Убивця Кульчицького — у київському СІЗО?

Нагадаємо: львівського бізнесмена Ігоря Кульчицького вбили поблизу шахового клубу, що на вулиці Фредра, 1, 17 липня 2008 року. Приблизно о 09.30 у присутності численних свідків двоє невідомих, заїхавши з боку вул. Князя Романа у синьому Volkswagen Golf, припаркували авто неподалік входу до приміщення Львівської інвестиційно-будівельної компанії, власником і директором якої був Ігор Кульчицький і його бізнес-партнер і співзасновник Павло Федів.
Бізнесмени припаркували власний бордовий джип, і нічого не підозрюючи, підійшли до офісу. Їх відразу обстріляли з двох видів зброї. Контрольних пострілів не робили. В тіло Кульчицького влучили 9 куль, Федіва двома кулями поранили в стегно. З місця події вилучили 12 гільз калібру 7,65 мм. Тобто стріляли досить влучно. Цього ж дня спалений Volkswagen Golf убивць знайшли в парку Знесіння...

Нападу, звичайно, не очікував ніхто. Попри постійні контакти з нечисленними колишніми друзями з кримінального світу Кульчицький їздив без охорони і за себе не боявся, з 17 років він був поряд із кримінальним авторитетом “Завінею”. Прізвисько “Куля” — від прізвища Кульчицький, не судимий, займався будівельним бізнесом. Те, що вбили його саме за гроші, а не за кримінал, ні в кого не викликало сумніву...

Невдовзі начальник УМВС у Львівськкій області генерал Василь Пісний під час брифінгу для журналістів заявив, що у справі вбивства Кульчицького у міліції є низка підозрюваних і навіть затриманих осіб. А справу можна вважати розкритою. «Вони по цьому відпрацьовуються. Є певні покази людей. Конкретно є встановлені особи… Можливо, десь поспішили, коли це сказали, але ця особа встановлена. Можу з усією відповідальністю сказати, що вбивство розкрили», — стверджував Пісний.

Зрозуміло, що слова правоохоронця сприйняли з величезною долею сарказму, адже загалом у Львові з резонансних убивств за часи незалежної України реально розкрили лише кілька — кримінального авторитета Ігоря Френкіля («Фреки») і замах на директора ринку «Шувар» Романа Федишина, під час якого від вибуху загинула школярка Марія Куцинда. Із певною долею вірогідності сюди також можна зарахувати вбивство біля готелю «Дністер» кримінального авторитета Снурніцина.

Та, як з’ясувала «Ратуша», скепсис ЗМІ не мав під собою підґрунтя — оперативники справді достеменно знали, хто з Польщі перегнав автомобіль для замаху, де і хто перебивав крадені номери, в якому відстійнику автівка тривалий час стояла і хто саме стріляв того дня. Тобто, генерал Пісний не мав права розкривати деталі, але казав правду. Урізнобіч розіслали «оперативників» з описом розшукуваного громадянина Андрія Н., у кримінальних колах знаного на прізвисько «Нєдєля» і «Самбірський», але от де переховується ця людина, правоохоронці могли дізнатися тільки у ворожки: спершу «Нєдєля» не ховався, але коли відчув, що коло стискається, відразу ж кудись зник.

Здавалося б, ще трошки, і це вбивство, як багато інших, покриється пліснявою часу, і про нього нагадуватимуть тільки старі міліцейські звіти та шпальти газет. Однак зовсім несподівано вигулькнула інша сюжетна лінія.

6 жовтня 2009 року в центрі Києва, на вулиці Тарасівській, 10-а з дивовижною наглістю у його власній машині розстріляли бізнесмена із Запоріжжя 43-річного Олександра Семенова.

Убивця сів у салон «Порше Кайєн», за кермом якого сидів Семенов, випустив йому в голову три кулі (зброя калібру 7,62). Одну — в лоб, дві — у потилицю. Автомобіль із тілом майже добу простояв на газоні неподалік елітного ресторану «Печера — стейк», мотор тихо працював, були ввімкнені фари та габарити, тихенько грала музика, однак через тоноване скло нічого не було видно. Врешті автівкою зацікавилися міліціонери. Коли відкрили двері, то зрозуміли, що роботи в них різко побільшало.

Народився вбитий у російському Воронежі, жив у Запоріжжі, де займався автомобільним бізнесом. У кримінальних колах вбитого знали ще за «поганялом» «Саша—Кацап». Власне, «Кацапа» вважали добрим колегою ще одного запорізького кримінального авторитета на прізвисько «Серьожа Моропех». Невдовзі з’ясувалося, що цей «Порше» не був власністю Семенова — він орендував його у свого знайомого.

Здавалося б, на цьому удача мала б і покинути допитливих київських оперів, але вона вирішила ще раз їм посміхнутися — одна з відеокамер спостереження чітко зафіксувала обличчя людини, яка сідала в «Порше», потім — пауза, спалахи, і чоловік спокійно покидає місце злочину. Оперативним шляхом встановили, за що вбили мешканця Запоріжжя (замовники вбивства банально не хотіли йому віддавати борг у кілька мільйонів доларів), і основне — хто. Невдовзі виплило і прізвище стрільця — Лелека. В Україні його вже не було — Лелека відлетів в Італію.
Міліцейська опергрупа відразу ж вирушила за ним — надто переконливі були докази його провини. З допомогою італійської поліції підозрюваного в убивстві затримали і здійснили його екстрадицію в Україну. Невдовзі Лелека вже сидів в одній із затишних камер київського СІЗО, і його інтереси захищали надзвичайно потужні адвокати. Здавалося б, а що спільного між двома вбивствами? Хіба те, що обидві жертви — бізнесмени, котрі мали тісні знайомства в кримінальних колах, а також вбивства вчинили серед білого дня. От, здавалося б, і все. Та невдовзі на львівських оперів чекало справжнє потрясіння — з’ясувалось, що Лелека і «Нєдєля» — одна й та ж особа!!! Сьогодні Лелека вперто наполягає на тому, що він — Лелека, навіть не підозрюючи, що його відбитки, фотопортрет і контакти вже є об’єктом пильної уваги львівських правоохоронців. Адже і київських, і львівських пінкертонів, окрім безпосереднього виконавця, цікавлять ще й фігури замовників цих резонансних злочинів.

По материалам: ratusha.lviv.ua