Знову за старе?

592

Коли рейтинг влади стрімко падає, або коли треба відволікти суспільство від якоїсь резонансної події, на горизонті «раптом» виникає загроза тероризму. Це твердження доведене на практиці росіянами, які мають доволі великий досвід боротьби з «терористами». Ми теж потроху вчимося у наших “старших братів”, хоча, слава Богу, до вибухів у метро або захоплень заручників у школах чи концертних залах справа не доходила. Хвала Всевишньому, але хай уже краще ми будемо розповідати анекдоти «Яка країна – такий теракт». Пригадується, як одразу ж після зникнення Георгія Гонгадзе, СБУ доповіло про викриття підпільного угрупування колишніх радянських офіцерів, яке мало на меті повалення існуючого конституційного ладу. Оскільки головним доказом були вилучені карти з позначенням грибних місць, ця операція українських спецслужб увійшла в історію під красномовною назвою «справа чернігівських грибників».


І ось у переддень двадцятої річниці незалежності України Служба безпеки порушила кримінальну справу за фактом підготовки до здійснення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терактів і незаконного виготовлення вибухового пристрою членами націоналістичних організацій Соціал-національна асамблея (СНА) та «Патріот України». Було повідомлено, що в одному з приміщень, що належать Васильківській міській раді, був знайдений предмет, «який за результатами експертизи визначено як готовий до використання саморобний вибуховий пристрій осколкової дії, начинений цвяхами, болтами, металевими предметами». За словами прес-секретаря СБУ Марини Остапенко, радіус ураження цього пристрою міг бути понад 100 метрів. Також були нібито знайдені листівки із екстремістськими закликами і навіть диск з дитячою порнографією.
Спочатку було затримано, а потім відпущено трьох членів націоналістичних організацій. Однак, після того як депутат Васильківської міської ради, член Соціал-національної асамблеї Ігор Мосійчук провів прес-конференцію, на якій пообіцяв, що «його міськрада» прийме звернення до Президента та голови СБУ з вимогою вибачення за необґрунтоване затримання та обвинувачення його товаришів, було «закрито» вже шість чоловік, включаючи самого Мосійчука. Ті, хто залишилися на волі, продовжують заявляти, що не мають жодного відношення до нібито знайдених провокаційних листівок і вибухового пристрою, і що ці предмети були підкинуті.
Погодьтеся, але подібна справа була очікувана. Крім викриття «терористів» з «Тризубу», які зламали пам’ятник Сталіну в Запоріжжі, про діяльність СБУ майже нічого не було чутно. Хіба що опозиція звинувачувала голову Служби Валерія Хорошковського у використанні службового становища при вирішенні своїх питань на ринку телекомунікаційних послуг, а також у переслідуванні чиновників Тимошенко, які допомагали їй у боротьбі з «РосУкренерго». І ось у напередодні великого свята СБУ рапортує, що з честю виконує своє головне завдання щодо «попередження терористичних актів, відведення загрози від громадян України та попередження можливих людських жертв». Країна свій день народження може відзначати спокійно…
Цікаво, що під роздачу потрапили члени формально націоналістичних організацій, які, втім, на місцевих виборах восени 2010 року проявили себе як союзники Партії регіонів. Принаймні у Василькові, де «патріоти» разом з «регіоналами» у виборчих комісіях зробили все можливе, щоб зняти з реєстрації всіх до єдиного кандидатів до міської та районної рад від «Свободи». В результаті радикальна ніша, яка має свого виборця, була зайнята СНА та «Патріотом України». Недаремно ж Ігор Мосійчук назвав «своєю» Васильківську міську раду, де більшість отримала саме ПР. Однак, як показує практика, Партія регіонів немилосердна до своїх найближчих союзників…
У зв’язку з цими подіями виникає питання: «А чи не занадто багато взяли на себе «васильківські терористи»?» Навіщо влаштовувати теракти й розробляти плани блокування державних установ відносно невеликій групі прекрасних хлопців, у яких відкривалися й без того райдужні перспективи після отримання корочок депутатів місцевих рад? Та й за правоохоронними органами тягнеться такий довгий шлейф провокацій, що більшість населення готова повірити в те, вибуховий пристрій та екстремістські листівки таки підкинули. Плюс цей диск з дитячою порнографією… Чи не передав хтось «куті меду»?
Й справді, традиція підкидання зброї та наркотиків правоохоронними органами є давньою – вона тягнеться ще до радянського періоду. Саме так розправлялася радянська репресивна машина з тими дисидентами, до яких не могла офіційно застосувати «політичні» статті Карного кодексу. Не змінилися ці методи й після проголошення незалежності України. Скандали з постійними обшуками та підкиданнями зброї буквально постійно супроводжували діяльність найбільш радикальної на той період УНА-УНСО. Недаремно керівництвом організації були розроблені спеціальні правила поведінки у випадку провокацій з боку міліції. Подібні інструкції є також в інших організаціях. Наприклад, у львівській федерації хапкідо та рукопашного бою.
Як правило, вишколені унсовці не піддавалися на умови міліціонерів власноруч показати, що у них в кишенях. Тим не менше, колишній куратор студентства в структурі УНА-УНСО Віталій Шевченко потрапив до неприємної історії, коли своїми руками витягнув із сумки підкинутий пістолет й залишив на ньому відбитки своїх пальців. Ще менш пощастило колишньому кандидату в народні депутати від УНА Олегу Кашперському, якому до багажника автомобіля вкинули гранату. Незважаючи на цілий ряд розбіжностей у показаннях свідків-міліціонерів, фігурування у справі двох гранат з однаковим номером, показання випадкового свідка, який бачив з вікна, як біля машини крутилися невідомі, справедливий Шевченківський суд присудив Олегу Кашперському максимально можливий термін ув’язнення. Отримав термін за брехливі свідчення й випадковий свідок, показання якого розбивали версію звинувачення.
Безліч провокацій з підкиданням зброї було й під час акції «Україна без Кучми». Зрештою, владі вдалося спровокувати масові зіткнення біля будівлі адміністрації Президента, що закінчилося ув’язненням 17 членів УНА-УНСО. Ще через три роки, напередодні президентських виборів, об’єктом уваги правоохоронних органів стала «ПОРА». 16 жовтня 2004 року у громадській приймальні цієї організації у м. Києві представники СБУ провели обшук та «виявили» вибухівку і план терористичних акцій по Україні. Відтак громадянську кампанію «ПОРА» було оголошено «незаконним збройним формуванням» й проти неї порушено кримінальну справу. Також обшуки були проведені у приміщеннях ряду обласних організацій «Пори» та «Знаю!» і навіть у помешканні одного з тодішніх керівників кампанії Влада Каськіва, який тепер знаходиться в команді Януковича.
Повідомлення про підкиданні зброї були й у січні 2011 року, коли правоохоронці в рамках розслідування справи щодо знищення пам’ятника Сталіну проводили масові арешти членів організації «Тризуб» імені Степана Бандери. І ось тепер справа дійшла до СНА та «Патріота України».
Звичайно, у цій статті ми згадали далеко не всі випадки виявлення зброї у представників радикальних (і не дуже) патріотичних організацій. Однак і при цих поверхневих спогадах складається враження, що уже багато років триває масове озброєння українських націоналістів. І лише завдяки героїчним зусиллям пильних правоохоронних органів, які стоять на сторожі спокою мирних громадян, вдається попередити масове кровопролиття.
Як кажуть, блажен, хто вірує…

ord-ua.com