Ти у Мiлiцейськiй камерi

Побачивши, яку зацікавленість викликала стаття «Ти і міліція» (http://www.umdpl.info./index.php?id=1287780735&w=%C1%E0%F2%F7%E0%BA%E2 ) з порадами про те, як уберегтися від свавілля з боку правоохоронців, та прочитавши коментарі до неї, я остаточно переконався – невиправних оптимістів у ставленні до «лицарів закону» серед молоді залишається все менше і менше. І це зрозуміло, адже у багатьох випадках саме молодь є тією групою ризику, яка в першу чергу становиться об’єктом агресії, жорстокості і провокацій з боку міліціонерів. Скажу одразу – таке судження зовсім не огульне приниження гідності всіх співробітників міліції, а просто реальна оцінка нашого з тобою сьогоднішнього буття.
Тому я вирішив написати продовження, і цього разу наша розмова буде про місця несвободи у міліції, до яких відносяться кімнати для затриманих і доставлених та ізолятори тимчасового тримання. Можливо, ти вважаєш, що для тебе ця тема не актуальна? Наївно помиляєшся. У нашій країні міліціонери, маючи бажання, можуть запроторити за грати практично кожного, і, як вони кажуть, «на законних підставах» – таке в Україні законодавство. Твоя участь у мітингу чи демонстрації, вболівання за рідну футбольну команду на стадіоні або відвідування концерту улюбленого рок-гурту може зовсім несподівано призвести до затримання, доставляння у міліцію і арешту. Подібним чином може завершитися і гучний сміх у сквері, який наряд патрульних визнає дрібним хуліганством, або повернення у товаристві друзів з бару, що міліціонери кваліфікують, як «появу у громадському місці в п’яному вигляді, що ображає людську мораль» (наші правоохоронці – люди зразкової поведінки, а тому навіть незначний запах спиртного від тебе вони уміють сприймати за особисту образу). Я вже не кажу про «злісну непокору законним вимогам співробітників міліції» – іноді саме так міліціянти оцінюють наше с тобою почуття власної гідності, неготовність до безумовного насадження чужої волі або небажання виконувати не зовсім законні забаганки представників влади.

Отже, не перебувай у полоні ілюзій – наразі ми живемо у непередбачуваний час, коли, на превеликий жаль, очікування песимістів і реалістів співпадають все частіше і частіше, а тому не спіши перегортати сторінку і таки прочитай цю статтю.

1. Кімната для доставлених і затриманих.

Саме у це приміщення, яке народ ласкаво охрестив «мавпятником», у міліції попервах поміщаються люди, затримані за вчинення правопорушення або за підозрою у скоєнні злочину. Це ще не зовсім тюремна камера у традиційному розумінні, а, скажемо так, – місце ізоляції доставлених на час з’ясування обставин скоєння ними порушень, підтвердження їх особи, встановлення можливої причетності до скоєння злочинів та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Проте кімната для затриманих і доставлених (надалі будемо називати її скорочено КЗД) – міліцейське «місце несвободи» і вже тому воно для тебе небажане і потенційно небезпечне (до речі, Ігор Індило загинув саме у КЗД).
Згідно зі статтею 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у кімнаті для затриманих і доставлених людину вправі тримати не більше 3 годин. Досить гуманно, і, здавалося, можна і потерпіти, але та ж стаття адміністративного кодексу має на перший погляд незначне застереження: «у виняткових випадках, у зв’язку з особливою потребою, законами України може бути встановлено інші строки адміністративного затримання». І, як свідчить практика, такі «виняткові випадки» та «особливі потреби» у співробітників міліції виникають досить часто. До того ж і сама стаття 263 кодексу передбачає, що особи, у яких при собі виявлена схожа на наркотичну чи психотропну речовина, можуть утримуватись у КЗД до трьох діб, а затримані за дрібне хуліганство чи непокору міліції повинні перебувати в ізоляції до розгляду складеного на них протоколу у суді. Таким чином, якщо людину затримали за скоєння таких порушень у п’ятницю ввечері, то перебування у КЗД до понеділка йому гарантовано, оскільки суди у суботу та неділю, як правило, не працюють.
Провести три доби за ґратами у міліції – справа взагалі малоприємна, а якщо при цьому і саме місце ув’язнення не пристосовано для тривалого перебування у ньому людини – це запам’ятовується надовго. Люди з досвідом кажуть: «Іноді головне не скільки сидіти, а як сидіти», а тому спочатку розповім, які умови повинні бути створені у кімнаті для затриманих і доставлених.

