Виктор Янукович в собственноручно созданном капкане

Віктор Янукович взяв темп, якому міг би "позаздрити" Леонід Кучма.
Той перетворився на вигнанця в європейських колах на восьмий рік свого президентства, після смерті Гонгадзе, "України без Кучми", "касетного скандалу", "Кольчуг" і так далі...
Логічним завершенням згаданих процесів стала ганебна сторінка в історії української дипломатії, коли в листопаді 2002-го протягом самміту НАТО у Празі вперше було застосовано розсадку керівників делегацій за французькими назвами їхніх країн. Таким чином організатори унеможливили, щоб Леонід Кучма був сусідом з Джорджем Бушем і Тоні Блером.
Але швидкість, з якою нинішній президент втрачає репутацію за кордоном, значно випереджає досвід Леоніда Кучми. Янукович ризикує перетворитися на "кульгаву качку" вже на другий рік перебування при владі. "Українській правді" стали відомі деякі подробиці зусиль, які застосовує Захід для того, щоб врятувати Україну від перетворення на другу Білорусь, а її президента - на парію.
Обрання Януковича на посаду вітали в західних столицях. У перші дні після другого туру йому зателефонував Барак Обама, а посли Франції та Німеччини попросили про термінову зустріч у Сергія Льовочкіна, щоб вручити йому вітальні листи для Януковича зі своїх столиць.

Рішення нового президента здійснити перший візит до Брюсселя сприйняли там як позитивний жест. І, як завжди буває, європейська бюрократія почала сприймати негативні сигнали із Києва з кількамісячною затримкою.
Громадянське суспільство в Україні уже на повний голос волало про утиски опозиції та згортання свободи слова, коли західні чиновники продовжували виголошувати ритуальні фрази про започаткований новим президентом "курс реформ".
Янукович через ручний Конституційний суд повернув собі владу Кучми, а Луценко вже декілька тижнів сидів у тюрмі, коли у риториці Заходу з'явилася досить стримане визначення - "вибіркове правосуддя".
Сигналом для Банкової мало стати надання Чехією політичного притулку Богдану Данилишину, але замість висновків Янукович лише звинуватив цю країну ледь не в отриманні грошей від опозиції.
Поворотною точкою в сприйнятті Януковича стало 5 серпня 2011 року - день арешту Юлії Тимошенко. Адміністрація президента мала ілюзії, що Європа так само проковтне і цю подію. Але злий жарт з Банковою зіграла одвічна затримка в реакції Заходу, якому потрібен час, аби вся бюрократична машина перетравила інформацію про нові реалії та узгодила спільний підхід.
Сьогодні, через півтора місяці після ув'язнення Тимошенко, її справу не називають інакше ніж "політично мотивованою", а Віктор Янукович впевнено прямує в "чорний список" авторитарних політиків.
Відповідь Саркозі
Як це не сумно визнавати на Банковій, але Євросоюз, США та Канада виробили єдину позицію - майбутнє Януковича у стосунках з ними залежить від майбутнього Тимошенко.
Першим сигналом стало те, що від зустрічі з Януковичем у Нью-Йорку під час Генасамблеї ООН відмовився президент Франції Ніколя Саркозі. За інформацією "Української правди" у французьких дипколах, адміністрація президента надіслала запит про організацію таких двосторонніх переговорів під час перебування керівників двох країн у Америці.
Як стало відомо з повідомлень Банкової, на зустріч з Януковичем замість Саркозі Франція відрядила міністра закордонних справ Алена Жюппе. Того самого Жюппе, який першим з керівників західних дипломатичних установ заявив, що Угода про асоціацію України з Євросоюзом не набуде чинності до зняття з Тимошенко всіх звинувачень.
"На наш погляд, який є точкою зору більшості, завершення процесу знаходження порозуміння не зможе відбутися, якщо справа Юлії Тимошенко не буде вирішена позитивно", - сказав Жюппе 3 вересня в польському Сопоті після неформального саміту міністрів закордонних справ Євросоюзу.
