Проблеми розслідування

В газеті Голос України № 235(5985) від 05.12.2014р. була опублікована стаття заступника міністра внутрішніх справ України — начальника Головного слідчого управління МВС України В. Сакала, яка називається „Порядок проведення досудового розслідування вимагає негайних змін”.
В цій статті начальник Головного слідчого управління МВС України підіймає актуальні питання слідства, які вже давно назріли і з деякими з них я можу погодитися, а з деякими ні.
Хочу висловити з цього приводу свою особисту точку зору, як бувшого старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, а в теперішній час правозахисника – адвоката, який останні чотири роки надає правову допомогу громадянам України, в тому числі і по кримінальним провадженням. Мені легше порівнювати зміни і недоліки з точки зору обвинувачення і захисту.
Я роблю свої висновки з спостережень за слідчими, їхніми постановами, які вони надають на клопотання сторони захисту, їх умовами праці, чим вони забезпечені, на яких сидять стільцях і на яких стільцях сидять адвокати, свідки, потерпіли, чи є у них шафи для одежі, сейфи для кримінальних проваджень, умови праці, скільки слідчих сидить в одному кабінету і як можна допитувати людину, проводити інші слідчі дії, коли в кабінеті одразу допитується два і більше свідків по кримінальним провадженням. Деякі захисники заявляють з цього приводу клопотання про допит клієнта у відсутності інших слідчих і сторонніх осіб і тоді іншим слідчим, які працюють в одному кабінету необхідно виходити з кабінету і відпочивати до обіду.
Щоб вирішити це питання, вважаю, що в слідчих відділах, управліннях органів внутрішніх справ повинні бути окремі кабінети і не один для допиту свідків, потерпілих інших учасників кримінального процесу.

З чим можна погодитися з керівником Головного слідчого управління ( надалі ГСУ) МВС України.
Так, дійсно назріла нагальна необхідність внесення в КПК України системних змін і доповнень, так як за два роки напрацьована практика практичного застосування нори нового КПК України і висвітилися недоліки цього КПК України.
Точку зору деяких слідчих і прокурорів, що потрібно повертатися до старого КПК України 1960р., так буде простіше розслідувати і розкривати злочини я не підтримую, тому що тут виступає тільки одна точка зору сторони обвинувачення, а захисту не має. Це призведе до порушень права людини. Останні роками будуть писати заяви про порушення кримінальних справ і по їх заявам не будуть прийматися процесуальні рішення, порушуватися кримінальні справи і оскаржити рішення слідчих окрім прокурора буде нікому. Прокурори не завжди скасовують незаконні постанови слідчих і не дають вказівки порушити кримінальні справи, а якщо і скасовували, то самі їх не порушували, а направляли для додаткової перевірки і прийняття рішення. Після цього по КПК України 1960р. більше людина нікуди не може поскаржитися. Таким чином злочин проти людини не розслідувалися.
Так, дійсно з прийняттям нового КПК України навантаження на слідчих зросла і це не нормальне явище, коли на слідчого приходиться по 100-150 кримінальних проваджень. Він просто фізіологічно не може їх розслідувати якісно, повно, об”єктивно, не порушуючи права сторін кримінального провадження. Іноді ці кримінальні провадження тягнуться роками і переходять за 10 річний термін розслідування.
У мене в адвокатському проваджені є кримінальне провадження, де я захищаю потерпілого від злочину, яке розслідується в УМВС України в Чернівецькій області з 25.10.2004р., більше 10 років за ст. 190 ч. 4 КК України.
Спочатку його розслідуванням займалося СУ УМВС України в Чернівецькій області, потім, його передали в СВ одного із районів області, потім в іншій СВ Чернівецької області. Двічі слідчі обласного управління міліції його незаконно закривали кримінальне провадження. По моїм клопотанням прокуратура Чернівецької області незаконні постанови слідчих СУ обласної міліції скасовувала.