При кожному райвідділі міліції мусить бути не менше трьох таких кімнат, які розташовуються винятково на першому поверсі у безпосередній близькості до чергової частини (чергові зобов’язані контролювати поведінку доставлених).
Кімната повинна бути забезпечена природним та електричним освітленням, вентиляцією та бути обладнаною умивальником і унітазом (клозетною чашею). У разі тимчасового не функціонування санвузла, затриманий виводиться до туалету за його бажанням, але не рідше 1 разу за чотири години. При цьому дозволяється виводити одночасно тільки одну особу у супроводі 2 працівників міліції.
У КЗД розташовуються двоярусні та одноярусні ліжка (топчани) з габаритними розмірами 1,9х0,7 м та дерев’яним настилом. Ліжка нерозбірні, без билець, гострих кутів та виступів, вони кріпляться до полу і повинні мати покриття з м’якої гігієнічної тканини. З боку ліжок на стіні встановлюється шпунтована дошка завтовшки не менше ніж 2 см та шириною 0,2 м (додатковий захист від холоду і вологості стіни).
Віконні рами у КЗД повинні бути обладнані кватирками для вентиляції.
Громадяни повинні утримуватися у кімнаті із розрахунку не менше ніж 4 квадратних метри корисної площі на одну особу (без урахування площі, призначеної для умивальника та унітаза).

При поміщенні доставлених до КЗД, міліціонери зобов’язані забезпечити окреме тримання:
– чоловіків від жінок;
– неповнолітніх від дорослих;
– хворих на інфекційні захворювання від здорових;
– осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, від осіб, які не перебували в зазначених місцях
– осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності, від осіб, які раніше притягувалися до кримінальної відповідальності;
– осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, від інших осіб;
– іноземців і осіб без громадянства від інших осіб.

Якщо людина утримується в КЗД більше 3 годин, її повинні забезпечити гарячим харчуванням, причому по годинам: сніданок – з 07.00 до 08.00, обід – з 13.00 до 14.00, вечеря – з 19.00 до 20.00.

