Журналістське розслідування без сенсації: «Презумпцію невинуватості для міліції»

«Герої» цієї статті - звичайні міліціонери з периферії, співробітники ДАІ, які провели затримання водія так, що він опинився у лікарні. Як на сьогодні, це не скандал і, погодьтеся - якось непомітно ми вже звикли до подібних випадків і такі факти, у кращому разі, поміщуються на задвірках газетних шпальт. Іноді на них так же буденно реагує міліція, обмежуючись стислим «під час службового розслідування наведені у дописі факти свого підтвердження не знайшли». Будемо відвертими - міліцейська жорстокість поступово стала для нас ординарною і прозаїчною справою. Проте, головна мета цього журналістського розслідування – не чергова спроба привернути увагу суспільства до проблеми насильства у правоохоронних органах. Це, безперечно, необхідно, але не менш важливо задуматися – чому офіційні розслідування випадків побиття громадян міліціонерами не доходять до свого логічного кінця – покарання винних? Чому здорова людина, після відвідування райвідділу або спілкування з міліціонерами, раптом перетворюється у інваліда, а винних у цьому знайти не вдається? Відповідні органи стверджують - важко довести вину правоохоронців. Тоді виникає ще одне питання - чому так? Зрозуміло, що співробітники міліції рідко зізнаються у нанесенні тілесних ушкоджень затриманому, а використання методів видавлювання зізнання на допитах «третього ступеню» до правоохоронців, на відміну від пересічних громадян, не застосовується.

Таким чином виникає необхідність у зібранні доказів – фактичних даних, які, у своїй сукупності, підтвердять вину співробітників міліції. І головне ось тут і виникає головна проблема – а як оцінюються ці зібрані докази. В Україні, на відміну від європейських країн, тягар доведення вини правоохоронця у побитті чи катуванні, зазвичай, покладається на потерпілого - саме він мусить довести «міліціонери мене били», а не правоохоронці спростувати таке твердження. Це не просто, адже жорстокі дії стосовно громадян здійснюються в умовах неочевидності – за відсутністю свідків, у закритих для сторонніх очей службових кабінетах, з поясненням оточуючим «затримуємо злочинця». А при спонтанних випадках проявів міліцейської жорстокості, правоохоронці, отямившись через певний час і розуміючи можливі наслідки, роблять все можливе для знищення доказів своїх злочинних дій, чинять тиск на випадкових свідків, фальшують документи з єдиною метою - унеможливити доведення своєї неправомірної поведінки. І в умовах існуючого на сьогодні в прокуратурі підходу до оцінювання винуватості міліціонерів у чиненні насильницьких дій, коли суперечливі факти та протиріччя у показах свідків трактуються виключно на користь міліціонерів, а непрямі докази їх вини взагалі не приймаються до уваги, це дозволяє правоохоронцям досягнути бажаної цілі та уникнути відповідальності за вчинене. Результати цього журналістського розслідування я вирішив оформити у вигляді ВИСНОВКУ (складанням такого документу завжди завершується офіційне розслідування), у якому не буде емоційного навантаження, красивих порівнянь, пафосних гіпербол і метафор. Просто сухе, свідомо бюрократичне викладення фактів – саме у такому вигляді їх оцінює прокуратура. ВИСНОВОК за результатами журналістського розслідування по факту отримання тілесних ушкоджень громадянином Близнюком Володимиром Васильовичем 20.08.2011 до Асоціації УМДПЛ із скаргою на спричинення тілесних ушкоджень співробітниками міліції звернувся громадянин України Близнюк Володимир Васильович, 07.03.1970 року народження, уродженець та житель с. Лозоватка Шполянського району Черкаської області, одружений, інвалід ІІ групи. Проведеним журналістським розслідуванням з виїздом на місце події, встановлено : За твердженнями потерпілого Близнюка В.В., 23.07.2011, приблизно о 6 годині ранку, він, разом з трьома своїми знайомими, на автомобілі ВАЗ-2105 державний номер СА 3729ВС прибув у приватних справах до м. Шпола Черкаської області. За кермом транспортного засобу перебував Близнюк В.В., який здійснював керування на підставі доручення від власника автомобіля – свого племінника Карого Ігора Ростиславовича. Близнюк В.В. припаркував автомобіль на стоянці поблизу центральної площі міста Шпола, але до нього підійшов інспектор ДПС Шполянського відділення ДАІ прапорщик міліції Мартинюк С.А. та у категоричній формі зажадав від Близнюка В.В. переїхати в інше місце, оскільки автомобіль, на думку працівника міліції, буде заважити прибиранню прилеглій до площі території. Близнюк В.В. виконав цю вимогу і переїхав на інший бік площі, з’їхав з проїжджої частини і зупинив автомобіль на будівельному майданчику по вулиці Таранця. Через декілька хвилин після цього до нього знову під’їхав прапорщик Мартинюк С.А. і заблокував можливість руху автомобіля Близнюка А.В. своїм службовим автомобілем. Вийшовши з нього, інспектор ДПС Мартинюк С.А., з слів потерпілого, заявив: «Скільки я буду за тобою ганятися?!» та у некоректній формі повідомив, що за його інформацією на автомобілі ВАЗ-2105 д.н. СА3279ВС здійснюється перевезення наркотичних речовин, після чого вчинив спробу провести огляд салону автомобіля. Близнюк В.В., розуміючи серйозність висунутих звинувачень, повідомив співробітнику міліції, що він керує автомобілем по дорученню і запропонував Мартинюку С.А. викликати на місце події власника транспортного засобу – гр. Карого І.Р., до прибуття якого огляд автомобіля не проводити. Інспектор ДПС зустрів цю пропозицію з обуренням, певний час ще наполягав на необхідності проведення огляду, а потім по мобільному телефону викликав після до місця конфлікту начальника Шполянського відділення ДАІ майора міліції Петрова В.М. Останній також почав наполягати на проведенні огляду автомобіля Близнюка В.В. та , після нетривалої телефонної розмови з невстановленим абонентом, заявив, що вказаний транспортний засіб по обліках ДАІ рахується викраденим. Після цього працівники міліції знову зробили спробу проникнути до салону автомобіля та оглянути його. Близнюк В.В. категорично заперечив саму можливість перебування автомобіля в угоні і ще раз звернувся до правоохоронців з проханням викликати на місце події власника автомобіля. Враховуючи те, що працівники міліції не відреагували на його прохання, Близнюк В.В. почав заважати їм у проведенні огляду – зачиняв двері транспортного засобу та ставав на шляху міліціонерів. У подальшому, з слів Близнюка В.В., майор міліції Петров В.М. несподівано вдарив його рукою по голові, після чого обидва працівники ДАІ взялися наносити Близнюку В.В. удари руками й ногами по тулубу і збили з ніг. Близнюк В.В. почав звати на допомогу, але міліціонери затулили йому рота, перевернули на спину і, викручуючи руки, наділи наручники. Наступних подій Близнюк В.В. не пам’ятає, оскільки від болю втратив свідомість і прийшов до тями вже у лікарні.

