Старые мошенники нового правительства. Андрей Артеменко

Нет, мы не принимаем участия в олигархических разборках по выяснению: кто платит «Правому сектору». Лишь бы эти деньги шли на противодействие сепаратам и восстановление мира на востоке страны. Но, заметив по правую руку от лидера ПС Дмитрия Яроша финансового координатора организации, ответственного за – смеем предположить – не малый бюджет, мы не на шутку встревожились целевым использованием средств, поступающих в казну организации.

Итак, знакомьтесь: Андрей Артеменко (на фото – второй справа). Не сложно заметить, что человек находится в прекрасной физической форме. А ведь еще несколько лет назад, после отсидки под арестом 2,5 года его выпустили под поручительство нардепов в виду неизлечимой раковой болезни… Пользуясь случаем, поздравляем г-на Артеменко с победой над недугом!

Ныне он – главный финансовый менеджер Дмитрия Яроша. А ранее — президент футбольного клуба «ЦСКА-Киев», советник мэра Киева Омельченко, глава фракции БЮТ в Киевсовете, откуда через три месяца после избрания перебежал в большинство Черновецкого. Был близок с  одиозным завхозом Кучмы Игорем Бакаем,  регионалом Василием Горбалем, а также иными видными общественными и политическими деятелями эпохи Кучмы-Ющенко-Януковича.

Касательно заслуг нашего героя на финансовом поприще нельзя не вспомнить его арест в 2002 году прокуратурой города Киева с предъявлением обвинений по пяти статьям УК, что стало поводом для возбуждения четырех уголовных дел, в частности, по подозрению в хищениях в особо крупных размерах.

Фабула дела такова. В далеком 2001 году прокуратура возбудила дело о финансовых махинациях в «Нефтегазе Украины». В ходе расследования следователи вышли на еще одно преступление, связанное с хищением средств футбольного клуба Минобороны «ЦСКА-Киев». Так в 2002 году Артеменко стал обвиняемым по делу о миллионных хищениях средств Минобороны.

Вот как это звучит шершавым языком следственного протокола: «…было установлено, что 17.12.1997 г. Артеменко преднамеренно и противозаконно, то есть с нарушением порядка, установленного п. 4 «д» ст. 5 Декрета Кабинета Министров Украины от 19.02.1993 г. №15-93 «О системе валютного регулирования и валютного контроля», Положения о порядке предоставления индивидуальных лицензий на открытие резидентами счетов в иностранных банках, утвержденного постановлением Правления Национального банка Украины №328 от 29.12.1995 г., без получения индивидуальной лицензии Национального Банка Украины на право открытия и использование счетов в заграничных банках за пределами Украины, используя имеющиеся у него документы компании „Denvell Trading LLC”(США) открыл на свое имя эксклюзивный счет №14554, именованный Denvell в банке „VEFbank” г. Рига, Латвия(197 Brivibas Street, Riga, LV – 1039? Latvia). После открытия этого счета, Артеменко А.В. в период с 17.12.1997 по 30.06.2000 г.г. осуществлял правораспорядительные действия относительно денежных средств, которые поступали на указанный счет». «…Кроме того, Артеменко А.В., занимая в соответствии с приказом Министра обороны Украины №291 от 22.09.1999 г. должность руководителя государственного предприятия Министерства обороны Украины „Футбольный клуб ЦСКА-Киев” … в период с 15.03.2000 г. по 29.06.2000 г. осуществил хищения путем присвоения, растраты и злоупотребления своим служебным положением вверенного ему имущества (денежных средств) в сумме 3 954 459 долларов США».

Речь шла о трансфере футболистов, средства от продажи которых легли не на счет футбольного клуба, а на частный счет Артеменко за рубежом. Для этого наш герой принудил футболистов ЦСКА заключить договор с его личной оффшоркой.

С момента ареста в апреле 2002 года, Артеменко два с половиной года провел в неволе. Что как-то скрасить заточение, он внезапно и неизлечимо заболел, переместившись из камеры СИЗО в больничную палату. Наконец, ему удалось добиться решения суда о направлении дела на дополнительное расследование. Хотя обвинение просило для Артеменко десять лет, тот успел договориться с замгенпрокурора Кудрявцевым. После этого у прокурора Киева Рената Кузьмина появилась возможность изменить меру пресечения Артеменко. Что Ренат Равельевич и сделал, передав подследственного на поруки когорты нардепов-регионалов -  Добкина, Лелюка, Челомбитько, а также инопартийцев Веревского и Руденко.