Сам бачиш – умови, як для місця несвободи, досить пристойні, майже «п’ять зірок і все включено», і якраз таке перебування у кімнаті для затриманих і доставлених тобі гарантує зовсім свіжий наказ Міністерства внутрішніх справ України від 13 серпня 2010 року №382.
Претендуючи на неупередженість і об’єктивність у своєму ставленні до міліції, мушу констатувати – наказ досить гуманний і нібито Міністерством внутрішніх справ зроблено певний крок уперед. Проте, давай не будемо особливо вабитися цією гуманністю. Правоохоронне відомство, у відповідності з генеральним курсом влади, пообіцяло покращення життя вже сьогодні кожній людині, вибачаюсь – кожному затриманому (хоча наразі різниця у цих формулюваннях дуже умовна). Але, як це нерідко буває, обіцянки перетворюються у пусті цяцянки, і описаних мною кімнат для затриманих і доставлених у міліції практично не має, принаймні, я таких не бачив. Зазвичай КЗД – це заґратовані напівтемні приміщення без вікон з лавками по периметру та баком для питної води. І ніяких тобі ліжок, умивальників, унітазів і всіх інших зручностей та наворотів.
Спитаєш – навіщо ж тоді я так детально описував умови тримання у КЗД, коли все цу у реальному житті відсутнє? Пояснюю – річ у тому, що згаданий мною наказ МВС України 16 листопада 2010 року зареєстрований у Міністерстві юстиції України і є обов’язковим для виконання. Тому міліція повинна утримувати затриманих громадян виключно у приміщеннях із перерахованими мною умовами, всі інші непристосовані подібним чином приміщення кімнатами для затриманих і доставлених вважатися не можуть. І якщо таки трапилась неприємність, і міліціянти заводять тебе до якогось захаращеного, брудного та сирого курятника з намірами залишити тебе у ньому на ніч (тим більше на декілька діб), прояви свою обізнаність і протестуй, посилаючись на вказаний мною наказ. Вимагай зустрічі безпосередньо з керівником райвідділу або старшим чергової частини, якому спокійно і компетентно зауваж, що тобі відомо про встановлені законодавством умови для тримання громадян у КЗД, і спроба помістити тебе до непристосованої належним чином іншої кімнати є незаконною, про що ти обов’язково повідомиш місцевого прокурора. Здравомислячий керівник зазвичай не шукає собі зайвих неприємностей і, враховуючи твою обізнаність, може відпустити додому, зобов’язавши прийти у міліцію наступного робочого дня.
А якщо ти таки відсидів декілька діб у непристосованому «мавпятнику» почуваючи себе безправним приматом, сміливо пиши обґрунтовану скаргу у прокуратуру, у якій, посилаючись на вказаний мною наказ, стверджуй, що міліція, в порушення існуючих вимог, незаконно утримувала тебе не у кімнаті для затриманих і доставлених, а у якомусь жахливому приміщенні з нелюдськими умовами перебування. Можеш додати , що подібні дії правоохоронців призвели до твоїх фізичних і моральних страждань, а внаслідок твого ув’язнення і перебування у непристосованій кімнаті значно погіршився стан твого здоров’я (тут бажано мати відповідну довідку з медичного закладу).
Всі пояснення міліції на зразок «ще не встигнули облаштувати КЗД» або «немає коштів для проведення робіт» залишай поза увагою – наказ чинний, зареєстрований у Міністерстві юстиції і повинен виконуватись неухильно, отже, нехай крутяться, тим більше, що у міліції чомусь вистачає грошей на «євроремонт» у кабінетах керівництва та нові автомобілі.

Що ще необхідно знати, коли тебе затримали і збираються помістити до КЗД. Я вже розповідав про це у четвертому розділі статті «ТИ І МІЛІЦІЯ», але, враховуючи важливість моменту, стисло нагадаю знову і дещо доповню.
На тебе обов’язково повинні скласти протокол про адміністративне затримання (або протокол про затримання, як підозрюваного у вчиненні злочину) та зафіксувати факт перебування у міліції в книзі обліку осіб, які доставлені до чергової частини. Це важливо, оскільки у протоколі та у книзі зазначається конкретний час твого затримання і саме від нього ведеться тригодинний відлік до твого звільнення.
Про затримання міліціянти обов’язково повинні проінформувати твоїх родичів та зазначити у протоколі, коли і з ким саме конкретно відбулась розмова. Постарайся переконатись, що черговий дійсно розмовляв з твоїми рідними по телефону, а не імітував розмову – для цього ввічливо попроси надати можливість особисто сказати пару слів близьким та заспокоїти їх. Не погоджуйся на пояснення «Зателефонуємо пізніше, а то зараз слухавку не беруть», а, як варіант, запропонуй міліціонеру зв’язатися з родичами по твоєму мобільному телефону чи повідом телефонний номер свого товариша або знайомого та попроси зв’язатися з ним. Про твоє перебування у міліції обов’язково повинні знати рідні або знайомі, у противному випадку не нагло, але вперто протестуй та відмовляйся підписувати протокол про затримання.
Перед поміщенням у КЗД черговий зобов’язаний з’ясувати стан твого здоров’я (мене це завжди дивувало – він що, лікар?), а також з’ясувати, чи не призведе твоє затримання до тяжких наслідків (техногенна аварія, зупинка виробництва, вибух, залишення на самоті осіб, які потребують нагляду). Тому можеш стурбовано, але офіційно повідомити, що не пам’ятаєш, чи перекрив газ у кухонній плиті або поскаржитись на погіршення самопочуття. В останньому випадку черговий зобов’язаний викликати бригаду швидкої медичної допомоги і рішення про можливість твого тримання у КЗД повинен приймати у залежності від висновку лікаря.
Перед поміщенням до КЗД, черговий повинен проінформувати тебе про наявність у кімнаті системи відеоспостереження та вручити «Пам’ятку для затриманих осіб» з перерахуванням прав затриманого, про що ти власноруч робиш запис у протоколі про адміністративне затримання. Одержану пам’ятку збережи і не тільки на згадку. По-перше – у разі оскарження свого затримання ти матимеш додатковий доказ цього факту, по-друге – пам’ятку можна використати для більш кваліфікованого написання скарги на дії працівників міліції, оскільки під час перебування у КЗД (наголошую не після звільнення, а саме під час перебування), ти маєш право звернутись з письмовою скаргою на дії співробітників міліції до їх керівництва, прокуратури, суду, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і навіть до Європейського суду з прав людини. Для цього, на твоє прохання, тебе повинні вивести в окрему кімнату і видати папір та кулькову ручку, а якщо ти звертаєшся до прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини чи Європейського суду з прав людини – конверт, який заклеюється.
І на завершення – не соромся спокійно, але наполегливо вимагати те, що належить тобі за законом. Якщо повинні годувати 3 рази на день – хай годують, як-то кажуть, за рахунок закладу. Не має обіду – приверни увагу чергового і запитай, чи є у них намір тебе погодувати та обов’язково зазнач, що тобі відомо про наказ, згідно з яким твоє харчування – це на акт милосердя, а обов’язок міліції. До речі, про їжу – нагадую, що у наказі наголошується на гарячому харчуванні, тому вимагай якщо не гарячого, то у крайньому разі розігрітого. Зрозуміло, що кімната для затриманих і доставлених – це не ресторан і навіть не піцерія, а тому міліцейське меню, зазвичай складається з наступних страв: сніданок – чай (добре, якщо солодкий) з пакетика та хліб, обід – хліб і суп а-ля «Мівіна», вечеря – каша і, можливо, котлета з кулінарії по сусідству. Хоча у міліції є інструкція про добові норми харчування та його калорійність, у реальному житті її рідко дотримуються, тут все залежить від керівника міліції – у нормального начальника райвідділу і затриманих годують пристойно.

