«Українське Гуантанамо», яке не існує. Де-юре
Нині в українських місцях позбавлення волі перебуває 157.866 осіб: це кожний 290-й українець. Член майже кожної п’ятої родини побував за гратами. Автор цих рядків також відчув на собі, що є життяв українській неволі. Але ж і по той бік грат мають діяти закони. А як воно насправді? Аби розібратися у цьому, ми опишемо один з аспектів цього життя, який в’язні запам’ятовують найбільше. Це стосується міфічного загону спецпризначення, про який багато хто чув, але про який мало що відомо. Однак, мешканці в’язниць знайомі із його бійцями дуже добре. Надто добре.
…До нового року залишились лічені хвилини, підготовка святкового столу майже завершена, тільки стіл трохи незвичайний, та й саме свято швидше скидається на сумну пародію. Замість салату на столі – специфічна речовина під назвою «помазуха». Домогосподарки, записуйте рецепт: все, що знайшлося в наявності – це й картопля з обідішнього борщу, й риба порційна дрібно покришена, бажано – цибуля або часник. Усе слід заправити декількома банками «Кільки в томаті», ретельно перемішати й розмазати по шматках хлібу. Не обійшлося без святкового торту: величезного, з претензією, з корявим написом «1996 рік». Щоправда торт виготовлений з хлібу – не простого, що продають у магазинах на волі, а під брендовою маркою «спецвипечка». З цього хлібу гарно ліпити різні мистецькі вироби, а якщо його добряче притиснути, з нього потече вода. Колір того хлібу більше нагадує землю, аніж хліб, до якого всі звикли. Аби «торт» набув остаточного вигляду, до тюремного хлібу додають розтоплені цукерки та порційний цукор. Зі святом, панове сокамерники!
Описувані події відбувалися в СІЗО Кривого Рогу під славнозвісною назвою «Бублик», що походить з колообразної форми будівлі. Той, хто там побував, ніколи не забуде цей досвід. Жорстоке поводження, побиття, нелюдські умови утримання – повсякденна практика цієї установи.
Особливі спогади залишаються у в’язнів, які побували в карцері СІЗО: кожного вечора місцеві контролери і оперативники, перевдягнуті в камуфляжку,з масками на обличчях влаштовують «відбій» в карцерах. По черзі відкривають двері камер, виганяють в’язнів до коридору, й починають бити, знущтися, принижувати, доводячи до психологічної межі нервового зриву і відчуття приреченості.
Але в очікуванні Нового року мешканці переповненої камери намагаються не згадувати про погане. До нового року залишилися лічені хвилини… Раптом у коридорі чутно дивний і страшний гул, лязкіт невідомого походження. Раптово кватирка камери відчиняється, і в приміщення влітає петарда, лунає потужний вибух, все миттєво наповнилося димом. Ніхто із в’язнів не встиг оговтатися, коли в камері пролунала автоматна черга, за нею пролунала команда: «Всім на підлогу!»
Жахіття в Криворізському СІЗО тривали всю новорічну ніч 1996-1997 року. Декілька годин мешканці камери тишком лежали на підлозі, чекаючи своєї участі, обливаючись холодним потом, з жахом слухаючи стогін й зойки в’язнів інших камер, вибухи пітард, автоматні черги. Камера надто мала, аби всі в’язні могли лягти на підлогу, тому лежали один на одному в незручних позах, чекаючи найгіршого.
Коли відбувається побиття і знущання над в’язнями, коли постійно чекаєш на початок катувань, коли людина справляє істотну потребу прямо в штани під час побиття – це «норма життя» для мешканців «Бублика», до цього майже звикаєш.
Колишній боєць спецпідрозділу Державної пенітенціарної служби (ДПтС).
– Як відбувається підготовка до заходу? Яку саме зброю видають бійцям, чи проводять інструктаж?
– Якщо для обшуку установи недостатньо власних сил, тоді запрошують співробітників з інших установ, або ж спецпідрозділ, або ж діємо усі разом. На обшук не видають зброю, заходимо у масках. У разі необхідності, зброю беремо у співробітників відділу нагляду та безпеки, хоча до цього, як правило, не доходить, зазвичай б’ють кулаками та ногами.