У мене виникає питання до заступника міністра, як пересічні громадяни до цього можуть ставитися, що проста фабула справи, коли одна юридична особа перераховує кошти іншій фізичній особі підприємцю на купівлю автомобілю, а інша особа його не купує і не передає автомобіль покупцеві, а привласнює ці грошові кошти, витрачаючи їх на інші потреби.
І це треба розслідувати 10 років? Щось тут не так в цьому розслідуванні. Крім того по цьому кримінальному провадженню № 12012270050000223 від 28.11.2012р. ще досі не висунута підозра, хоча особа по КПК України 1960р. була раніше обвинуваченою і оголошувалася в розшук. Тоді були докази, а зараз зникли. Про це знають в ГСУ МВС України куди я раніше звертався і які тримають цю справу на контролі, але погано її контролюють, чи забули про неї.
Ви знаєте на таких прикладах падає віра в справедливість слідчих підрозділів органів внутрішніх справ і окремих їх начальників, які повинні контролювати розслідування цих кримінальних проваджень. Причина тут як на мене в тому, що термін розслідування по фактовим справам не встановлений, тобто коли не має підозрюваного у справі. Це дуже вигідно слідчим, які можуть роками розслідувати ці кримінальні провадження.
Я вважаю, що після року розслідування фактової справи, де не повідомлену особі про підозру, справи повинні закриватися, або за клопотанням сторони захисту, потерпілим, прокурором продовжувати строки досудового розслідування до кінцевого терміну 1 року.
Не може людина бути в напрузі роками у кримінальному проваджені, яке порушено проти нього по заяві фізичної, юридичної особи, слідчого, прокурора без повідомлення про підозру.
Контроль начальниками слідчих підрозділів за розслідуванням кримінальних проваджень як на мене повинен встановлюватися з конкретною датою виконання письмових вказівок слідчому і щомісячним звітом про виконану роботу по наданим письмовим вказівкам.
Відповіді від Ваших попередників з ГСУ МВС України, які контролюють хід розслідування цього кримінального провадження у мене є. За таке розслідування треба звільняти з органів міліції. А тому начальники слідчих підрозділів самі не може контролювати хід розслідування кримінальних проваджень слідчими, тому що начальники слідчих підрозділів фактично покривають бездіяльність слідчих, внаслідок чого адвокатам приходиться звертатися до слідчого судді, щоб визнати бездіяльність слідчого, щодо виконання слідчих дій і таким чином примушувати слідчих до розслідування кримінальних проваджень.
Фактично захисник звертається до слідчого судді в порядку ст. 303 КПК України і просить визнати бездіяльність слідчого, щоб він дав відповідь на клопотання сторони захисту у формі постанови на протязі 3х діб у відповідності до ст. 220 КПК України. Це порушення норм КПК України слідчими дуже часте і виникає питання, а чому це не контролює начальник слідчого відділу, а слідчий суддя по клопотання адвоката повинен виносити Ухвали суду, щоб слідчий фактично розслідував кримінальні провадження.
А начальник ГСУ МВС України говорить, що треба посилити контроль над слідчими зі сторони їх начальників, то чому він їх сам не контролює. Чому адвокат, представник потерпілого повинен звертатися до слідчого судді, визнавати бездіяльність слідчого у відповідності до ст.. 303 КПК України, коли це повинен був робити начальник слідчого відділу, управління і процесуальний керівник – прокурор прокуратури, який закріплений за цим кримінальним провадженням. У мене є приклади коли наявні факти бездіяльності начальник СВ міліції не бачить і тільки слідчий суддя виносить на скарги адвоката про бездіяльність слідчого Ухвали суду по яким йде подальше розслідування кримінальних проваджень.
На моє глибоке переконання, що якби по кримінальним провадженням не було у потерпілих представника – адвоката(слідчого), то ці б кримінальні провадження лежали б без руху роками, тому що терміни розслідування по ним не враховується, продовжувати строки розслідування не потрібно перед прокурором.
А щоб цього не було, то МВС України повинно було вже давно ініціювати питання про прийняття закону „Про кримінальні проступки” і розказувати депутатам, показувати навантаження на слідчих і тоді б Верховна Рада України, я вважаю прийняла цей закон.
