Не чіпай брата судді – посадять?
Кримінальна історія про наклепи та, можливо, «юридичний» рейдерський замах на заволодіння чужим добром.
11 квітня 2011 року прокурор Жовтневого району м.Дніпропетровська радник юстиції (себто богині Справедливості) Сергій Юлдашев порушив кримінальну справу проти селянина Юрія Слободи як запеклого й злісного наклепника. Отже, звинуватив по ч. 2 ст. 383 Кримінального Кодексу України.
А 30 травня старший слідчий цієї ж прокуратури Є. Болкарьов, викликавши Ю. Слободу з Мар`янівки, що в одному з найвіддаленіших – Апостолівському – районів області, до Дніпропетровська, на очну ставку з суддею обласного апеляційного суду Василем Коваленком (ще недавно був головою місцевого війського суду Дніпропетровського гарнізону), затримав селянина і запроторив до ІТУ (ізолятора тимчасового утримання).
Через півтори доби Жовтневий райсуд м. Дніпропетровська швидко вчинив своє «правосуддя», визнавши прокурорські резони переконливими і достатніми для утримання селянина під вартою до завершення досудового слідства...
За 200 км від Дніпропетровська, у селі Мар`янівка Апостолівського району, у «наклепника» Юрія Слободи двоє малолітніх дітей, одне з яких страждає вродженим ДЦП і потребує постійного догляду. А ще – не малих грошей для лікування. Столичні ескулапи за великі гроші зробили недавно чергову – шосту! – операцію малюку і продовжують обіцяти батькам про повернення їхньої дитини до повноцінного життя. І Слободи не втрачають надії.
Хоча тепер, після арешту чоловіка й вимушеного безробіття, їм з цією мрією, – журиться пригнічена ще одним горем тендітна дружина Юрія Слободи, вчителька математики Мар`янівської середньої школи Ірина Слобода, – доведеться почекати.
Рід Коваленків у Мар`янівці четвертий рік намагається відсудити-відібрати чи хоча б переполовинити їхню, куплену за свої кошти й отже законно придбану, сільгосптехніку. Зараз, у розпал овочевого сезону, коли сім`я позбавлена головного годувальника, Ірині Володимирівні, заклопотаній малими дітьми, доведеться згортати огороднє підприємництво, обмежуючи потреби скромною зарплатою педагога.
Ще у червні 2007 року, повернувшись з Дніпропетровська від голови військового гарнізонного суду Василя Коваленка, вкрай стривожений чоловік розповів дружині про погрози розорити їхню сім`ю, якщо Ю. Слобода не згодиться добровільно віддати дві третини вартості своїх сільгоспмашин та інвентаря молодшому брату того, Анатолію Коваленку (приватний підприємець-фізична особа у Мар`янівці), і їхньому рідному дядьку-пенсіонеру Івану Наумчику. Хоча ті ніколи не були причетними ні до купівлі, ні до утримання та ремонту сільгосптехніки Слободи.
Навпаки, протягом чотирьох років, з 2004-го до 2007-го, Юрій Слобода своєю технікою безплатно обробляв близько трьохсот гектарів землі, орендованої у селян Анатолієм Коваленком, який під різними приводами відкладав і відкладав обіцяний розрахунок. Нарешті, у 2007-му році терпець увірвався. Борг А. Коваленка досяг понад 400 тис. грн., а Слободи опинилися в скруті через усе зростаючі розходи на лікування сина.
Напередодні чергових жнив Юрій Слобода категорично зажадав від Коваленка розрахунку, інакше, попередив, припинить безплатно обробляти його землю.
Анатолій Коваленко опинився у незавидній ситуації. Майже півмільйона гривень боргу не жарт, а грошей для розрахунку чи то не мав, чи звик до дармування. В усякому разі, вирішив не розраховуватися, а піти, як мовиться, іншим шляхом – відібрати у Слободи сільгосптехніку, яка базувалася під боком, на колишньому колгоспному мехтоку, вдвох придбаному і по суду територіально розмежованому між покупцями Ю. Слободою та А. Коваленком.
Перед рейдерським захопленням, 15 липня 2007 року, судячі по даті, голова гарнізонного суду полковник юстиції Василь Коваленко (буцімто з благими намірами помирити) прийняв цих двох у себе в офісі і запропонував таку оборудку, на яку Ю. Слобода не міг погодитися. Коли «мирно» домовитися не вдалось, Юрію Слободі тут же, в службовому кабінеті голови гарнізонного суду, було вручено заздалегідь підготовлений «ультиматум» такого змісту (ксерокопію автору вручив сам В. Коваленко):
«Заява.