1 липня 2010 року Європейський суд з прав людини (далі – Суд) ухвалив дуже важливе рішення у справі «Давидов та інші проти України», в якому визнав порушення Україною положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Мова йде про масове побиття засуджених у Замковій колонії №58 в місті Ізяслав Хмельницької області. В’язнів двічі – 30 травня 2001 року і 28 січня 2002 року – жорстоко побили бійці спецназу Державного департаменту України з питань виконання покарань – у такий спосіб Департамент проводив навчальні тренування. Суд дійшов висновку, що засуджені зазнали жорстокого поводження, відчували страх і приниження під час навчальних тренувань, які проводилися без згоди ув'язнених та без правових підстав. Суд постановив, що Уряд не виконав цілу низку своїх зобов’язань згідно з Конвенцією.
Минув рік, але до цього часу ретельного розслідування обставин, зазначених у рішенні Суду, не проведено, жоден чиновник, причетний до знущань над засудженими, не притягнутий до відповідальності…
Набув розголосу подібний випадок із побиттям в’язнів в Ізяславській колонії № 31, що стався у січні 2007 року.
Виправна колонія №31. 14 січня 2007 року майже всі засуджені Ізяславської колонії (понад 1200 чоловіків) оголосили голодування на знак протесту проти свавільного накладення дисциплінарних стягнень, побиття і принизливого поводження з боку персоналу, поганого харчування і медичного обслуговування. 22 січня в колонію був уведений спеціальний підрозділ у масках і в бойовому спорядженні. Бійці жорстоко побили понад 40 в’язнів, яких спеціально для цього привели до штабу, – саме тих, хто заявив комісії про вимоги засуджених. Побиті отримали перелами ребер, кісток, носів, втратили зуби тощо. Після цього їх розділили на дві групи і перевезли в Рівненське та Хмельницьке СІЗО, буквально в тому одязі, в якому були, усі їхні речі залишилися в колонії. В СІЗО в’язнів знову жорстоко били. У подальшому їх етапували в інші колонії. Працівники Департаменту спростовують твердження про голодування і побиття і кажуть, що 40 засуджених перевели в інші колонії, оскільки установа №31 була переповнена. На скарги засуджених та їхніх батьків до прокуратури та інших органів влади надійшли відповіді, що дії працівників Департаменту були правомірними.
Колишній боєць спецзагону ДПтС:
– Як відбувається побиття в’язнів – стихійно, чи за вказівкою адміністрації?
– При інструктажі звертають увагу на те, що бити не можна. Але бійці, за їх версією, б’ють для того, аби не було протидії з боку засуджених. Посадовці знають і допускають: побиття – це норма.
Офіцер ДПтС:
-На законодавчому рівні існування спецпідрозділів Державної пенітенціарної служби не регламентоване, але ж при кожному державному силовому відомстві має існувати підрозділ спеціального призначення, який має використовуватися в екстремальних випадках. Такі підрозділи є в СБУ, МВС, Прикордонній службі, Державній пенітенціарній службі, тощо. Ці підрозділи співпрацюють й діляться досвідом. Наприклад, для того, аби у разі потреби бійці спецпідрозділу СБУ впевнено себе почували під час приборкання озброєних злочинців, які, захопили житлове помешкання в колонії, або ж коли спецпідрозділ МВС придушує терористичний акт на території виправної колонії.
Але ж, за останні роки терористичні акти в виправних закладах відбуваються вкрай рідко, а бійці спецпідрозділів ДПтС використовуються виключно як інструмент залякування засуджених і застосування незаконного насильства. Й досвід, який вони отримують від колег з СБУ та МВС, не робить їх толерантнішими.
Боєць спецпідрозділу ДПтС:
– Розкажіть як саме все відбувається?
–Бійці спецпідрозділу й співробітники установи, які беруть участь в обшуку, збираються перед входом в колонію. Потім заходять на територію зони. Спецпідрозділ іде окремо на свій об’єкт. Двоє залишаються на вулиці, інші заходять в середину. В обшукуваному приміщенні залишається лише один днювальний, інших засуджених виводять на вулицю. Двоє (що залишились) контролюють тих засуджених, що на вулиці. Коли заходить спецназ – відразу починають бити тих, хто на вулиці в «локалці», аби вони та решта не висловлювали невдоволення обшуком. Бійці ламають, перекидають меблі, ломом довбають стіни. Стихійно б’ють, дають «пиньки» усім зустрічним засудженим. Засуджені намагаються сховатися. Іноді після таких обшуків засуджені приходять в оперчастину і скаржаться, але їх відправляють «куди подалі», говорячи, що оперчастина не має впливу на спецпідрозділ.
