Три вибухи у Запоріжжі

Сьогодні, 25 жовтня 2011 року, правозахисник Володимир Лесик і екс-прокурор Запоріжжя (у 2005 році) Олександр Шацький провели в УНІАНі прес-конференцію, присвячену вибухам у Запоріжжі.

Усього вибухів було три:
- 28 липня 2010 року підірвали Свято-Покровську церкву, внаслідок чого загинула монахиня, і вже більше року сидять у СІЗО звинувачені у цьому вибусі так звані «запорізькі паламарі», які, судячи з усього, до злочину абсолютно непричетні;
- у ніч на 1 січня цього року підірвали бюст Сталіна, і цей вибух спробували повісити на активістів ГО «Тризуб» (на щастя, невдало);
- 21 жовтня цього року стався вибух у супермаркеті «Сільпо» (на місці злочину було знайдено записку з вимогою перерахувати гроші на певні рахунки). Вчора цю справу Запорізькою обласною прокуратурою було перекваліфіковано з хуліганства на теракт.

Останній вибух став для правозахисників інформаційним приводом, щоб зайвий раз нагадати про справу запорізьких паламарів, щодо вини яких немає жодних доказів, крім явок з повинною, які вони написали внаслідок незаконного впливу працівників міліції, простіше кажучи, катувань.
Ось деякі обставини справи (взяті з листа адвоката Олега Веремієнка на ім’я одного з нардепів; на тому тижні листи такого змісту планується вручити усім 450 народним обранцям).

29 липня 2010 р., наступної доби після вибуху у запорізькому Свято-Покровському храмі, президент Янукович зібрав усіх силовиків і поставив вимогу: негайно знайти злочинців, і голова МВС Могильов публично пообіцяв зробити це у 7-денний термін (хоча законом передбачені 2 місяці).

Вже 30 липня був затриманий 25-річний паламар храму Антон Харитонов, хворий на олігофренію. В якості мотиву його дій було названа помста за те, що Антону через дрібну провинність заборонили на деякий час входити у вівтарну частину храму. Його допитували вночі у присутності кількох так званих міліцейських адвокатів, застосовували недозволені методи впливу, і вирвали у нього лжесвідчення проти його старшого брата, викладача фізкультури Сергія Дьоміна (він був потрібний слідству як людина, що нібито виготовила вибухівку – адже хворий Антон був на це завідомо неспроможний). 31 липня затримали Дьоміна, сильно били (сліди катувань видно на відео допиту, яке є у розпорядженні адвоката і додається до його заяв).

Третім підозрюваним став Євген Федорченко – другий паламар храму. Оскільки покараний Антон Харитонов вже давно не з’являвся у церкві, згідно версії слідства, вибухівку заніс туди Федорченко. У міліції всіх трьох три доби не годували, не давали пити і спати, постійно проводили нічні допити, били. Харитонова, наприклад, примушували 5 разів співати пісню «Миллион алых роз», а потім – їсти і пити помиї з помийного відра, а далі ножицями навіщось вирізали йому великі дірки на штанях навколо кишень, і як він ходить у цих штанях, теж є на відео. Саме так у хлопця і вирвали лжесвідчення проти брата.

До речі, трьох міліцейських адвокатів, які виконували роль слідчих – підмовляли невинних себе обмовити і дати лжесвідчення проти своїх рідних – Запорізька обласна колегія адвокатів покарала: один отримав попередження, а двоє інших позбавлені права займатися професійною діяльністю на 6 місяців кожен.

Якщо хтось іще не зрозумів, що справа явно сфальсифікована, пояснюю.
Припустимо, психічно хворий хлопець міг захотіти помститися церкві за те, що був покараний (хоча, наскільки я знаю, покараний був справедливо). Здорова людина на таке ніколи не піде, а хвора, припустимо, могла. Але такий хворий хлопець, що працює при церкві, ніколи не зможе дістати вибухівку і скористатися нею, а його здоровий брат і колега ніколи в житті не стануть допомагати йому через дрібну образу підривати храм.

Припустимо, образою не цілком адекватно мислячого хлопця міг скористатися хтось інший, кому вигідне було знищення церкви, дати йому вибухівку і навчити користуватися нею. Але, по-перше, тоді двоє інших підозрюваних абсолютно непричетні, по-друге, паламар на допиті здав би цю людину. Навіть якщо не знає, хто це – сказав би: «Підійшов такий-то дядько, попросив зробити те-то» — але цього у матеріалах слідства немає.

Тим більше, наскільки я зрозуміла, у безпосередньому пронесенні і встановленні вибухівки звинувачують ще й не хворого Харитонова, а здорового Федорченка, у якого взагалі не могло бути для цього ніяких мотивів. Про те, що йому наприклад, заплатили, у справі теж нічого нема.

Отже, для того, щоб Могильов міг вчасно відзвітувати перед президентом про розкриття справи, троє безвинних людей зазнали катувань і вже більше року сидять у СІЗО.

На прес-конференції Олександр ШАЦЬКИЙ розповів про тотальні порушення під час ведення слідства. У слідчих документах повно ідіотизмів. Наприклад, мало не головний доказ провини звинуваченого Романа Харитонова – у тому, що він читав роман Толстого «Воскресение». Це написав у своєму висновку слідчий, і на підставі цього намагався будувати звинувачення прокурор. А що було б із тим, хто читав, не дай Боже, Ніцше?

Тепер ці троє хлопців можуть отримати пожиттєве покарання – бо внаслідок вибуху загинула людина. Раніше такі справи вирішувалися колегіально, а зараз вирішує суддя районного суду.