21 вересня, коли він мав нагоду побачитися з Януковичем, його позиція могла змінитися тільки в більш радикальний бік.
"Зустріч" з Обамою
В умовах, коли Віктор Янукович потрапив у центрифугу, Банкова намагається створювати інформаційні приводи, щоб переконати, що нічого особливого не відбувається.
Так, у середу адміністрація президента повідомила, що "Віктор Янукович провів коротку зустріч з президентом США Бараком Обамою".
Проблема в тому, що, на відміну від України, в США на сайті президента Обами є його докладний порядок денний. Там детально викладено щоденний графік президента включно з тими днями, коли, за версією Банкової, відбулася його "коротка зустріч з президентом Януковичем".
20-21 вересня Обама зустрічався з керівником Лівійської перехідної ради Мустафою Абдель Джалілем, президентом Афганістану Хамідом Карзаєм, прем'єр-міністром Британії Девідом Кемероном, президентом Франції Ніколя Саркозі тощо.
Жоден з графіків не містить зустрічі з Януковичем. При тому, що на сайті Обами позначають двосторонки, які тривали навіть протягом п'яти (!) хвилин.
У прес-службі посольства США "Українській правді" повідомили, що між Обамою і Януковичем була не "зустріч", а "коротке спілкування в кулуарах заходу на Генеральній Асамблеї ООН".
Отже, що значить "коротка зустріч президентів Обами і Януковича", про яку повідомляє Банкова? Скільки вона тривала? І чи вийшла вона за межі рукостискання і обміну ритуальними привітаннями?
Якщо ідеться саме про таку зустріч, то радіти Януковичу особливо немає причин. Тому що навіть на самміті НАТО у Празі в 2002 році, де Леоніда Кучму було піддано остракізму, з ним так само привітався за руку Джордж Буш.
Янукович намагається розіграти в США ту саму карту, яку він клав на стіл навесні минулого року - відмова України від високозбагаченого урану. Але в Америці такі спроби виглядають дивно - за цей широкий жест Янукович уже отримав двосторонню зустріч з Обамою на самміті з питань ядерної безпеки у квітні 2010-го. Якихось повторних преференцій за ту ж саму поступку не надають.
Тож закривати очі на проблеми з демократією заради урану ніхто не буде - хоча би тому, що уран вже обіцяний американцям. Якщо ж Янукович хоче сказати, що відмовляється від взятих зобов'язань по ядерному роззброєнню, то США - це не та країна, де сприймають подібний шантаж. Тут навіть не допоможе всюдисущий Пол Манафорт, який, не ховаючись, взяв за звичку ходити на заходи у Вашингтоні як неофіційний посланник Януковича.
Єдине, на що може сподіватися Янукович у його авторитарних звичках - це на недостатню уважність у Білому домі. Українському президенту до певної міри пощастило, що питаннями України займається не радник Обами з питань Росії та Євразії Майкл МакФол, що досконало володіє українськими реаліями, а радниця Обами з питань Європи Елізабет Шервуд-Рендел, якій не вистачає часу слідкувати за подіями в Києві, оскільки в полі її зору весь континент від Німеччини до Греції.
Лист двох розгніваних жінок
Однак остання кореспонденція, отримана з Вашингтона, має опустити Януковича з небес на землю. "Українській правді" стали відомі подробиці спільного листа держсекретаря США Гілларі Клінтон та верховного представника Євросоюзу Кетрін Ештон.
Цей лист зберігається у секреті, його неможливо отримати офіційними та неофіційними каналами як з українського боку, так і з боку підписантів. "Вироблено спільну позицію не поширювати його зміст, оскільки він має приватний характер", - розповів Українській правді один із дипломатів.