Зараз описуване побиття в Ізяславській колонії набуло офіційної назви судової справи в Суді «Карабет та інші проти України», вона перебуває на комунікації з Урядом України. По суті, справа ідентична справі «Давидов та інші проти України».
Чи потрібна Україні ця ганьба міжнародного масштабу? Хто в цьому зацікавлений? Яка користь від звірячих невмотивованих знущань над засудженими?
Науковець Ірина Яковець:
-Департамент здійснює заходи щодо запобігання та припинення злочинів терористичної спрямованості на об’єктах кримінально-виконавчої системи, згідно відповідно до Положення, затвердженого наказом Департаменту від 10.10.2005 р. № 167.14.01.2008 р. Наказ та положення скасовані як такі, що не відповідають європейським стандартам. Отже, наказу немає, проте спецпідрозділи залишились. Це є прямим порушенням національного законодавства та міжнародних зобов’язань України. Результат: Комітет ООН проти катувань вказав, що він «…стурбований відомими фактами використання антитерористичного підрозділу в масках усередині в’язниць, що приводить до залякування ув’язнених і поганого ставлення до них».
Здавалося б, реакція держави має бути очевидною. Однак, юридично спецпідрозділ ДПтС вже три роки не існує, проте практика побиття людей у в’язницях і колоніях силами «неіснуючих» озброєних військових формувань триває. Жертвами їхніх «маски шоу» стають як засуджені, так і обвинувачені, які перебувають під слідством, тобто ті, частину яких суд визнає невинуватими.
Напередодні травневих свят, близько сорока бійців спецпідрозділу ДПтС прибули на територію Сімферопольського слідчого ізолятора й були розміщені на території установи, маючи на озброєнні автомати, гранати, іншу зброю. В ДПтС факт залучення спецназу підтверджують і зазначають, що «у зв’язку з проведенням травневих свят в установах управління ДПтС в АР Крим, з 30.04 по 10.05.2011 року, згідно настанов керівних наказів та розпоряджень, на даний час виконується посилений варіант несення чергування під назвою «ЩИТ».
Отже, маємо продовження практики з описаного на самому початку новорічного шоу у «Бублику» 16-річної давнини: відтепер до Сімферопольського слідчого ізолятора на час проведення свят залучені силові підрозділи ДПтС, які перебуватимуть в установі «до окремого розпорядження.» 06.05.2011 року стало відомо, що бійці спецпідрозділу ДПтС побили ув’язнених. Масштаби репресій, кількість і прізвища побитих в’язнів залишилися невідомими. Одна з версій заведення до СІЗО спецвійськ: ув’язнені Сімферопольського СІЗО, хворі на туберкульоз, зняли на відео умови, в яких вони перебувають, а відео потрапило до медіа.
5 липня 2011 року, в колонії № 89 міста Дніпропетровська відбулося масове побиття засуджених силами бійців спецпідрозділу – сценарій типовий. Прокуратура підтверджує, що бійці спецпідрозділу регіонального управління ДПтС були задіяні в обшуку, проте виправдовує дії катів: «5 липня згідно із планом роботи Дніпропетровської виправної колонії (№ 89) за погодженням з керівництвом регіонального управління проводились планові масові обшуки засуджених та об’єктів установи. Основна мета обшуку – виявлення і вилучення заборонених для використання засудженими речей та предметів. До проведення обшуку було залучено додаткову кількість співробітників з інших установ та з міжобласного загону спеціального призначення». Прокуратура підтверджує факт наявності тілесних ушкоджень у 19 засуджених, але відмовляє порушити кримінальну справу, не взинаючи, що ушкодження спричинені побиттям бійцями спецназу.
Боєць спецпідрозділу:
– Як довго за часом тривали акції, в яких Вам доводилося брати участь?