Попутно заметим, что до Артеменко президентом ФК «ЦСКА-Киев» был Виктор Тополов – банкир и в дальнейшем министр угольной промышленности. Однако, до него руки следствия так и не дотянулись… Секрет прост: Тополов крал более профессионально. Счет его оффшорной компании был зарегистрирован в фиктивном банке, у которого даже не было адреса — просто почтовый ящик в Австрии, что сделало его недостижимым для органов следствия.  Артеменко сменил в клубе Тополова по протекции Игоря Бакая, надеявшегося, что ФК  «ЦСКА-Киев» станет удобной прокладкой для отмывания денег. Достаточно вспомнить, что с первого дня на следствие по делу о хищениях в «ЦСКА-Киев» осуществлялось мощнейшее давление представителями команды Игоря Бакая.

Собственно, свой бизнес-полет Артеменко начал из гнезда Игоря Бакая, у которого служил и который поставил его на трансферную схему в ФК. Позже, когда в клубе были выявлены грандиозные недостачи, Артеменко пристроили советником к мэру Омельченко. С самого начала уголовного преследования он утверждал, что это политические репрессии.

После освобождения, «смертельно больной» Артеменко вернулся к жизни. В марте 2006 он возглавил фракцию БЮТ в Киевсовете. А через три месяца предал однопартийцев, переметнувшись в большинство Черновецкого.

Дабы полностью очиститься перед законом, в 2007-м он провел операцию по закрытию дела силами Голосеевского суда столицы. Дело рассматривал новенький судья, приехавший с периферии — Александр Бойко. Тот позакрывал все дела. Аргументация его решения ошеломляет: Бойко попросту черное называл белым. Ну да ничего! Вскоре он получил столичную недвижимость, явно не без содействия председателя Голосеевского райсуда Первушиной, которая в далеком 202-м году не давала санкцию на арест Артеменко, заменив его залогом в несколько тысяч гривен (при сумме хищений – в 4 миллиона долларов!)

Помимо упомянутой уже политической деятельности вблизи сильных мира сего (так, в киевском горсовете он, в частности, занимался вопросами утилизации мусора), Артеменко активно трудился в неком благотворительном фонде, который, как вы догадались, контактировал с зарубежными структурами.  Фонд якобы поставлял из-за границы компьютеры для школьников. Проверкой деятельности фонда компетентные органы не занимались. А судя по нынешней должности г-на Артеменко, его уже вряд ли кто-то рискнет проверять…

Но если вдруг такая идея возникнет, в представленных ниже документах приведены все основания для реанимации дела о миллионных хищениях в армейском футбольном клубе.

ПРОКУРАТУРА  УКРАЇНИ

03150, м. Київ,  вул. Предславинська, 45/9, тел. 524-82-55

Е-mаіl: оffiсе@ргоkиrоr.kiev.uа;  http: www.ргоkиrоr.kiev.uа

До Апеляційного суду міста Києва

Апелянт:        Особа, яка порушила кримінальні справи

                          та приймала участь в судовому розгляді -

                         старший прокурор-криміналіст

                                                                         прокуратури міста Києва

 Донський  Олексій Ілліч

   03150, м. Київ, вул. ……….

на постанову судді Голосіївського районного суду міста  Києва Бойка О.В. від 21.11.07

 у справі №4-1753/07, за скаргами на постанови про порушення кримінальних справ відносно Артеменка А.В.

АПЕЛЯЦІЯ

(в порядку ст.ст. 236-8, 347 КПК України)

          Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 21.11.07 задоволено скарги Артеменка Андрія Вікторовича на постанови про порушення щодо нього кримінальних справ: від 04.04.02 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208 КК   України, від 06.04.02 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, від 11.04.02 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, від 22.07.02 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; відповідні постанови скасовано, а в порушенні кримінальних справ відносно Артеменка А.В. за  ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України відмовлено.

Так, в обгрунтування постанови суд зазначає, що не може погодитись з тим,  що “…кримінальна справа щодо Артеменка А.В. порушувалась з метою перевірки в межах кримінальної справи його дій, оскільки на момент винесення оскаржуваних постанов вже здійснювалось досудове слідство у кримінальній справі, що давало слідчому всі передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України права для перевірки своїх доводів та підтвердження припущень щодо вчинення Артеменко А.В. вказаних злочинів…”.