Я б на місці керівництва МВС України говорив би депутатам, що Ви шановні народні депутати звертаєтеся до нас і ставите питання, чому ті, чи інші кримінальні провадження не розслідуються роками і вимагаєте як най скорішого розслідування, запрошуєте Генерального прокурора України у Верховну Раду України для звітів по конкретним кримінальним провадженням. Я впевнений, що деякі з народних депутатів не знають справжніх причин, що робиться у слідчих підрозділах МВС України, що слідчі не мають комп”ютерів, факсів, а ті , які мають купляють за свою мізерну зарплатню.
В міліції не має конвертів, щоб відправити відповіді на клопотання адвокатів і ці відповіді лежать місяцями без відправки, що клопотання захисту, адвокатські запити не доходять до слідчого на протязі доби і як правило не надаються відповіді на протязі 5 робочих днів, що слідчі отримують мізерну зарплатню, не мають службових квартир.
А всім потрібен негайний результат по справі, а слідчий приходить з ранку і поки перекладе 100 проваджень з сейфа на стіл і то якщо ці провадження знаходяться в сейфах, а насправді вони як правило лежать на підлогах, в шафах, то і пройшло половину дня робочого часу. Ці факти необхідно доводити до суспільства, а не приховувати їх.
А якщо необхідно вносити зміни в КПК України, то вносить, обґрунтовуйте їх необхідність, щоб їх підтримали народні депутати України.
А тому необхідно розвантажувати слідчих і з цим я погоджуюся з заступником міністра МВС України, щоб слідчі розслідувати тяжкі та особливо тяжкі злочини, а органи дізнання здійснювали розслідування кримінальних проступків по злочинам невеликої та середньої тяжкості і направляли справи до суду, як це передбачено КПК України. Це потрібно вже було зробити ще рік тому і то ті б не було такого становища, яке описує начальник ГСУ МВС України у своїй статті.
Що стосується стадії порушення кримінальних справ, а точніше внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку розслідування (ЄРДР надалі) по заявам, повідомленням про злочин, тут є питання, так як внесення до ЄРДР не можна оскаржити стороні провадження до слідчого судді, одразу, коли стане відомо іншій стороні про цей факт.
Коли у справі цивільно-правові відносини, а кримінальні провадження роками розслідують за ч. 1 ст. 190 КК України поки слідчий не закриє це провадження, або навпаки не закриває і чогось чекає. Ці провадження як на практиці слідчий доручає розслідувати органам дізнання своїм окремими дорученням, а потім оперативні працівники готовлять проект закриття кримінального провадження, який підписує слідчий.
Але ж ми чудово пам”ятаємо стадію порушення кримінальних справ по КПК України 1960р., де люди місяцям не могли порушити кримінальні справи, їм відмовляли в порушенні, люди становилися інвалідами внаслідок ДТП і нічого не могли зробити і доказати вину водія. Я сам пройшов цю стадію по одному із кримінальних проваджень у СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де на протязі майже року органи дізнання відмовляли в порушені кримінальної справи по факту ДТП, прокуратура неодноразово скасовувала незаконні постанови слідчих і так йшов футбол, поки я не звернувся на бездіяльність слідчого на підставі норми прямої дії Конституції України і лише після цього слідчий порушив кримінальну справу по КПК України 1960р., яка розслідується вже два роки і за ці два роки слідчий навіть не призначив авто технічну експертизу, а заступник міністра говорить про надання більшого контролю начальникам слідчих підрозділів. Чи на місці тут начальник слідчого відділу? А тому тут без прокуратури, без їх нагляду за розслідуванням кримінальних проваджень поки не обійтися і це не можна перекладати на плечі начальників слідчих відділів, слідчих управлінь. Прокуратура і по КПК України 1960 року погоджувала процесуальні документи слідчих, в тому числі і прокурорських слідчих, даючи різні санкції, а потім їх стали давати суди.