– Обшук проходить протягом 2 годин. Це суворо дотримуваний час! Хворих туберкульозом виводять на 1 годину. Бьють всіх: і хворих, і здорових.
З практики розгляду справ на кшталт цієї бачимо: прокуратура займає однобоку позицію, ніколи не визнаючи провини бійців спецпідрозділу ДПтС. Отже, маємо існування безконтрольного, не існуючого де-юре «Українського Гуантанамо». Це відбувається попри підписання нашою країною далекого 2006 року Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань, який вимагає від держави створити протягом року один або декілька національних превентивних механізмів із запобігання катуванням (далі НПМ). Цей інструмент передбачає посилення впливу громадянського суспільства на дії влади. Представники НПМ мають право на безперешкодне відвідування будь-яких місць несвободи, де перебувають люди поза своєю волею під контролем держави. Але Україна досі не виконала своїх зобов’язань.
Голова Департаменту з виконання покарань Василь Кощинець(2007 рік):
-За 9 місяців цього року персонал підрозділів спеціального призначення Державної кримінально-виконавчої служби брав участь у 9 тактико-спеціальних навчаннях з антитерористичної тематики за планами антитерористичного центру при Службі безпеки України, 43 рази залучався для проведення обшуків засуджених і приміщень, оглядів територій житлової та виробничої зон в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах.
Отже, що змінилося в Україні з часів новорічних подій в Криворізькому «Бубліку» в 1996 му році, або побиття в’язнів в Замковій колонії №58 міста Із’яслів Хмельницької області в 2001-2002 роках. Що зробила Україна на виконання рішення Європейського суду по справі «Давидов та інші проти України»? Констатуємо: нічого! Спецпідрозділ ДПтС просто вивели з юридичного поля, перевівши на «нелегал», отже – лише ускладнивши контроль за його діяльністю.
А яка міжнародна практика застосування спецпідрозділів в місцях позбавлення волі?
Євген Іхлов, аналітик російської організації «За права людини»:
«Спецпідрозділи для придушення заворушень у місцях ув'язнення існують в усіх країнах світу. Відмінною рисою спецназу Мін'юсту Росії є його генеза від спецназу, що має бойовий і каральний досвід в локальних конфліктах. Це принципово змінює малюнок призначення спецназу – це контінгент, який усвідомлює своє призначення не лише як гарант приборкання бунтів, але й як знаряддя проти непокірної державі стихії, в даному випадку кримінального співтовариства – аналога «непокірних тубільців Кавказу». Від цього часте використання спецназу Мін'юсту РФ з профілактичного побиття і приниження ув'язнених, які є повним аналогом зачисток в Чечні. Про те, як готують спецназ для його каральних функцій, говорить відеофільм «Фабрика тортур» зроблений за участю єкатеринбургского правозахисника в'язня сумління Олексія Соколова».
Вікторія Сергєєва, російське відділенняPenalReformInternational:
«У Россі ці підрозділи існують законно – є Положення про спецпідрозділі ФСВП, це внутрішній документ, узгоджений з Мінюстом. Щодо адекватності застосування цього підрозділу, звичайно, в 99% – це неадекватне використання. У розвинених європейських країнах, як правило, проблеми, що виникають на території пенітенціарного закладу, вирішуються персоналом в'язниці, а в разі серйозних заворушень – місцевою поліцією. У Швеції, наприклад, при найменшій проблемі персонал викликає поліцію, тому що сам не уповноважений застосовувати силу до в'язнів. В Англії є невеличкий спецпідрозділ, який розташовується в Лондоні, і його викликають тільки у випадку дуже серйозних конфліктів, масових бунтів, наприклад. Більшою мірою цей підрозділ забезпечує безпеку персоналу, а не б'є ув'язнених просто, щоб боялися.»
Що відбувається в стінах української кримінально-виконавчої системи – цей висновок читач може зробити власноруч.
Ті, кого цікавлять суто юридичні засадами існування спецпідрозділу ДПтС (чи-то їхня відсутність), можуть ознайомитись з документами, що наведені нижче.
ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
Н А К А З
10.10.2005 N 167
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 лютого 2006 р.