2. Ізолятор тимчасового тримання

Тут вже все серйозно – це справжня тюрма із заґратованими секціями коридорів, лязкотом запорів і специфічним запахом. В ізоляторі, водночас з підсудними та затриманими за підозрою у вчиненні злочину, утримуються адміністративно заарештовані – громадяни, які скоїли адміністративний проступок, у тому числі такий, як порушення правил дорожнього руху, громадського порядку або невиконання вимог міліціонера. Термін ув’язнення (до 15 діб) встановлює суд, через що зменшити його, як правило, не можливо. З цього робимо висновок: якщо у КЗД необхідно пробувати уникнути від тривалого затримання, то в ізоляторі тимчасового тримання головна задача – зберегти своє здоров’я. Поясню, чому це актуально. Більшість ізоляторів в Україні побудовані досить давно, у 50-80 роках минулого століття, і через їх камери пройшла неабияка кількість людей, у тому числі хворих на туберкульоз та інші небезпечні інфекційні захворювання. За умов відверто незадовільного санітарно-гігієнічного стану приміщень ізоляторів, погано працюючої каналізації та хронічного не провітрювання камер, вони дуже часто практично просякнуті заразою, і підчепити за час перебування в ізоляторі якусь хворобу – не така вже важка справа. Можу сказати, що навіть для персоналу ізоляторів риск захворіти на туберкульоз є серйозною проблемою.