Внаслідок таких дій Близнюк В.В. був доставлений у важкому стані до реанімаційного відділення Шполянської районної лікарні. Працівники зазначеної медичної установи пояснили, що його непритомного привезли до приймального відділення співробітники міліції.

Відповідно до виписки з історії хвороби №412 Шполянської районної лікарні, Близнюку В.В. був поставлений діагноз (мовою оригіналу): «Тяжёлая закрытая черепно-мозговая травма. Ушиб головного мозга? Отёк головного мозга. Кома 2-3 степени. Ушиб мягких тканей головы. Ссадины левого лучезапястного сустава. Перелом шиловидного отростка левой лучевой кости. Алкогольная интоксикация. Эпилепсия с редкими приступами. Неврологический статус: Коматозное состояние» Отримати пояснення від майора міліції Петрова В.М. та прапорщика міліції Мартинюка С.А. не представилося можливим, оскільки на час проведення розслідування вони, за повідомленням тимчасово виконуючого обов’язки начальника Шполянського ВДАІ капітана міліції Недопаса В.В., перебувають у відпустці. Сам Недопас В.В. проінформував, що про обставини цього інциденту йому нічого не відомо, оскільки на місці події його особисто не було. Разом з тим, встановлено, що на Близнюка В.В. 26.11.2011 був складений адміністративний протокол за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані сп’яніння), який направлено для розгляду і прийняття рішення у Шполянський районний суд. Можливо відмітити, що капітан міліції Недопас В.В. перешкод проведенню журналістського розслідування не чинив та під час спілкування повністю виконував вимоги наказу МВС України від 23.03.2010 №88 «Про вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ з засобами масової інформації».

Враховуючи неможливість проведення опитування співробітників міліції Петрова В.М. та Мартинюка С.А., як іншої сторони інциденту, позицію міліції щодо його причин було встановлено шляхом вивчення відповідних документів. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 26.07.2011, який на Близнюка В.В. склав один з учасників події інспектор ДПС Мартинюк С.А., 23.07.2011 о 7 годині 30 хвилин ранку Близнюк В.В. «керував автомобілем ВАС2105 державний номер СА 3729ВС в м.Шпола по вул. Таранця у стані алкогольного сп’яніння. Огляд проводився у мед закладі». Пояснення працівників міліції щодо обставини затримання Близнюка В.В. зафіксовані у виписці з історії хвороби №412, де вказується (мовою оригіналу): «Со слов работников милиции выпивал всю ночь в баре «Владимир», потом «убегал» на машине. Когда задержали, оказывал сопротивление, документы предъявил не сразу. Одели наручники. По дороге в больницу потерял сознание».

umdpl.info