А тому ст. 214, 303 КПК України це як на мене європейська норма і вона повинна діяти, щоб люди подавши заяву про вчинення кримінального правопорушення могли внести відповідні відомості про кримінальне провадження до ЄРДР, шляхом подання відповідних заяв, надання клопотань через свого представника – адвоката, контролювали хід розслідування кримінальних проваджень, скасовували незаконні постанови слідчих через слідчого суддю, ставили питання про допит свідків захисту, а якщо слідчий не виконує клопотання, то зверталися до слідчого судді, щоб він зобов”язував слідчого виконати ті, чи інші слідчі дії, хоча це потрібно робити начальники СВ і процесуальні керівники.
Крім того вважаю, що Ухвали слідчого судді винесені в порядку ст.ст. 303-307 КПК України повинні оскаржувати стороною провадження в апеляційному порядку у разі незгоди з ними.
Що стосується з підбором кваліфікованих кадрів тут є проблема і я згоден з начальником ГСУ МВС України, але цю проблему можна вирішити, як на законодавчому рівні, так і на міністерському в МВС України.
Треба повернути, зацікавити бувших слідчих, які вийшли на пенсію, звільнилися не доробивши до пенсій, які ще є доволі молоді люди, а цей список у Вас є в міністерстві, щодо повернення їх на службу для передачі досвіду молодим слідчим. Це ще молоді хлопці, які б послужили державі і народу України. Цим треба займатися МВС України.
Цим пенсіонерам із числа слідчих необхідно зберегти пенсію в повному обсязі, забезпечити службовим житлом, хто його не має. Вважаю, що слідчим МВС, СБУ, як і прокурорам і суддям необхідно отримували зарплатню від 10 мінімальних заробітних плат, тоді буде конкурс на ці посади у слідчих підрозділах і появиться повага до посади і якість слідства повинна підвищуватися, а це піде тільки на користь людей.
Що стосується кримінальних проступків, які не значаться в Конституції України, а є тільки злочини, то цю проблему просто вирішити шляхом внесення змін до Конституції України перед прийняттям закону про кримінальні проступки, де зараз депутати збираються вносити зміни стосовно недоторканості депутатів, суддів, та з інших питань.
А так як міністр внутрішніх справ України А. Аваков не юрист і ніколи не працював слідчим, то це питання повинні підготувати Ви – заступник міністра і надати міністру для внесення Урядом України змін до Конституції України і я думаю це прийме Верховна Рада України, але потрібно активно діяти і щось робити. Проблем необхідно вирішувати, а не розповідати про них.
Що стосується розмежування злочинів, то в ст. 12 КК України вони як на мене розмежовані і залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, які необхідно віднести до кримінальних проступків і розслідувати їх органами дізнання, а тяжкі і особливо тяжкі розслідувати слідчими. Я погоджуюся з Вами про розмежування злочинів і терміново необхідно готувати народним депутатам України ці законопроекти для їх прийняття.
Що стосується процесуальної самостійності слідчого і їх повноважень, то тут я з Вами можу частково погодитися необхідно починати з реформ в самому МВС України і начальникам підрозділів міліції поважати слідчих, їх процесуальну самостійність. Наскільки я розумію, що процесуально слідчі не повинні підкорятися начальнику райвідділу міліції, начальнику обласної міліції і для того в системі МВС України ввели посади перших заступників — начальників слідчих підрозділів, слідчих управлінь, які безпосередньо згідно діючого КПК України є керівниками органу досудового розслідування і тільки їм підлеглі слідчі.
По перше – негайно необхідно слідчих відсторонити від функцій, які не властиві їм і не пов”язані з розслідуванням кримінальних проваджень, а саме охорона громадського порядку, суспільних заходів, таких як охорона майдану до річниці революції гідності, Верховної Ради України і таке інше, окрім як на виїзд місце пригоди. Це може уже зараз зробити міністр внутрішніх справ України, видавши свій наказ про це.
У вільний час, а його у слідчого як правило не має, слідчі повинні готуватися до допитів, планувати слідчі дії, аналізувати кримінальні провадження, читати, що їм на розслідували органи дізнання, вивчати судову практику з розслідування кримінальних проваджень, готувати клопотання до слідчого судді, а не стояти на вулиці по охороні громадського порядку. Це все йде ще з часів радянського Союзу. Для цього є інші підрозділи міліції, які повинні цим займатися.
