Читаємо у розділі «XV. Активізація міжнародного співробітництва у сфері запобігання і протидії корупції»: «п. 4. Формування іміджу України як держави, що активно протидіє проявам корупції, та отримання міжнародної підтримки цієї діяльності». Треба визначитись: ми протидіємо корупції, чи-то формуємо владі імідж борців із корупцією? Може варто витратити сили саме на боротьбу, а не на свисток? Нарешті, ми готові сформулювати головний висновок, до якого дійшли, вивчивши програму: влада, очевидно, розуміє, що не протримається до того моменту, як збіжить строк виконання програми. Отже, боротися з корупцією в державі нині ніхто не збирається.

В театрі, наприкінці доброї чи поганої вистави прийнято кликати автора. Отже, повідомляємо читачам авторів цього новітнього витвору канцелярського мистецтва від влади. Розробники Програми – Міністерство юстиції (відповідальна – завідувач профільного відділу Олена Смірнова), Комітет з протидії корупції Адміністрації Президента, який також очолює глава Мінюсту Лавринович. Програма затверджена Постановою Кабінету міністрів.

По материалам: tema.in.ua