Я, Слобода Юрій Вікторович, згідно прийнятих в усній формі домовленостей між повноправними учасниками моєї підприємницької діяльності, де кожний однаково вніс свою частку в розвиток мого бізнесу, даю свою добровільну згоду на те, щоб все майно, техніка, запчастини та матеріали, придбані мною за період роботи та для роботи Приватного Підприємця, в зв’язку з реорганізацією підприємства були погоджені та розділені однаково порівну в грошовій формі зі сторонами учасниками моєї підприємницької діяльності.
Провести розрахунок майна в письмовій формі, та розділити незалежно від реєстрації з розрахунку 1/3 частина кожному з трьох учасників моєї підприємницької діяльності.
15.07.2007 р.
Коваленко А. Д.(підпис)
Слобода Ю. В. (без підпису)
Наумчик І. Р.».(підпис)
Справа на аркуші красувалася кругла печатка з написом: «суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Коваленко Анатолій Дмитрович, ідентифікаційний код 2467906495», – і підписи його та рідного дядька І. Р. Наумчика, безпідставно (без будь-яких документів) прилічені авторами «заяви» до «повноправних учасників» приватного підприємства Ю. Слободи.
Ю. Слобода не підписав. Тоді А. Коваленко, ймовірно, не без відома чи й підказки юридично грамотнішого старшого брата, Василя Коваленка, вирішив силоміць забрати у Ю. Слободи його сільгосптехніку.
13 серпня 2007 року, скориставшись відсутністю Ю. Слободи у Мар’янівці (вони з дружиною повезли малюка в Черкаси для обстеження та операції), А. Коваленко скликав на мехтоку так зване (дослівно) «зібрання працівників ПП Коваленка А. Д. та ПП Слобода Ю. В. по конфліктній ситуації, яка привела до зупинки роботи».
В автора є промовиста ксерокопія «протоколу №1» цього зібрання (вручено А. Коваленком нам з власкором газети «Сільські Вісті» Миколою Нечипоренком під час журналістського розстеження гострого конфлікту в Апостолівському районі). Переконайтесь у його відверто наклепницькому змісті (зі збереженням «граматики»):
«...Враховуючи характер агресивних дій Слободи (за нашими з колегою враженнями і на думку голови сільради, надзвичайно врівноважений, поміркований і розважливий чоловік – авт.) та запобігаючи подальшому пошкодженню майна, а також техніці, яка обманним шляхом (?) була зареєстрована на Слободу, а куплялася за кошти Коваленка (що жодним документом не підтверджується – авт.), з метою недопущення її пошкодження та викрадення, Коваленко заявив, що прийняв рішення та наказав сторожам заборонити перебувати Слободі на території мехтоку та закрити доступ до техніки, перекривши прохід до неї плитами (тобто захопити й заборонити законному власнику користуватися своєю приватною власністю – авт.). Погрози (вигадані, судячи з наступного «доказу» – авт.) з боку Слободи пішли й на сторожів, далі зазначив (тобто обмовив – авт.) Коваленко. Цей факт підтвердив Коваленко О. М. (ймовірно, не однофамілець, а родич – авт.), привівши ще й факт відключення Слободою на його зміні електропостачання на мехтоку о 0:30 ночі 5.08.07 р. шляхом відключення електрорубильника, що знаходиться в посадці (тобто – в лісосмузі за межею мехтоку й доступного кому завгодно? – авт.).
На кінець зборів приїхав на автомобілі Слобода... Слобода заявив присутнім та Коваленкові негайно розгородити техніку, щоб він міг її забрати. Бо якщо це не буде зроблено негайно, то він подасть заяву в генеральну прокуратуру (отже втихомирював пристрасті чи погрожував?! – авт.). Очевидним стало, що Слобода не хоче мирного вирішення конфлікту.
Коваленко запропонував та поставив на голосування:
У зв’язку зі сказаним, визнати дії Слободи такими, що перешкоджають мирному вирішенню конфлікту, шкодять роботі та психічному стану робітників.
Рішення прийнято одноголосно.
13.08.2007 р.
Секретар зборів Мудрик О. А. (підпис)
Голова зборів Коваленко А. Д. (підпис)».
Решта присутніх на цьому «зібранні» працівників під «протоколом» не підписались.
За рішенням Апостолівського райсуду держвиконавці з міліцією допомогли Ю. Слободі визволити заблоковані А. Коваленком на мехтоку сільгоспмашини і перегнати йому додому на подвір’я. Майже з того часу, а точніше – з весни 2008 року, сільгосптехніка, якою б орати, сіяти, жати, безвиїзно простоює під арештом. Довше трьох років Ю. Слобода добивався зняття арешту. Зрештою, торік восени, 4 листопада 2010 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області задовольнила апеляційну скаргу Ю. Слободи і скасувала як незаконну ухвалу судді Апостолівського райсуду Алли Петренко «про забезпечення позову Коваленка Анатолія Дмитровича до Слободи Юрія Вікторовича про витребування майна з чужого володіння». Одночасно судова колегія ухвалила повернути «питання щодо забезпечення позову на новий розгляд до того ж суду першої інстанції». Тобто в Апостолове. Це трапилося в п`ятницю. Та вже наступного – вихідного – дня, в субботу, Алла Петренко офіційно звеліла держвиконавцям фактично проігнорувати ухвалу облсуду і не звільняти й не випускати сільгосптехніку Слободи з-під арешту.