Водночас наш співрозмовник в подробицях описав, що знаходиться всередині цього послання:
"Лист Клінтон та Ештон до Януковича складається лише з двох абзаців. Там немає довгої преамбули та інших дипломатичних обертів. Інших прізвищ, окрім Тимошенко, в листі не фігурує. Вони зразу пишуть, що донедавна Україна вважалася лідером демократії в регіоні, а арешт Тимошенко та інших опозиціонерів названо вибірковим переслідуванням.
Далі прямо сказано, що звинувачення проти Тимошенко є політично мотивованими, а її справа демонструє відсутність верховенства права в Україні. Насамкінець Клінтон і Ештон кажуть, що справа Тимошенко невідворотно зіпсує репутацію Януковича за кордоном. Це - надзвичайно різкий тон, враховуючи, що підписанти листа - міністри закордонних справ, які за статусом нижчі за президента", - зазначив співрозмовник "Української правди", який бачив цього листа на власні очі.
Інша проблема Януковича в тому, що він недооцінив реакцію, яку викличе справа Тимошенко у Європі. Для Банкової стало "холодним душем" рішення єврочиновників блокувати Угоду про асоціацію без звільнення Тимошенко та надання їй права балотуватися.
За допомогою радників у Януковича сформувалася думка, що ця історія цікавить лише президента Європейської народної партії Вільфреда Мартенса і пару-трійку підстаркуватих євродепутатів. І нейтралізувати цей вплив вдасться за допомогою нових друзів Партії регіонів у Європарламенті - соціалістів.
Насправді оцінка подій в Україні не відрізняється як серед європейських правих, так і лівих депутатів. Підтвердженням чому стали виступи на ялтинській конференції соціал-демократів поляка Марека Сівця та австріця Ханнеса Свободи.
"Суд має розбирається з кримінальними справами, але оцінку політичним рішенням дозволимо давати населенню на виборах. І кримінальний суд не повинен дискримінувати певних осіб. Ми всі сподіваємося, що Україна знайде вихід, бо ми зацікавлені в підписанні угоді між Україною та Євросоюзом", - заявив Свобода.
Сівець же застеріг: якщо Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом не парафують в грудні цього року, що тепер залежить від справи Тимошенко, то втрата цього шансу коштуватиме... декілька років.
Проблема в тому, що Угоду після парафування треба перекласти на всі мови Євросоюзу, а потім відправити на ратифікацію в Європарламент. Якщо буде втрачено шанс у грудні, це спричине зсув всього графіку, і в підсумку черга до ратифікації дійде в період, коли відбуватиметься виборча кампанія до Європарламенту.
По-перше, самим євродепутатам буде не до України. А, по-друге, вони не зможуть пояснити своїм виборцям, що підтримують асоціацію з державою, де лідера опозиції тримають у в'язниці.
"Часові рамки дуже важливі. Якщо ми парафуємо в грудні, ми можемо ратифікувати в цьому скликанні Європарламенту. Найдовше в процедурах ратифікації займає процес перекладу - рік-півтора. Якщо ми запізнимося з груднем, ми втратимо не місяць, або два місяці, а втратимо три роки. І ніхто не знає, що потім може трапитися", - попередив Сівець.
"Багато хто в Євросоюзі вважає, що Україна не може бути поєднана з ЄС, що ця країна має бути частиною Радянського Союзу, але політична коректність не дозволяє сказати це публічно. Сьогодні вони не повинні нічого казати, робота зроблена за них. І ратифікація може бути зупинена на будь-якій сходинці. Таким чином, якщо ми не парафуємо в грудні, ми загубимо два-три роки. І святкувати перемогу тоді буде третя сторона - Москва", - попередив Сівець Януковича.
Але, на жаль, Янукович його так і не почув, тому що не має звички залишатися на конференції в якості слухача...
Півтора роки тому Януковичу навіть у страшному сні під затишним дахом "Межигір'я" не могло наснитися, що перемога над Юлією Тимошенко 7 лютого 2010 року означає не кінець, а лише початок його проблем.

За матеріалами: pravda.com.ua