Дана позиція взагалі не грунтується на законі, оскільки, відповідно до ст.ст. 94, 98 КПК України, кримінальні справи порушуються за наявності для цього приводів і підстав, а не зважаючи на певну мету. Жодна кримінальна справа не може бути порушена виходячи лише з мети перевірки в її межах дій певної особи, і це не залежить від того, чи є у слідчого процесуальна можливість перевірити дії такої особи в рамках досудового слідства у іншій справі, чи не має. З другого боку, аналіз судом так званих інших процесуальних можливостей для перевірки дій Артеменка А.В. є грубим порушенням вимог ст. 236-8 КПК України, відповідно до якої суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти лише наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови та законність джерел отримання даних, які стали  підставою для винесення постанови про порушення справи. Дослідження можливостей досудового слідства в аспекті відповідного предмету оскарження виходить за межі повноважень суду.

Тому, аргументація суду про те, що справи стосовно Артеменка А.В. порушені начебто “…з метою перевірки в межах кримінальної справи його дій” з чим суд “не може погодитись” є припущенням, не заснованим на фактичних обставинах.

Не відповідає дійсності та не підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні і посилання суду на те, що “…надані до суду матеріали, на підставі яких було винесено оскаржувані постанови про порушення кримінальних справ щодо Артеменка А.В., не містять достатніх даних про наявність в діях Артеменко А.В. ознак злочинів, передбачених  ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 208, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України”.

Зокрема, судом повністю проігнорована мотивація, наведена з цього приводу як в запереченнях прокуратури міста проти скарги, так і безпосередньо в судовому засіданні.

 В кожній з оскаржуваних постанов наведено детальну аргументацію щодо встановлених слідством ознак складів злочинів, у зв`язку з вчиненням Артеменком А.В. яких відносно нього порушено відповідні кримінальні справи. При цьому, документальні дані, що їх містили матеріали кримінальної справи №50-2750 на момент порушення відносно Артеменка А.В. кримінальних справ повністю кореспондуються з диспозиціями статей КК України, за якими такі справи порушувались. Докази, які підтверджують достатність даних про наявність в діях Артменка А.В, ознак злочинів, за якими порушено справи та їх аналіз наведені в обвинувальному висновку (Т. 12, а.с.а.с. 8-186); переважну більшість з них здобуто в рамках розслідування кримінальної справи №50-2750, саме до моменту порушення кримінальних справ відносно Артеменка А.В.

Слід відзначити, що у зв`язку з розглядом оскаржуваних Артеменком  А.В. постанов, всі вищевказані матеріали надавались до суду.

Не засновано на вимогах закону і посилання суду на те, що “…угоди, на незаконність яких вказує в оскаржуваних постановах слідчий, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, позовні вимоги щодо них не пред`являлись та не розглядались компетентними судами…”  Так, судом залишено поза увагою ту обставину, що дані угоди, які стали основою штучного юридичного забезпечення скоєних Артеменком А.В. злочинів, є, у такий спосіб, невід`ємною складовою механізму вчинення злочинів, тобто реалізації їх об`єктивної сторони. Отже, можливість судового визнання цих угод незаконними лежить в сфері саме кримінального процесу, оскільки встановлення даного факту безпосередньо грунтується на доказах, здобутих в процесі розслідування кримінальної справи.

 Такі докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, але не взяті ним  до уваги, містяться, зокрема, в:

• показаннях футболістів ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ”, якими підписувались строкові трудові контракти з компанією „Denvell Trading LLC”.  Вказані особи, що згідно контрактів мали б виконувати трудові обов’язки для компанії „Denvell Trading LLC”, наспраді взагалі не знали цю компанію та її посадових осіб (представників, власників, засновників); не підтримували з нею ніяких стосунків ні до, ні після укладання відповідних контрактів і суб’єктивно сприймали такі контракти, як укладені з іншою юридичною особою (а саме, ДП МО України “ЦСКА-Київ”). Жоден з футболістів не зміг пояснити мету укладання контрактів з компанією „Denvell Trading LLC”, пов’язуючи їх підписання лише з відповідною позицією службових осіб ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ” та наявністю трудових відносин з цим підприємством. Отже, у діях футболістів щодо укладання ними контрактів з „Denvell Trading LLC”, не проявилось їх волевиявлення на створення правовідносин, обумовлених такими контрактами, а суб’єктивне сприйняття ними даних контрактів взагалі характерезувалось помилковим відношенням до суб’єктів і характеру відносин, передбаченим контрактами (Т. 6, а.с. 7-164);
• показаннях службових осіб ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ” Ткаченка П.О., Гончарук Л.М. та інших з приводу взаємовідносин з компанією „Denvell Trading LLC” та обставин підписання відповідних угод (Т . 7 А.с. а.с. 53-68, 48-52);
• регламенті ФІФА „Статуси і переходи гравців”, затвердженому 1.10.1997 р. виконкомом ФІФА; регламенті агентів гравців ФІФА, затвердженому 11.12.1995 р. виконкомом ФІФА; витягу з Регламенту всеукраїнських змагань з футболу серед неаматорських команд у 1998/1999 р.р.; Додатку №4 „Статус і трансфер футболістів” Регламенту всеукраїнських змагань з футболу серед неаматорських команд у 1999/2000 р.р. (Т. 5 А.с. 199-226). Згідно даних документів, оскільки компанія  „Denvell Trading LLC” не є футбольним клубом, вона взагалі не могла бути носієм прав на футболістів, отже вона не повноважна була набувати такі права та  передавати (у тому числі продавати) їх футбольним клубам, а також ні за яких умов не могла повністю або частково отримувати компенсації за трансферні переходи гравців. Так, згідно ст. 18, параграфу 5 Регламенту агентів гравців ФІФА,  та  ст.28 Додатку №4 „Статус і трансфер футболістів” Регламенту всеукраїнських змагань з футболу серед неаматорських команд у 1999/2000 р.р. та Радою об’єднань футбольних клубів ПФЛ України,  чинних у відповідний період, при переході футболіста із клубу до клубу (команди) мав бути укладений трансферний контракт (клуб-клуб), підписаний президентами та завірений печатками футбольних клубів;  клуб, що сплачує компенсацію за перехід гравця, має здійснювати платіж безпосередньо клубу-бенефіціару.

          Також, відповідно до ст. 32 глави 9, ст. 14, 15 глави 5  Регламенту ФІФА „Статуси і переходи гравців”, затвердженого 1.10.1997 р. виконкомом ФІФА, тільки клуб має право на отримання компенсації у випадку укладання його колишнім гравцем – неаматором контракту з новим клубом; це право може бути передано іншому клубу, але ні в якому випадку другим сторонам  — ні за яких обставин; розмір компенсації узгоджується між клубами.

Вказане у сукупності достатньо підтверджує штучність договірних відносин компанії „Denvell Trading LLC” з футболістами „ФК ЦСКА-Київ”, отже й відсутність у компанії будь-яких трансферних прав на футболістів ДП МО України „ФК ЦСКА-Київ”, а також безпідставність трансферних контрактів, укладених між компанією „Denvell Trading LLC” та ДП МО України „ФК ЦСКА-Київ” з приводу  переходу  зазначених прав, тобто фіктивний характер відносин, обумовлених  контрактами.

Таким чином, дані трансферні контракти передбачали переведення державних грошових коштів на відкритий Артеменком  А.В. рахунок „Denvell Trading LLC” начебто за послуги, які остання за своєю природою в принципі не могла б надати.

При цьому, всі наведені докази були здобуті ще до порушення першої кримінальної справи відносно Артеменка А.В., але судом вони до уваги не взяті.

В аспекті вищевикладеного, безпідставною та не заснованою на наявних у справі доказах вбачається і мотивація суду  щодо необхідності дослідження до порушення кримінальних справ відносно Артеменка А.В., господарських відносин між “…ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ” та компаніями “Larkford Services Limited”,  “Redpoint Management LTD”, “Denvell Trading LLC” щодо трансферу футболістів, наявності відповідних підстав для зміни власника трансферних прав…” Так, компанії “Larkford Services Limited”, “Redpoint Management LTD”, як і “Denvell Trading LLC” теж мали з ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ” фіктивні контракти, що використовувались як засіб викрадення державних грошових коштів. З підстав, наведених вище, жодна з перелічених компаній за своєю природою не могла володіти трасферними правами на футболістів, а отже й здійснювати продаж таких прав ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ” або будь яким іншим суб`єктам. У цьому зв`язку, 15.07.2002 за вказаним фактом було порушено кримінальну справу за ознаками складів злочинів, передбачених ч.3 ст. 27,  ч. 5 ст. 191 КК України; ч.3 ст. 27, ч.3 ст.15, ч. 5 ст. 191 КК України  (Т. 1 А.с. а.с. 26-28). Дана кримінальна справа була виділена в окреме провадження і розслідується слідчим відділом прокуратури міста, слідство у ній в теперішній час триває.