Знущання триває. Суддя Петренко протягом трьох років призначила безліч засідань, однак не провела, здається, жодного – все переносила й пореносила…
І тепер у судді з`явилася підстава для подальшого маринування справи – цивільні спори у судах розглядаються після кримінальних. Така 11 квітня 2011 року (зверніть на дату), як сказано вище, була порушена Жовтневою райпрокуратурою проти селянина за «зверненням Коваленка В. Д. щодо завідомо неправдивого повідомлення про вчинення ним тяжкого злочину з боку Слободи Ю. В.». 5 травня 2011 року (зверніть на дату) «наклепник» був заарештований і запроторений у кутузку.
Селянину інкримінується ним «власноруч підписана» і 17 грудня 2010 року (зверніть на дату) «письмово повідомлена» прокурору Дніпропетровської області Наталі Марчук «Заява щодо протиправних дій голови місцевого військового суду Дніпропетровського гарнізону Коваленка Василя Дмитровича». Також наклепницькою прокурорські вважають «Скаргу на непослідовні дії працівників обласної та військової прокуратури при розгляді заяв громадян», яку рядовий землороб 5 березня 2011 року (зверніть увагу на дату) знову ж таки «власноручно підписав» і відправив у столицю Генеральному прокурору України.
Генпрокурору Юрій Слобода поскаржився не тільки на братів Коваленків, а й на «прокурорських чиновників», які, написав селянин, вже переконали в тому, що «корпоративна солідарність» між судами і прокуратурами «значно важливіша, аніж якась там законність».
З Генпрокуратури ця скарга потрапила до старшого помічника військового прокурору Дніпропетровського гарнізону підполковника Пецького, а той 21 січня 2011 року (зверніть на дату), замість перевірки по суті наведених фактів, «прийняв постанову про відміну в порушенні кримінальної справи» проти тих, хто вже роками заважає селянину працювати й жити по-людські. Старший помічник військового прокурора Дніпропетровського гарнізону підполковник Пецький, на думку Ю. Слободи, «перетворився на адвоката» його переслідувачів і знущальників. «Я прошу Вас доручити компетентним особам відомства розібратись у даній ситуації», – благав Ю. Слобода Генпрокурора.
Відреагували, як бачимо, арештом...
Сваволя й корупція в усіх гілках нашої влади, мабуть, таки дійсно аж перехлюпує через береги ріки людського терпіння!
А вона ж не бездонна...
Ще далі в помсті селянину пішла Жовтнева райпрокуратура, визнавши Ю. Слободу злісним безпідставним наклепником, не вартим не лише справедливості, а й волі.
Між тим, у Ю. Слободи значно більше підстав вважати наклепниками односельців А. Коваленка, І. Наумчика та колишнього голову гарнізонного суду, а нині суддю обласного апеляційного суду В. Коваленка. Достатньо прослухати збережений диктофонний запис нашої з колегою-журналістом М. Ничипоренком розмови з братами Коваленками Анатолієм і Василем (у його кабінеті ще голови гарнізонного суду), щоб власними вухами почути поширювані ними наклепи.
Брати Коваленки, мабуть, розуміють безперспективність їхніх позовних заяв при об’єктивному, всебічному й неупередженому судовому розгляді.
З 2007 року працівники райвідділів міліції і прокуратур Апостолівського, Нікопольського, Криворізького районів, області та Генпрокуратури одержали від А. Коваленка та В. Коваленка і декількох їхніх родичів близько 20 наклепів на Ю. Слободу.
В чому його тільки не обмовлюють!
31 серпня 2007 р. (через півтора місяці після незгоди підписати «заяву» про добровільний «розподіл» майна і через 2,5 тижні після «зібрання працівників») Анатолій Коваленко наклепав у міськуправління внутрішніх справ райцентру Апостолове, ніби Ю. Слобода близько опівночі підпалив стерню на його полі. Міліція виявила обмову.
25 вересня 2007 р. А. Коваленко доніс в УВС області, ніби Ю. Слобода років дев`ять тому спричинив смерть громадянина Авдюшкіна і «незаконно заволодів «ВАЗ-2106». Наклеп було перевірено і встановлено, що згідно 9-літньої давності висновків міліції, судмедексперта і працівника районної прокуратури, покійник помер внаслідок крововиливу після пиятики напередодні вечором. Зачіпка є тільки одна – тоді померлий працював свинарем у підсобному господарстві
Ю. Слободи, напередодні вкрав порося і щедро пропив виручку в сільській пивниці.