за N 138/12012
Про затвердження Положення про підрозділ
спеціального призначення
{ Рішення про державну реєстрацію Наказу скасовано
на підставі Висновку Міністерства юстиції
N 15/88 ( v0015323-07 ) від 24.12.2007 }
{ Виключено з Державного реєстру нормативно-правових
актів 14.01.2008 }
{ Рішення про державну реєстрацію Наказу скасовано
на підставі Наказу Міністерства юстиції
N 1302/5 ( v1302323-07 ) від 26.12.2007 }
Відповідно до Кримінально-виконавчого кодексу України
( 1129-15 ) та Законів України "Про Державну кримінально-виконавчу
службу України" ( 2713-15 ) і "Про боротьбу з тероризмом"
( 638-15 ), з метою запобігання і припинення дій, що
дезорганізують роботу установ виконання покарань і слідчих
ізоляторів, забезпечення безпеки засуджених і осіб, узятих під
варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ
виконання покарань та слідчих ізоляторів, Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Положення про підрозділ спеціального
призначення (далі - Положення), що додається.
2. Начальникам територіальних органів управління Державного
департаменту України з питань виконання покарань (далі -
Департамент) організувати вивчення Положення з відповідними
категоріями посадових осіб, підпорядкованих органів і установ
виконання покарань та слідчих ізоляторів.
3. Управлінню охорони, нагляду і безпеки Департаменту
(Ільтяй М.П.) забезпечити подання цього наказу в установленому
порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Скасувати наказ Департаменту від 08.09.2003 N 163 "Про
утворення підрозділів особливого призначення
кримінально-виконавчої системи, затвердження штатів та Положення
про ці підрозділи".
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на
начальників територіальних органів управління Департаменту та
першого заступника Голови Департаменту полковника внутрішньої
служби Лагоду А.С.
6. Наказ оголосити персоналу Державної кримінально-виконавчої
служби України.
Голова В.В.Кощинець
ПОГОДЖЕНО:
Перший заступник Голови -
керівник Антитерористичного
центру при СБ України
генерал-лейтенант В.Тимошенко
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного
департаменту України
з питань виконання покарань
10.10.2005 N 167
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 лютого 2006 р.
за N 138/12012
ПОЛОЖЕННЯ
про підрозділ спеціального призначення
1. Загальні положення
1.1. Підрозділ спеціального призначення (далі - підрозділ) є
воєнізованим формуванням, який створюється при територіальному
органі управління Державного департаменту України з питань
виконання покарань (далі - Департамент).
1.2. Підрозділ створюється та ліквідовується наказом
Департаменту.
1.3. Підрозділ очолює командир, який призначається на посаду
і звільняється з посади наказом начальника територіального органу
управління Департаменту, за погодженням з першим заступником
Голови Департаменту.
1.4. За наказом Департаменту для забезпечення правопорядку,
запобігання та припинення злочинів і дій, що дезорганізують роботу
установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, підрозділ може
бути тимчасово передислокований в інші регіони України.
1.5. Матеріально-технічне забезпечення діяльності підрозділу
здійснюється управлінням ресурсного, побутового та
комунально-експлуатаційного забезпечення Департаменту.
2. Основні завдання підрозділу
2.1. Запобігання та припинення злочинів терористичної
спрямованості на об'єктах кримінально-виконавчої системи.
2.2. Запобігання і припинення дій, що дезорганізують роботу
установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.
3. Функції підрозділу
3.1. Участь у заходах щодо запобігання та припинення злочинів
терористичної спрямованості у рамках антитерористичної операції,
зокрема насильницьких діянь, пов'язаних з захопленням заручників,
вчиненням підпалів, убивств, тортур, залякування засуджених,
персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та
громадян, які знаходяться в установах виконання покарань, слідчих
ізоляторах та на прилеглих до них територіях.
3.2. Участь у затриманні озброєних злочинців в установах
виконання покарань і слідчих ізоляторах, відбитті нападів на
об'єкти кримінально-виконавчої системи.
3.3. Розшук та затримання засуджених і осіб, узятих під
варту, які вчинили втечу, у тому числі при проведенні
антитерористичної операції.