Таким чином, взаємовідносини ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ” з компаніями “Larkford Services Limited”, “Redpoint Management LTD” є предметом розслідування іншої кримінальної справи і вимога суду про необхідність їх перевірки до порушення кримінальних справ відносно Артеменка А.В. є безпідставною та не заснована на законі.

Посилання суду на необхідність проведення зазначеної перевірки з тих підстав, що відносно посадових осіб ДП МО України “ФК ЦСКА-Київ” Тополова В.С. та Григоровича С.М. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи є нелогічним.

По перше, рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно Тополова В.С. взагалі ніколи не виносилось.

По друге, стосовно Григоровича С.М. було відмовлено в порушенні кримінальних справ по злочинах, інкримінованих Артеменку А.В. через те, що в ході слідства не було здобуто будь-яких доказів, які б свідчили, що Григорович, здійснивши дії, які в подальшому використовувались Артеменком А.В. для скоєння таких злочинів, –  міг усвідомлювати  злочинний умисел, наявний в Артеменка А.В. щодо викрадення державного майна; значення і роль своїх дій для реалізації вказаного умислу, а також через відсутність даних про умисне сприяння з боку Григоровича С.М.  злочинним діям Артеменка А.В.

Рішення про відмову в порушенні кримінальної справи  відносно колишнього керівництва ДП МО України «ФК ЦСКА-Київ», які підписували відповідні документи з компаніями „Larkford Services Limited” та “Redpoint Management LTD” ніколи не виносились. Проте, достатні докази для притягнення їх до кримінальної відповідальності дотепер не зібрано. Слід зазначити, що на відміну від Артеменка А.В., дані особи не відкривали на своє ім’я рахунків, на які переводились викрадені грошові кошти; не переводили викрадені грошові кошти з вказаних рахунків на власні кредитні картки та кредитні картки членів своєї  родини; не лобіювали у ФФУ та ПФЛ України питання реєстрації комплексу фіктивних контрактів (у тому числі і з компаніями „UNIWORLD TRADING INC” (США), „Redpoint Management Limited”(Англія), „Larkford Services Limited” (Англія)), які у подальшому були використані як засіб (підстава) для розкрадання державних грошових коштів у особливо великих розмірах.

Таким чином, рівноцінної доказової бази щодо Артеменка А.В. та колишніх керівників ДП МО України ФК «ЦСКА-Київ» Тополова і Григоровича, яка б давала аналогічні підстави для порушення кримінальної справи відносно останніх, слідством не здобуто.

Не відповідає фактичним обставинам та наявним у справі доказам  і мотивація суду щодо того, що “…посилання слідчого на належність рахунку №14554 в VEFbank… Артеменко А.В. як фізичній особі не грунтується на зібраних слідством до моменту порушення кримінальної справи даних, а підписання фізичною особою, як представником юридичної особи, в інтересах останньої угоди про відкриття рахунку в банківській установі не може ототожнюватись з правом власності такої фізичної особи на банківський рахунок…”

Так, серед документів, отриманих органом слідства з Генеральної прокуратури Республіки Латвія на виконання клопотання про надання правової допомоги, до порушення відносно Артеменка А.В. першої з кримінальних справ,  були, зокрема:

• копія договору від 17.12.1997 про відкриття Артеменком А.В. і обслуговування рахунку №14554 „Denvell”  у банку „VEFбанк”. Згідно даних, що містились на першому аркуші договору, Артеменку А.В., як клієнту банка, відкрито рахунок, що іменується  „DENVELL”;
• копії платіжних доручень на розпорядження грошовими коштами по вказаному рахунку, виконані та підписані Артеменком А.В.;
• копія довіреності, виданої Denvell Trading LLC на ім’я Артеменка Андрія, згідно умов якої, останній мав право здійснювати управління всіма сферами діяльності, які мають відношення до політики компанії; вчинювати всі відповідні дії для досягнення таких цілей; відкривати та використовувати один або більше банківських рахунків від імені компанії; виписувати та підписувати чеки і платіжні доручення, а також інші документи, що відповідають цілям компанії або можуть бути необхідними уповноваженій особі для здійснення своєї діяльності відносно компанії (Т.  8 А.с. а.с. 1-46, 62-228; Т. 1 А.с. 213-219, 238-266)

 Вказане свідчить про виключні повноваження Артеменка А.В. щодо розпорядження даним рахунком та про фактичну належність йому останнього.