Я нещодавно штовхнувся з таким фактом, що слідчий органів внутрішніх справ одного із районів м. Києва не може самостійно оформити відрядження по кримінальному провадженню в інший регіон України, що для цього необхідно згода начальника міліції, який як на мене не має до слідчого ніякого відношення, відпускати його, чи ні, що слідчий написавши рапорт і завізувавши його начальником слідчого відділу не може самостійно його підписати в ГУ МВС України м. Києва і отримати посвідчення на відрядження в цей же день, а що тоді говорити за регіони. Слідчий майже місяць не може виконати Ухвалу слідчого судді, так як не може оформити відрядження, чи його не відпускають у відрядження, то треба охороняти громадський порядок на майдані, то біля Верховної Ради України стояти. Треба цю процедуру зробити прозорою і щоб такі відрядження оформлялися за добу. Слідчий пише рапорт, прикладає план роботи у відряджені, його візують керівники, здає в бухгалтерію, отримує кошти і виїздить у відрядження. Ось як на мене з цього починається самостійність слідчого і з цією волокітою потрібно закінчувати і поважати слідчого. Треба заступнику міністра розібратися з цими фактами. Слідчий повинен на протязі 2-3 суток оформити відрядження і виїздити в інші області України на виконання Ухвал слідчого судді для проведення слідчих дій.
Що стосується того, що прокурор, а саме процесуальний керівник перетворився в начальника органу досудового розслідування з широкими повноваженнями, то як на мене я частково можу з цим погодитися.
Тут є багато аспектів і перш за все якість процесуальних документів (клопотань і таке інше) слідчого до слідчого судді. Але є приклади, коли слідчий, погодивши з прокурором особисто звертається до слідчого судді, то йому як правило відмовляють в санкції, задоволені його клопотання, так як він не зібрав достатньо доказів і тоді прокурор, а чому прокурор йому говорить, що ще треба зробити, а де тут контрольні функції начальника слідчого підрозділу. Клопотання слідчого повинні вивчати його начальники і правити їх. Інколи слідчий суддя просто повертає клопотання слідчому, а в нього не хватає мужності витребувати від слідчого судді винесення Ухвали про відмову в дачі санкції на арешт, обшук, тощо. Якби на мій погляд начальники слідчих підрозділів контролювати хід розслідування, то вони б давали вказівки, не погоджувалися з незаконним закриттям кримінальних проваджень.
Якщо заступнику міністра цікаво, то він може витребувати кримінальне провадження, яке розслідується вже більше 10 років. На даному етапі і виходячи, що старі, професіонали звільнилися з органів внутрішніх справ, це ще необхідно робити прокурорам. Для цього слідчим необхідно на законодавчому рівні ввести в штам помічників слідчого, які б займалися узгодження процесуальних документів з прокурором, готували процесуальні документи, рішення, відвозили їх до процесуального керівника і забирали після опрацювання, відправки їх до слідчого судді, виконували незначні слідчі дії. Це повинні бути люди з вищим юридичною освітою по принципу як це зроблено в судах. А поки помічників слідчого не має, то це могли б робити спеціальні працівники міліції призначені наказом керівника.
І раніше по КПК України 1960року всі основні слідчі дії узгоджували з прокурором. Це не новина, але зараз стало більше узгоджень і з цим я погоджуюся. Я розумію, що деяким керівникам це не подобається. Вирішить питання про помічників слідчого і проблем стане менше. Це і є функції нагляду, тому що за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, інші порушення слідчих поки несе відповідальність держава. Вона платить кошти за відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а не конкретний слідчий, начальник слідчого відділу, чи прокурор.
Прокурори мабуть і погодилися на це, зняти з себе відповідальність, але законодавець не пішов на це, тому що вони запропонують тоді нести відповідальність і відшкодовувати матеріальну і моральну шкоду винуватцям, тобто самими слідчим, їх начальникам. Це не вихід з положення.