Володимир ЛЕСИК: «Мене, як громадянина в першу чергу, турбує те, чому так спокійно на все це дивиться місцева громада і українське суспільство. Протягом останніх 15-и місяців у Запоріжжі сталося три вибухи, два з них у людних місцях, є одна жертва. У СІЗО сидять троє людей, які не мають до цього відношення, а справжні убивці на волі».

Звинуватити у підриві Сталіна тризубівців, продовжував Володимир Лесик, слава Богу, не вдалося, але ж цей злочин досі не розкритий.

У справі паламарів їхня провина доводиться виключно явками з повинною. Один, наприклад, написав 4 явки, різні за змістом. Спочатку у явці було написано, що Харитонов зробив вибухівку і заклав її, але під час слідчого експерименту зрозуміли, що він не зможе розповісти на камеру, як він її робив. Відео цього допиту є на Ютубі. Йому кажуть: «Покажи детонатор» — а він бере батарейку. Тоді наступного дня з’являється нова явка (а попередня при цьому лишається у справі), що Харитонов не виготовив, а купив цю вибухівку, причому невідомо у кого. Людина ніколи не служила в армії, не займалася криміналом — якби це святе телятко захотіло купити вибухівку, воно б 100 разів наштовхнулося на оперативних працівників, які б миттєво його заарештували за цю спробу.

Олександр ШАЦЬКИЙ: Є підозра, що це «киреєвський суд». Тому що всі аргументи захисту відкиляються, а всі прокурорські приймаються.

Є висновок експерта-вибухотехніка, що ні Дьомін, ні сам Харитонов не можуть зібрати вибуховий пристрій, бо не мають поняття, що таке детонатор. Експерт сказав, якщо ці компоненти скласти так, як вони озвучили на допиті, вони ніколи не вибухнуть.

Володимир ЛЕСИК: Коли у справу, вже на стадії судового розгляду, увійшли київські адвокати Веремієнко і Осипов, Веремієнко виклав на своєму сайті відео допиту. Він увійшов у справу вже на етапі судового слідства, і ніхто з нього не брав підписку про нерозголошення таємниці досудового слідства. Але тепер прокуратура Запорізької області направила в МВС листа з проханням провести розслідування та порушити кримінальну справу проти адвоката Веремієнка. І це доводить, що ці адвокати не пішли на змову з міліцією.

Чому міліція і прокуратура не хочуть знайти справжніх злочинців і припинити ці вибухи? Адже невідомо, скільки ще їх може пролунати. Вочевидь, вони прекрасно знають, хто скоює ці злочини. Не знаю, як щодо вибуху у супермакреті, але в історії зі Свято-Покровською церквою чітко видно зацікавлення влади і міліції. І в підриві Сталіна теж була зацікавлена влада, щоб підняти хвилю антинаціоналістичних настроїв.

Я хотів би звернутися до президента, генпрокурора, голів МВС та СБУ, і до суспільства – щоб вони не були байдужими, бо цими жертвами завтра можуть стати вони і їхні близькі, і вимагали від перших осіб держави звернути на це увагу.

Олександр ШАЦЬКИЙ додав, що вибуховий пристрій не був споряджений цвяхами, болтами тощо – тобто, був спрямований не на ураження живої сили, а на те, щоб зруйнувати будівлю.

На капцях і бинті Дьоміна (у нього була пошкоджена нога) знайшли порошок алюмінія. Але більше ніде в квартирі його не знайшли. До того ж, капці знайшли в рюкзаку, а на інших речах з того ж рюкзака порошку не виявлено. Тобто, це фальсифікація – так само був сфальсифікований підпис матері, Ольги Дьоміної, на договорі з міліцейськими адвокатами.

Адвокат Олег Веремієнко звертався до президента, до Карпачової, докладав фото і відео, за якими видно, що його підзахисних катували – але реакцією на це була лише спроба порушити кримінальну справу проти самого Веремієнка.

Три вибухи, що сталися протягом одного року в одному місті, звісно, хочеться об’єднати і приписати їх тим самим силам. Але, як на мене, це три абсолютно різні випадки.

Вибух у храмі дуже схожий на забудовний конфлікт. Зацікавлених сторін там є кілька, однією з яких може бути навіть сама УПЦ МП, бо на місці цієї непоказної церкви планувалося збудувати супермаркет. А так після підриву там миттєво збудували новий великий храм, який вже ніхто під супермаркет не знесе. Перевіряти усі версії і ловити винних – діло слідчих. Якби ж то слідчі були нормальні, а не хапали перших-ліпших, щоб Могильов міг відзвітувати.

Підрив Сталіна – робота спецслужб, скоріше за все російських, метою було викликати хвилю репресій серед патріотичних молодіжних організацій.

Вибух у «Сільпо» — інформації ще мало. Особисто у мене три версії:
1. Якийсь дурень справді хоче «збити бабло». Тоді його швидко зловлять. Але навіщо тоді ментам було повідомляти в пресу про його записку з номерами банківських рахунків? Логічніше перерахувати туди гроші і затримати злочинця, коли він спробує їх зняти.

2. Підстава, щоб почати нові репресії. Якщо це так – підстава, звісно, дурнувата, але ж попередні були не розумніші.

3. Найбільш імовірний варіант. Конкуренти відваджують від того «Сільпо» покупців. Записка з вимогою перерахувати гроші – щоб відвести від себе підозри. Тоді за грошима ніхто не прийде, і зловмисника не зловлять, а знову повісять цей вибух на когось непричетного.

По материалам ord-ua.com