Отже, почнемо. Перед поміщенням до камери тебе в черговий раз обшукають, але вже більше ретельно з детальним оглядом тіла, одягу та взуття і вилучать всі гроші, документи та речі (у тому числі часи, обручальне кільце та прикраси), які були у тебе на час затримання. Крім цього, відберуть ремінь, шарф, краватку, шнурки з метою запобігання спробі вчинення самогубства. Неприємно, але що поробиш – звикай, особисті обшуки будуть проводити при кожному виході з камери і входу до неї, це не підозри або наміри тебе образити – така у міліції інструкція. Вилучені гроші та речі опишуть і складуть до окремого пакета. Можеш особливо не «паритися», що їх присвоять (таке частіше трапляється прямо на вулиці одразу після затримання), тут, як правило, все повертають назад при звільненні. Але якщо у тебе вилучили значну суму грошей, то вимагай надання тобі квитанції з фінансової частини райвідділу про прийняття їх на зберігання. Згідно до міліцейських відомчих наказів видача такої квитанції є обов’язковою. Ще краще буде домовитись з правоохоронцями про те, щоби тобі надали можливість особисто передати наявні гроші і коштовності родичам (зазвичай міліція проти цього не заперечує – їм самим менше клопоту з описом речей і їх зберіганням).
Можу сказати, що охоронці ізолятору відносяться до «незагрозливої» категорії міліціонерів – їм не потрібно за будь-яку ціну розкривати злочини, вибивати з тебе зізнання у скоєнні правопорушення, вимагати підписати протокол або інші документи. Це не їх робота і їм, по великому рахунку, на все це начхати. Для них головне – спокійно, без надзвичайних пригод, відбути свою зміну і якщо арештанти їм не створюють зайвих проблем, вони, в свою чергу, не створюють їх арештантам. Тому у взаємовідносинах з охоронцями керуйся раніше згаданими мною трьома принципами спілкування з міліцією: не ображаю, не провокую, не тікаю, а все, що маю отримати за законом, вимагаю наполегливо, але без грубості.
Після обшуку запропонують пройти санітарну обробку – просто прийняти душ. Це зробити необхідно, оскільки така можливість надається лише раз на тиждень. Відповідно до існуючих норм, душова кімната з гарячою водою повинна бути у кожному ізоляторі тимчасового тримання.
На завершення цієї гігієнічної процедури – медобстеження, яке фактично зведеться к тому, що у тебе спитають, чи є скарги на здоров’я. Навіть якщо немає, рекомендую поскаржитись на шлунок – у подальшому це дасть тобі можливість безперешкодно отримувати передані батьками пігулки від діареї та інших негараздів кишечнику, що дуже часто трапляється внаслідок вживання води та їжі, до якої не звик твій організм. Якщо дійсно почуваєш себе серйозно хворим, то одразу, не соромлячись, повідомляй про це (зайву сором’язливість взагалі рекомендую залишити за дверима ізолятору). Охоронець зобов’язаний невідкладно викликати бригаду швидкої допомоги, і лікар вправі покласти тебе до медичної установи. У такому випадку призначений судом адміністративний арешт ти повинен відбути вже після повного вилікування, а за час перебування у лікарні можливо спробувати оскаржити постанову суду.
По закінченню всіх цих процедур затриманого поміщають до камери. Камери в ізоляторах бувають різної місткості – від одномісних до восьмимісних, але найбільш поширені на чотирьох осіб.
Які умови повинні бути створені у камері:
– не менше, ніж 4 квадратних метри корисної площі на одну особу, для вагітних жінок та жінок з дітьми ( у нас і таких саджають) – 7 квадратних метрів;
– окреме ліжко для кожного (є як одноярусні, так і двоярусні). Ліжка повинні бути з дерев’яним настилом, що дуже важливо взимку. Спільні щитові подіуми, де утримувані сплять впритул один біля одного, не допускаються.
– стіл для приймання їжі, лава (можливо, окремі табурети), настінна шафа або ніша для зберігання продуктів і особистих речей;
– природне та штучне освітлення. Природне здійснюються через вікна, які зазвичай малі, зап’яті ґратами та металевою сіткою, через що у плані вентиляції та освітлення від них толку мало. Штучне освітлення працює цілодобово, а тому навіть не знаю, чи є благом потужна лампочка у камері: з одного боку можливо читати, але з другого – не всі звикли спати при яркому освітленні;
– електрична розетка, яка вмикаються охоронцем з коридору. Розетка передусім необхідна для гоління, оскільки голитися краще електробритвою. Крім цього, у камерах дозволяється користуватись телевізором, якщо тобі його передадуть родичі.
– природна та примусова вентиляція. З цим дуже часто виникають проблеми, оскільки природна забезпечується тільки наявністю квартирок на вікнах (іноді вони чомусь взагалі відсутні), а система примусової вентиляції не завжди забезпечує належний обмін повітря;
– умивальник;
– клозетна чаша або унітаз – повинен розміщуватись в окремій кабінці висотою півтора метри з дверцятами.