При цьому, судом не враховані наявні у матеріалах справи достатні докази про використання Артеменком А.В.  статутних документів компанії “Denvell Trading LLC” і здійснення власної діяльності під видом та від імені “Denvell Trading LLC”, що відповідає існуючій практиці так званого “придбання офшорних компаній”.

Одночасно судом залишено поза увагою і ту обставину, що склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 208 КК України, утворюють дії не лише з незаконного відкриття або використання громадянами України за межами України валютних рахунків фізичних осіб, але й рахунків юридичних осіб, що діють (тобто проводять господарську діяльність) на території України.

Посилання суду на те, що дії, інкриміновані Артеменку А.В., вчинялись в період чинності Кримінального кодексу України 1960 року, але вони без наведення законних підстав кваліфіковані в оскаржуваних постановах за Кримінальним кодексом 2001 року, не відповідає дійсності.

Так, кожна з оскаржуваних постанов у мотивувальній частині несе пряме посилання на підстави для кваліфікації дій Артеменка А.В. за КК України 2001 року, сформульоване наступним чином “Враховуючи наведене…те, що вказані дії вчинені до вступу в дію чинного кримінального закону – КК України 2001 р., але КК України 2001 р. пом’якшує кримінальну відповідальність за них…, керуючись ст. 5 КК України…”

При винесенні постанови, судом, всупереч вимогам закону, залишена поза увагою та обставина, що скарга Артеменка А.В.  не підлягала задоволенню ще й з формальних мотивів. Так, постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва Хіміча В.М. дану кримінальну справу, на підставі ст. 245 КПК України,  було призначено до судового розгляду. А, згідно ч. 1 ст. 246 КПК України, у випадках, коли під час порушення справи були допущені такі порушення вимог КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, суддя при попередньому розгляді справи направляє її на додаткове розслідування.  Відсутність підстав до порушення кримінальної справи, в силу ст.ст. 94, 98, 113 КПК України є безумовною перешкодою для призначення справи до судового розгляду.

Отже, вищевказана постанова судді Солом`янського районного суду м. Києва, яка є чинною і тому має преюдиціальний, загальнообов`язковий характер для всіх суб`єктів правовідносин, підтвердивши наявність підстав для порушення відповідних кримінальних справ, у такий спосіб позбавляла можливості інший суд першої інстанції скасувати дані рішення органу досудового слідства.

          Крім того, 11.11.07 Артеменком А.В. було внесене так зване доповнення до скарги, поданої 04.11.07 його представником. Дане доповнення суттєво розширило предмет оскарження: якщо первинна скарга стосувалась постанов про порушення кримінальних справ від 04.04.02 та від 06.04.02, то “доповнення до скарги” – також постанов про порушення кримінальних справ від 11.04.02 та 22.07.02. Таким чином, документ, поданий Артеменком А.В. 11.11.07, за своїм предметом та вимогами є новою скаргою. Незважаючи на це, суд, всупереч ст. 236-8 КПК України, постанову про відкриття провадження за останньою скаргою взагалі не виносив.

         Зважаючи на це, постанова Голосіївського райсуду м. Києва від 21.11.07 про скасування постанов про порушення щодо Артеменка А.В. кримінальних справ від 04.04.02 за ч.3 ст.15, ч. 5ст.191, ч.1 ст.208 КК України; від 06.04.02 за ч.2 ст.366 КК України; від 11.04.02 за ч.5 ст.191 КК України; від 22.07.02 за ст.364 ч.2 КК України є незаконною.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 236-8, 347-350, 367, 369-371, 382 КПК України, -

ПРОШУ:

        Постановити свою ухвалу, якою постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 21.11.07, якою задоволено скаргу Артеменка А.В.  та скасовано постанови про  порушення щодо нього кримінальних справ від 04.04.02 за ч.3 ст.15, ч.5ст.191, ч.1 ст.208 КК України; від 06.04.02 за ч.2 ст.366 КК України; від 11.04.02 за ч.5 ст.191 КК України; від 22.07.02 за ст.364 ч.2 КК України,  – скасувати.

        У задоволенні скарг Артеменка А.В. та його представника - відмовити.

Додаток: 2 копії апеляції.

Особа, що порушила кримінальні справи

та приймала участь у судовому розгляді                                   О.І. Донський

По материалам:  tema.in.ua