Що стосується нового закону „Про прокуратуру” де відмінено процесуальне керівництво, то розслідування кримінальних проваджень йде не по закону „Про прокуратуру”, а по КПК України, де все це збережено в ст. 36 КПК України.
Якщо законодавці це пропустили в ЗУ „ Про прокуратуру”, то будуть внесені поправки до закону „ Про прокуратуру” у відповідності до ст.. 36 КПК України.
Дійсно погоджуюся, що міра запобіжного заходу особисте зобов”язання, особиста порука, зупинення досудового розслідування повинні застосовуватися безпосередньо слідчим, а не слідчим суддею і без всякого погодження з процесуальним керівником. Прокурору просто надається така постанова і в разі незгоди, прокурор вивчає справу і якщо не погоджується, то скасовує цю постанову.
Що стосується строків досудового розслідування, то вони починають текти після повідомлення про підозру і надавати це право начальникам слідчих підрозділів вважаю недоцільним. Строки досудового розслідування і тримання під вартою завжди продовжували і по КПК 1960р. прокурори, а потім суди і слідчі судді.
Якщо деякі начальники слідчих підрозділів не контролюють виконання Ухвал суду, які вступили в закону силу, коли рядом знаходиться суд і райвідділ і по півмісяця не можуть забирати Ухвали слідчих суддів, а тим самим слідчі на протязі довгого часу не виконують фактично судове рішення за що передбачена кримінальна відповідальність за ст.. 382 КК України, то це право ще рано надавати начальникам слідчих підрозділів. Я маю на увазі СВ Обухівського РВ УМВС України в Київській області.
Треба надати право самому слідчому звертатися до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, інших процесуальних дій які надають слідчі судді по КПК України, якщо з ним не погоджується процесуальний керівник, чи начальник слідчого відділу і внести відповідні зміни в КПК України. Бувають такі випадки, що прокурори, начальник СВ навмисне гальмують слідство і направлення справи до суду, а без проведення слідчих дій і отримання санкцій суду за клопотанням слідчого нічого не можна зробити по справі. Ти самим покриваються окремі VIP персони і уводяться від кримінальної відповідальності.
Для підняття процесуальної самостійності слідчого необхідно внести зміни в ч. 4 ст. 313 КПК України(оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора), що рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня не є остаточним і підлягає оскарженню слідчому судді. Це мається на увазі процесуальні спори між прокурором і слідчим.
Тому що у нас зараз прокурори прокуратур – процесуальні керівники, які керують досвідченими слідчими, які самі не працювали слідчими і не розслідували жодної кримінальної справи, а тому їх письмові вказівки, інші процесуальні дії слідчий повинен оскаржувати безпосередньо слідчому судді, а не вище стоячому прокурору як зараз і його рішення вище стоячого прокурора є кінцеве у спорі з прокурором, який як правило підтримує в спорі зі слідчим не слідчого, а свого прокурора. У мене в практиці був приклад, коли мене ще в 90 роки підтримав заступник голови суду Луганської області, де вирішувалося питання притягнення до кримінальної відповідальності особи за вбивство людини без іншого співучасника злочину. І тільки після цього я міг направити справу до суду і винні особи були засуджені. Але не всі слідчі мають сміливість, наполегливість, а просто притримуються субординації і в спір з прокурором не вступають, хоча вони і праві.
Не погоджуюся з тим про повне позбавлення оперативних працівників самостійно розкривати кримінальні провадження. Це їм дає право Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність”, глава 21 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії, ст.ст. 246-275 КПК України, Інструкція про ОРД оперативних підрозділів органів внутрішніх справ України”, затверджена наказом МВС України, № 007 від 17.07.2004р. (ДСК). І раніше прокурори санкцію вали проведення цих негласних слідчих дій, так і діючому КПК України. А отримати доручення слідчого на проведення негласних слідчих дій і встановлення осіб, які скоїли злочин, то це робиться за 10 хвилин. Я не бачу в цьому ніяких проблем. А якщо треба щось підправити, то треба вносити відповідні законодавчі зміни до КПК України, щоб народні депутати за них проголосували.

По материалам: ord-ua.com