А надіслані з обласного центру детективи кілька днів потай слідкували за Ю. Слободою як професійним автокрадієм і, не виявивши нічого крамольного, відкрито напросилися до нього на добровільний (бо незаконний) обшук і після згоди домогосподаря вчинили «шмон» у присутності сільського дільничного, під час якого виявили у хліві під позаторішнім сіном напізоржавілий корпус старого «жигулька» покійного діда.
26 серпня 2007 року А. Коваленко заявив Апостольському РВ УВС, ніби Ю. Слобода заподіяв йому «телесные повреждения», що знову було перевірено з виїздом на місце і ніякого складу злочину не виявлено. А. Коваленко спровокував біля двору Ю. Слободи скандал, і хазяїн охолодив його трохи водою з шланга.
5 лютого 2008 року родич Володимир Коваленко заявив Апостолівському РВ УВС, ніби 15 грудня 2007 року в 19:30 вечора Ю. Слобода намагався вбити його і навіть вистрелив. При перевірці сусіди заявили, що не чули пострілів і не бачили замаху, бо, як слушно зауважив перевірник у складеному протоколі, в грудні о такій порі вже так темно, що не прицілишся й не «замахнешся».
11 лютого 2008 року А. Коваленко знову заявив Апостолівському РВ УВС про смерть покійного Авдюшкіна через Ю. Слободу, який краде автомобілі й обікрав його при розподілі спільного майна, під час якого Ю. Слобода побив і погрожував життю. Міліція перевірила, нічого карного й кримінального не виявила і відмовилася порушати кримінальну справу.
3 квітня 2008 року А. Коваленко звернувся в Апостолівський РВ УВС з проханням притягти Ю. Слободу і його дружину-вчительку до карної відповідальності за вчинене побиття. Знову не виявлено складу злочину і відмовлено.
2 серпня 2008 року дядько Коваленків І. Наумчик поскаржився в Апостолівську райпрокуратуру з проханням притягти Ю. Слободу до кримінальної відповідальності за невиконання рішення Апостолівського райсуду (від 31 березня того ж року, яке визнане незаконним і скасоване). Відмова.
19 серпня 2008 року до наклепів підключається громадянин В. Коваленко (голова гарнізонного суду) і звертається до Жовтневої райпрокуратури Дніпропетровська з проханням притягти Ю. Слободу до відповідальності за «в Інтернеті від 24.07.2008 року опубліковану статтю «Апостолівське правосуддя». Ця й подібні публікації про Коваленків з`явилася тоді не лише в Інтернеті, а й у київських «Робочій газеті», «Вечерних Вестях», «Лицах», «Батьківщині» і «Сільських вістях». Однак ніяких спростувань В. Коваленко тоді не зажадав від досить критичних публікацій у перелічених ЗМІ.
2 вересня 2008 року голова військового суду Дніпропетровського гарнізону полковник юстиції В. Коваленко на офіційному бланку свого відомства повідомив чинного тоді Генпрокурора О. Медведька, що 22 серпня 2008 року звернувся до Жовтневої райпрокуратури, бо наведені 24 липня 2008 року в Інтернеті факти й повідомлення є «зухвалими, образливими…» і «як посадова особа та людина терпіти не буду … готується позов до районного суду про захист честі, гідності та ділової репутації».
Однак не зовсім зрозуміло, навіщо було О. Медведьку повідомляти, що (дослівно) «молодший брат Коваленко А. Д. подав раніше до правоохоронних органів заяви з приводу: побиття Слободою Ю. В. громадянина Авдюшкіна, причинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, від чого той помер наступного дня; причетності Слободи до угонів, викрадень автомобілів, один із яких реально був схований у стозі сіна на подвір`ї Слободи, з вирізаними номерами та вилучений спіробітниками Управління карного розшуку, також з приводу шахрайських дій Слободи по заволодінню чужим майном та інше».
Чи не є це справжнім доносом, наклепом, «юридичним» рейдерським замахом родичів на заволодіння чужим добром?..
Залишається зауважити, що близько 20-ти разів Коваленки писали міліціям і прокуратурам наклепи і доноси на Ю. Слободу з вимогою притягти його до карної відповідальності. Всі, включно з попереднім прокурором області М. Косютою, відмовили.
Але спрацювало недавнє звернення судді обласного апеляційного суду Василя Коваленка до Жовтневої райпрокуратури м.Дніпропетровська, яка поспішила визнати Ю. Слободу наклепником…