Але нагадую – це так, як повинно бути відповідно до міліцейських наказів та інструкцій. У реальному житті дуже часто буває все інакше, і умови тримання людей у міліцейських в’язницях не відповідають не те що європейським, а навіть вимогам, встановленим самою міліцією. Свого часу нашій громадській організації вдалося закрити з десяток «ізоляторів-гадючників», але нинішнє керівництво Міністерства внутрішніх справ представників правозахисних організацій до відвідування місць несвободи не допускає, а тому у якому стані камери ізоляторів перебувають зараз, громадськості достеменно не відомо.
Тепер щодо того, які речі дозволяється мати при собі і зберігати у камері. Це:
– власний одяг та взуття за сезоном в одному комплекті (натільну білизну, шкарпетки, носові хустинки, брюки, сорочку, теплий светр, шапку тощо);
– туалетні речі (мило, зубну пасту, пластмасову мильницю, гребінець, крем для гоління, туалетний папір, серветки, пральний порошок). Жінки можуть мати при собі засоби індивідуальної гігієни, пудру, крем, губну помаду;
– бритву електричну чи механічну. Краще мати електричну, гоління за допомогою механічного бритвеного станка проводиться виключно під наглядом постового, а бритвене лезо може використовуватись лише один раз, після чого передається міліціонеру для знищення;
– окуляри, а також, за необхідності, медичне обладнання (слуховий апарат, катетер тощо);
– папір, поштові конверти, марки, прості олівці, підручники та учнівське приладдя (для учнів);
– сірники та тютюнові вироби – до 30 пачок цигарок;
– ліки ( з дозволу медичного працівника);
– продукти харчування, передані родичами (про це ще розповім додатково);
– книги, газети і настільні ігри (гральні карти заборонені);
– предмети для відправляння релігійних обрядів.

У камері дозволяється користуватись телевізором (згідно до встановленого в ізоляторі режиму дня), малогабаритними холодильниками та електрокип’ятильниками з дротом довжиною не більше 50 сантиметрів. Але електрична розетка у камері постійно знеструмлена, і напругу на неї подає черговий з коридору. Якщо з можливістю поголитись проблем зазвичай не виникає, то на тривалу подачу струму до розетки (для перегляду телевізору чи користування холодильником) міліціонери йдуть не дуже охоче, остерігаючись можливої неадекватної поведінки затриманих і їх травмування електричним струмом. Будь-який охоронець має намір відбути чергування без зайвих проблем і надзвичайних подій, а тому наявність електричного струму у камерній розетці тривалий час – вищий знак довіри до її постояльців.
Тепер щодо режиму і розпорядку дня. Кожний затриманий має право на восьмигодинний безперервний сон у нічний час з 22.00 до 6.00, у цей період забороняється викликати затриманого до слідчого, залучати його до проведення прибирання приміщень тощо.
Усі утримувані в ізоляторі повинні забезпечуватися триразовим гарячим харчуванням, причому передбачено, що на сніданок і вечерю дають одну справу, на обід – дві. Харчуються арештовані прямо у камері. Щодо якості їжі – тут буває по різному: в одних ізоляторах її доставляють з підприємств громадського харчування (кращий варіант), в інших – неприємна для шлунку «Мівіна» і котлета з кулінарії. Вихід з ситуації – продовольчі передачі від родичів.
Зазвичай, персонал ізоляторів ставиться до таких передач поблажливо, приймають майже все і передачі для адміністративно заарештованих ретельно не «потрошать» – розуміють, що ти не в’язень замку Іф і ніхто не буде передавати тобі у хлібині пилку для перепилювання ґрат або мотузку для втечі. Проте можуть не прийняти м’ясні домашні консерви, копчену рибу та інші подібні вироби, оскільки у випадку твого харчового отруєння відповідальність буде покладатись на них.
Передачі для затриманих за підозрою у вчиненні злочину перевіряються більш старанно – хлібні вироби та ковбаси розрізаються на декілька частин, консерви відкриваються та перекладаються в інший посуд, цукерки або печиво повинні бути не в упаковці, а насипом у пакеті.
У будь-якому випадку, попроси близьких обов’язково передавати тобі питну воду, оскільки пити її з крану у камері не завжди безпечно з причини занедбаності водогонів в ізоляторах.
Одночасно з передачею, тобі повинні надати складену родичами заяву, у якій перераховані всі продукти. Якщо ти отримав передачу у повному обсязі згідно з переліком – ставиш на заяві свій підпис, після чого черговий повертає заяву тій особі, яка передала передачу.