3.4. Забезпечення підтримання правопорядку при введенні
режиму особливих умов в установах виконання покарань та слідчих
ізоляторах у випадках стихійного лиха, епідемій, аварій важливих
для життєзабезпечення систем, масових заворушень, проявів групової
непокори засуджених та осіб, узятих під варту, або в разі
виникнення реальної загрози збройного нападу на об'єкти
кримінально-виконавчої системи, припинення групових протиправних
дій засуджених та осіб, узятих під варту та ліквідації їх
наслідків.
3.5. Проведення оглядів і обшуків засуджених та осіб, узятих
під варту, їх речей, оглядів інших осіб та їх речей, транспортних
засобів, які знаходяться на територіях установ
кримінально-виконавчої системи, підприємств установ виконання
покарань і на прилеглих до них територіях, а також вилучати
заборонені речі і документи.
Особистий обшук проводиться особами однієї статі із особою,
яка піддається обшуку.
3.6. Забезпечення безпеки засуджених і осіб, узятих під
варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ
виконання покарань та слідчих ізоляторів.
3.7. Сприяння оперативним підрозділам установ виконання
покарань і слідчих ізоляторів у проведенні оперативно-розшукових
заходів.
3.8. Взаємодія із спеціальними підрозділами інших
правоохоронних органів у сфері боротьби з тероризмом.
3.9. Беруть участь у забезпеченні правопорядку, додержання
вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання
покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях,
вимагають від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб, які
знаходяться на територіях установ кримінально-виконавчої системи і
на прилеглих до них територіях, виконання ними обов'язків,
установлених законом та нормативно-правовими актами Департаменту.
4. Організація діяльності підрозділу
4.1. Підрозділ комплектується особами рядового і
начальницького складу (далі - особовий склад) відповідно до Закону
України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України"
( 2713-15 ) на договірній, конкурсній основах громадянами України,
які мають необхідну фізичну підготовку, психологічну стійкість і
здатні діяти в екстремальних умовах та ефективно виконувати
відповідні завдання, покладені на підрозділ.
Для осіб, зарахованих до підрозділу, може бути встановлений
строк випробування до шести місяців.
4.2. Підрозділ розміщується у спеціально відокремлених
приміщеннях (будівлях), які обладнані для несення чергування,
занять із службової підготовки, збереження авто- та бронетехніки,
зброї, спеціальних засобів та іншого майна.
4.3. Діяльність підрозділу здійснюється на основі
квартального плану роботи, який затверджується начальником
територіального органу управління Департаменту.
4.4. Особовий склад підрозділу виконує службові обов'язки в
повсякденній формі одягу або в спеціальному обмундируванні із
знаками розрізнення та символікою.
4.5. Спеціальні заходи проводяться підрозділом на підставі
затвердженого начальником територіального органу управління
Департаменту плану-завдання або припису, виданого командиру
підрозділу.
Про проведення спеціальних заходів командир підрозділу
письмово доповідає начальнику територіального органу управління
Департаменту та до Департаменту.
4.6. Особовий склад підрозділу під час виконання покладених
на нього завдань має право в порядку і випадках, передбачених
Кримінально-виконавчим кодексом України ( 1129-15 ), Законом
України "Про міліцію" ( 565-12 ) та іншими законами України,
застосовувати заходи фізичного впливу, а також зберігати, носити
спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх
самостійно або в складі підрозділу.
4.7. При проведенні спеціальних та інших заходів для їх
фіксування при потребі використовується кіно-, фото-, відео- та
інші засоби.
4.8. Дії особового складу підрозділу під час проведення
спеціальних заходів повинні ґрунтуватися на неухильному виконанні
законів України, додержання норм професійної етики, гуманного
ставлення до громадян, засуджених і осіб, узятих під варту.
4.9. При необхідності виконання спеціальних завдань для
особового складу підрозділу може встановлюватися цілодобовий режим
роботи. У цьому разі видається відповідний наказ начальника
територіального органу управління Департаменту. Тривалість
робочого часу та відпочинку особового складу підрозділу
встановлюється у відповідності до законодавства.
4.10. Діловодство в підрозділі ведеться відповідальним
працівником через канцелярію (секретаріат) територіального органу
управління Департаменту.
