У Харківському СІЗО кременчужанин звів порахунки з життям
На порталі УКРІНФОРМ з’явилася інформація харківського власкора Світлани Лігостаєвої про те, що «у Харківському СІЗО покінчив з собою керівник групи злочинців із Кременчуга Сергій Литвин. Як пояснює начальник відділу Харківського обласного УБОЗу Олег Піддубний, С. Литвина і трьох його співучасників затримано на початку року. Їх обвинувачують у пограбуванні двох десятків квартир у Харкові. За час перебування у СІЗО С. Литвин намагався покінчити з собою кілька разів. Таким чином, вважають експерти, він хотів привернути до себе увагу і затягнути розслідування (?! – авт.). Цього разу він шариковою ручкою розірвав післяопераційні шви на шиї. Троє спільників померлого невдовзі з’являться перед судом. За крадіжки у складі організованого угруповання їм загрожує по 12 років позбавлення волі».
Лише за одну цю інформацію рідні Сергія Литвина можуть вимагати від журналістки й Інтернет-видання багатотисячної моральної компенсації, адже згідно з Конституцією України тільки після вироку суду, який увійшов у законну силу, людину можна називати злочинцем, тим більше, лідером злочинного угруповання. Насправді ж злочинці ті, хто перебуваючи на державній службі катують, вбивають людей і спонукають їх до самогубства, отримуючи чергові зірочки на погони і зарплату з наших з вами кишень.
Тільки ніякі гроші не компенсують батькам втрату сина, а дружині – чоловіка. Їхнє горе безмірне. Сергію Литвину було всього 38 років. Він був хрошим товаришем, любив життя, грав у хокей, пишуть у форумі ті, хто його знав. У розквіті літ він став черговою жертвою катів у міліцейських погонах. Тільки торік у міліцейських застінках в Україні загинуло 53 людини, 790 тисяч поскаржилися на незаконене насилля в міліції (у 2009 році – 604 тисячі). Змінюються президенти, міністри внутрішніх справ, але ситуація в Україні на краще не змінюється: практика розкриття злочинів знущаннями стала мало не нормою, а покараних за недозволені методи слідства – одиниці…
Сергія Литвина можна було б врятувати. Якби прокуратура, яка здійснює нагляд за дотриманням законності правоохоронними органами, належно реагувала на скарги, а не покривала міліціонерів. Якби влада (якщо вона в країні не лише для репресій, а й для торжества законності) зреагувала на заяву голови Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана від 2 травня ц.р.
Саме 2 травня ВПГ розповсюдила заяву про грубі порушення прав ув’язнених у Харківському СІЗО. Зокрема, правозахисники звинувачували керівництво СІЗО у ненаданні належної медичної допомоги Євгену Токарєву, що призвело до його смерті 1 травня 2011 року, а також у свідомому ігноруванні скарг підслідного Сергія Литвина на катування з боку співробітників Харківського УБОЗу, яким його піддавали під час так званих «слідчих дій» без присутності адвоката.
У листі Литвина від 8 квітня 2011 року, який він надіслав до Кременчуцької правозахисної організації «Правова ініціатива», копія якого є в Інтернеті, Сергій пише, що у грудні в Харкові, куди він приїхав на заробітки й разом із земляками винаймав житло, їх затримали працівники Московського РВВС Харкова. Змушували зізнатися у двох кватирних крадіжках. Оскільки він не погоджувався, то міліціонери, скувавши руки канданками, а ноги скотчем, катували його струмом, підключаючи клеми до вух і статевих органів, перекривали дихання, мочилися на голову й здійснювали ряд знущань, що принижують людську гідність, але не залишають слідів. Сергій Литвин не витримав катувань і обмовив себе. Спадає на думку вислів найкривавішого завойовника середньовіччя Чингісхана: «Як солодко усвідомлювати свою могутність і вседозволеність, як радісно бачити приниження свого безпорадного ворога, паралізованого страхом і позбавленого можливості чинити опір…» Але ж то був неграмотний варвар, а тут дипломовані правники…
1 квітня чергових тортур Сергій зазнав вже від співробітників харківського УБОЗу, оскільки, як повідомив адвокат Сергія, його змушували «взяти на себе» злочинну групу. Його били, душили руками, плювали в обличчя, погрожували вколоти голкою зі СНІДом, знову застосувати струм, протигаз і за кілька днів катувань перетворити у рослину. Оскільки на його скарги до Харківської міської, Харківської обласної та Генеральної прокуратури не було реагування, Литвин на знак протесту скоїв спробу самогубства: розбив собі голову й розрізав шию.
Вінницька правозахисна група ще 2 травня закликала, вимагала від керівництва Харківського СІЗО «термінового втручання лікарів». Натомість Сергія Литвина після спроби суїциду 14 днів тримали в СІЗО пристебнутим наручниками до ліжка. Шви на шиї загноїлися.
У п’ятницю, 13 травня (чорна п’ятниця) під час п’ятої спроби самогубства він руками розірвав накладений раніше шов, пошкодивши шийну артерію й стік кров’ю буквально за мить.
Скільки ще має загинути українців у міліцейських катівнях, щоб президент, уряд, парламент поклали цьому край?! Допоки громадяни України на свої податки утримуватимуть армію катів?! Доки моральні виродки із патологічною жорстокістю в міліцейських погонах калічитимуть і вбиватимуть наших синів, братів,чоловіків?!