Важливо те, що ти маєш право на регулярні побачення з родичами або зі своїм адвокатом чи захисником. Адміністративно заарештованим побачення надаються без обмежень, але тривалість одного побачення не повинна перевищувати чотирьох годин. Затриманим і взятим під варту за підозрою у вчиненні злочину побачення надаються з письмового дозволу слідчого або суду, у провадженні якого перебуває справа.
Для отримання побачення виписується спеціальний дозвіл, який є дійсним лише на одну зустріч. На побачення допускається одночасно не більше двох осіб, не враховуючи дітей віком до 16 років, а особам, які не мають при собі паспортів, у побаченні відмовляється. Побачення відбувається у спеціально виділеному для цього приміщенні у присутності працівника міліції.

А зараз головне правило: не нехтуй правилами особистої гігієни!
Перше: кожний утримуваний в ізоляторі повинен забезпечуватися постільними речами та білизною – ватні матрац і подушка, наволочка, два простирадла, напівшерстяна ковдра, рушник. Проте стан цих речей буває просто жахливим – матрац товщиною з палець, простирадло у підозрілих плямах, а ковдра розмірами нагадує приквартирний килимок. Постільна білизна замінюється раз на сім днів і повинна періодично дезінфікуватись, але краще попроси у правоохоронців надати тобі можливість користуватись власною білизною, яку тобі принесуть родичі. Теж саме стосується і посуду для приймання їжі – в ізоляторі тобі обов’язково видадуть тарілку, кружку та ложку, але хто ними користувався раніше тобі невідомо, а тому краще мати свої. Правоохоронці охоче йдуть на такі поступки – їм самим клопоту менше.
Друге: забезпечення постійного обміну повітря у камері. Для ізолятора це чи не єдина вагома протидія можливості підчепити інфекційну хворобу, починаючи від грипу і закінчуючи тим же туберкульозом. Поясни це твоїм сусідам Забезпечте постійне провітрювання приміщення – якщо у камері можливо відчинити віконну хвіртку, вона повинна бути постійно відчиненою. Нехай протяги і прохолодніше, але це чисте повітря.
Як я вже казав, у камері повинна функціонувати примусова вентиляція, яка вмикається черговим с коридору. Повідом його, що тобі не пощастило, і ти потрапив у камеру до курців, які від нудьги палять одну цигарку за іншою та попроси як можна частіше вмикати вентиляційну систему.
Третє: не відмовляйся від жодної нагоди побути на свіжому повітрі або взагалі за межами камери. Утримуваним в ізоляторі щоденно повинна надаватись прогулянка тривалістю одну годину. Правоохоронці дуже часто пропонують скоротити прогулянку і повернутися до камери – не слід на це погоджуватись. Необхідно зауважити, що право на щоденну двогодинну прогулянку мають вагітні жінки, жінки з неповнолітніми дітьми, а також хворі з дозволу лікаря. Тому під час первинного медичного обстеження при поміщенні до ізолятора проінформуй про проблеми з легенями і знижений імунітет та скажи, що лікар радив тобі як можна частіше бувати на свіжому повітрі.
Крім цього, під час перебування затриманих на прогулянці, міліціонери зобов’язані проводити санітарну обробку камер за допомогою кварцових ламп чи бактерицидних опомінювачів – пристроїв, які обеззаражують повітря і поверхні у камері. Для досягнення очікуваного ефекту, прилади повинні пропрацювати у камері визначений умовами експлуатації час, а тому скорочення терміну прогулянки одночасно призведе і до неякісної санітарної обробки камери.
Якщо співробітники ізолятору запропонують тобі прийняти участь у господарських роботах (пофарбувати паркан чи побілити дерева), погоджуйся і особливо не поспішай – це твій час поза камерою.
Четверте: прибирання у камері. Зрозуміло, що прибиральниць у штаті ізоляторів тимчасового тримання не має і прибирання камер та інших приміщень установи покладається на утримуваних. Завжди підтримуйте у камері чистоту, просить у міліціонерів надавати дезинфікуючи засоби для миття підлоги (вони у них повинні бути в обов’язковому порядку).
П’яте: взимку необхідно слідкувати за температурним режимом у камері. Взагалі міліцейські інструкції передбачають, що температура повітря у камерах не повинна бути нижче +18 градусів, але забезпечення належного опалення ізоляторів у зимовий період завжди було для міліції проблемою – це досить дорого. Тому, якщо у камері прохолодно – повідом, що у тебе хронічний бронхіт та вимагай додаткову ковдру і надання можливості постійно пити гарячий чай. Як правило, на такі прості вимоги міліціонери без заперечень погоджуються.
Шосте: користуйся медичними препаратами, що підвищують імунітет та запобігають вірусним і простудним захворюванням. Це повинні бути ефективні, але загальновідомі препарати, згоду на постійне тримання яких у камері без проблем надасть медичний працівник.