5. Обов'язки та права командира підрозділу
5.1. Командир підрозділу безпосередньо підпорядковується
начальнику територіального органу управління Департаменту і є
прямим начальником особового складу підрозділу. Він визначає і
затверджує функціональні обов'язки підпорядкованого особового
складу.
Командир підрозділу відповідає за:
забезпечення діяльності підрозділу, його постійної готовності
до виконання покладених на нього завдань;
професійну підготовку особового складу, дотримання ним
дисципліни, його морально-психологічний стан;
зберігання та стан озброєння, боєприпасів, спеціальної
техніки та інших засобів, авто- і бронетехніки, а також
використання сил і засобів за призначенням;
комплектування підрозділу та проведення виховної роботи з
особовим складом.
5.2. Командир підрозділу зобов'язаний:
5.2.1. Забезпечувати постійну готовність сил і засобів
підрозділу до виконання поставлених завдань.
5.2.2. При проведенні спеціальних операцій та заходів
особисто керувати діями підлеглих.
5.2.3. Забезпечувати дотримання законності і дисципліни
особовим складом підрозділу, правомірність застосування заходів
фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї.
5.2.4. Під час перебування в установах виконання покарань і
слідчих ізоляторах вивчати стан оперативної обстановки,
правопорядку та надавати їм оцінку.
5.2.5. Здійснювати взаємодію з правоохоронними органами, їх
спеціальними підрозділами щодо участі в антитерористичних
операціях, навчаннях, заняттях та тренуваннях на території установ
виконання покарань і слідчих ізоляторів.
5.2.6. Уживати заходів щодо забезпечення особового складу
підрозділу озброєнням, спеціальними засобами відповідно до норм
належності.
5.2.7. Здійснювати якісний добір, розстановку, навчання
особового складу підрозділу, його атестування в установленому
порядку, знати ділові та моральні якості підлеглих, організовувати
службову та фізичну підготовку особового складу підрозділу,
уживати заходів до підвищення його професійного рівня, зміцнення
законності та дисципліни, забезпечувати постійну готовність до дій
при введенні режиму особливих умов.
5.2.8. Удосконалювати професійну підготовку особового складу
підрозділу, брати безпосередню участь у проведенні занять,
контролювати дотримання заходів безпеки при поводженні зі зброєю,
вибуховими речовинами, спеціальними засобами, а також при
виконанні тренувань, спарингів, спеціальних занять та стрільб.
5.2.9. Організовувати проведення та особисто брати участь в
інструктажах нарядів і здійснювати постійний контроль за несенням
служби особовим складом підрозділу. Стежити за зовнішнім виглядом
і стройовою виправкою особового складу, додержанням підлеглими
правил носіння форменого одягу.
5.2.10. Контролювати та аналізувати результати участі
підрозділу в забезпеченні належного правопорядку в установах
виконання покарань і слідчих ізоляторах, уносити керівництву
Департаменту та його територіальних органів управління пропозиції
щодо застосування сил і засобів підрозділу.
5.2.11. Щотижня на оперативних нарадах надавати об'єктивну
оцінку службовій діяльності особового складу підрозділу та
щомісяця проводити підбиття підсумків роботи підрозділу.
5.2.12. Аналізувати стан додержання законності та дисципліни
серед особового складу підрозділу.
5.3. Командир підрозділу має право:
5.3.1. Застосовувати заходи заохочення та накладати
дисциплінарні стягнення в межах наданих йому повноважень.
5.3.2. Під час проведення антитерористичної операції входити
до складу штурмової групи, визначати порядок її побудови та
озброєння, брати участь у проведенні операції.
5.3.3. Визначати, у залежності від характеру завдань, які
виконує підрозділ, форму одягу, екіпіровку та озброєння особового
складу відповідно до норм належності.
5.3.4. Організовувати та здійснювати перевірку несення
служби, а також проводити учбові збори особового складу
підрозділу.
5.3.5. Ознайомлюватися в територіальних органах управління
Департаменту з інформаційно-аналітичними матеріалами, журналами
обліку подій та іншими відомостями, які характеризують оперативну
обстановку в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах.
5.3.6. Одержувати в установленому порядку від територіальних
органів управління Департаменту документи і матеріали, необхідні
для виконання завдань щодо запобігання вчиненню злочинів
терористичної спрямованості в органах і установах виконання
покарань та слідчих ізоляторах.
