Припаркований Литвин

Голова парламенту Володимир Литвин хоча б розколовся скільки коштує заміна паркану. Пропонуємо спікеру пройти в пошуках істини шляхом самурая.
За словами Литвина, згідно з фінансовими документами, сума, сплачена на ремонт і реконструкцію паркану уздовж вулиці Грушевського склала 520 тисяч гривень. Це з загальної суми 9,45 млн грн., на яку замовили ремонт паркану і кількох парламентських офісів (в републікаціях нашої новини деякі ЗМІ повідомили, що всі ці мільйони пішли на паркан).
Аби ще раз довести, що його руки не мають жодного стосунку до нового двометрового паркану, який остаточно відділив Раду від народу, Литвин розкрив ще одну таємницю – замінювали проржавілу частину паркану, яка відділяє парламент від проїжджої частини на вулиці Грушевського. Там влітку п’яний водій в’їхав в огорожу і пошкодив пару секцій забору.

Якщо навіть припустити, що було замінено всю ділянку паркану вздовж Грушевського, то до Литвина з’являється нове питання. А чи не забагато коштує ця заміна? Бо мова йде про півмільйона за півтораста метрів. Тобто понад три тисячі гривень за один метр простенької залізної решітки вишиною трохи більше метру (на фото).
У багатьох містах України це ціна квадратного метра житла. Яке в будь-якому разі дорожче, ніж банальний паркан. А Печенізька лікарня на Харківщині днями навіть примудрилась замовити за такі самі гроші – 529 тисяч гривень – будівництво цілої газової котельні.
У випадку ж, якщо парламентські будівельники за півмільйона спромоглись замінити лише пошкоджені п’яничкою секції, то це вже буде питання не до Литвина, а до ревізорів Петра Андрєєва. Бо тоді ціна метру паркану наближається до вартості «квадрату» в Монте-Карло.
У кожному разі по яснення Литвина щодо освоєння півмільйона видаються подібними на правду. Першу правду від спікера в цій історії. Бо раніше він стверджував, парламент взагалі немає стосунку до паркану довкола Ради. Тепер маємо хоч зізнання, що Верховна Рада впливає бодай на одну з чотирьох сторін паркану, який огороджує її від дійсності.
Литвин переконує, що паркан встановлено на території Києва, тож кудись туди треба подавати запити. І порадив це зробити самим журналістам. «Україна молода» зробила це і отримала прогнозовану фігу – міська влада заявила, що не в темі.
Це не дивно, у будь-якого владного режиму в нашій країні є такий священний ритуал – посилати журналістів з їх питаннями за відомою адресою в невідомому напрямку. Проте з’ясувалось, що для влади і сам Литвин – абсолютний нікчема.
От нещодавно Микола Янович доволі інтелігентно вказав справжнє місце законодавчої гілки влади. Пояснюючи причини своєї неявки на парламентську годину питань до уряду, прем’єр-міністр повідомив, що був на засіданні оргкомітету з підготовки спортсменів до участі в різних змаганнях. Тобто прямо показав місце нинішнього парламенту і його спікера в ієрархії влади взагалі і прем’єрських інтересів зокрема. Тож, якщо повірити Литвину, і він справді намагався знайти відповідь у державних клерків, то її відсутність не повинна дивувати.
Тож пропонуємо Володимиру Литвин спосіб миттєво віднайти володарів паркану: вийти з «болгаркою» до паркану і почати його пиляти. Причому робити це без телекамер, аби не відлякати таємничих власників огорожі.
На шум «болгарки» обов’язково хтось прийде. Якщо це не буде безпосередньо власник паркану, то хоча б міліціонер, який цілодобово несе охорону біля входу до парламенту (на фото).
Треба миттєво брати його за душу і тягти до його начальника, з якого вже і спитати – хто, коли і на підставі яких документів встановив двометрову огорожу. На депутатський запит міліція повинна відповісти скоріше і краще, ніж на журналістський.
Якщо ж охоронці втримають язика за зубами, то залишиться ще один варіант – погадати на руці Чечетова. Можливо, рука реального повелителя волевиявленням народних обранців вкаже, хто ж так 20 вересня перелякався від методів прямого народовладдя.

По материалам: nashigroshi.org