Необхідно сказати і про те, що забороняється в ІТТ:
– порушувати тишу;
– перегукуватись, перестукуватись через стіну та слати записки особам, які утримуються в інших камерах;
– підбирати і перекидати за межі прогулянкового дворика ізолятора будь-які предмети;
– вчиняти протиправні дії стосовно інших осіб, які утримуються в ізоляторі;
– затуляти «вічко» у дверях камери;
– робити написи на стінах і інвентарі, іншим чином псувати обладнання ізолятору.
Рекомендую вказані правила виконувати, оскільки за їх порушення адміністрація ІТТ має право вжити досить неприємних заходів покарання – від позбавлення права отримувати передачі до поміщення у карцер. У ньому умови досить жорсткі – утримуєшся один, забороняється брати із собою продукти харчування, прогулянки не дозволяються, а відпочивати на ліжку у денний час не можливо (на час від підйому до відбою відкидне ліжко підіймається до стіни і закривається на замок).
У випадку чинення непокори працівники ізолятору мають право застосувати до тебе дубинки та наручники. Це завжди боляче та принизливо, і тут ніякими порадами не допоможеш. Хоча, щодо наручників – відповідно до міліцейських інструкцій через кожні дві години наручники повинні зніматись на 5-10 хвилин для відновлення кровообігу рук, а потім їх можуть надягати знову. Дубинками забороняється завдавати удари по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах.

І на завершення. Тимчасове позбавлення волі – справа неприємна, але не трагічна, отже, не впадай у відчай, не роби необдуманих вчинків і не давай себе спровокувати на більш серйозне порушення. Запам’ятай – в ізоляторі ніхто тебе мордувати не буде, але і панькатися теж. Все залежить від тебе, а тому намагайся зробити умови «відсидки» максимально комфортними: тхне смородом з каналізації – закрий отвір клозетної чаші пустою пластиковою пляшкою, дратівливо струмить кран в умивальнику – нав’яжи на нього ганчірку, по якій вода буде стікати безшумно. Підтримуй рівні і доброзичливі стосунки з персоналом ізолятора та сусідами по камері, але особливо не зближайся і не панібратствуй з ними. Час у камері тягнеться повільно, а тому намагайся себе зайняти – читай книги або, ще краще, вивчай юридичну літературу та обмірковуй, як будеш оскаржувати своє затримання.
Вже традиційно бажаю тобі ніколи не потрапляти у місця несвободи, але бути до цього підготовленим необхідно. Бажаю удачі і хай щастить!

Володимир Батчаєв,
Асоціація українських моніторів дотримання прав
людини в діяльності правоохоронних органів