5.3.7. Надавати пропозиції керівництву установ виконання
покарань і слідчих ізоляторів щодо поліпшення у них стану
оперативної обстановки та підготовки груп швидкого реагування.
5.3.8. За дорученням керівництва територіального органу
управління Департаменту, при якому утворено підрозділ, здійснювати
перевірку організації та проведення обшукової роботи в установах
виконання покарань і слідчих ізоляторах шляхом проведення
контрольних обшуків.
5.3.9. Залучати (за погодженням з начальником територіального
органу управління Департаменту) спеціалістів органу, установ
виконання покарань і слідчих ізоляторів за місцем дислокації
підрозділу для проведення професійної підготовки особового складу
та вирішення питань матеріально-технічного забезпечення
підрозділу.
Заступник начальника
управління охорони,
нагляду і безпеки Департаменту
підполковник внутрішньої служби В.В.Близнюк
Висновок Міністерства юстиції №15/88 від 24.12.2007 р
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0015323-07
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ПОГОДЖУЮ ЗАТВЕРДЖУЮ
Директор Департаменту Заступник Міністра
___________В.В.Бутрименко ___________Л.В.Єфіменко
24.12.2007 24.12.2007
ВИСНОВОК N 15/88
про скасування рішення про державну реєстрацію
нормативно-правового акта
Державний департамент України з питань виконання покарань
_________________________________________________________________
(найменування міністерства, іншого органу, який прийняв
нормативно-правовий акт)
Положення про підрозділ спеціального призначення, затверджене
наказом Державного департаменту України з питань виконання
покарань від 10.10.2005 N 167 ( z0138-06 )
__________________________________________________________________
(вид, дата, номер та заголовок нормативно-правового акта)
16.02.2006 за N 138/12012
__________________________________________________________________
(дата і номер державної реєстрації)
Правові підстави скасування рішення про державну реєстрацію:
Відповідно до підпункту "в-1" пункту 17 Положення про
державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших
органів виконавчої влади, органів господарського управління та
контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян
або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 28.12.92 N 731 ( 731-92-п ) /із змінами/
(далі - Положення про державну реєстрацію), рішення про державну
реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано у зв'язку
з одержанням висновку Мін'юсту, Головного управління Мін'юсту в
Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та
Севастопольського міських управлінь юстиції про невідповідність
нормативно-правового акта Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод ( 995_004 ) та практиці Європейського суду з
прав людини.
ВИСНОВОК:
Згідно з висновком Секретаріату Урядового уповноваженого у
справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції
України від 21.11.2007 положення наказу Державного департаменту
України з питань виконання покарань від 10.10.2005 N 167
( z0138-06 ) "Про затвердження Положення про підрозділ
спеціального призначення" не відповідають Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод ( 995_004 ) та практиці
Європейського суду з прав людини.
У зв'язку з цим Державному департаменту України з питань
виконання покарань пропонувалося у 5 денний термін внести зміни до
вищезазначеного нормативно-правового акта або визнати його таким,
що втратив чинність (лист Міністерства юстиції України від
27.11.2007 N 24-7/178).
За станом на 24.12.2007 нормативно-правового акта з цього
питання до Міністерства юстиції України не надходило.
На підставі викладеного та відповідно до підпункту "в-1"
пункту 17 Положення про державну реєстрацію ( 731-92-п ),
підпункту 4.4 пункту 4 Порядку скасування рішення про державну
реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного
реєстру, затвердженого наказом Мін'юсту України від 31.07.2000
N 32/5 ( z0458-00 ) (із змінами), зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 31.07.2000 за N 458/4679, рішення про державну
реєстрацію наказу Державного департаменту України з питань
виконання покарань від 10.10.2005 N 167 ( z0138-06 ) "Про
затвердження Положення про підрозділ спеціального призначення"
скасувати.
Начальник відділу
Департаменту державної
реєстрації нормативних актів О.С.Дінєйкіна
Головний спеціаліст
Департаменту державної
реєстрації нормативних актів С.А.Ярмак
Виключено з державного реєстру нормативно-правових актів 14.01.2008
По материалам tema.in.ua